Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Воскресенське
Воскресенське (до 1947 року – Воскресенське - селище міського типу, розташоване на лівому березі річки Інгулу, за 23 км від районного центру та за 12 км від Миколаєва. До найближчої залізничної станції Горохівка - 3 км. Залізницею і автошляхом селище сполучається з Миколаєвом і Жовтневим. Населення - 4200 чоловік. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
На околиці Воскресенського виявлено рештки поселення, в кургані розкопано два поховання і антропоморфну стелу доби бронзи. Знайдено також поселення скіфських часів та перших століть н. ери.
Воскресенськ засновано в 1789 році як адміралтейське поселення. На цій території спочатку примусово оселили прибулих з Катеринославщини селян, затриманих як утікачів. Згодом тут осідали також флотські рекрути, безпаспортні селяни, матроси, селяни і майстрові канатного заводу князя Потьомкіна. 1795 року в поселенні мешкало 290 чоловіків і 152 жінки, а у 1816 році тут проживало вже 930 чоловік. Пізніше сюди переселилося багато сімей державних селян з Ярославської і Симбірської губерній.
Будучи залежними від адміралтейства, поселенці три місяці на рік мусили працювати на Миколаївській суднобудівній верфі та на суконно-парусній фабриці у Богоявленську. Ще в 1795 році межова експедиція виділила поселянам Воскре- сенська 8985 десятин землі (по 30 десятин на ревізьку душу).
Виконуючи адміралтейські наряди, що весь час збільшувалися, поселенці не мали змоги як слід обробити свою землю. Земельні наділи подрібнювалися між членами сімей, які виділялися в окремі господарства. Деякі поселяни займалися чумацьким промислом, візникували.
З липня 1861 року жителів Воскресенська було переведено до стану міщан. На цей час тут мешкало 1770 чоловік, у т. ч. чоловіків - 890, жінок - 880. Жителів, які стали міщанами, звільнили від усіх казенних робіт і нарядів в адміралтействі. З того часу вони сплачували податки державі, відбували рекрутські й інші повинності. Значна частина жителів продовжувала займатися землеробством. Багато хто орендував землю, інші йшли на заробітки до міста або наймитували. В 1864 році 35 сімей переселилися на Кавказ та в Ставропольську губернію.
Після реформи 1861 року за сільською громадою Воскресенська збереглися всі землі, які їй були виділені в перші роки існування села, але кількість населення
на той час збільшилася в 4 рази і на ревізьку душу припадало по 8 десятин землі. Після посухи 1873 року із 2197 мешканців села 1023 не мали чим засівати свою землю. Того ж року великої шкоди тваринництву завдала епідемія чуми: загинуло 17 коней, 102 голови великої рогатої худоби, багато овець та свиней. Селяни звернулися по допомогу до миколаївського військового губернатора. У відповідь він на рапорті написав: «Вимоги незаконні, а тому відмовити.
Розвиток капіталізму у пореформений період посилив соціальну диференціацію селянства. На початок XX ст. в селі було 9 безземельних господарств, 5 господарств мали менше 2-х десятин землі, 126 сімей вели своє господарство на 3-5 десятинах, 274 сім'ї на 7-15 десятинах, 98 сімей на 15-20 десятинах, 87 господарств мали від 20 до 40 десятин землі, а 8 господарств - 40 і більше десятин, тобто багатії сконцентрували в своїх руках більше половини посівної площі. Бідні селяни наймитували у них. 1903 року, наприклад, на весняних польових роботах куркулі платили за місяць чоловікові 9,4 крб., жінці - 4,9 крб., а підлітку - 3,3 крб. Лишки сільськогосподарської продукції багатії продавали на ринках Миколаєва. В самому селі було 6 лавок.
Зростало невдоволення трудящих своїм становищем, пробуджувалася їх класова свідомість. У роки першої російської буржуазно-демократичної революції під впливом миколаївських робітників селяни Воскресенська піднімалися на боротьбу за свої права. На сходках і мітингах вони все частіше вимагали землі і волі, зменшення орендної плати за землю. Так, у серпні 1907 року жандармський ротмістр доповідав начальству, що жителі Воскресенська (ще в травні 1877 року Воскресенськ як посад було підпорядковано Херсонській губернській адміністрації) під впливом революційної пропаганди влаштовують багатолюдні мітинги, вимагаючи безплатного відчуження землі. Головним організатором мітингів і постійним їх учасником був воскресенський житель Г. М. Цуканов - робітник суднобудівного заводу «Наваль».
Перед першою світовою війною в селі мешкало 4297 чоловік. На душу населення пересічно припадало по 1,4 десятини землі. Фактично більшість селян стала безземельною та малоземельною. Куркулі до своєї землі прикупили за безцінь наділи у тих селян, які не мали робочої худоби і коштів для її обробітку. Отже, у кожного з багатіїв села зосередилося по 100-150 десятин землі. Вони дедалі більше використовували найману працю. Так, у куркуля С. Хілкова постійно працювали 12 наймитів, а літньої пори кількість батраків збільшувалася. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Важка, виснажлива праця селян, матеріальна скрута призводили до частих захворювань. 1911 року в селі діяла лише амбулаторія, де один лікар і акушерка обслуговували понад 4200 чоловік. Про освіту власті теж не дбали. В 1875 році з 2146 жителів села 2023 чоловіка не знали грамоти. Перша школа відкрилася тут в 1870 році, її відвідували 74 хлопчики, здебільшого діти заможних селян. В наступні 10 років кількість учнів коливалася від 50 до 120. З 1879 року працювала міністерська, а з 1889 - церковнопарафіяльна школи, в яких 1900 року навчалося лише 155 дітей. 1907 року половина селянських дітей не вчилася. Найближче поштове відділення знаходилося за 3 версти в с. Калинівці. Бібліотеки в селі не було
Під час світової імперіалістичної війни в армію була мобілізована половина працездатних чоловіків. Понад 50 з них загинули на війні, близько 100 повернулися каліками. Зростало невдоволення трудящих.
В лютому 1917 року в село надійшла звістка про повалення царизму. Воскресенці, які працювали на миколаївських заводах, А. В. Французов, Г. М. Цуканов, П. А. Дмитрієв, М. Ф. Фадєєв і вантажник торгового порту Г. Д. Макаров зблизилися з заводськими більшовиками. Одержуючи від них революційну літературу, газети, листівки, вони розповсюджували їх серед мешканців Воскресенська, закликали селян до боротьби за землю. У березні 1917 року в селі утворився громадський комітет, який проводив політику Тимчасового уряду, захищав інтереси куркулів. Згодом селяни, що висловлювалися спочатку за скликання Установчих зборів, під впливом агітаційно-пропагандистської роботи більшовиків та розповідей фронтовиків рішуче вимагали поділу земель багатіїв.
Дізнавшись про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, жителі Воскресенська зібралися на багатолюдний мітинг, з промовами на якому виступили солдати-фронтовики. Вони закликали односельців запроваджувати в життя ленінські декрети. Проте розпочати революційні перетворення вдалося тільки після встановлення Радянської влади. Наприкінці січня 1918 року у Воскресенську обрано Раду селянських і солдатських депутатів на чолі з місцевим бідняком І. Д. Макаровим. Першим її найважливішим заходом був розподіл поміщицьких і надлишків куркульських земель серед бідняків. Вирішили давати по 2,25 десятини на душу населення. Але розподіл землі Рада не встигла завершити. В березні 1918 року Воскресенськ захопили австро-німецькі війська. Восени 1918 року німецьких окупантів змінили греко-французькі інтервенти.
Радянську владу у Воскресенську було відновлено тільки в березні 1919 року. Створений тоді ж революційний комітет на чолі з С. І. Ісаковим розподілив між бідняками і наймитами землю, реманент і худобу, почав вилучати надлишки хліба у куркулів. Переконавшись, що Радянська влада є справді владою трудящих і захищає їх інтереси, бідні селяни всіляко підтримували заходи революційного комітету. В травні-червні воскресенці брали участь у боротьбі з бандами отамана Григор'єва.
В серпні 1919 року село захопили денікінці. Вони грабували населення, відбирали у селян землю, реманент і худобу. Сільські активісти пішли у підпілля. Але куркулі виказали їх. Білогвардійці схопили і розстріляли А. В. Французова та С. С. Ковальова, а Є. І. Єремчука, П. І. Ковальова жорстоко катували. У січні 1920 рокурадянські війська вигнали денікінців з села. Багато його жителів пішло в ті дні до Червоної Армії.
Відразу ж після визволення приступив до роботи ревком. В лютому 1920 року було створено парторганізацію на чолі з Ф. П. Балабановим. В березні виник комсомольський осередок. В травні відбулися вибори до Ради. Головою її став П. І. Ковальов. Тоді ж біднота об'єдналася в комітет незаможних селян. Спочатку до комітету записалося 25 чоловік. Очолив його Т. І. Нікітін.
Разом з комуністами і комсомольським активом члени КНС рішуче боролися проти засилля куркулів. Спираючись на допомогу агентів Врангеля, куркулі 25 липня 1920 року підняли в селі заколот. Сільські активісти, підтримувані загоном червоноармійців, придушили цей виступ бандитів, а ватажків їх розстріляли. Комсомольці і молодь села на одному з мітингів ухвалили таку резолюцію: «...Ми, молоді селяни посаду Воскресенська, заявляємо: Радянська влада - влада мозолястої руки, буде підтримана нами, як єдина влада трудящих. Всім спробам контррево{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
люції і бандитизму скинути або хоча б нашкодити владі трудящих ми покладемо край».
Комітет незаможних селян під керівництвом партійної організації і сільської Ради проводив велику роботу щодо здійснення земельного закону Всеукрревкому. Члени КНС розподіляли серед малоземельних та безземельних селян відібраний у куркулів реманент. Тим, кому нічим було обробляти землю, збирати врожай, допомагали червоноармійці розташованої недалеко від села військової частини. Під час «тижня селянина» у вересні 1920 року селяни одержали 128 пудів солі, 11 пудів гасу, 6 пудів колісної мазі. На виділені 17 тис. крб. вони придбали сільськогосподарський інвентар. У здійсненні всіх заходів Радянської влади разом з депутатами сільської Ради і членами КНС активну участь брали комсомольці. На одному з суботників - 28 серпня 1920 року воскресенці зібрали 10 тис. пудів хліба для робітників Петрограда.
Зміцнювалися органи Радянської влади на селі. На початку 1921 року відбулися перевибори сільської Ради, до складу якої ввійшли 27 бідняків, з них 11 комуністів, і 3 середняки. Серед депутатів була жінка-комуністка - Н. І. Звонова. Головою Ради став комуніст С. І. Ісаков В сільському партосередку 1922 року налічувалося 8 комуністів, очолював його П. І. Ісаков4, в комсомольському - 5 чоловік.
Члени сільради та КНС глибоко вникали в питання землевпорядкування, піклувалися про відновлення посівних площ, розвиток тваринництва. Керуючись ленінським кооперативним планом, партосередок і сільська Рада дбали про об'єднання селянства в споживчі і виробничі товариства. Ще у вересні 1920 року в селі утворюється перша сільськогосподарська артіль «Інтернаціонал», членами якої стали
12 родин. Серед них було 2 комуністи і 6 комсомольців. Артіль мала 200 десятин землі, трактор, 4 плуги, 3 букери та інший сільськогосподарський інвентар, 48 голів великої рогатої худоби.
З кожним роком в селі зростала кількість членів сільськогосподарського кредитного товариства, що виникло 1923 року. Якщо в 1925 році в ньому було 440 чоловік, то в 1928 - 1017 чоловік. Воно подавало допомогу першим сільськогосподарським артілям, біднякам та середнякам. Протягом 1927-1928 рр. селяни придбали
13 віялок, 34 косарки, 28 плугів, 20 букерів, 21 борону. Коли на Миколаївщину прибула перша партія тракторів, товариство взяло їх напрокат і виорало селянам 300 десятин землі. При товаристві було організовано півторамісячні курси, на яких селяни вчилися доглядати худобу. У 1924 році селяни вперше почали застосовувати концентровані корми.
Крім кредитного товариства, у Воскресенську було створено споживчу кооперацію, кількість пайовиків її швидко зростала. Так, у 1926 році тут налічувалось 231, у 1929 - до 735 чоловік. На початку 1926 року почало працювати машинно-тракторне товариство.
Партійна і комсомольська організації, сільська Рада і КНС в перші роки Радянської влади провели значну роботу щодо культурного будівництва на селі. З 1920 року тут діяла амбулаторія, де працювали фельдшер, акушерка, медсестра, санітарка, в 1924 році відкрито аптеку.
Ще 1919 року в селі розпочала роботу трудова початкова школа на 165 учнів. В 1923 році тут працював один учитель, а через три роки - вже 5. Частина дітей Воскресенська вчилась у залізничній початковій школі на станції Горохівка. Комсомольці і члени КНС організували школу лікнепу.
В травні 1920 року в селі відкрився клуб, у 1924-му - сельбуд, нри якому працювали хоровий та драматичний гуртки. Тут читалися лекції і доповіді для населення. Того ж року відкрилася бібліотека з книжковим фондом - 522 примірники. Робітники і службовці залізничної станції Миколаїв, які взяли
шефство над селом, подарували підручники та письмові приладдя для учнів лікнепу, політичну літературу для бібліотеки. У будівництві нового життя активну участь брали жінки. Всі вони навчалися в школі лікнепу, передплачували журнал «Селянка України». Жінки-активістки піклувалися про дітей-сиріт, допомагали в роботі сельбуду. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Агітаційно-масова робота, яку провадила партійна і комсомольська організації, сприяла зростанню політичної свідомості селян, виховувала у них почуття інтернаціоналізму. Коли стало відомо про смерть В. І. Леніна, селяни-бідняки поклялися свято виконувати всі заповіти Ілліча і довести до кінця розпочату ним справу соціалістичного будівництва. В постанові загальних зборів Воскресенської організації КНС, що відбулися 24 лютого 1924 року, відзначалося: «Незаможне селянство с. Воскресенська твердо вірить, що в недалекому майбутньому, при дружній і посиленій праці всього трудового селянства, ми підемо вперед швидкими кроками і доб'ємося визнання нашої країни всіма капіталістичними державами». Активно передплатили трудящі села першу позику індустріалізації на 1500 крб. і другу - на 1750 крб. Облігації четвертої селянської позики було реалізовано на 4815 крб. проти 4 тис. за планом.
Комуністи, комсомольці та члени КНС послідовно втілювали в життя ленінський кооперативний план. В кінці 20-х років у Воскресенську було вже 13 колективних господарств, які обробляли 1400 десятин землі. Організатори і перші керівники цих господарств - Т. С. Сованюк, Т. І. Нікітін, С. Є. Анисимов, І. Ф. Дмитрієв, П. С. Кос- тюков. Проте через відсутність досвіду більшість колективних об'єднань незабаром розпалася.
Керуючись рішеннями XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У, президія сільської Ради в жовтні 1929 року на своєму засіданні обговорила питання про суцільну колективізацію і прийняла постанову залучити до колективних господарств одноосібників, та наймитів, які працювали у багатіїв, не допускати в колгоспи куркулів та позбавлених права голосу. Партосередок організував з комсомольців і членів КНС спеціальні бригади, які провадили серед одноосібників роз'яснювальну роботу, закликаючи їх вступати до колгоспів. 5 лютого 1930 року газета «Червоний плугатар» повідомляла г що село Воскресенськ колективізоване на 95 процентів.
В березні 1930 року з дрібних колективних господарств було організовано два - «Шлях до нового життя» та ім. Леніна, які незабаром об'єдналися в одне - «Шлях до нового життя». Артіль мала 112 плугів, 126 букерів, 16 кінних сівалок, 275 коней. Землю обробляли переважно кіньми. За постановою сільської Ради у куркуля Хілкова було відібрано паровий млин і передано колгоспу. Куркулі продовжували чинити відчайдушний опір колективізації. В січні 1930 року від їх рук загинули голова сільробіткому Пшеничний, в 1933-му - колгоспні активісти А. П. Сизов і С. X. Батіщев. Куркулів, що чинили опір здійсненню всіх заходів Радянської влади, було додатково оподатковано, позбавлено виборчих прав, а згодом їх господарства розкуркулено.
З перших днів існування колгоспів держава допомагала їм сільськогосподарськими машинами. Робітники миколаївського заводу «Плуг і молот» ремонтували колгоспний реманент. У 1933 році до Воскресенська перевели Грейгівську МТС, яка обслуговувала 27 колгоспів і мала 65 польових і 14 тракторних бригад. Політвідділ МТС, створений у 1933 році, який очолював Г. І. Харченко, приділяв багато уваги організаційно-господарському зміцненню колгоспу, вихованню колгоспних кадрів. Значну роботу проводила також сільрада і парторганізація у складі 9 чоловік та комсомольська організація з 41 чоловіка. Вони організували в колгоспі інспекторські пости якості посіву і збирання хлібів, пости охорони врожаю, домагалися дострокового виконання трудящими державних фінансових зобов'язань.
За роки передвоєнних п'ятирічок в МТС і колгоспах виросло багато славних трударів. Ударною працею відзначився в ті роки механізатор МТС Г. І. Димо. У 1935 році він виробив 1478 га м'якої оранки замість 550 га за нормою. Г. І. Димо згуртував навколо себе дружний колектив, домігся, щоб кожний тракторист досконало вивчив трактор.
Він був ініціатором обласного і всеукраїнського соціалістичного змагання тракторних бригад. За раціональне використання техніки в сільському господарстві Г. І. Димо в 1935 році нагороджено орденом Леніна і
премійовано легковою автомашиною. Телятниця 3. П. Волкова з колгоспу «Шлях до нового життя» домоглася збільшення приросту телят з 650 грамів у 1937 році до 990 грамів у 1940 році. 3. П. Волкову як учасницю Всесоюзної сільськогосподарської виставки постановою Головного {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}виставному нагороджено Малою срібною медаллю і грошовою премією. Колгоспникам допомагали учні воскресенської школи, які створили піонерські загони, що охороняли хліб. Гаврик Філатов був нагороджений грамотою ЦК ЛКСМУ.
У передвоєнні роки колгосп «Шлях до нового життя» досяг значних успіхів у господарюванні. Артіль мала 3613 га землі, в т. ч. 3110 га орної, 7 автомашин, багато різної сільськогосподарської техніки. В 1940 році це господарство посідало одне з перших місць у районі по виробництву продукції рільництва і тваринництва На його чотирьох фермах налічувалося 300 голів великої рогатої худоби, з них 107 корів, 113 свиней. Грошові прибутки артілі зросли з 362 203 крб. у 1936 році до 562 150 крб. у 1940 році. Рік у рік підвищувалась оплата праці колгоспників. Якщо 1937 року на трудодень вони одержали по 3 кг зерна і 2 крб. 53 коп., то в 1940 році - по 3 кг зерна, кілограму овочів і 3 крб. 50 копійок.
Перед Великою Вітчизняною війною в селі спорудили багато нових будинків, вулиці прикрасилися декоративними деревами, чагарниками, квітами. Воскресенськ був повністю радіофікований. Лікарня на 20 ліжок мала фізіотерапевтичний кабінет. В середній школі навчалося 600 дітей робітників і селян. Багато її випускників вступали до технікумів, інститутів. Так, С. П. Прохоров закінчив військову академію, інженером-будівельником став Ф. С. Золотарьов, військовим лікарем - В. Г. Щедров. Село мало свою стаціонарну кіноустановку, клуб на 320 місць. З 1934 року тут працював будинок колективіста. Трудівники села передплачували сотні газет і журналів. Партійна організація, яка напередодні Великої Вітчизняної війни налічувала 11 чоловік4, проводила серед жителів велику виховну роботу.
Коли фашистська Німеччина напала на Радянську країну, сотні воскресенців пішли на фронт. З наближенням ворога парторганізація, сільська Рада і правління колгоспу організували евакуацію в східні райони країни устаткування МТС і колгоспної худоби. Гітлерівці захопили Воскресенськ 16 серпня 1941 року. Вони розстріляли комуністів і сільських активістів М. І. Жауркіна та його сина І. М. Жауркіна, Н. І. Звонову, А. І. Саранчу, П. І. Батіщева, С. Трибухіна, П. І. Кондратьєва, голову колгоспу «Шлях до нового життя» І. В. Жукова, Олену і Григорія Кротовських, родину А. М. Гольдіна.
В умовах жорстокого терору фашистів з листопада 1942 року по березень
1944 в селі діяла підпільна група «Патріот Батьківщини», яку очолював І. В. Козо- дьоров. Група провадила серед населення агітацію, спрямовану проти окупантів, розповсюджувала антифашистські листівки, організовувала саботаж на підприємствах, здійснювала диверсійні акти.
Не бажаючи працювати на окупантів, жителі села прищеплювали собі різні хвороби, ухилялися від вигнання до Німеччини. У 1942 році з ешелону, що віз радянських людей у гітлерівську неволю, втік В. Т. Лазарєв. Два роки він воював в одному з партизанських загонів у Білорусії. Колгоспниці Г. Я. Пенькова, М. К. Сергієва, У. Г. Черникова, подружжя Іван та Мотря Пшеничні, незважаючи на загрозу смертної кари, рятували радянських солдатів, що втекли з німецького полону. Майже півроку М. К. Нікітіна переховувала у себе в хаті радянського офіцера. У грудні 1943 року їх обох було страчено.
В лавах Червоної Армії на фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів боролися 350 жителів села. За мужність і героїзм, проявлені в боях, 276 з них нагороджені бойовими орденами і медалями СРСР. 24 березня 1944 року воїни 130-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника К. В. Сичова (5-а ударна армія) і 34-го стрілецького корпусу 6-ї армії (командир корпусу генерал-майор М. М. Ма- ківчук) визволили Воскресенськ від фашистських загарбників. В боях за село загинуло 38 воїнів Червоної Армії.
Відновлена сільська Рада мобілізувала всіх жителів на відбудову села, колгоспу і МТС. За роки окупації німецько-фашистські загарбники розграбували та зруйнували колгосп, МТС, авторемонтну майстерню. Збитки, завдані окупантами тільки колгоспу «Шлях до нового життя», становили понад 16 млн. крб. Жителям Воскресенська довелося переборювати великі труднощі: в колгоспі лишилося 8 жаток, 6 самоскидок,
12 гарб, 2 трієри, 4 віялки. Працювали на полі в основному жінки і підлітки. В цей важкий час колгосп очолила М. В. Пшенична.
Завдяки самовідданій праці колгоспників артіль «Шлях до нового життя», яка на той час була найбільшим господарством району, вчасно провела весняну сівбу і збирання врожаю 1944 року. Населення Воскресенська {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}наполегливо допомагало також піднімати з руїн промислові підприємства області. Близько 200 колгоспників працювали на відбудові залізничних колій на ділянках Миколаїв-Грейгове, Миколаїв-Снігурівка. Взимку 1945 року 40 трудівників села відроджували заводи Миколаєва. До фонду оборони жителі Воскресенська здали 350,8 цнт зерна, зібрали 40 767 крб. на побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Вже в 1944-
1945 рр. було відбудовано виробничі приміщення МТС та автомайстерні, тваринницькі ферми, споруджено амбулаторію. 1944 року відновили роботу семирічна і початкова школи. Почали працювати сільський клуб і бібліотека. Радянський уряд високо оцінив працю воскресенців у ці роки, нагородивши 72 колгоспників і 24 працівників МТС медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 рр.».
Після закінчення Великої Вітчизняної війни у 1945 році було відновлено територіальну партійну організацію, яка налічувала 8 комуністів, а у 1946 році створено колгоспну парторганізацію у складі 3-х членів і 4-х кандидатів у члени партії. Комуністи очолили боротьбу за виконання завдань першої повоєнної п'ятирічки. На партійних зборах не раз аналізувалася господарська діяльність правління колгоспу, велика увага приділялась організації масово-політичної роботи серед населення.
Трудівники артілі вже навесні 1946 року достроково відремонтували сівалки, букери, плуги, борони, заготовили достатню кількість насіння. Було засіяно 1722 га
ярих зернових, восени посіяли 925 га озимини. За два роки тваринники повністю відновили громадську череду. У 1948 році тракторний парк МТС налічував 81 трактор, мав автопересувку. Наступного року колгосп побудував насосну станцію для малого зрошення, новий корівник, завершив електрифікацію основних галузей виробництва. Зросла трудова активність, творча ініціатива робітників МТС та колгоспників. Токар І. Кряквін працював на двох верстатах і виконував завдання на 350 проц. Перевиконували денні завдання трактористи В. Тихонов, Г. Цуканов. Самовідданою працею відзначилися працівники артілі «Шлях до нового життя» - чабан М. М. Фадєєв, доярка У. Г. Черникова, колгоспники І. І. Ісаков, М. Барибін та інші. За досягнуті успіхи колгосп був занесений на обласну Дошку пошани. У 1951 році комбайнер С. Т. Чалий комбайном С-6 скосив 530 га колоскових і намолотив 8900 цнт зерна. За вміле використання техніки і високі показники на збиранні врожаю йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. В 1955 році хлібороби Воскресенського зібрали по 20,7 цнт зерна на площі 1280 га і продали державі сотні центнерів хліба понад план.
Протягом наступних років правління та партійна організація колгоспу зосередили основну увагу на розвиткові зернового господарства, стали ширше запроваджувати прогресивні агротехнічні методи, досвід передовиків. У 1959 році в артілі вирощено пересічно по 21,8 цнт зернових з кожного га. Зміцнювалася економіка артілі. 1965 року тваринники виробили 22 800 цнт молока або 490 цнт на 100 га угідь (це був найвищий показник серед колгоспів області), 5156 цнт м'яса. В господарстві було 2 ферми великої рогатої худоби на 1500 голів і свиноферма на 850 голів, птахоферма, де утримувалося до 8 тис. несучок. З 1966 року колгосп перейшов на грошову оплату праці та запровадив госпрозрахунок. Майже повністю механізовано трудомісткі процеси в тваринництві і рільництві.
У роки восьмої п'ятирічки в артілі збирали в середньому по 23 цнт озимої пшениці з га. В 1969 році тут одержано понад 1 млн. крб. прибутку. Відмічаючи 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, колгосп «Шлях до нового життя» у 1970 році достроково виконав п'ятирічне завдання виробництва м'яса, молока і яєць, вирощування зерна і соняшнику. Свої особисті п'ятирічні завдання перевиконали багато хліборобів і тваринників. 27 колгоспників Воскресенського нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Тепер колгосп «Шлях до нового життя» - велике багатогалузеве господарство. За ним закріплено 3486 га сільськогосподарських угідь, з них
орної землі 3247 га. На 57 га розташовані виноградники та ягідники. Тут працюють 31 трактор, 13 комбайнів, 22 сівалки, 21 вантажна автомашина. Електричний струм колгосп одержує від державної мережі. Тільки в тваринництві діє 50 електродвигунів, а всього їх в колгоспі - 78. Реальні прибутки колгоспників з розрахунку на одного працюючого порівняно з 1940 роком зросли вдвічі. Парторганізація і правління колгоспу прагнуть вести господарство на науковій основі з широким впровадженням передового досвіду. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Велику допомогу колгоспу постійно подає відділення «Сільгосптехніки», робітничий колектив якого складається з 210 чоловік. На території селища працюють також завод залізобетонних виробів, будівельно-монтажне управління, авторемонтна майстерня. Загальна кількість робітників тут 579 чоловік.
Серед трудівників Воскресенського широко розгорнулося соціалістичне змагання за виконання рішень XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України. Колгоспники взяли на себе зобов'язання - виконати дев'яту п'ятирічку за 4,5 року, а робітники промисловості - до 1 жовтня 1975 року.
В 1950 році Воскресенське стало селищем міського типу. Тільки за роки семирічки тут споруджено понад 300 нових будинків для робітників, колгоспників та службовців. Тепер у селищі 1300 цегляних споруд. До послуг населення селища - 12 магазинів і ларків, 2 їдальні, чайна, комбінат побутового обслуговування. Працюють пошта, телеграф, АТС, ощадна каса. Держава виплачує пенсію 248 жителям села, в т. ч. 118 колгоспникам.
Про здоров'я трудящих дбає колектив селищної лікарні на 25 ліжок та 4 фельдшерські і один фельдшерсько-акушерський пункти. Тут працюють 32 медичні працівники, з них 3 лікарі. В селищі - два дитячих садки. 100 малят колгоспників доглядають цілорічно вихователі з спеціальною освітою.
У середній школі навчається 560 учнів. Вчительський колектив складається з 39 викладачів. Понад 90 молодих робітників і колгоспників відвідують вечірню школу. За післявоєнні роки 276 чоловік села здобули середню освіту. Багато з них закінчили вищі навчальні заклади і повернулися до рідного селища. У Воскресенському трудяться 50 чоловік з вищою освітою.
Будинок культури у Воскресенському - один з найкращих на Миколаївщині. Він носить звання культосвітнього закладу відмінної роботи. Особливо цікаву і змістовну роботу розгорнув будинок культури в період підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. З успіхом пройшли тематичні вечори і ленінські читання. Часто влаштовуються тут зустрічі з старими більшовиками, ветеранами колгоспного руху, учасниками Великої Вітчизняної війни.
Молодь бере участь у роботі гуртків художньої самодіяльності: драматичному, музичному, танцювальному, художнього читання, жіночому вокальному ансамблі. Сільські аматори виступали на сцені Миколаївської народної філармонії, в будинках культури Миколаєва. Агіткультбригада будинку культури - частий гість на фермах і польових станах колгоспів району. Випускаються 2 стінні газети та світлозвукова газета. Через день виходить бойовий листок «Хто сьогодні попереду?». Будинок культури влаштовує виставки творів образотворчого мистецтва місцевих жителів, народні фестивалі, пропагує нові свята і обряди. Книжковий фонд місцевої бібліотеки перевищує 10 тис. примірників. 26 лекторів працюють у місцевому відділенні товариства «Знання». В селищі є дитяча музична студія, дитячий кінотеатр «Юність». Про зростаючий культурний рівень воскресенців свідчить і те, що в селищі немає родини, яка б не передплачувала газет та журналів.
Організаторами всіх справ в селищі є комуністи. В шести партійних організаціях на обліку 90 членів і кандидатів у члени КПРС. 94 проц. комуністів працюють безпосередньо на виробничих ділянках в промисловості і сільському господарстві. Вірними помічниками комуністів є комсомольці. Їх у селищі - 108. Партійні і комсомольські організації піклуються про неухильне підвищення ідейно-політичного рівня своїх членів. Системою політичної освіти охоплено понад 150 чоловік.
Важливу роль в організації господарського, культурного і громадського життя Воскресенська відіграє селищна Рада, у складі якої 45 депутатів. При Раді працюють 6 постійних депутатських комісій.
Трудящі Воскресенського натхненною працею вносять свою частку у справу будівництва комунізму.
На околиці Воскресенського виявлено рештки поселення, в кургані розкопано два поховання і антропоморфну стелу доби бронзи. Знайдено також поселення скіфських часів та перших століть н. ери.
Воскресенськ засновано в 1789 році як адміралтейське поселення. На цій території спочатку примусово оселили прибулих з Катеринославщини селян, затриманих як утікачів. Згодом тут осідали також флотські рекрути, безпаспортні селяни, матроси, селяни і майстрові канатного заводу князя Потьомкіна. 1795 року в поселенні мешкало 290 чоловіків і 152 жінки, а у 1816 році тут проживало вже 930 чоловік. Пізніше сюди переселилося багато сімей державних селян з Ярославської і Симбірської губерній.
Будучи залежними від адміралтейства, поселенці три місяці на рік мусили працювати на Миколаївській суднобудівній верфі та на суконно-парусній фабриці у Богоявленську. Ще в 1795 році межова експедиція виділила поселянам Воскре- сенська 8985 десятин землі (по 30 десятин на ревізьку душу).
Виконуючи адміралтейські наряди, що весь час збільшувалися, поселенці не мали змоги як слід обробити свою землю. Земельні наділи подрібнювалися між членами сімей, які виділялися в окремі господарства. Деякі поселяни займалися чумацьким промислом, візникували.
З липня 1861 року жителів Воскресенська було переведено до стану міщан. На цей час тут мешкало 1770 чоловік, у т. ч. чоловіків - 890, жінок - 880. Жителів, які стали міщанами, звільнили від усіх казенних робіт і нарядів в адміралтействі. З того часу вони сплачували податки державі, відбували рекрутські й інші повинності. Значна частина жителів продовжувала займатися землеробством. Багато хто орендував землю, інші йшли на заробітки до міста або наймитували. В 1864 році 35 сімей переселилися на Кавказ та в Ставропольську губернію.
Після реформи 1861 року за сільською громадою Воскресенська збереглися всі землі, які їй були виділені в перші роки існування села, але кількість населення
на той час збільшилася в 4 рази і на ревізьку душу припадало по 8 десятин землі. Після посухи 1873 року із 2197 мешканців села 1023 не мали чим засівати свою землю. Того ж року великої шкоди тваринництву завдала епідемія чуми: загинуло 17 коней, 102 голови великої рогатої худоби, багато овець та свиней. Селяни звернулися по допомогу до миколаївського військового губернатора. У відповідь він на рапорті написав: «Вимоги незаконні, а тому відмовити.
Розвиток капіталізму у пореформений період посилив соціальну диференціацію селянства. На початок XX ст. в селі було 9 безземельних господарств, 5 господарств мали менше 2-х десятин землі, 126 сімей вели своє господарство на 3-5 десятинах, 274 сім'ї на 7-15 десятинах, 98 сімей на 15-20 десятинах, 87 господарств мали від 20 до 40 десятин землі, а 8 господарств - 40 і більше десятин, тобто багатії сконцентрували в своїх руках більше половини посівної площі. Бідні селяни наймитували у них. 1903 року, наприклад, на весняних польових роботах куркулі платили за місяць чоловікові 9,4 крб., жінці - 4,9 крб., а підлітку - 3,3 крб. Лишки сільськогосподарської продукції багатії продавали на ринках Миколаєва. В самому селі було 6 лавок.
Зростало невдоволення трудящих своїм становищем, пробуджувалася їх класова свідомість. У роки першої російської буржуазно-демократичної революції під впливом миколаївських робітників селяни Воскресенська піднімалися на боротьбу за свої права. На сходках і мітингах вони все частіше вимагали землі і волі, зменшення орендної плати за землю. Так, у серпні 1907 року жандармський ротмістр доповідав начальству, що жителі Воскресенська (ще в травні 1877 року Воскресенськ як посад було підпорядковано Херсонській губернській адміністрації) під впливом революційної пропаганди влаштовують багатолюдні мітинги, вимагаючи безплатного відчуження землі. Головним організатором мітингів і постійним їх учасником був воскресенський житель Г. М. Цуканов - робітник суднобудівного заводу «Наваль».
Перед першою світовою війною в селі мешкало 4297 чоловік. На душу населення пересічно припадало по 1,4 десятини землі. Фактично більшість селян стала безземельною та малоземельною. Куркулі до своєї землі прикупили за безцінь наділи у тих селян, які не мали робочої худоби і коштів для її обробітку. Отже, у кожного з багатіїв села зосередилося по 100-150 десятин землі. Вони дедалі більше використовували найману працю. Так, у куркуля С. Хілкова постійно працювали 12 наймитів, а літньої пори кількість батраків збільшувалася. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Важка, виснажлива праця селян, матеріальна скрута призводили до частих захворювань. 1911 року в селі діяла лише амбулаторія, де один лікар і акушерка обслуговували понад 4200 чоловік. Про освіту власті теж не дбали. В 1875 році з 2146 жителів села 2023 чоловіка не знали грамоти. Перша школа відкрилася тут в 1870 році, її відвідували 74 хлопчики, здебільшого діти заможних селян. В наступні 10 років кількість учнів коливалася від 50 до 120. З 1879 року працювала міністерська, а з 1889 - церковнопарафіяльна школи, в яких 1900 року навчалося лише 155 дітей. 1907 року половина селянських дітей не вчилася. Найближче поштове відділення знаходилося за 3 версти в с. Калинівці. Бібліотеки в селі не було
Під час світової імперіалістичної війни в армію була мобілізована половина працездатних чоловіків. Понад 50 з них загинули на війні, близько 100 повернулися каліками. Зростало невдоволення трудящих.
В лютому 1917 року в село надійшла звістка про повалення царизму. Воскресенці, які працювали на миколаївських заводах, А. В. Французов, Г. М. Цуканов, П. А. Дмитрієв, М. Ф. Фадєєв і вантажник торгового порту Г. Д. Макаров зблизилися з заводськими більшовиками. Одержуючи від них революційну літературу, газети, листівки, вони розповсюджували їх серед мешканців Воскресенська, закликали селян до боротьби за землю. У березні 1917 року в селі утворився громадський комітет, який проводив політику Тимчасового уряду, захищав інтереси куркулів. Згодом селяни, що висловлювалися спочатку за скликання Установчих зборів, під впливом агітаційно-пропагандистської роботи більшовиків та розповідей фронтовиків рішуче вимагали поділу земель багатіїв.
Дізнавшись про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, жителі Воскресенська зібралися на багатолюдний мітинг, з промовами на якому виступили солдати-фронтовики. Вони закликали односельців запроваджувати в життя ленінські декрети. Проте розпочати революційні перетворення вдалося тільки після встановлення Радянської влади. Наприкінці січня 1918 року у Воскресенську обрано Раду селянських і солдатських депутатів на чолі з місцевим бідняком І. Д. Макаровим. Першим її найважливішим заходом був розподіл поміщицьких і надлишків куркульських земель серед бідняків. Вирішили давати по 2,25 десятини на душу населення. Але розподіл землі Рада не встигла завершити. В березні 1918 року Воскресенськ захопили австро-німецькі війська. Восени 1918 року німецьких окупантів змінили греко-французькі інтервенти.
Радянську владу у Воскресенську було відновлено тільки в березні 1919 року. Створений тоді ж революційний комітет на чолі з С. І. Ісаковим розподілив між бідняками і наймитами землю, реманент і худобу, почав вилучати надлишки хліба у куркулів. Переконавшись, що Радянська влада є справді владою трудящих і захищає їх інтереси, бідні селяни всіляко підтримували заходи революційного комітету. В травні-червні воскресенці брали участь у боротьбі з бандами отамана Григор'єва.
В серпні 1919 року село захопили денікінці. Вони грабували населення, відбирали у селян землю, реманент і худобу. Сільські активісти пішли у підпілля. Але куркулі виказали їх. Білогвардійці схопили і розстріляли А. В. Французова та С. С. Ковальова, а Є. І. Єремчука, П. І. Ковальова жорстоко катували. У січні 1920 рокурадянські війська вигнали денікінців з села. Багато його жителів пішло в ті дні до Червоної Армії.
Відразу ж після визволення приступив до роботи ревком. В лютому 1920 року було створено парторганізацію на чолі з Ф. П. Балабановим. В березні виник комсомольський осередок. В травні відбулися вибори до Ради. Головою її став П. І. Ковальов. Тоді ж біднота об'єдналася в комітет незаможних селян. Спочатку до комітету записалося 25 чоловік. Очолив його Т. І. Нікітін.
Разом з комуністами і комсомольським активом члени КНС рішуче боролися проти засилля куркулів. Спираючись на допомогу агентів Врангеля, куркулі 25 липня 1920 року підняли в селі заколот. Сільські активісти, підтримувані загоном червоноармійців, придушили цей виступ бандитів, а ватажків їх розстріляли. Комсомольці і молодь села на одному з мітингів ухвалили таку резолюцію: «...Ми, молоді селяни посаду Воскресенська, заявляємо: Радянська влада - влада мозолястої руки, буде підтримана нами, як єдина влада трудящих. Всім спробам контррево{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
люції і бандитизму скинути або хоча б нашкодити владі трудящих ми покладемо край».
Комітет незаможних селян під керівництвом партійної організації і сільської Ради проводив велику роботу щодо здійснення земельного закону Всеукрревкому. Члени КНС розподіляли серед малоземельних та безземельних селян відібраний у куркулів реманент. Тим, кому нічим було обробляти землю, збирати врожай, допомагали червоноармійці розташованої недалеко від села військової частини. Під час «тижня селянина» у вересні 1920 року селяни одержали 128 пудів солі, 11 пудів гасу, 6 пудів колісної мазі. На виділені 17 тис. крб. вони придбали сільськогосподарський інвентар. У здійсненні всіх заходів Радянської влади разом з депутатами сільської Ради і членами КНС активну участь брали комсомольці. На одному з суботників - 28 серпня 1920 року воскресенці зібрали 10 тис. пудів хліба для робітників Петрограда.
Зміцнювалися органи Радянської влади на селі. На початку 1921 року відбулися перевибори сільської Ради, до складу якої ввійшли 27 бідняків, з них 11 комуністів, і 3 середняки. Серед депутатів була жінка-комуністка - Н. І. Звонова. Головою Ради став комуніст С. І. Ісаков В сільському партосередку 1922 року налічувалося 8 комуністів, очолював його П. І. Ісаков4, в комсомольському - 5 чоловік.
Члени сільради та КНС глибоко вникали в питання землевпорядкування, піклувалися про відновлення посівних площ, розвиток тваринництва. Керуючись ленінським кооперативним планом, партосередок і сільська Рада дбали про об'єднання селянства в споживчі і виробничі товариства. Ще у вересні 1920 року в селі утворюється перша сільськогосподарська артіль «Інтернаціонал», членами якої стали
12 родин. Серед них було 2 комуністи і 6 комсомольців. Артіль мала 200 десятин землі, трактор, 4 плуги, 3 букери та інший сільськогосподарський інвентар, 48 голів великої рогатої худоби.
З кожним роком в селі зростала кількість членів сільськогосподарського кредитного товариства, що виникло 1923 року. Якщо в 1925 році в ньому було 440 чоловік, то в 1928 - 1017 чоловік. Воно подавало допомогу першим сільськогосподарським артілям, біднякам та середнякам. Протягом 1927-1928 рр. селяни придбали
13 віялок, 34 косарки, 28 плугів, 20 букерів, 21 борону. Коли на Миколаївщину прибула перша партія тракторів, товариство взяло їх напрокат і виорало селянам 300 десятин землі. При товаристві було організовано півторамісячні курси, на яких селяни вчилися доглядати худобу. У 1924 році селяни вперше почали застосовувати концентровані корми.
Крім кредитного товариства, у Воскресенську було створено споживчу кооперацію, кількість пайовиків її швидко зростала. Так, у 1926 році тут налічувалось 231, у 1929 - до 735 чоловік. На початку 1926 року почало працювати машинно-тракторне товариство.
Партійна і комсомольська організації, сільська Рада і КНС в перші роки Радянської влади провели значну роботу щодо культурного будівництва на селі. З 1920 року тут діяла амбулаторія, де працювали фельдшер, акушерка, медсестра, санітарка, в 1924 році відкрито аптеку.
Ще 1919 року в селі розпочала роботу трудова початкова школа на 165 учнів. В 1923 році тут працював один учитель, а через три роки - вже 5. Частина дітей Воскресенська вчилась у залізничній початковій школі на станції Горохівка. Комсомольці і члени КНС організували школу лікнепу.
В травні 1920 року в селі відкрився клуб, у 1924-му - сельбуд, нри якому працювали хоровий та драматичний гуртки. Тут читалися лекції і доповіді для населення. Того ж року відкрилася бібліотека з книжковим фондом - 522 примірники. Робітники і службовці залізничної станції Миколаїв, які взяли
шефство над селом, подарували підручники та письмові приладдя для учнів лікнепу, політичну літературу для бібліотеки. У будівництві нового життя активну участь брали жінки. Всі вони навчалися в школі лікнепу, передплачували журнал «Селянка України». Жінки-активістки піклувалися про дітей-сиріт, допомагали в роботі сельбуду. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Агітаційно-масова робота, яку провадила партійна і комсомольська організації, сприяла зростанню політичної свідомості селян, виховувала у них почуття інтернаціоналізму. Коли стало відомо про смерть В. І. Леніна, селяни-бідняки поклялися свято виконувати всі заповіти Ілліча і довести до кінця розпочату ним справу соціалістичного будівництва. В постанові загальних зборів Воскресенської організації КНС, що відбулися 24 лютого 1924 року, відзначалося: «Незаможне селянство с. Воскресенська твердо вірить, що в недалекому майбутньому, при дружній і посиленій праці всього трудового селянства, ми підемо вперед швидкими кроками і доб'ємося визнання нашої країни всіма капіталістичними державами». Активно передплатили трудящі села першу позику індустріалізації на 1500 крб. і другу - на 1750 крб. Облігації четвертої селянської позики було реалізовано на 4815 крб. проти 4 тис. за планом.
Комуністи, комсомольці та члени КНС послідовно втілювали в життя ленінський кооперативний план. В кінці 20-х років у Воскресенську було вже 13 колективних господарств, які обробляли 1400 десятин землі. Організатори і перші керівники цих господарств - Т. С. Сованюк, Т. І. Нікітін, С. Є. Анисимов, І. Ф. Дмитрієв, П. С. Кос- тюков. Проте через відсутність досвіду більшість колективних об'єднань незабаром розпалася.
Керуючись рішеннями XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У, президія сільської Ради в жовтні 1929 року на своєму засіданні обговорила питання про суцільну колективізацію і прийняла постанову залучити до колективних господарств одноосібників, та наймитів, які працювали у багатіїв, не допускати в колгоспи куркулів та позбавлених права голосу. Партосередок організував з комсомольців і членів КНС спеціальні бригади, які провадили серед одноосібників роз'яснювальну роботу, закликаючи їх вступати до колгоспів. 5 лютого 1930 року газета «Червоний плугатар» повідомляла г що село Воскресенськ колективізоване на 95 процентів.
В березні 1930 року з дрібних колективних господарств було організовано два - «Шлях до нового життя» та ім. Леніна, які незабаром об'єдналися в одне - «Шлях до нового життя». Артіль мала 112 плугів, 126 букерів, 16 кінних сівалок, 275 коней. Землю обробляли переважно кіньми. За постановою сільської Ради у куркуля Хілкова було відібрано паровий млин і передано колгоспу. Куркулі продовжували чинити відчайдушний опір колективізації. В січні 1930 року від їх рук загинули голова сільробіткому Пшеничний, в 1933-му - колгоспні активісти А. П. Сизов і С. X. Батіщев. Куркулів, що чинили опір здійсненню всіх заходів Радянської влади, було додатково оподатковано, позбавлено виборчих прав, а згодом їх господарства розкуркулено.
З перших днів існування колгоспів держава допомагала їм сільськогосподарськими машинами. Робітники миколаївського заводу «Плуг і молот» ремонтували колгоспний реманент. У 1933 році до Воскресенська перевели Грейгівську МТС, яка обслуговувала 27 колгоспів і мала 65 польових і 14 тракторних бригад. Політвідділ МТС, створений у 1933 році, який очолював Г. І. Харченко, приділяв багато уваги організаційно-господарському зміцненню колгоспу, вихованню колгоспних кадрів. Значну роботу проводила також сільрада і парторганізація у складі 9 чоловік та комсомольська організація з 41 чоловіка. Вони організували в колгоспі інспекторські пости якості посіву і збирання хлібів, пости охорони врожаю, домагалися дострокового виконання трудящими державних фінансових зобов'язань.
За роки передвоєнних п'ятирічок в МТС і колгоспах виросло багато славних трударів. Ударною працею відзначився в ті роки механізатор МТС Г. І. Димо. У 1935 році він виробив 1478 га м'якої оранки замість 550 га за нормою. Г. І. Димо згуртував навколо себе дружний колектив, домігся, щоб кожний тракторист досконало вивчив трактор.
Він був ініціатором обласного і всеукраїнського соціалістичного змагання тракторних бригад. За раціональне використання техніки в сільському господарстві Г. І. Димо в 1935 році нагороджено орденом Леніна і
премійовано легковою автомашиною. Телятниця 3. П. Волкова з колгоспу «Шлях до нового життя» домоглася збільшення приросту телят з 650 грамів у 1937 році до 990 грамів у 1940 році. 3. П. Волкову як учасницю Всесоюзної сільськогосподарської виставки постановою Головного {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}виставному нагороджено Малою срібною медаллю і грошовою премією. Колгоспникам допомагали учні воскресенської школи, які створили піонерські загони, що охороняли хліб. Гаврик Філатов був нагороджений грамотою ЦК ЛКСМУ.
У передвоєнні роки колгосп «Шлях до нового життя» досяг значних успіхів у господарюванні. Артіль мала 3613 га землі, в т. ч. 3110 га орної, 7 автомашин, багато різної сільськогосподарської техніки. В 1940 році це господарство посідало одне з перших місць у районі по виробництву продукції рільництва і тваринництва На його чотирьох фермах налічувалося 300 голів великої рогатої худоби, з них 107 корів, 113 свиней. Грошові прибутки артілі зросли з 362 203 крб. у 1936 році до 562 150 крб. у 1940 році. Рік у рік підвищувалась оплата праці колгоспників. Якщо 1937 року на трудодень вони одержали по 3 кг зерна і 2 крб. 53 коп., то в 1940 році - по 3 кг зерна, кілограму овочів і 3 крб. 50 копійок.
Перед Великою Вітчизняною війною в селі спорудили багато нових будинків, вулиці прикрасилися декоративними деревами, чагарниками, квітами. Воскресенськ був повністю радіофікований. Лікарня на 20 ліжок мала фізіотерапевтичний кабінет. В середній школі навчалося 600 дітей робітників і селян. Багато її випускників вступали до технікумів, інститутів. Так, С. П. Прохоров закінчив військову академію, інженером-будівельником став Ф. С. Золотарьов, військовим лікарем - В. Г. Щедров. Село мало свою стаціонарну кіноустановку, клуб на 320 місць. З 1934 року тут працював будинок колективіста. Трудівники села передплачували сотні газет і журналів. Партійна організація, яка напередодні Великої Вітчизняної війни налічувала 11 чоловік4, проводила серед жителів велику виховну роботу.
Коли фашистська Німеччина напала на Радянську країну, сотні воскресенців пішли на фронт. З наближенням ворога парторганізація, сільська Рада і правління колгоспу організували евакуацію в східні райони країни устаткування МТС і колгоспної худоби. Гітлерівці захопили Воскресенськ 16 серпня 1941 року. Вони розстріляли комуністів і сільських активістів М. І. Жауркіна та його сина І. М. Жауркіна, Н. І. Звонову, А. І. Саранчу, П. І. Батіщева, С. Трибухіна, П. І. Кондратьєва, голову колгоспу «Шлях до нового життя» І. В. Жукова, Олену і Григорія Кротовських, родину А. М. Гольдіна.
В умовах жорстокого терору фашистів з листопада 1942 року по березень
1944 в селі діяла підпільна група «Патріот Батьківщини», яку очолював І. В. Козо- дьоров. Група провадила серед населення агітацію, спрямовану проти окупантів, розповсюджувала антифашистські листівки, організовувала саботаж на підприємствах, здійснювала диверсійні акти.
Не бажаючи працювати на окупантів, жителі села прищеплювали собі різні хвороби, ухилялися від вигнання до Німеччини. У 1942 році з ешелону, що віз радянських людей у гітлерівську неволю, втік В. Т. Лазарєв. Два роки він воював в одному з партизанських загонів у Білорусії. Колгоспниці Г. Я. Пенькова, М. К. Сергієва, У. Г. Черникова, подружжя Іван та Мотря Пшеничні, незважаючи на загрозу смертної кари, рятували радянських солдатів, що втекли з німецького полону. Майже півроку М. К. Нікітіна переховувала у себе в хаті радянського офіцера. У грудні 1943 року їх обох було страчено.
В лавах Червоної Армії на фронтах Великої Вітчизняної війни проти фашистів боролися 350 жителів села. За мужність і героїзм, проявлені в боях, 276 з них нагороджені бойовими орденами і медалями СРСР. 24 березня 1944 року воїни 130-ї стрілецької дивізії під командуванням полковника К. В. Сичова (5-а ударна армія) і 34-го стрілецького корпусу 6-ї армії (командир корпусу генерал-майор М. М. Ма- ківчук) визволили Воскресенськ від фашистських загарбників. В боях за село загинуло 38 воїнів Червоної Армії.
Відновлена сільська Рада мобілізувала всіх жителів на відбудову села, колгоспу і МТС. За роки окупації німецько-фашистські загарбники розграбували та зруйнували колгосп, МТС, авторемонтну майстерню. Збитки, завдані окупантами тільки колгоспу «Шлях до нового життя», становили понад 16 млн. крб. Жителям Воскресенська довелося переборювати великі труднощі: в колгоспі лишилося 8 жаток, 6 самоскидок,
12 гарб, 2 трієри, 4 віялки. Працювали на полі в основному жінки і підлітки. В цей важкий час колгосп очолила М. В. Пшенична.
Завдяки самовідданій праці колгоспників артіль «Шлях до нового життя», яка на той час була найбільшим господарством району, вчасно провела весняну сівбу і збирання врожаю 1944 року. Населення Воскресенська {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}наполегливо допомагало також піднімати з руїн промислові підприємства області. Близько 200 колгоспників працювали на відбудові залізничних колій на ділянках Миколаїв-Грейгове, Миколаїв-Снігурівка. Взимку 1945 року 40 трудівників села відроджували заводи Миколаєва. До фонду оборони жителі Воскресенська здали 350,8 цнт зерна, зібрали 40 767 крб. на побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Вже в 1944-
1945 рр. було відбудовано виробничі приміщення МТС та автомайстерні, тваринницькі ферми, споруджено амбулаторію. 1944 року відновили роботу семирічна і початкова школи. Почали працювати сільський клуб і бібліотека. Радянський уряд високо оцінив працю воскресенців у ці роки, нагородивши 72 колгоспників і 24 працівників МТС медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941- 1945 рр.».
Після закінчення Великої Вітчизняної війни у 1945 році було відновлено територіальну партійну організацію, яка налічувала 8 комуністів, а у 1946 році створено колгоспну парторганізацію у складі 3-х членів і 4-х кандидатів у члени партії. Комуністи очолили боротьбу за виконання завдань першої повоєнної п'ятирічки. На партійних зборах не раз аналізувалася господарська діяльність правління колгоспу, велика увага приділялась організації масово-політичної роботи серед населення.
Трудівники артілі вже навесні 1946 року достроково відремонтували сівалки, букери, плуги, борони, заготовили достатню кількість насіння. Було засіяно 1722 га
ярих зернових, восени посіяли 925 га озимини. За два роки тваринники повністю відновили громадську череду. У 1948 році тракторний парк МТС налічував 81 трактор, мав автопересувку. Наступного року колгосп побудував насосну станцію для малого зрошення, новий корівник, завершив електрифікацію основних галузей виробництва. Зросла трудова активність, творча ініціатива робітників МТС та колгоспників. Токар І. Кряквін працював на двох верстатах і виконував завдання на 350 проц. Перевиконували денні завдання трактористи В. Тихонов, Г. Цуканов. Самовідданою працею відзначилися працівники артілі «Шлях до нового життя» - чабан М. М. Фадєєв, доярка У. Г. Черникова, колгоспники І. І. Ісаков, М. Барибін та інші. За досягнуті успіхи колгосп був занесений на обласну Дошку пошани. У 1951 році комбайнер С. Т. Чалий комбайном С-6 скосив 530 га колоскових і намолотив 8900 цнт зерна. За вміле використання техніки і високі показники на збиранні врожаю йому присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. В 1955 році хлібороби Воскресенського зібрали по 20,7 цнт зерна на площі 1280 га і продали державі сотні центнерів хліба понад план.
Протягом наступних років правління та партійна організація колгоспу зосередили основну увагу на розвиткові зернового господарства, стали ширше запроваджувати прогресивні агротехнічні методи, досвід передовиків. У 1959 році в артілі вирощено пересічно по 21,8 цнт зернових з кожного га. Зміцнювалася економіка артілі. 1965 року тваринники виробили 22 800 цнт молока або 490 цнт на 100 га угідь (це був найвищий показник серед колгоспів області), 5156 цнт м'яса. В господарстві було 2 ферми великої рогатої худоби на 1500 голів і свиноферма на 850 голів, птахоферма, де утримувалося до 8 тис. несучок. З 1966 року колгосп перейшов на грошову оплату праці та запровадив госпрозрахунок. Майже повністю механізовано трудомісткі процеси в тваринництві і рільництві.
У роки восьмої п'ятирічки в артілі збирали в середньому по 23 цнт озимої пшениці з га. В 1969 році тут одержано понад 1 млн. крб. прибутку. Відмічаючи 100-річчя від дня народження В. І. Леніна, колгосп «Шлях до нового життя» у 1970 році достроково виконав п'ятирічне завдання виробництва м'яса, молока і яєць, вирощування зерна і соняшнику. Свої особисті п'ятирічні завдання перевиконали багато хліборобів і тваринників. 27 колгоспників Воскресенського нагороджені ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна».
Тепер колгосп «Шлях до нового життя» - велике багатогалузеве господарство. За ним закріплено 3486 га сільськогосподарських угідь, з них
орної землі 3247 га. На 57 га розташовані виноградники та ягідники. Тут працюють 31 трактор, 13 комбайнів, 22 сівалки, 21 вантажна автомашина. Електричний струм колгосп одержує від державної мережі. Тільки в тваринництві діє 50 електродвигунів, а всього їх в колгоспі - 78. Реальні прибутки колгоспників з розрахунку на одного працюючого порівняно з 1940 роком зросли вдвічі. Парторганізація і правління колгоспу прагнуть вести господарство на науковій основі з широким впровадженням передового досвіду. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Велику допомогу колгоспу постійно подає відділення «Сільгосптехніки», робітничий колектив якого складається з 210 чоловік. На території селища працюють також завод залізобетонних виробів, будівельно-монтажне управління, авторемонтна майстерня. Загальна кількість робітників тут 579 чоловік.
Серед трудівників Воскресенського широко розгорнулося соціалістичне змагання за виконання рішень XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України. Колгоспники взяли на себе зобов'язання - виконати дев'яту п'ятирічку за 4,5 року, а робітники промисловості - до 1 жовтня 1975 року.
В 1950 році Воскресенське стало селищем міського типу. Тільки за роки семирічки тут споруджено понад 300 нових будинків для робітників, колгоспників та службовців. Тепер у селищі 1300 цегляних споруд. До послуг населення селища - 12 магазинів і ларків, 2 їдальні, чайна, комбінат побутового обслуговування. Працюють пошта, телеграф, АТС, ощадна каса. Держава виплачує пенсію 248 жителям села, в т. ч. 118 колгоспникам.
Про здоров'я трудящих дбає колектив селищної лікарні на 25 ліжок та 4 фельдшерські і один фельдшерсько-акушерський пункти. Тут працюють 32 медичні працівники, з них 3 лікарі. В селищі - два дитячих садки. 100 малят колгоспників доглядають цілорічно вихователі з спеціальною освітою.
У середній школі навчається 560 учнів. Вчительський колектив складається з 39 викладачів. Понад 90 молодих робітників і колгоспників відвідують вечірню школу. За післявоєнні роки 276 чоловік села здобули середню освіту. Багато з них закінчили вищі навчальні заклади і повернулися до рідного селища. У Воскресенському трудяться 50 чоловік з вищою освітою.
Будинок культури у Воскресенському - один з найкращих на Миколаївщині. Він носить звання культосвітнього закладу відмінної роботи. Особливо цікаву і змістовну роботу розгорнув будинок культури в період підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. З успіхом пройшли тематичні вечори і ленінські читання. Часто влаштовуються тут зустрічі з старими більшовиками, ветеранами колгоспного руху, учасниками Великої Вітчизняної війни.
Молодь бере участь у роботі гуртків художньої самодіяльності: драматичному, музичному, танцювальному, художнього читання, жіночому вокальному ансамблі. Сільські аматори виступали на сцені Миколаївської народної філармонії, в будинках культури Миколаєва. Агіткультбригада будинку культури - частий гість на фермах і польових станах колгоспів району. Випускаються 2 стінні газети та світлозвукова газета. Через день виходить бойовий листок «Хто сьогодні попереду?». Будинок культури влаштовує виставки творів образотворчого мистецтва місцевих жителів, народні фестивалі, пропагує нові свята і обряди. Книжковий фонд місцевої бібліотеки перевищує 10 тис. примірників. 26 лекторів працюють у місцевому відділенні товариства «Знання». В селищі є дитяча музична студія, дитячий кінотеатр «Юність». Про зростаючий культурний рівень воскресенців свідчить і те, що в селищі немає родини, яка б не передплачувала газет та журналів.
Організаторами всіх справ в селищі є комуністи. В шести партійних організаціях на обліку 90 членів і кандидатів у члени КПРС. 94 проц. комуністів працюють безпосередньо на виробничих ділянках в промисловості і сільському господарстві. Вірними помічниками комуністів є комсомольці. Їх у селищі - 108. Партійні і комсомольські організації піклуються про неухильне підвищення ідейно-політичного рівня своїх членів. Системою політичної освіти охоплено понад 150 чоловік.
Важливу роль в організації господарського, культурного і громадського життя Воскресенська відіграє селищна Рада, у складі якої 45 депутатів. При Раді працюють 6 постійних депутатських комісій.
Трудящі Воскресенського натхненною працею вносять свою частку у справу будівництва комунізму.