Історія Миколаїва, Історія Миколаївської області
Майже відразу після створення в 1944 році, Миколаївська область почала відновлювати свою інфраструктуру, та стирати наслідки воєнних дій на своїй території. І як показала історія це миколаївцям вдалося за відносно короткий період, що підкреслює їх працьовитість, та бажання розбудови власної Батьківщини. Проте, про все по порядку.
Одним із найперших показників того, що Миколаївська область за часів СРСР дійсно активно відновлювалась та розвивалась є зміна кількості населення в обласному центрі, місті Миколаєві. Так, за період в 50 років кількість мешканців цього міста збільшилася орієнтовно в 4 рази. Подібними показниками може похизуватися далеко не кожна область, чи місто нашої країни.
Без сумнівів, що такій динаміці сприяло повномасштабне будівництво нових будинків, і навіть цілих кварталів як в Миколаєві, так і інших містах області. Хоча, звичайно, що відбувався цей процес не зовсім пропорційно, і основний уклін було зроблено на ті міста, які мали значно вищий промисловий потенціал.
До речі, в порівнянні з сусідніми, східними областями, де домінуючу роль в становленні економіки краю зіграла важка промисловість, в Миколаївській області за часів СРСР керівництво зробило ставку на дещо інші галузі.
Так, зокрема, в повоєнний час однією з основних цілей більшості областей, і Миколаївської зокрема, була необхідність розвитку харчової промисловості. Саме тому, сюди приїхала значна кількість спеціалістів, які працювали над розвитком сільського господарства, налагодженням роботи колгоспів і т.д., що зрештою, через 10 років дало свої плоди. В результаті, у 1958 році область змогла розвинути цю галузь до такого рівня, що навіть отримала орден Леніна.
Ще однією специфічною рисою розвитку Миколаївщини, стало будівництво суднобудівного заводу «Океан» у 1951 році. Завдяки ньому жителі Миколаєва не тільки отримали суттєву кількість робочих місць, але й певний ідентифікатор міста, його характерну рису, з якою в подальшому місто асоціювалося у всього Радянського Союзу.
Про активний розвиток інфраструктури свідчить і будівництво в 1965 році єдиного в СРСР розвідного мосту, частина якого може повертатися на 90 градусів. Цей міст пролягає через річку Південний Буг, в Миколаєві. Це ще раз підтвердило статус обласного центру як суднобудівного міста.
Також, хочеться відзначити, що поряд з головним містом області розвивалися і інші, менші міста, зокрема той же Первомайськ, чий молочноконсервний завод функціонує і до наших часів. До речі заснований він був ще у 1956 році.
Разом з розвитком економічної, розвивалася і культурна сфера життя миколаївців. Тут почали будувати театри, музеї, і навіть кінотеатри, які в той час (50-ті роки) були нічим іншим як прерогативою великих та успішних міст.
Майже 100 Героїв Радянського Союзу, видатні архітектори, художники, педагоги, та інші жителі Миколаївщини народилися, чи працювали саме тут. Зокрема, серед них можна визначити фотографа Олега Головацького. Крім того, до них відноситься співак з унікальним голосом (контртенором) Ігор Іщак. Сколоздра Роман Васильович, який вивчив все можливе та поділився своїми знаннями щодо національно визвольної боротьби в Миколаївській області. Крім того, існує цілий перелік тих діячів нашого краю, які увійшли в історію, і якими ми можемо пишатися.
У підсумку, хочеться сказати, що звичайно, що часи змінюються, і миколаївська область вже майже змінила свій імідж «суднобудівного краю» на «харчовий». Більшість українців знає продукцію компаній які виробляють соки, кетчупи, олію, згущене молоко, та інші продукти саме тут, і характеризують її як дійсно якісну. Тому, чи добра така зміна чи ні, важко сказати, адже мабуть, що головне, аби загальні риси краю залишалися позитивними.