ГАННІВКА (давні назви - Шмидове, Безродне) - село, центр сільської Ради. Розташована на обох берегах річкп Мазниці, за 25 км від районного центру. До залізничної станції Людмилівка - 24 км. Населення - 548 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Артемівка, Воронине, Дарниця, Єлиза- ветівка, Мостове, Новофедорівка і Цибульки. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
У Ганнівці міститься колгосп «Іскра», за яким закріплено 5,5 тис. га орної землі. Основні галузі господарства - хліборобство і тваринництво. Вирощуються також технічні культури. 1970 року тут зібрано по 27 цнт зернових і 250 цнт цукрових буряків з га. Артіль виступила в області ініціатором соціалістичного змагання за збільшення виробництва ї продажу державі качиного м'яса. За сумлінну працю 95 трудівників села відзначені урядовими нагородами.
У селі - середня школа, будинок культури, народний університет культури, 2 бібліотеки, дитячий комбінат, лікарня на 30 ліжок з пологовим відділенням. До послуг жителів - 6 магазинів, філіал районного комбінату побутового обслуговування, пошта, телефонна станція.
Поселення, як зимівник для охорони південних кордонів Росії, заснували запорожці у першій половині XVIII ст. 1879 року тут сталося селянське заворушення, приводом для якого був арешт бідняка А. Волкова за агітацію проти царизму. Під час революції 1905-1907 рр. у Ганнівці відбувалися селянські виступи під керівництвом А. X. Ворони, Д. Лочени, А. Солнцева. На сходах жителі вимагали розподілу поміщицької землі. Місцевий житель А. С. Мелашков поширював серед бідноти прокламації, нелегальну літературу. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції в червні 1917 року селяни обрали земельний комітет. В січні
1918 року тут створена волосна Рада. 6 квітня
1919 року виникли сільський і волосний комітети бідноти, які організували иерпіі колективні господарства - комуни. 1920 року у Ганнівці створено партійний і комсомольський осередки. Того ж року почав діяти КНС на чолі з більшовиком Л. П. Закрепою. Серед активних
учасників встановлення Радянської влади на селі був І. С. Васильківський, що загинув у 1919 році від рук білобандитів.
Для боротьби з німецько-фашистськими загарбниками 1941 року у Ганнівці створено підпільну групу, яка встановила тісний зв'язок з партизанським загоном села Костуватого. У червні наступного року патріоти розгромили німецьку комендатуру у Ганнівці.
На південно-східній околиці села знайдено залишки поселення та кам'яні знаряддя праці доби пізньої бронзи (кінець II тисячоліття до н. е.