Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Мостове
Мостове - село, центр сільської Ради, розташоване на обох берегах річки Чичиклії, за 25 км на південь від районного центру. До залізничної станції Колосівка, що на лінії Одеса-Помічна - 13 км. Населення - 2809 чоловік.
Сільській Раді підпорядковані також села Веселе, Дворянка, Миколаївка, Новоумань, Першотравнівка, Червона Поляна, Чернігівка, Шевченко.
На території села виявлено поселення та курганний могильник доби пізньої бронзи, на якому розкопано також поховання скіфських часів та кочівників XI- XII ст. н. ери. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Виникло село на початку 90-х роківХУІІІ ст. на лівому березі річки Чичиклії. Царський уряд подарував 4700 десятин навколишніх земель надвірному раднику Паскевичу, незабаром він продав цю землю поміщиці Милашевичевій, яка перевезла сюди 102 душі своїх кріпаків з іншого маєтку. 8841 десятину землі у цій місцевості було віддано поміщику Боровському.
Згодом сюди урядом були переселені і державні селяни з Полтавської губернії. Наявність багатих чорноземних грунтів і пасовищ, звільнення на деякий час від податків і панщини сприяло тому, що тут селились і збіглі селяни, які тікали від поміщицького гніту з інших районів України. Спочатку село назвали Привільним, згодом його перейменовано на Мостове (поблизу села був міст через річку Чичиклію).
Населення займалося хліборобством і скотарством. Тут вирощували пшеницю, ячмінь, просо, овес, городні та баштанні культури. Незабаром пільги, які спочатку надав царський уряд переселенцям, змінилися панською неволею. Уже за 5-ю ревізією (1795 рік) в селі налічувалося 65 дворів і за поміщиками були записані всі 178 чоловіків і 142 жінки5, що проживали тут.
На початку XIX ст. поміщики Милашевичева та Боровський продали свої землі разом з кріпаками Змунчилову (3310 десятин землі і 35 кріпаків) і Ляхову (понад 10 тис. десятин), який мав уже в цьому районі кілька маєтків. Пізніше землю цього багатого поміщика разом з кріпаками купили землевласники роду Ерделі.
Мостове простягалося вздовж лівого берега Чичиклії кількома рядами вулиць. Хати глиняні, вкриті соломою, з маленькими віконцями. Лише мурований розкішний будинок пана і велика церква височіли над убогим селом. Панський маєток оточував чудовий парк, насаджений руками кріпаків.
З 1850 року Мостове стало волосним містечком. Тут розмістилося волосне управління, відкрилась кінно-поштова станція, заїжджі двори. На час ревізії 1859 року у 80 дворах налічувалось 211 ревізьких душ. Великі земельні простори навколо Мостового належали поміщикам Ерделі, Еслінгеру, Шардту, ананьївським купцям Енгелям. Загалом поміщики володіли понад 16 тис. десятин землі. 120 десятин належали церкві. Кріпосники жорстоко експлуатували селян. Запровадивши урочну систему, вони загадували кріпакам на день стільки роботи, що її треба було виконувати 3-4 дні. По суті панщина ставала щоденною.
Напередодні 1861 року поміщику Ерделі належало 67 ревізьких душ. Під час реформи вони одержали 167 десятин землі, тобто в середньому 2,5 десятини на ре
візьку душу. Кращі землі залишились за поміщиком. Ерделі відібрав у селян орну землю, що їм належала за уставною грамотою, і виділив замість неї значно гірші наділи за 10 верст від села. Крім того, селянам не дозволялось користуватися вигоном і водопоєм для худоби. Тимчасовозобов 'язані селяни сплачували поміщикові оброк - 5 крб. за наділ. А ті, що склали викупну угоду з ним, платили за землю ще більше.
І в пореформений період селяни терпіли від безземелля й малоземелля. Зубожілі
мостівчани змушені були брати землю в оренду на кабальних умовах або найматися до поміщиків чи орендаторів за мізерну плату. Так, 1887 року два торговці з Мостового, орендуючи землю у поміщика Ерделі по 2 крб. 84 коп. за десятину, здавали її селянам по 5-8 крб. У 1890 році на жнивах дорослий робітник одержував 50 коп. за день, жінка - 30 коп., підліток - 20 коп.
З розвитком капіталізму посилюється класове розшарування селянства. Всередині 80-х років в Мостовому налічувалося 56 господарств колишніх поміщицьких селян і 6 господарств колишніх державних селян, з них мали землю лише 36 господарств. 14 сімей господарювали на наділах від 2-х до
4-х десятин, 15 - мали від 4-х до 6 десятин, 7 - від 6 до 11 десятин. З 36 господарств 4 здавали свою землю в оренду, а решта обробляли її власною або найманою худобою. На 62 двори налічувалося всього 48 робочих коней, 38 корів, 42 свині. На три господарства припадало лише по 1 плугу і бороні.
Процес розшарування охопив й інші верстви населення Мостового. Тут {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}налічувалось 204 родини різного стану (міщани, збіднілі дворяни, духовні особи тощо), з них 101 , не маючи власного житла, тулилася в найманих хатах. Чимало мешканців повністю або частково жили за рахунок промислів і ремісництва. За даними 1886 року, таких налічувалось 63 чоловіка в 60 господарствах. Одні працювали на замовлення, інші - для ринку. У містечку виникло ряд невеликих підприємств, які переробляли сільськогосподарську продукцію,- паровий млин, 2 вітряки. Дедалі більше розвивалася торгівля: тут було 2 трактири, 32 бакалійні крамниці, 2 винні лавки, оптовий склад. Щонеділі.на центральному майдані відбувалися базари, де жителі Мостового і навколишніх сіл торгували переважно сільськогосподарськими продуктами.
Мостове увійшло в історію як один з великих ринків найму сільськогосподарських робітників на півдні країни. В. І. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії», аналізуючи процес утворення внутрішнього ринку для великої промисловості. згадує і Мостове, де збиралося понад 9 тис. наймитів.
Починаючи з весни, щодня на майдані, біля крамниць і яток, юрмилися сотні, а в святкові дні - тисячі виснажених, обірваних людей. Так, тільки з 9 травня по 1 липня 1893 року тут зареєстровано 5,9 тис. робітників. Вони продавали свою робочу силу за шматок хліба і копійки. Чулися українська, білоруська і російська
мови, говірки Поділля, Полтавщини, Курської губернії. Батрацький ринок безперервно поповнювали і місцеві бідняки. Вони йшли на поденщину і на строк у маєтки Ерделі і Шардта, Еслінгера, Енгеля та інших, з світанку і до самого смерку гнули спини на панів. Робочий день тривав 16-18 годин. Людей годували пісною юшкою, шматком гливкого хліба, часто гнилою рибою або червивим м'ясом. Важка робота і погана їжа виснажували їх. 17 жителів (І. М. Михайлов, В. В. Флакей, П. Ф.Ткаченко та інші), що піднімали голос протесту проти нестерпного життя і панської сваволі, зазнали поневірянь у царських тюрмах.
Жахливі умови життя, безправ'я породжували гостре невдоволення селян існуючим ладом. 12 жовтня 1898 року прокурор Одеської судової палати доповідав міністерству юстиції, що влітку селяни Мостового самовільно відрізали собі плугом 167 десятин змлі поміщика Ерделі. До містечка прибули земський начальник, справник і навіть херсонський губернатор у супроводі загону жандармерії. Десятки бідняків потрапили до в'язниці.
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції селянський рух у Мостовому набрав значних розмірів. У червні 1905 року кількасот наймитів добивалися підвищення заробітної плати. Водночас місцеві селяни вимагали від поміщика брати тільки третю копу від зібраного з орендованої землі врожаю, встановити орендну плату не вище 6 крб. за десятину, плату за випас голови худоби не більше
3 крб. Селяни побили урядника і стражника, розгромили економії поміщиків, самовільно скосили траву. Заворушення набрало такого загрозливого характеру, що поліція не наважилася арештувати організаторів його, побоюючись, що це викличе ще більший опір з боку селян. Щоб уникнути гострих сутичок, з Мостового, за розпорядженням військового начальства, 23 червня вивели роту солдатів, яка прибула сюди на початку місяця.
Після столипінської аграрної реформи куркулі зосередили в своїх руках ще більше землі. В користуванні 234 бідняцьких господарств залишилось лише 120 десятин землі, в той час як 17 куркульських господарств мали понад 1 тис. десятин, 1912 року середній збір озимої пшениці з десятини в бідняцьких господарствах досягав тільки 25 пудів. Часто заможні селяни за безцінь скуповували у розорених селян останні клаптики землі.
Дореволюційне Мостове відзначалося низьким рівнем медичного обслуговування. В селі постійно лютували різні хвороби: з 1830 по 1873 рік жителі перенесли
4 епідемії азіатської холери. Вмирали десятки людей. 29 проц. населення Мостового мешкало у землянках, в антисанітарних умовах. Лікарня тут була відкрита 1866 року. У 1877 році в ній налічувалось 8 ліжок, а через 2 роки -
12 ліжок. Умови роботи медпрацівників були важкими: у 1912-1913 рр. їм доводилося обслуговувати територію площею 890 кв. верст, на якій мешкало понад 16 тис. чоловік. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селяни-трудівники не мали можливості не тільки дати освіту своїм дітям, а навіть навчити їх грамоти. 78 проц. населення було неписьменним. Грамоту знали в основному вихідці з дворянських, духовних, міщанських сімей. У 1886 році з 306 селян лише 12 вміли читати і писати. В земській школі, відкритій 1876 року, навчалося 30 хлопчиків і 8 дівчаток. У 1898 році в селі почала працювати церковнопарафіяльна школа, в 4-х групах якої було 164 учні. Навчали дітей 3 вчителі.
Трудовий люд Мостового радо зустрів звістку про скинення царя. Влітку селяни самочинно скосили сіножаті землевласника Супруненка. У листі міністру
внутрішніх справ Супруненко писав, що внаслідок дій селян «... армія залишилася без сіна, а я без грошей». Восени 1917 року в Мостове почали повертатися солдати з фронту, які розповідали односельцям про події в країні.
Коли в листопаді 1917 року звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію дійшла до містечка, земельний комітет під впливом революційно настроєних фронтовиків конфіскував всю землю та реманент у поміщика Шардта, 211 овець і 4 воли у поміщика Еслінгера. В січні 1918 року жителі Мостового обрали Раду селянських депутатів на чолі з Ф. В. Рябусем, до якої увійшли бідняки І. М. Михайлов, П. М. Козієнко. Під керівництвом Ради розпочався розподіл 2539 десятин поміщицької землі, реманенту і худоби, між бідняками. Було вирішено безземельним і малоземельним селянам наділяти по 2,5 десятини на їдця та по 0,25-0,30 десятини під садиби на двір. Проте закінчити цю роботу не вдалося.
10-11 березня 1918 року війська австро-німецьких окупантів, наступаючи від Березівки і Роздільної, підійшли до станції Колосівка. Оборону тут тримав зведений революційний загін під. командуванням 6. М. Венедиктова, який відходив з румунського фронту. У ті дні перед селянами виступив з промовою член військової ради загону Й. Е. Якір3, який закликав їх вступати до Червоної Армії, допомагати військовим частинам продовольством. Жителі Мостового і навколишніх сіл допомагали червоноармійцям продуктами харчування, кіньми, доглядали поранених. Багато мостівчан вступили до загону і боролися в його лавах. Загін тиждень утримував позиції біля села Мостового, незважаючи на кількісну перевагу ворожих військ.
17 березня 1918 року австро-німецькі окупанти захопили Мостове. Вони відновили старі порядки, повернули поміщикам землю та реманент, жорстоко розправлялися з тими, хто чинив опір. У грудні їм на зміну прийшли англо-французькі інтервенти. Десятки мостівчан вступили до створеного в селі партизанського загону, командиром якого став колишній наймит І. Ф. Лагута. В листопаді 1918 року він об'єднався з партизанським загоном Н. І. Урсулова. В районі Мостового на початку 1919 року було зосереджено близько 2-3 тис. інтервентів та білогвардійців, які мали 4 танки, кілька бронемашин та гармати. Проти них діяли партизанські загони, штаб яких базувався у Вознесенську. 14 березня партизани під командуванням П. С. Ткаченка і два вознесенські полки перейшли в наступ і після тривалого бою визволили Мостове.
Ревком на чолі з Ф. В. Рябусем, створений у Мостовому в березні 1919 року, організував допомогу червоним частинам продуктами харчування, кіньми, фуражем. Понад 100 мостівчан вступили до лав Червоної Армії. У серпні в селах Мостівської волості спалахнули куркульські заколоти. Бандити розбирали залізничні колії, псували лінії зв'язку, підривали мости, намагаючись перешкодити просуванню сформованого з робітників і курсантів Одеського військового училища радянського загону під командуванням Ф. А. Анулова. Революційний комітет очолив боротьбу селян проти бандитів. Селяни Мостового уклали кілька верст зруйнованої колії, забезпечивши цим успішне просування загону в північному напрямі для боротьби з махновцями.
Активно боролося трудяще селянство проти денікінщини. У липні 1919 року біля станції Лозова в нерівному бою з білогвардійцями.загинули І. Ф. Лагута та І. Осадчий. Наприкінці серпня Мостове захопили денікінці. Вони грабували село, насильно мобілізовували чоловіків до Добровольчої армії. 4 лютого 1920 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського і стрілецькі полки
134-ї бригади О. Ф. Каменського, наступаючи на Одесу, розбили денікінців на Південному Бузі, визволивши й Мостове.
Багато мешканців Мостового мужньо боролися в роки громадянської війни в лавах Червоної Армії. Так, Ф. М. Ізбаш за мужність у боротьбі проти ворогів революції був нагороджений орденом Червоного Прапора. Матрос Чорноморського флоту Н. Д. Артюшкін відстоював владу Рад у боях під Царицином, Курськом, на Україні. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Мостівчани повернулися до мирного життя. На волосній сходці 13 лютого 1920 року був створений революційний комітет, головою його став місцевий селянин-активіст Ф. І. Чулін, членами - М. Й. Крижанівський і О. Г. Вдовиков. 28 березня в селі обрано Раду на чолі з активним учасником громадянської війни О. В. Ларіним, який потім протягом 25 років обіймав цю посаду. Ревком, а згодом і Рада, якій він передав свої повноваження, боролися з рештками контрреволюції, допомагали частинам Червоної Армії продуктами харчування та фуражем. 132 сім'ї червоноармійців одержали грошову допомогу, 12 сім'ям було засіяно поля. Сільські активісти разом з загоном червоноармійців, що прибув із Вознесенська у квітні 1920 року, вели вперту боротьбу з недобитками петлюрівських банд.
13 липня 1920 року в Мостовому організовано комітет незаможних селян у складі 200 чоловік. Головою КНС обрано місцевого селянина-бідняка М. Ф. Ти- мощука. Комнезам разом з Радою провели велику роботу щодо зміцнення Радянської влади на селі та здійснення землевпорядкування. Селяни одержали по 2,25 десятини землі на їдця, з них - 1,75 десятини орної.
До складу партійного осередку, який був створений в серпні 1920 року, входили голова Ради О. В. Ларін, завгосп Мостівської лікарні Г. Аліферов і селянин Ф. І. Лісовий. Керував партосередком Г. Аліферов. Роком пізніше організувався комсомольський осередок у складі 5 чоловік. Разом з комуністами комсомольці провадили серед населення значну роботу, спрямовану на подолання розрухи, розвиток сільськогосподарської кооперації та втілення в життя нової економічної політики. Уже 1922 року жителі села виконали продподаток на 102 проц.7, за що у п'яту річницю Великого Жовтня рішенням волосного з'їзду Рад Мостівському волвиконкому вручено Червоний прапор.
У перші роки Радянської влади комуністи, комсомольці, сільські активісти приділяли велику увагу розвиткові культури, освіти, охорони здоров'я. Ще в лютому 1920 року на засіданні представників сільських виконкомів Мостівської волості було вирішено в колишніх панських будинках відкрити сільські школи. Стала діяти лікарня, згодом розширена до 20 ліжок. Початкова трудова школа, пізніше перетворена на семирічну, почала працювати відразу після закінчення громадянської війни. Першого року тут навчалося 123 учні. 1921 року при ній відкрився інтернат для дітей навколишніх сіл. А для сиріт організовано дитячий будинок.
Розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення. У гуртках лікнепу працювало близько 40 культармійців. 15 квітня 1921 року в колишньому поміщицькому маєтку відкрилась сільськогосподарська школа, до якої приймали трудящу молодь з початковою освітою. Після закінчення навчання її випускники трудилися в ТСОЗах. При народному будинку були створені драматичний і танцювальний гуртки. На базі націоналізованої бібліотеки поміщика Ерделі укомплектовано велику бібліотеку з книжковим фондом понад тисячу примірників.
Комуністи села, члени сільської Ради роз'яснювали селянам необхідність об'єднання дрібних одноосібних господарств у великі колективні. Важливим кроком на цьому шляху стало створення перших трудових артілей і товариств спільного обробітку землі. Ще в кінці 1922 року в Мостовому виникли сільськогосподарські трудові артілі «Надія» та «Пробудження»1, через 5 років - ТСОЗи «Свято врожаю», «Маяк соціалізму», «Вільна праця», 1928 року - ще два товариства. Організаторами ТСОЗів були активісти комнезаму П. Татарков, О. В. Ларін, Б. Козієнко. Держава допомогла першим кооперативам насінням, реманентом. Велику допомогу ТСОЗам подавало створене 1928 року в Мостовому відділення Шевченківської МТС, реорганізоване через рік в Мостівську машинно-тракторну станцію, яка мала тоді 25 тракторів. Згодом їх кількість зросла до 1002.
Протягом 1929 року у Мостовому один за одним організовуються 10 колгоспів - «Маяк комунізму», «Червоний промінь», ім. Карла Маркса, «Серп
і молот», «Червоний котовець» та інші, до яких вступило 94 проц. бідняцько-середняцьких господарств. Колишні червоноармійці 95-ї стрілецької дивізії створили комуну ім. 95-ї дивізії, яка мала 1200 десятин землі. Першим її головою був двадцятип'ятитисячний, донецький шахтар Г. Савченко. Партосередок, створений в комуні, відіграв значну роль у згуртуванні комунарів та зміцненні економіки господарства. Члени {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}партосередку спрямовували зусилля комунарів на успішне проведення сівби, збирання врожаю та виконання планів хлібозаготівлі, організовували передплату 3-ї позики індустріалізації. В січні 1930 року комуна мала 1500 крб. прибутку, за що було куплено 11 коней, 9 корів, 12 свиней, розпочато будівництво житла для членів комуни. 1933 року на базі комуни утворився колгосп ім. 95-ї дивізії, головою якого обрали колишнього комунара П. І. Сушицького. Колгосп об'єднував 80 господарств, мав 1240 га землі.
Незважаючи на опір куркулів, які вели злісну антирадянську агітацію, псували і палили колгоспне майно, чинили розправу над активістами, 1931 року колективізацію в Мостовому повністю завершено.
Партійні організації МТС та колгоспів «Серп і молот», ім. 95-ї дивізії керували проведенням соціалістичних перетворень на селі. Комсомольська організація Мостового закликала 10 тис. молодих колгоспників-ударників району на зразкове провег дення другої колгоспної більшовицької весни, завершення суцільної колективізації в районі і ліквідації куркульства як класу. У березні 1931 року бюро Доманівського райкому партії схвалило почин комсомольців, які організували ударні бригади в колгоспах села. За зразкову організацію весняно-польових робіт і досягнуті успіхи колегією Наркомзему та правлінням Колгоспцентру України 1931 року відзначено премією колгосп «Серп і молот» (голова М. П. Ліптушенко).
Значну політичну роботу на селі провів створений 1933 року політвідділ МТС. Комуністи і комсомольці очолили рух ударників і стахановців за піднесення продуктивності праці. Серед колгоспників розгорталося соціалістичне змагання за одержання високих урожаїв і підвищення продуктивності тваринництва. Механізатори змагалися за право брати участь у першому обласному з'їзді трактористів-стахановців, який відбувся в грудні 1936 року. Делегатами від Мостового булц М. В. Артюшкін, Г. С. Никора, Г. С. Харсенін.
Завдяки високій політичній активності трудівників села колгоспи рік у рік міцніли. У 1940 році в десяти господарствах села з кожного гектара збирали по 14- 15 цнт зерна замість 10-12 цнт 10 років тому. На тваринницьких фермах налічувалося близько 4 тис. голів худоби, в т. ч. 344 корови, 1570 свиней, 2060 овець, а також 3500 штук птиці. За вирощування високих урожаїв і успішне виконання зобов'язань перед державою, зокрема здачі понад план 800 цнт високоякісної пшениці, колгосп «Серп і молот» 1939 року був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, де був нагороджений дипломом 2-го ступеня, премійований 15 тис. крб. та мотоциклом. У 1941 році в артілях Мостового налічувалося 7 автомашин, на колгоспних ланах працювало 30 тракторів і 6 комбайнів Мостівської МТС.
В ході соціалістичної перебудови сільського господарства в Мостовому виріс чималий загін передовиків колгоспного виробництва. Серед перших ударників - колгоспниця артілі «Серп і молот», організатор колгоспного руху М. К. Руденко, тваринник, комсорг артілі ім. 95-ї дивізії Ю. Довгоп'ятова. Перший тракторист села А. І. Васимов, трактористи С. Попков, І. Никора та інші не раз одержували перехідні мандати на право участі в обласних з'їздах трактористів і комбайнерів-ударників. Чабан колгоспу ім. 95-ї дивізії К. І. Тростенний в 1936 році за досягнуті успіхи в розвитку вівчарства нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора» У 1941 році К. І. Тростенного, який протягом трьох років був учасником ВСГВ у Москві, нагороджено Великою золотою медаллю Виставки і премійовано 3 тис. крб. Учасниками виставки стали також коваль МТС І. Г. Бровиков, який протягом двох років виконував норми виробітку на 130-150 проц., свинар М. І. Івченко - за одержання від кожної свиноматки по 16 поросят.
Про зростання політичної свідомості і активності населення села яскраво свідчать такі факти. У 1935 році мостів чани одностайно підтримали звернення Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП (б) до трудящих про збирання коштів на побудову трьох потужних літаків. Колгоспники і робітники МТС відрахували по одному трудодню на побудову повітряних
велетнів. А вчителі середньої школи і працівники інших організацій внесли до цього фонду свій одноденний заробіток. У1936-1937 рр. трудящі Мостового передали до фонду допомоги дітям героїчної Іспанії понад 150 цнт хліба. Трудівники колгоспу «Іскра» зачислили Ернста Тельмана {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}почесним колгоспником своєї артілі. На його ім'я було виписано трудову книжку, щоденно правління колгоспу нараховувало йому по одному трудодню, весь заробіток надходив до фонду допомоги політв'язням капіталістичних країн. Підчас перших виборів до Верховної Ради СРСР 1937 року за блок комуністів і безпартійних у Мостовому проголосувало 99,9 проц. населення.
Зростав добробут жителів села. Колгоспники щорічно одержували на кожен вироблений трудодень не менше 2-3 кг хліба, близько 3 крб. грішми і, крім того, овочі, мед та інші продукти. Так, сім'я колгоспника Мудрого з артілі ім. 95-ї дивізії заробила в 1937 році 74 цнт хліба і 1100 крб., а колгоспник А. Ф. Пройденко з дочкою (артіль «Серп і молот») - 49 цнт хліба і 2476 крб. грішми. Завдяки високій оплаті праці трудівників села підвищилась їх купівельна спроможність. Споживання товарів на душу населення в 1940 році втричі зросло проти 1934 року. Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. В районній лікарні було 35 ліжок для стаціонарного лікування.
Перед війною в Мостовому працювали середня і семирічна школи. Більшість юнаків і дівчат здобували середню освіту. Багато мостівчан навчалися у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Партійні і радянські організації приділяли значну увагу підготовці кваліфікованих кадрів для колгоспів. Мостівську агрошколу щорічно закінчували 25-30 агротехніків. Щозими на 4-місячних курсах при МТС навчалося 30 механізаторів.
При районному будинку культури і колгоспних клубах діяли гуртки: драматичні, хорові, літературні, крою та шиття, в'язання, спортивні, в яких брало участь понад 200 чоловік, щоденно демонструвалися кінофільми. Книжковий фонд районної і шкільної бібліотек досягав 5 тис. примірників. Кожна родина передплачувала газети і журнали. З 1935 року видавалася районна газета «Колгоспна правда» (того року створено Мостівський район).
У передвоєнні роки населення Мостового досягло 2860 чоловік. У перші дні фашистської навали до лав Червоної Армії влилося близько 740 мостівчан. Не шкодуючи сил, працювали жителі села на спорудженні оборонних об'єктів - протитанкових ровів, бліндажів, окопів. Майно МТС та колгоспів було евакуйовано до східних районів країни.
5 серпня 1941 року фашисти захопили Мостове. В селі розмістилася військова комендатура, а також частини «СС». Карателі вели боротьбу з партизанами, проводили масове винищення мирного населення. З серпня 1941 року по березень 1944 року в Мостовому і найближчих селах було розстріляно і закатовано близько 40 тис. мирних радянських людей з південних областей України, в т. ч. 4 тис. місцевих жителів. Фашистські окупанти пограбували колгоспи, МТС і знищили багато народного майна. Тільки по колгоспах Мостового збитки становили близько 56 млн. карбованців.
Мостове визволили 30 березня 1944 року воїни 195-ї Червонопрапорної Ново- московської стрілецької дивізії 37-ї армії. В боях за село відзначився Перший стрілецький батальйон 604-го стрілецького полку під командуванням гвардії капітана Ф. В. Пихтєєва. У визволенні села також брав участь його уродженець генерал- майор В. І. Щербенко, який спочатку очолював розвідвідділ 37-ї армії, а потім командував 73-ю гвардійською Сталінградською стрілецькою дивізією 57-ї армії. В районі Мостового радянські війська взяли в полон близько 400 гітлерівців. Радянських солдатів і офіцерів, які загинули в боях за село, поховали в центрі сільського парку, на братській могилі встановлено пам'ятник. На двох меморіальних дошках викарбувані також 150 прізвищ жителів села, що загинули на фронтах війни. 960 односельців за відвагу і мужність в роки Великої Вітчизняної війни відзначено урядовими нагородами. З перших днів війни перебував у лавах Діючої армії колишній учасник громадянської війни М. М. Чебанов. Його бойовий шлях відзначено шістьма урядовими нагородами. Безстрашною розвідницею була на фронті О. І. Бежан. 19-річною дівчиною добровільно пішла захищати рідну Вітчизну від гітлерівців і комсомолка В. Федорова.
Після визволення Мостового від фашистів відразу ж відновили роботу райком, райвиконком і сільська Рада. 4 партійні організації (територіальна та 3 - в установах), в яких налічувалось 45 комуністів, спрямовували {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}зусилля трудящих на відбудову зруйнованого господарства. За короткий час були відновлені у Мостовому 10 колгоспів, МТС, налагоджена нормальна робота станції Колосівка. У важких умовах воєнного часу проводилися сільськогосподарські роботи. Без машин, здебільшого коровами, яких в селі залишилося лише 6, а то й вручну, жінки, підлітки, старики провели сівбу, виконали план хлібоздачі. У травні-червні 1944 року відновили роботу комсомольські організації. В усіх колгоспах юнаки і дівчата
створили комсомольсько-молодіжні ланки високого врожаю. Комсомольці подавали практичну допомогу в організації польового госпіталю, брали участь у відбудові лікарні, залізниці, шкільних приміщень і культосвітніх закладів.
Спираючись на допомогу держави, трудівники Мостового у перші післявоєнні роки відновили посівні площі та відтворили поголів'я худоби. У 1944-1950 рр. відбудовані або зведені заново ремонтні майстерні МТС, зерносховища, тваринницькі приміщення, адміністративні і культурно-освітні заклади. Приділялась належна увага житловому будівництву. Значною віхою на шляху зміцнення колективних господарств стало їх об'єднання. Протягом 1950-1954 рр. з 10 колгоспів створено три великі багатогалузеві господарства - «Заповіт Ілліча», «Україна» та ім. Б. Хмельницького. Ширше почали впроваджуватися у виробництво досягнення науки і техніки. Партійні організації і правління артілей, спрямовуючи зусилля колгоспників на виконання рішень вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, вже в 1955 році домоглися значних успіхів: озимої пшениці було зібрано по 20,3 цнт з га, соняшнику - по 18 цнт, кукурудзи - по 28 цнт. Колгосп «Україна» у 1957-1958 рр. спорудив зрошувальну систему на площі 30 га, млин, олійницю, пилораму. На фермах встановлено автонапувалки, підвісні і рейкові дороги, прокладено 3,5 км водопроводу. Окремі працівники артілі добились високих результатів. Доярка П. Й. Бущак, депутат районної Ради, надоїла понад 3 тис. кг молока від кожної з 18-ти закріплених за нею корів. Бригада В. Г. Струтинського з кожного з 200 га зібрала по 26 цнт озимої пшениці. За семирічку по трьох колгоспах Мостового кількість великої рогатої худоби зросла на 343 голови, а прибутки від тваринництва збільшилися майже вдвічі. Колгосп ім. Б. Хмельницького, наприклад, у 1965 році одержав 324,7 тис. крб. прибутку від тваринництва проти 197,1 тис. крб. 1962 року, а всього прибутки колгоспу від усіх галузей виробництва за роки семирічки склали 2,5 млн. крб. Підвищилась заробітна плата колгоспників до 80 крб. взимку і до 120-180 крб. влітку.
Великим поштовхом у піднесенні економіки колгоспів стали березневий Пленум ЦК КПРС і квітневий Пленум ЦК КП України (1965 р.). На партійних і колгоспних зборах були розроблені практичні заходи щодо дальшого розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Було вирішено створити школу передового досвіду, зміцнити кадрами бригади і ферми. 66 проц. комуністів пішли працювати безпосередньо на ферми, в бригади. В артілях були створені бюро економічного аналізу. їх головне завдання - глибоке вивчення економіки господарств, виявлення невикористаних резервів, дальше зниження собівартості продукції, впровадження внутрігосподарського розрахунку. Щомісячно ради аналізували діяльність кожної бригади і ферми, накреслювали шляхи підвищення рентабельності, організували навчання колгоспних спеціалістів. Всі ці заходи дали бажані наслідки. Так, трудівники артілі ім. Б. Хмельницького в 1966 році виростили по 26,5 цнт зернових з га.
У 1967 році колгосп достроково виконав план продажу державі м'яса, яєць, вовни.
Колгоспи Мостового - багатогалузеві високомеханізова- ні господарства. За ними закріплено понад 13 тис. га землі, з них 10 736 га орної, 330 га садів і виноградників. У 1970 році поголів'я великої рогатої худоби досягло 4965 голів. Крім того, колгоспи мають 3557 свиней, 4467 овець, 7538 голів
птиці, 255 бджолосімей. На ланах колгоспів працюють 80 тракторів, 50 комбайнів різних марок, 66 автомашин та багато іншої техніки. Це дало змогу повністю механізувати оранку і збирання озимих. В нових тваринницьких приміщеннях, побудованих за останні 10 років, встановлено
за допомогою шефів - робітників Миколаївського заводу ім. 61 комунара, - доїльні апарати, подрібнювачі кормів, механізовані кормокухні, транспортери для роздачі кормів та для очищення приміщень від гною. Для переробки сільськогосподарської продукції в артілях створено 12 допоміжних господарств, у т. ч. 2 млини, олійня, винцех. Працюють три лісопилки. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
З січня 1966 року колгоспи Мостового перейшли на грошову оплату праці. В усіх бригадах і фермах діє внутрігосподарський розрахунок, встановлено тверді ліміти заробітної плати.
За успіхи у розвитку сільського господарства Президія Верховної Ради СРСР нагородила орденами і медалями СРСР велику групу трудівників Мостового. Багато років керує тракторною бригадою в колгоспі ім. Б. Хмельницького комуніст М. П. Різниченко. Очолюваний ним колектив щорічно вирощує високі врожаї. Бригадира удостоєно найвищої нагороди - ордена Леніна. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені голова колгоспу «Заповіт Ілліча» В. А. Тодоров, ланкова К. О. Пройденко, що одержала по 42 цнт кукурудзи на площі 56 га, телятниця Є. О. Никора, коваль В. Г. Вдовиков, бригадир М. І. Надежко; орденом «Знак Пошани» - слюсар мостівського відділення «Сільгосптехніки» С. В. Кимаченко, бригадир колгоспу ім. Б.Хмельницького Ф. П. Ліптушенко, комбайнер колгоспу «Заповіт Ілліча» І. П. Рябець.
Значними досягненнями зустріли трудівники Мостового 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. 1970 року в колгоспі ім. Б. Хмельницького зібрали по 27,8 цнт озимої пшениці на площі близько 1000 га, а на ділянці 554 га, що належить відділку № 1, яким керує М. О. Пройденко - 29 цнт з га. Виконані п'ятирічні плани також і в колгоспах «Україна» та «Заповіт Ілліча». 108 трудівників Мостового нагороджені Ленінською ювілейною медаллю. Нове трудове піднесення викликали у колгоспників рішення XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України. Трудівники артілей дали слово врожай зернових за дев'яту п'ятирічку довести до 27-28 цнт, цукрових буряків - до 320 цнт, збільшити середньорічне виробництво м'яса на 40 проц., молока - на 23 проц., яєць - на 58 проц.
Зміцнення економіки колгоспів, збільшення їх прибутків сприяє дальшому зростанню матеріального добробуту і підвищенню культурцого рівня населення. В селі збудовані сотні житлових будинків, з'явилися цілі нові вулиці: Шкільна, Степова та ін., прокладено водопровід, споруджено новий міст через річку Чичиклію. Мостове утопає в зелені. В чудовому лісопарку ростуть могутні дерева 45 порід. Тут є стадіон і кілька спортивних майданчиків, понад 200 спортсменів тренуються в спортивних секціях.
Потреби місцевого населення в продовольчих, промислових, культурно-побутових і господарчих товарах задовольняють 28 крамниць і ларків. В особистому користуванні мостівчан 14 легкових автомобілів, 57 мотоциклів, 545 телевізорів,
230 радіоприймачів, 315 пральних машин. До послуг громадян - добре обладнана їдальня, філіал районного комбінату побутового обслуговування і філіал райхарчокомбінату, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, радіовузол, ощадна каса. Тепер 496 жителів одержують пенсію.
Трудящих Мостового лікують в добре обладнаній сільській лікарні, де працює 60 чоловік медичного персоналу з вищою і середньою медичною освітою. В селі є пологовий будинок, аптека, на колгоспних фермах діють профілакторії, в дитячому санаторії ім. Павлика Морозова щороку набираються сил і здоров'я близько тисячі дітей з багатьох районів області. Діти колгоспників виховуються у 8 дитячих садках та яслах.
630 дітей здобувають знання у середній школі. Сільська молодь навчається у вечірній та заочній середніх школах. У школах трудиться понад 70 вчителів. Більше 250 жителів Мостового за роки Радянської влади здобули вищу освіту, стали висококваліфікованими спеціалістами різних галузей народного господарства.
На території колгоспів працюють 4 клуби, а в центрі села - сільський будинок культури на 400 місць. Вже 19 років керує ним заслужений працівник культури УРСР М. О. Коваленко. Близько 160 юнаків і дівчат - учасники гуртків художньої самодіяльності. Особливо відзначається своєю майстерністю хоровий ансамбль «Веселка» і танцювальний колектив. Гуртківці часто виступають з концертами перед населенням Мостового та навколишніх сіл, беруть участь в обласних і республіканських оглядах
художньої самодіяльності. До трудівників села приїздять митці з обласних театрів і філармонії. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Мостівська сільська бібліотека - культосвітній заклад відмінної роботи. Тут впроваджуються нові форми обслуговування читачів: відкритий доступ до книжкових фондів, організація пунктів видачі книг і філіалів на тваринницьких фермах і польових станах, використання технічних засобів у пропаганді літератури. Для школярів обладнана кімната юного читача. Тематика масових заходів різноманітна. Вона пов'язана з пропагандою літератури про життя і діяльність В. І. Леніна та інших видатних діячів партії і Радянської держави, про керівну і спрямовуючу роль КПРС, про внутрішнє і міжнародне життя СРСР та ін. У Мостовому немає сім'ї, яка б не користувалася сільською і трьома колгоспними бібліотеками, фонд яких зріс до 33 тис. книжок. Крім того, кожна родина передплачує по 2-3 примірники газет і журналів. В життя і побут населення увійшли нові радянські обряди і звичаї. У селі святкують День механізатора, День тваринника, на урочистих зборах і вечорах вшановують кращих виробничників.
Формування у трудящих матеріалістичного світогляду, підвищення загальної культури, освіти та комуністична перебудова побуту посідають чільне місце в роботі шести партійних (76 комуністів) та шести комсомольських (134 комсомольці) організацій. В селі працює університет культури. В складі сільської Ради 47 кращих робітників, колгоспників, представників інтелігенції. Депутати очолюють 5 постійних комісій.
На повну силу розгорнулося в селі виконання планів дев'ятої п'ятирічки. Завдяки невтомній праці населення Мостове стало за роки Радянської влади красивим, культурним, впорядкованим селом. Ще щасливішим обіцяє бути його завтрашній день.
Сільській Раді підпорядковані також села Веселе, Дворянка, Миколаївка, Новоумань, Першотравнівка, Червона Поляна, Чернігівка, Шевченко.
На території села виявлено поселення та курганний могильник доби пізньої бронзи, на якому розкопано також поховання скіфських часів та кочівників XI- XII ст. н. ери. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Виникло село на початку 90-х роківХУІІІ ст. на лівому березі річки Чичиклії. Царський уряд подарував 4700 десятин навколишніх земель надвірному раднику Паскевичу, незабаром він продав цю землю поміщиці Милашевичевій, яка перевезла сюди 102 душі своїх кріпаків з іншого маєтку. 8841 десятину землі у цій місцевості було віддано поміщику Боровському.
Згодом сюди урядом були переселені і державні селяни з Полтавської губернії. Наявність багатих чорноземних грунтів і пасовищ, звільнення на деякий час від податків і панщини сприяло тому, що тут селились і збіглі селяни, які тікали від поміщицького гніту з інших районів України. Спочатку село назвали Привільним, згодом його перейменовано на Мостове (поблизу села був міст через річку Чичиклію).
Населення займалося хліборобством і скотарством. Тут вирощували пшеницю, ячмінь, просо, овес, городні та баштанні культури. Незабаром пільги, які спочатку надав царський уряд переселенцям, змінилися панською неволею. Уже за 5-ю ревізією (1795 рік) в селі налічувалося 65 дворів і за поміщиками були записані всі 178 чоловіків і 142 жінки5, що проживали тут.
На початку XIX ст. поміщики Милашевичева та Боровський продали свої землі разом з кріпаками Змунчилову (3310 десятин землі і 35 кріпаків) і Ляхову (понад 10 тис. десятин), який мав уже в цьому районі кілька маєтків. Пізніше землю цього багатого поміщика разом з кріпаками купили землевласники роду Ерделі.
Мостове простягалося вздовж лівого берега Чичиклії кількома рядами вулиць. Хати глиняні, вкриті соломою, з маленькими віконцями. Лише мурований розкішний будинок пана і велика церква височіли над убогим селом. Панський маєток оточував чудовий парк, насаджений руками кріпаків.
З 1850 року Мостове стало волосним містечком. Тут розмістилося волосне управління, відкрилась кінно-поштова станція, заїжджі двори. На час ревізії 1859 року у 80 дворах налічувалось 211 ревізьких душ. Великі земельні простори навколо Мостового належали поміщикам Ерделі, Еслінгеру, Шардту, ананьївським купцям Енгелям. Загалом поміщики володіли понад 16 тис. десятин землі. 120 десятин належали церкві. Кріпосники жорстоко експлуатували селян. Запровадивши урочну систему, вони загадували кріпакам на день стільки роботи, що її треба було виконувати 3-4 дні. По суті панщина ставала щоденною.
Напередодні 1861 року поміщику Ерделі належало 67 ревізьких душ. Під час реформи вони одержали 167 десятин землі, тобто в середньому 2,5 десятини на ре
візьку душу. Кращі землі залишились за поміщиком. Ерделі відібрав у селян орну землю, що їм належала за уставною грамотою, і виділив замість неї значно гірші наділи за 10 верст від села. Крім того, селянам не дозволялось користуватися вигоном і водопоєм для худоби. Тимчасовозобов 'язані селяни сплачували поміщикові оброк - 5 крб. за наділ. А ті, що склали викупну угоду з ним, платили за землю ще більше.
І в пореформений період селяни терпіли від безземелля й малоземелля. Зубожілі
мостівчани змушені були брати землю в оренду на кабальних умовах або найматися до поміщиків чи орендаторів за мізерну плату. Так, 1887 року два торговці з Мостового, орендуючи землю у поміщика Ерделі по 2 крб. 84 коп. за десятину, здавали її селянам по 5-8 крб. У 1890 році на жнивах дорослий робітник одержував 50 коп. за день, жінка - 30 коп., підліток - 20 коп.
З розвитком капіталізму посилюється класове розшарування селянства. Всередині 80-х років в Мостовому налічувалося 56 господарств колишніх поміщицьких селян і 6 господарств колишніх державних селян, з них мали землю лише 36 господарств. 14 сімей господарювали на наділах від 2-х до
4-х десятин, 15 - мали від 4-х до 6 десятин, 7 - від 6 до 11 десятин. З 36 господарств 4 здавали свою землю в оренду, а решта обробляли її власною або найманою худобою. На 62 двори налічувалося всього 48 робочих коней, 38 корів, 42 свині. На три господарства припадало лише по 1 плугу і бороні.
Процес розшарування охопив й інші верстви населення Мостового. Тут {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}налічувалось 204 родини різного стану (міщани, збіднілі дворяни, духовні особи тощо), з них 101 , не маючи власного житла, тулилася в найманих хатах. Чимало мешканців повністю або частково жили за рахунок промислів і ремісництва. За даними 1886 року, таких налічувалось 63 чоловіка в 60 господарствах. Одні працювали на замовлення, інші - для ринку. У містечку виникло ряд невеликих підприємств, які переробляли сільськогосподарську продукцію,- паровий млин, 2 вітряки. Дедалі більше розвивалася торгівля: тут було 2 трактири, 32 бакалійні крамниці, 2 винні лавки, оптовий склад. Щонеділі.на центральному майдані відбувалися базари, де жителі Мостового і навколишніх сіл торгували переважно сільськогосподарськими продуктами.
Мостове увійшло в історію як один з великих ринків найму сільськогосподарських робітників на півдні країни. В. І. Ленін у своїй праці «Розвиток капіталізму в Росії», аналізуючи процес утворення внутрішнього ринку для великої промисловості. згадує і Мостове, де збиралося понад 9 тис. наймитів.
Починаючи з весни, щодня на майдані, біля крамниць і яток, юрмилися сотні, а в святкові дні - тисячі виснажених, обірваних людей. Так, тільки з 9 травня по 1 липня 1893 року тут зареєстровано 5,9 тис. робітників. Вони продавали свою робочу силу за шматок хліба і копійки. Чулися українська, білоруська і російська
мови, говірки Поділля, Полтавщини, Курської губернії. Батрацький ринок безперервно поповнювали і місцеві бідняки. Вони йшли на поденщину і на строк у маєтки Ерделі і Шардта, Еслінгера, Енгеля та інших, з світанку і до самого смерку гнули спини на панів. Робочий день тривав 16-18 годин. Людей годували пісною юшкою, шматком гливкого хліба, часто гнилою рибою або червивим м'ясом. Важка робота і погана їжа виснажували їх. 17 жителів (І. М. Михайлов, В. В. Флакей, П. Ф.Ткаченко та інші), що піднімали голос протесту проти нестерпного життя і панської сваволі, зазнали поневірянь у царських тюрмах.
Жахливі умови життя, безправ'я породжували гостре невдоволення селян існуючим ладом. 12 жовтня 1898 року прокурор Одеської судової палати доповідав міністерству юстиції, що влітку селяни Мостового самовільно відрізали собі плугом 167 десятин змлі поміщика Ерделі. До містечка прибули земський начальник, справник і навіть херсонський губернатор у супроводі загону жандармерії. Десятки бідняків потрапили до в'язниці.
В роки першої російської буржуазно-демократичної революції селянський рух у Мостовому набрав значних розмірів. У червні 1905 року кількасот наймитів добивалися підвищення заробітної плати. Водночас місцеві селяни вимагали від поміщика брати тільки третю копу від зібраного з орендованої землі врожаю, встановити орендну плату не вище 6 крб. за десятину, плату за випас голови худоби не більше
3 крб. Селяни побили урядника і стражника, розгромили економії поміщиків, самовільно скосили траву. Заворушення набрало такого загрозливого характеру, що поліція не наважилася арештувати організаторів його, побоюючись, що це викличе ще більший опір з боку селян. Щоб уникнути гострих сутичок, з Мостового, за розпорядженням військового начальства, 23 червня вивели роту солдатів, яка прибула сюди на початку місяця.
Після столипінської аграрної реформи куркулі зосередили в своїх руках ще більше землі. В користуванні 234 бідняцьких господарств залишилось лише 120 десятин землі, в той час як 17 куркульських господарств мали понад 1 тис. десятин, 1912 року середній збір озимої пшениці з десятини в бідняцьких господарствах досягав тільки 25 пудів. Часто заможні селяни за безцінь скуповували у розорених селян останні клаптики землі.
Дореволюційне Мостове відзначалося низьким рівнем медичного обслуговування. В селі постійно лютували різні хвороби: з 1830 по 1873 рік жителі перенесли
4 епідемії азіатської холери. Вмирали десятки людей. 29 проц. населення Мостового мешкало у землянках, в антисанітарних умовах. Лікарня тут була відкрита 1866 року. У 1877 році в ній налічувалось 8 ліжок, а через 2 роки -
12 ліжок. Умови роботи медпрацівників були важкими: у 1912-1913 рр. їм доводилося обслуговувати територію площею 890 кв. верст, на якій мешкало понад 16 тис. чоловік. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селяни-трудівники не мали можливості не тільки дати освіту своїм дітям, а навіть навчити їх грамоти. 78 проц. населення було неписьменним. Грамоту знали в основному вихідці з дворянських, духовних, міщанських сімей. У 1886 році з 306 селян лише 12 вміли читати і писати. В земській школі, відкритій 1876 року, навчалося 30 хлопчиків і 8 дівчаток. У 1898 році в селі почала працювати церковнопарафіяльна школа, в 4-х групах якої було 164 учні. Навчали дітей 3 вчителі.
Трудовий люд Мостового радо зустрів звістку про скинення царя. Влітку селяни самочинно скосили сіножаті землевласника Супруненка. У листі міністру
внутрішніх справ Супруненко писав, що внаслідок дій селян «... армія залишилася без сіна, а я без грошей». Восени 1917 року в Мостове почали повертатися солдати з фронту, які розповідали односельцям про події в країні.
Коли в листопаді 1917 року звістка про Велику Жовтневу соціалістичну революцію дійшла до містечка, земельний комітет під впливом революційно настроєних фронтовиків конфіскував всю землю та реманент у поміщика Шардта, 211 овець і 4 воли у поміщика Еслінгера. В січні 1918 року жителі Мостового обрали Раду селянських депутатів на чолі з Ф. В. Рябусем, до якої увійшли бідняки І. М. Михайлов, П. М. Козієнко. Під керівництвом Ради розпочався розподіл 2539 десятин поміщицької землі, реманенту і худоби, між бідняками. Було вирішено безземельним і малоземельним селянам наділяти по 2,5 десятини на їдця та по 0,25-0,30 десятини під садиби на двір. Проте закінчити цю роботу не вдалося.
10-11 березня 1918 року війська австро-німецьких окупантів, наступаючи від Березівки і Роздільної, підійшли до станції Колосівка. Оборону тут тримав зведений революційний загін під. командуванням 6. М. Венедиктова, який відходив з румунського фронту. У ті дні перед селянами виступив з промовою член військової ради загону Й. Е. Якір3, який закликав їх вступати до Червоної Армії, допомагати військовим частинам продовольством. Жителі Мостового і навколишніх сіл допомагали червоноармійцям продуктами харчування, кіньми, доглядали поранених. Багато мостівчан вступили до загону і боролися в його лавах. Загін тиждень утримував позиції біля села Мостового, незважаючи на кількісну перевагу ворожих військ.
17 березня 1918 року австро-німецькі окупанти захопили Мостове. Вони відновили старі порядки, повернули поміщикам землю та реманент, жорстоко розправлялися з тими, хто чинив опір. У грудні їм на зміну прийшли англо-французькі інтервенти. Десятки мостівчан вступили до створеного в селі партизанського загону, командиром якого став колишній наймит І. Ф. Лагута. В листопаді 1918 року він об'єднався з партизанським загоном Н. І. Урсулова. В районі Мостового на початку 1919 року було зосереджено близько 2-3 тис. інтервентів та білогвардійців, які мали 4 танки, кілька бронемашин та гармати. Проти них діяли партизанські загони, штаб яких базувався у Вознесенську. 14 березня партизани під командуванням П. С. Ткаченка і два вознесенські полки перейшли в наступ і після тривалого бою визволили Мостове.
Ревком на чолі з Ф. В. Рябусем, створений у Мостовому в березні 1919 року, організував допомогу червоним частинам продуктами харчування, кіньми, фуражем. Понад 100 мостівчан вступили до лав Червоної Армії. У серпні в селах Мостівської волості спалахнули куркульські заколоти. Бандити розбирали залізничні колії, псували лінії зв'язку, підривали мости, намагаючись перешкодити просуванню сформованого з робітників і курсантів Одеського військового училища радянського загону під командуванням Ф. А. Анулова. Революційний комітет очолив боротьбу селян проти бандитів. Селяни Мостового уклали кілька верст зруйнованої колії, забезпечивши цим успішне просування загону в північному напрямі для боротьби з махновцями.
Активно боролося трудяще селянство проти денікінщини. У липні 1919 року біля станції Лозова в нерівному бою з білогвардійцями.загинули І. Ф. Лагута та І. Осадчий. Наприкінці серпня Мостове захопили денікінці. Вони грабували село, насильно мобілізовували чоловіків до Добровольчої армії. 4 лютого 1920 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського і стрілецькі полки
134-ї бригади О. Ф. Каменського, наступаючи на Одесу, розбили денікінців на Південному Бузі, визволивши й Мостове.
Багато мешканців Мостового мужньо боролися в роки громадянської війни в лавах Червоної Армії. Так, Ф. М. Ізбаш за мужність у боротьбі проти ворогів революції був нагороджений орденом Червоного Прапора. Матрос Чорноморського флоту Н. Д. Артюшкін відстоював владу Рад у боях під Царицином, Курськом, на Україні. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Мостівчани повернулися до мирного життя. На волосній сходці 13 лютого 1920 року був створений революційний комітет, головою його став місцевий селянин-активіст Ф. І. Чулін, членами - М. Й. Крижанівський і О. Г. Вдовиков. 28 березня в селі обрано Раду на чолі з активним учасником громадянської війни О. В. Ларіним, який потім протягом 25 років обіймав цю посаду. Ревком, а згодом і Рада, якій він передав свої повноваження, боролися з рештками контрреволюції, допомагали частинам Червоної Армії продуктами харчування та фуражем. 132 сім'ї червоноармійців одержали грошову допомогу, 12 сім'ям було засіяно поля. Сільські активісти разом з загоном червоноармійців, що прибув із Вознесенська у квітні 1920 року, вели вперту боротьбу з недобитками петлюрівських банд.
13 липня 1920 року в Мостовому організовано комітет незаможних селян у складі 200 чоловік. Головою КНС обрано місцевого селянина-бідняка М. Ф. Ти- мощука. Комнезам разом з Радою провели велику роботу щодо зміцнення Радянської влади на селі та здійснення землевпорядкування. Селяни одержали по 2,25 десятини землі на їдця, з них - 1,75 десятини орної.
До складу партійного осередку, який був створений в серпні 1920 року, входили голова Ради О. В. Ларін, завгосп Мостівської лікарні Г. Аліферов і селянин Ф. І. Лісовий. Керував партосередком Г. Аліферов. Роком пізніше організувався комсомольський осередок у складі 5 чоловік. Разом з комуністами комсомольці провадили серед населення значну роботу, спрямовану на подолання розрухи, розвиток сільськогосподарської кооперації та втілення в життя нової економічної політики. Уже 1922 року жителі села виконали продподаток на 102 проц.7, за що у п'яту річницю Великого Жовтня рішенням волосного з'їзду Рад Мостівському волвиконкому вручено Червоний прапор.
У перші роки Радянської влади комуністи, комсомольці, сільські активісти приділяли велику увагу розвиткові культури, освіти, охорони здоров'я. Ще в лютому 1920 року на засіданні представників сільських виконкомів Мостівської волості було вирішено в колишніх панських будинках відкрити сільські школи. Стала діяти лікарня, згодом розширена до 20 ліжок. Початкова трудова школа, пізніше перетворена на семирічну, почала працювати відразу після закінчення громадянської війни. Першого року тут навчалося 123 учні. 1921 року при ній відкрився інтернат для дітей навколишніх сіл. А для сиріт організовано дитячий будинок.
Розгорнулася робота щодо ліквідації неписьменності серед дорослого населення. У гуртках лікнепу працювало близько 40 культармійців. 15 квітня 1921 року в колишньому поміщицькому маєтку відкрилась сільськогосподарська школа, до якої приймали трудящу молодь з початковою освітою. Після закінчення навчання її випускники трудилися в ТСОЗах. При народному будинку були створені драматичний і танцювальний гуртки. На базі націоналізованої бібліотеки поміщика Ерделі укомплектовано велику бібліотеку з книжковим фондом понад тисячу примірників.
Комуністи села, члени сільської Ради роз'яснювали селянам необхідність об'єднання дрібних одноосібних господарств у великі колективні. Важливим кроком на цьому шляху стало створення перших трудових артілей і товариств спільного обробітку землі. Ще в кінці 1922 року в Мостовому виникли сільськогосподарські трудові артілі «Надія» та «Пробудження»1, через 5 років - ТСОЗи «Свято врожаю», «Маяк соціалізму», «Вільна праця», 1928 року - ще два товариства. Організаторами ТСОЗів були активісти комнезаму П. Татарков, О. В. Ларін, Б. Козієнко. Держава допомогла першим кооперативам насінням, реманентом. Велику допомогу ТСОЗам подавало створене 1928 року в Мостовому відділення Шевченківської МТС, реорганізоване через рік в Мостівську машинно-тракторну станцію, яка мала тоді 25 тракторів. Згодом їх кількість зросла до 1002.
Протягом 1929 року у Мостовому один за одним організовуються 10 колгоспів - «Маяк комунізму», «Червоний промінь», ім. Карла Маркса, «Серп
і молот», «Червоний котовець» та інші, до яких вступило 94 проц. бідняцько-середняцьких господарств. Колишні червоноармійці 95-ї стрілецької дивізії створили комуну ім. 95-ї дивізії, яка мала 1200 десятин землі. Першим її головою був двадцятип'ятитисячний, донецький шахтар Г. Савченко. Партосередок, створений в комуні, відіграв значну роль у згуртуванні комунарів та зміцненні економіки господарства. Члени {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}партосередку спрямовували зусилля комунарів на успішне проведення сівби, збирання врожаю та виконання планів хлібозаготівлі, організовували передплату 3-ї позики індустріалізації. В січні 1930 року комуна мала 1500 крб. прибутку, за що було куплено 11 коней, 9 корів, 12 свиней, розпочато будівництво житла для членів комуни. 1933 року на базі комуни утворився колгосп ім. 95-ї дивізії, головою якого обрали колишнього комунара П. І. Сушицького. Колгосп об'єднував 80 господарств, мав 1240 га землі.
Незважаючи на опір куркулів, які вели злісну антирадянську агітацію, псували і палили колгоспне майно, чинили розправу над активістами, 1931 року колективізацію в Мостовому повністю завершено.
Партійні організації МТС та колгоспів «Серп і молот», ім. 95-ї дивізії керували проведенням соціалістичних перетворень на селі. Комсомольська організація Мостового закликала 10 тис. молодих колгоспників-ударників району на зразкове провег дення другої колгоспної більшовицької весни, завершення суцільної колективізації в районі і ліквідації куркульства як класу. У березні 1931 року бюро Доманівського райкому партії схвалило почин комсомольців, які організували ударні бригади в колгоспах села. За зразкову організацію весняно-польових робіт і досягнуті успіхи колегією Наркомзему та правлінням Колгоспцентру України 1931 року відзначено премією колгосп «Серп і молот» (голова М. П. Ліптушенко).
Значну політичну роботу на селі провів створений 1933 року політвідділ МТС. Комуністи і комсомольці очолили рух ударників і стахановців за піднесення продуктивності праці. Серед колгоспників розгорталося соціалістичне змагання за одержання високих урожаїв і підвищення продуктивності тваринництва. Механізатори змагалися за право брати участь у першому обласному з'їзді трактористів-стахановців, який відбувся в грудні 1936 року. Делегатами від Мостового булц М. В. Артюшкін, Г. С. Никора, Г. С. Харсенін.
Завдяки високій політичній активності трудівників села колгоспи рік у рік міцніли. У 1940 році в десяти господарствах села з кожного гектара збирали по 14- 15 цнт зерна замість 10-12 цнт 10 років тому. На тваринницьких фермах налічувалося близько 4 тис. голів худоби, в т. ч. 344 корови, 1570 свиней, 2060 овець, а також 3500 штук птиці. За вирощування високих урожаїв і успішне виконання зобов'язань перед державою, зокрема здачі понад план 800 цнт високоякісної пшениці, колгосп «Серп і молот» 1939 року був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки, де був нагороджений дипломом 2-го ступеня, премійований 15 тис. крб. та мотоциклом. У 1941 році в артілях Мостового налічувалося 7 автомашин, на колгоспних ланах працювало 30 тракторів і 6 комбайнів Мостівської МТС.
В ході соціалістичної перебудови сільського господарства в Мостовому виріс чималий загін передовиків колгоспного виробництва. Серед перших ударників - колгоспниця артілі «Серп і молот», організатор колгоспного руху М. К. Руденко, тваринник, комсорг артілі ім. 95-ї дивізії Ю. Довгоп'ятова. Перший тракторист села А. І. Васимов, трактористи С. Попков, І. Никора та інші не раз одержували перехідні мандати на право участі в обласних з'їздах трактористів і комбайнерів-ударників. Чабан колгоспу ім. 95-ї дивізії К. І. Тростенний в 1936 році за досягнуті успіхи в розвитку вівчарства нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора» У 1941 році К. І. Тростенного, який протягом трьох років був учасником ВСГВ у Москві, нагороджено Великою золотою медаллю Виставки і премійовано 3 тис. крб. Учасниками виставки стали також коваль МТС І. Г. Бровиков, який протягом двох років виконував норми виробітку на 130-150 проц., свинар М. І. Івченко - за одержання від кожної свиноматки по 16 поросят.
Про зростання політичної свідомості і активності населення села яскраво свідчать такі факти. У 1935 році мостів чани одностайно підтримали звернення Ради Народних Комісарів СРСР і ЦК ВКП (б) до трудящих про збирання коштів на побудову трьох потужних літаків. Колгоспники і робітники МТС відрахували по одному трудодню на побудову повітряних
велетнів. А вчителі середньої школи і працівники інших організацій внесли до цього фонду свій одноденний заробіток. У1936-1937 рр. трудящі Мостового передали до фонду допомоги дітям героїчної Іспанії понад 150 цнт хліба. Трудівники колгоспу «Іскра» зачислили Ернста Тельмана {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}почесним колгоспником своєї артілі. На його ім'я було виписано трудову книжку, щоденно правління колгоспу нараховувало йому по одному трудодню, весь заробіток надходив до фонду допомоги політв'язням капіталістичних країн. Підчас перших виборів до Верховної Ради СРСР 1937 року за блок комуністів і безпартійних у Мостовому проголосувало 99,9 проц. населення.
Зростав добробут жителів села. Колгоспники щорічно одержували на кожен вироблений трудодень не менше 2-3 кг хліба, близько 3 крб. грішми і, крім того, овочі, мед та інші продукти. Так, сім'я колгоспника Мудрого з артілі ім. 95-ї дивізії заробила в 1937 році 74 цнт хліба і 1100 крб., а колгоспник А. Ф. Пройденко з дочкою (артіль «Серп і молот») - 49 цнт хліба і 2476 крб. грішми. Завдяки високій оплаті праці трудівників села підвищилась їх купівельна спроможність. Споживання товарів на душу населення в 1940 році втричі зросло проти 1934 року. Значно поліпшилося медичне обслуговування населення. В районній лікарні було 35 ліжок для стаціонарного лікування.
Перед війною в Мостовому працювали середня і семирічна школи. Більшість юнаків і дівчат здобували середню освіту. Багато мостівчан навчалися у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. Партійні і радянські організації приділяли значну увагу підготовці кваліфікованих кадрів для колгоспів. Мостівську агрошколу щорічно закінчували 25-30 агротехніків. Щозими на 4-місячних курсах при МТС навчалося 30 механізаторів.
При районному будинку культури і колгоспних клубах діяли гуртки: драматичні, хорові, літературні, крою та шиття, в'язання, спортивні, в яких брало участь понад 200 чоловік, щоденно демонструвалися кінофільми. Книжковий фонд районної і шкільної бібліотек досягав 5 тис. примірників. Кожна родина передплачувала газети і журнали. З 1935 року видавалася районна газета «Колгоспна правда» (того року створено Мостівський район).
У передвоєнні роки населення Мостового досягло 2860 чоловік. У перші дні фашистської навали до лав Червоної Армії влилося близько 740 мостівчан. Не шкодуючи сил, працювали жителі села на спорудженні оборонних об'єктів - протитанкових ровів, бліндажів, окопів. Майно МТС та колгоспів було евакуйовано до східних районів країни.
5 серпня 1941 року фашисти захопили Мостове. В селі розмістилася військова комендатура, а також частини «СС». Карателі вели боротьбу з партизанами, проводили масове винищення мирного населення. З серпня 1941 року по березень 1944 року в Мостовому і найближчих селах було розстріляно і закатовано близько 40 тис. мирних радянських людей з південних областей України, в т. ч. 4 тис. місцевих жителів. Фашистські окупанти пограбували колгоспи, МТС і знищили багато народного майна. Тільки по колгоспах Мостового збитки становили близько 56 млн. карбованців.
Мостове визволили 30 березня 1944 року воїни 195-ї Червонопрапорної Ново- московської стрілецької дивізії 37-ї армії. В боях за село відзначився Перший стрілецький батальйон 604-го стрілецького полку під командуванням гвардії капітана Ф. В. Пихтєєва. У визволенні села також брав участь його уродженець генерал- майор В. І. Щербенко, який спочатку очолював розвідвідділ 37-ї армії, а потім командував 73-ю гвардійською Сталінградською стрілецькою дивізією 57-ї армії. В районі Мостового радянські війська взяли в полон близько 400 гітлерівців. Радянських солдатів і офіцерів, які загинули в боях за село, поховали в центрі сільського парку, на братській могилі встановлено пам'ятник. На двох меморіальних дошках викарбувані також 150 прізвищ жителів села, що загинули на фронтах війни. 960 односельців за відвагу і мужність в роки Великої Вітчизняної війни відзначено урядовими нагородами. З перших днів війни перебував у лавах Діючої армії колишній учасник громадянської війни М. М. Чебанов. Його бойовий шлях відзначено шістьма урядовими нагородами. Безстрашною розвідницею була на фронті О. І. Бежан. 19-річною дівчиною добровільно пішла захищати рідну Вітчизну від гітлерівців і комсомолка В. Федорова.
Після визволення Мостового від фашистів відразу ж відновили роботу райком, райвиконком і сільська Рада. 4 партійні організації (територіальна та 3 - в установах), в яких налічувалось 45 комуністів, спрямовували {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}зусилля трудящих на відбудову зруйнованого господарства. За короткий час були відновлені у Мостовому 10 колгоспів, МТС, налагоджена нормальна робота станції Колосівка. У важких умовах воєнного часу проводилися сільськогосподарські роботи. Без машин, здебільшого коровами, яких в селі залишилося лише 6, а то й вручну, жінки, підлітки, старики провели сівбу, виконали план хлібоздачі. У травні-червні 1944 року відновили роботу комсомольські організації. В усіх колгоспах юнаки і дівчата
створили комсомольсько-молодіжні ланки високого врожаю. Комсомольці подавали практичну допомогу в організації польового госпіталю, брали участь у відбудові лікарні, залізниці, шкільних приміщень і культосвітніх закладів.
Спираючись на допомогу держави, трудівники Мостового у перші післявоєнні роки відновили посівні площі та відтворили поголів'я худоби. У 1944-1950 рр. відбудовані або зведені заново ремонтні майстерні МТС, зерносховища, тваринницькі приміщення, адміністративні і культурно-освітні заклади. Приділялась належна увага житловому будівництву. Значною віхою на шляху зміцнення колективних господарств стало їх об'єднання. Протягом 1950-1954 рр. з 10 колгоспів створено три великі багатогалузеві господарства - «Заповіт Ілліча», «Україна» та ім. Б. Хмельницького. Ширше почали впроваджуватися у виробництво досягнення науки і техніки. Партійні організації і правління артілей, спрямовуючи зусилля колгоспників на виконання рішень вересневого (1953 р.) Пленуму ЦК КПРС, вже в 1955 році домоглися значних успіхів: озимої пшениці було зібрано по 20,3 цнт з га, соняшнику - по 18 цнт, кукурудзи - по 28 цнт. Колгосп «Україна» у 1957-1958 рр. спорудив зрошувальну систему на площі 30 га, млин, олійницю, пилораму. На фермах встановлено автонапувалки, підвісні і рейкові дороги, прокладено 3,5 км водопроводу. Окремі працівники артілі добились високих результатів. Доярка П. Й. Бущак, депутат районної Ради, надоїла понад 3 тис. кг молока від кожної з 18-ти закріплених за нею корів. Бригада В. Г. Струтинського з кожного з 200 га зібрала по 26 цнт озимої пшениці. За семирічку по трьох колгоспах Мостового кількість великої рогатої худоби зросла на 343 голови, а прибутки від тваринництва збільшилися майже вдвічі. Колгосп ім. Б. Хмельницького, наприклад, у 1965 році одержав 324,7 тис. крб. прибутку від тваринництва проти 197,1 тис. крб. 1962 року, а всього прибутки колгоспу від усіх галузей виробництва за роки семирічки склали 2,5 млн. крб. Підвищилась заробітна плата колгоспників до 80 крб. взимку і до 120-180 крб. влітку.
Великим поштовхом у піднесенні економіки колгоспів стали березневий Пленум ЦК КПРС і квітневий Пленум ЦК КП України (1965 р.). На партійних і колгоспних зборах були розроблені практичні заходи щодо дальшого розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Було вирішено створити школу передового досвіду, зміцнити кадрами бригади і ферми. 66 проц. комуністів пішли працювати безпосередньо на ферми, в бригади. В артілях були створені бюро економічного аналізу. їх головне завдання - глибоке вивчення економіки господарств, виявлення невикористаних резервів, дальше зниження собівартості продукції, впровадження внутрігосподарського розрахунку. Щомісячно ради аналізували діяльність кожної бригади і ферми, накреслювали шляхи підвищення рентабельності, організували навчання колгоспних спеціалістів. Всі ці заходи дали бажані наслідки. Так, трудівники артілі ім. Б. Хмельницького в 1966 році виростили по 26,5 цнт зернових з га.
У 1967 році колгосп достроково виконав план продажу державі м'яса, яєць, вовни.
Колгоспи Мостового - багатогалузеві високомеханізова- ні господарства. За ними закріплено понад 13 тис. га землі, з них 10 736 га орної, 330 га садів і виноградників. У 1970 році поголів'я великої рогатої худоби досягло 4965 голів. Крім того, колгоспи мають 3557 свиней, 4467 овець, 7538 голів
птиці, 255 бджолосімей. На ланах колгоспів працюють 80 тракторів, 50 комбайнів різних марок, 66 автомашин та багато іншої техніки. Це дало змогу повністю механізувати оранку і збирання озимих. В нових тваринницьких приміщеннях, побудованих за останні 10 років, встановлено
за допомогою шефів - робітників Миколаївського заводу ім. 61 комунара, - доїльні апарати, подрібнювачі кормів, механізовані кормокухні, транспортери для роздачі кормів та для очищення приміщень від гною. Для переробки сільськогосподарської продукції в артілях створено 12 допоміжних господарств, у т. ч. 2 млини, олійня, винцех. Працюють три лісопилки. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
З січня 1966 року колгоспи Мостового перейшли на грошову оплату праці. В усіх бригадах і фермах діє внутрігосподарський розрахунок, встановлено тверді ліміти заробітної плати.
За успіхи у розвитку сільського господарства Президія Верховної Ради СРСР нагородила орденами і медалями СРСР велику групу трудівників Мостового. Багато років керує тракторною бригадою в колгоспі ім. Б. Хмельницького комуніст М. П. Різниченко. Очолюваний ним колектив щорічно вирощує високі врожаї. Бригадира удостоєно найвищої нагороди - ордена Леніна. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені голова колгоспу «Заповіт Ілліча» В. А. Тодоров, ланкова К. О. Пройденко, що одержала по 42 цнт кукурудзи на площі 56 га, телятниця Є. О. Никора, коваль В. Г. Вдовиков, бригадир М. І. Надежко; орденом «Знак Пошани» - слюсар мостівського відділення «Сільгосптехніки» С. В. Кимаченко, бригадир колгоспу ім. Б.Хмельницького Ф. П. Ліптушенко, комбайнер колгоспу «Заповіт Ілліча» І. П. Рябець.
Значними досягненнями зустріли трудівники Мостового 100-річчя з дня народження В. І. Леніна. 1970 року в колгоспі ім. Б. Хмельницького зібрали по 27,8 цнт озимої пшениці на площі близько 1000 га, а на ділянці 554 га, що належить відділку № 1, яким керує М. О. Пройденко - 29 цнт з га. Виконані п'ятирічні плани також і в колгоспах «Україна» та «Заповіт Ілліча». 108 трудівників Мостового нагороджені Ленінською ювілейною медаллю. Нове трудове піднесення викликали у колгоспників рішення XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України. Трудівники артілей дали слово врожай зернових за дев'яту п'ятирічку довести до 27-28 цнт, цукрових буряків - до 320 цнт, збільшити середньорічне виробництво м'яса на 40 проц., молока - на 23 проц., яєць - на 58 проц.
Зміцнення економіки колгоспів, збільшення їх прибутків сприяє дальшому зростанню матеріального добробуту і підвищенню культурцого рівня населення. В селі збудовані сотні житлових будинків, з'явилися цілі нові вулиці: Шкільна, Степова та ін., прокладено водопровід, споруджено новий міст через річку Чичиклію. Мостове утопає в зелені. В чудовому лісопарку ростуть могутні дерева 45 порід. Тут є стадіон і кілька спортивних майданчиків, понад 200 спортсменів тренуються в спортивних секціях.
Потреби місцевого населення в продовольчих, промислових, культурно-побутових і господарчих товарах задовольняють 28 крамниць і ларків. В особистому користуванні мостівчан 14 легкових автомобілів, 57 мотоциклів, 545 телевізорів,
230 радіоприймачів, 315 пральних машин. До послуг громадян - добре обладнана їдальня, філіал районного комбінату побутового обслуговування і філіал райхарчокомбінату, відділення зв'язку, автоматична телефонна станція, радіовузол, ощадна каса. Тепер 496 жителів одержують пенсію.
Трудящих Мостового лікують в добре обладнаній сільській лікарні, де працює 60 чоловік медичного персоналу з вищою і середньою медичною освітою. В селі є пологовий будинок, аптека, на колгоспних фермах діють профілакторії, в дитячому санаторії ім. Павлика Морозова щороку набираються сил і здоров'я близько тисячі дітей з багатьох районів області. Діти колгоспників виховуються у 8 дитячих садках та яслах.
630 дітей здобувають знання у середній школі. Сільська молодь навчається у вечірній та заочній середніх школах. У школах трудиться понад 70 вчителів. Більше 250 жителів Мостового за роки Радянської влади здобули вищу освіту, стали висококваліфікованими спеціалістами різних галузей народного господарства.
На території колгоспів працюють 4 клуби, а в центрі села - сільський будинок культури на 400 місць. Вже 19 років керує ним заслужений працівник культури УРСР М. О. Коваленко. Близько 160 юнаків і дівчат - учасники гуртків художньої самодіяльності. Особливо відзначається своєю майстерністю хоровий ансамбль «Веселка» і танцювальний колектив. Гуртківці часто виступають з концертами перед населенням Мостового та навколишніх сіл, беруть участь в обласних і республіканських оглядах
художньої самодіяльності. До трудівників села приїздять митці з обласних театрів і філармонії. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Мостівська сільська бібліотека - культосвітній заклад відмінної роботи. Тут впроваджуються нові форми обслуговування читачів: відкритий доступ до книжкових фондів, організація пунктів видачі книг і філіалів на тваринницьких фермах і польових станах, використання технічних засобів у пропаганді літератури. Для школярів обладнана кімната юного читача. Тематика масових заходів різноманітна. Вона пов'язана з пропагандою літератури про життя і діяльність В. І. Леніна та інших видатних діячів партії і Радянської держави, про керівну і спрямовуючу роль КПРС, про внутрішнє і міжнародне життя СРСР та ін. У Мостовому немає сім'ї, яка б не користувалася сільською і трьома колгоспними бібліотеками, фонд яких зріс до 33 тис. книжок. Крім того, кожна родина передплачує по 2-3 примірники газет і журналів. В життя і побут населення увійшли нові радянські обряди і звичаї. У селі святкують День механізатора, День тваринника, на урочистих зборах і вечорах вшановують кращих виробничників.
Формування у трудящих матеріалістичного світогляду, підвищення загальної культури, освіти та комуністична перебудова побуту посідають чільне місце в роботі шести партійних (76 комуністів) та шести комсомольських (134 комсомольці) організацій. В селі працює університет культури. В складі сільської Ради 47 кращих робітників, колгоспників, представників інтелігенції. Депутати очолюють 5 постійних комісій.
На повну силу розгорнулося в селі виконання планів дев'ятої п'ятирічки. Завдяки невтомній праці населення Мостове стало за роки Радянської влади красивим, культурним, впорядкованим селом. Ще щасливішим обіцяє бути його завтрашній день.