ТУЗЛИ - село, центр сільської Ради, розташоване за 25 км на південь від районного центру і за 62 км від залізничної станції Одеса. Населення - 1015 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Глибоке, Новофедорівка, Федорівка. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
В селі міститься центральна садиба колгоспу ім. Фрунзе, який має 5090 га орної землі. У господарстві вирощуються переважно зернові культури. Тваринництво - м' ясо-молочного напряму. 40 колгоспників нагороджено орденами і медалями, в т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора - трактористка В. І. Галаєва.
У Тузлах є середня школа, клуб, бібліотека, дитячий садок. Працюють два магазини.
Село засноване наприкінці XVIII ст. переселенцями - білорусами і чорноморськими козаками. У 20-х роках XIX ст. тут оселилися кріпаки з Курської, Орловської та Воронезької губерній. Назва села походить від солоного озера - Тузли. В 1861 році відбулося заворушення селян. Вони відмовились сплачувати викуп за землю. Викликані війська придушили виступ. 1891 року на тузлівських соляних промислах деякий час працював О. М. Горький. В оповіданні «На солі» він відобразив жахливе життя робітників. Під час революції 1905-1907 рр. місцеві жителі Б. В. Морозов і М. Б. Морозов поширювали революційну літературу. Влітку того ж року в Тузлах відбувся страйк селян, який був придушений військами.
В липні 1918 року з участю більшовиків М. Ф. Потриваєва і П. С. Черникова в селі створено підпільний ревком і партосередок. На початку наступного року секретар партійного осередку П. В. Ніколенко організував партизанський загін, який вже весною вів бойові дії проти греко-французьких інтервентів. Пізніше партизани влилися до складу 403-го Тилігуло-Березанського полку.
В роки Великої Вітчизняної війни уродженцям Тузлів П. Г. Проценку та П. Ф. Конєву присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
В селі виявлено поселення доби пізньої бронзи (XIII-IX ст. до н. е.), а на його околиці трапляються знахідки плит з старогрецькими написами.