Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Братське
Братське - селище міського типу (з 1У57 року), центр селищної Ради, розташоване в північно-західній частині області при злитті річок Мертвоводу і Костуватої, за 131 км від обласного центру і за 25 км від залізничної станції Людмилівка. Населення - 5561 чоловік. Селищній Раді підпорядковані також населені пункти Антонове, Висока Гора, Зелений Яр, Кам'януватка, Новоолексіївка, Озеринівка. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Братське - центр району, площа якого - 1,18 тис. кв. км, населення - 28,7 тис. чоловік. 69 населених пунктів підпорядковані селищній і 11 сільським Радам. На території району - 16 колгоспів, радгосп, інкубаторна станція, 6 промислових підприємств, 2 будівельні організації. У районі працюють 4 лікарні, 26 фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, 8подогових будинків; є 51 школа, 50 бібліотек, 45 будинків тсультури і клубів.
Поселення виникло в 60-70 рр. XVIII ст. як козацький зимівник. Згодом його населення, яке спочатку складалося переважно з козаків, поповнилося за рахунок селян-утікачів з центральних губерній Росії. Під назвою Братське поселення вперше згадується в документах 1788 року. З 1828 року Братське стало містечком. 1847 року тут були 2 вітряних млини, гребля через річку Мертвовод. У містечку налічувалося 94 двори, де жили селяни-кріпаки, що належали поміщику Жив- ковичу. Розташоване на шляху Братське швидко зростало і в 1859 році вже мало 121 двір і 796 жителів. Як волосний центр (з 1864 року) містечко входило спочатку до Бобринецького, а згодом - до Єлисаветградського повітів Херсонської губернії. Населення його займалося переважно хліборобством та скотарством. Посилюючи з року в рік експлуатацію кріпаків, поміщик не задовольнявся узаконеною триденною панщиною і часто примушував селян працювати на себе протягом усього тижня.
Згідно положення від 19 лютого 1861 року земельні наділи колишніх кріпаків становили лише 1,1 десятини на ревізьку душу (у містечку було всього 226 ревізьких душ кріпаків).
Внаслідок реформи 1861 року поміщики залишилися власниками найродючі- ших земель. Сільська громада орендувала у них щорічно від 0,4 тис. до 2,1 тис. десятин землі, сплачуючи за кожну десятину в 60-х роках 2,4 крб., у 80-х - 3,5 крб., а наприкінці XIX ст.- 9,6 крб. В 1883 році місцеві жителі скаржились одеському генерал-губернатору, що поміщик Живкович, землі якого оточували Братське, рік у рік збільшує орендну плату на землю. Посилювалося класове розшарування села.
У 1883 році в Братському налічувалося 221 двір і 1151 житель. Заможні хазяї, що становили 8 проц. населення, мали 10 тис. десятин землі. Зросла кількість малоземельних і безземельних господарств. Третина селян не мала робочої худоби. Обробити землю своїм тяглом мали змогу лише 20,6 проц. селянських господарств. Урожай на бідняцьких наділах не перевищував 30 пудів зерна з десятини, а в посушливі роки не поверталося навіть насіння.Так, 1875 року середній урожай з десятини на селянських землях становив 4,5 пуда3, 1891 року - 5 пудів.
Щорічно через нестатки 30-40 чоловік з Братського йшли на ринки робочої сили у Вознесенськ, Ольвіополь (тепер Первомайськ). Багато жителів містечка працювало в економії купця Сергєєва, який мав 4,5 тис. десятин землі. Навіть узимку тут у приміщеннях, що були схожі на казарми, жило близько 60 наймитів. Влітку 1897 року в них тулилося 244 робітники, в т. ч. - 51 жінка. За рік наймити заробляли 50-60 крб. Зерно і м'ясо місцеві багатії відправляли на ринки Миколаєва, Вознесенська, частина товарної продукції збувалася у Братському. Тричі на рік відбувалися в селі багатолюдні ярмарки, 50 днів на рік - базари. Було близько 20 крамниць, паровий млин, 2 трактири, винний погріб. На початку XX ст. у Братському відкрилася ткацька майстерня, що належала поміщику. 1910 року в ній працювало 14 ткаль. Тут виробляли гарно оздоблені хустки, високоякісні полотна. В 1914 році на сільськогосподарській виставці, що відбулася в Єлисаветграді, продукцію братських ткаль відзначено медаллю.
До Д890 року село, що було волосним центром, не мало жодного медичного закладу. Відкрита того року приймальна палата обслуговувала населення всієї волості. Працювали у ній лікар, два фельдшери і акушерка. Пізніше тут створили лікувальну дільницю, що обслуговувала три волості з населенням 21 тис. чоловік. За перший рік роботи на дільниці лікар Г. К. Ребріна зробила понад 200 хірургічних операцій, вона часто їздила по селах,
пропагуючи санітарно-гігієнічні знання. За її допомогою в містечку відкрили невеличку аптеку.
1874 року в Братському почала працювати парафіяльна школа, в. ній навчалося 35 учнів. Але більшість дітей шкільного віку залишалися поза школою. Тільки в 1900 році в селі відкрили двокласну школу. В 1904-1905 рр. в ній викладав учитель Ф. О. Пивоваров. Він організував духовий оркестр, хор, ансамбль балалаєчників. З особливою майстерністю виконував хор народні й рекрутські пісні: «Як бідна голота гуляла», «Калина, малина, не солодка, не гірка» й інші. При школі вчитель створив також музей чучел птахів і звірів. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Напередодні першої російської революції земський лікар В. Й. Волков організував у Братському підпільну соціал-демократичну організацію. Йому допомагали Б. Єльцин, К. Вокзальний і М. Пересинкін, які прибули сюди з Одеси і за допомогою В. Й. Волкова зайняли медичні посади. Конспіративні квартири соціал-демократи створювали на медичних дільницях волості й повіту. Події 9 січня 1905 року активізували роботу місцевих соціал-демократів. Влітку того року на квартирі В. Й. Волкова відбулися 2 конференції членів сільських соціал-демокра- тичних організацій, на яких обговорювались організаційні питання. Єлисаветград- ська соціал-демократична організація посилала в Братське своїх агітаторів. Від вознесенських соціал-демократів через наймитів І. Ю. Руденка та І. Ю. Бондаренка В. Й. Волков та його товариші одержували революційні прокламації. Активний учасник революційної боротьби в Братському І. О. Сокут за дорученням В. Й. Волкова підтримував постійний зв'язок з колишнім матросом І. Ф. Тараном, що жив у селі Трикратах, і одержував від Одеського комітету РСДРП революційну літературу. Так, в Братське надходили прокламації «Про війну та мир», брошури «Павуки та мухи», «Один з сошкою, а семеро з ложкою».
В 1904-1905 рр. тут поширювалася праця В. І. Леніна «До сільської бідноти», звернення ЦК РСДРП про III з'їзд РСДРП, твори М. О. Некрасова, Т. Г. Шевченка. Не входили до складу соціал-демократичної організації, але виконували її доручення матрос Н. М. Білоус, селяни Братського С. П. Руденко, Г. Ф. Поляков, 3. М. Вишневецький та інші.
Під впливом революційної агітації селяни піднімалися на боротьбу проти поміщиків, палили скирти сільських глитаїв. Влітку і восени 1905 року власті повідомляли про «аграрні безпорядки» в Братському і волості. В липні 1905 року сюди викликали ескадрон уланів Ахтирського полку, що стояв у містечку до весни наступного року. Козаки охороняли панський маєток, розганяли селянські сходки. 1905 року було заарештовано 3. М. Вишневецького, І. О. Сокута, І. П. Руденка, Г. Ф. Полякова, В. Й. Волкова. За політичні переконання, антиурядову пропаганду їх заслали до Сибіру і на північ. Волкова вислали разом із сім'єю. Інші члени соціал-демократичної організації виїхали з містечка, бо жандарми натрапили на їх слід.
Після столипінської аграрної реформи навколо Братського виникло кілька хуторів. Куркулі широко використовували найману робочу силу, мали велику кількість сільськогосподарського реманенту. Багатіли вони переважно за рахунок обезземелення основної маси селян. Невдоволення серед бідноти зростало. 1911 року відбулися нелегальні збори бідноти з навколишніх хуторів. У прийнятій постанові говорилося: «Ось, якби між нами була єдність, легко тоді відібрати землі..., нам треба озброїтись..., приєднатися до повстанців, скинути царя».
1916 року в селі мешкало 2360 чоловік населення, було 493 господарства, третина яких через часті мобілізації на фронт залишилася без годувальників. Багато чоловіків загинуло на фронті. Життя селян ставало нестерпним. Велику агітаційну роботу серед бідняків Братського і навколишніх сіл провадив А. І. Майхорджак. У молоді роки він гнув спину на панських ланах, втратив зір. Він встановив зв'язок з Вознесенською підпільною організацією, яка постачала йому марксистську літературу. Майхорджак ходив від села до села, зупиняючись на ночівлю
у бідняцьких хатах, розповідав людям про партію більшовиків, яка принесе їм щастя і волю. Коли в Братське надійшла звістка про повалення самодержавства, відбувся мітинг, на якому виступив і А. І. Майхорджак. Сільська громада оголосила про розподіл поміщицьких земель. Незабаром у селі було створено земельний комітет на чолі з місцевим бідняком П. К. Корнійчуком. У травні 1917 року селяни вимагали у місцевого поміщика,
щоб він передав їм землю. Коли той відмовився, бідняки почали самочинно розподіляти землю, а поміщика, що став на перешкоді, схопили і обеззброїли. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Трудящі Братського з радістю зустріли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді. 27 жовтня 1917 року в містечку відбувся волосний сход, який проголосив перехід усієї землі у розпорядження земельного комітету. 26 грудня 1917 року на волосних зборах солдатів-фронтовиків, що відбулися у Братському, утворили волосний військово-революційний комітет і призначили комісарів в усі колишні поміщицькі маєтки. Було сформовано загін Червоної гвардії з 70 чоловік. Командував ним О. В. Варфоломєєв. В січні 1918 року на другому волосному з'їзді солдатів-фронтовиків склад військово-революційного комітету розширили. До нього увійшли переважно більшовики. Головою став Н. Добринов (загинув у боротьбі проти австро-німецьких окупантів у 1918 році). 19 січня того ж року на зборах солдатів і селян Братської волості було прийнято постанову: «Гаряче вітати перехід влади до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів». Волвійськревком почав розподіл землі між селянами. До середини березня 1918 року було конфісковано 5348 десятин поміщицької землі і розподілено її між малоземельними родинами Братського.
Наприкінці березня 1918 року в село вступили австро-німецькі війська. Разом з ними повернулися поміщики. З перших днів окупації селянам наказали повернути поміщицьке майно, худобу, землю. Проводилися масові екзекуції над тими, хто не здавав продукти, не сплачував старі борги. Куркулі виказували сільських активістів. З особливою жорстокістю розправилися окупанти з О. Руденком, Іваном, Федором і Онисимом Сокутами. їх били прилюдно до непритомності. Заарештовані були також А. І. Майхорджак, П. Плескач, П. А. Товстик, М. Полінчук, М. Кири- ленко, Ф. Гаркуша, О. Рушинський. Кілька днів їх катували, а потім розстріляли. Перед стратою А. І. Майхорджак співав «Інтернаціонал». Після австро-німецьких окупантів у листопаді 1918 року владу в Братському захопили петлюрівці. В січні 1919 року більшовики П. С. Дишловенко, С. Ю. Кушников створили підпільний повстанський загін «Смерть Директорії». Червоні партизани мали зв'язок з першим Вознесенським повстанським полком, що разом з радянськими військами громив петлюрівців.
У березні 1919 року в Братському Радянську владу було відновлено. Головою створеного у селі ревкому став О. В. Варфоломєєв. 15 липня сформувався волосний партосередок. З бійців братського партизанського загону в травні-червні було створено 3-й Братський полк (командир І. Клюсик), який у складі Вознесенеької бригади брав участь у ліквідації григор'євського заколоту, виганяв григор'євців з Єлисаветграда і Знам'янки. Багато бійців цього полку - Я. Ф. Шевцов, І. Д. Литвинов, О. П. Шевчук, П. С. Бондаренко та інші загинули у боротьбі з ворогом. Поховані вони у Кіровограді. В липні 1919 року під час наступу Денікіна 3-й Братський полк
брав участь у боях за Донбас, а згодом влився до складу 14-ї армії під командуванням О. І. Єгорова.
Складною і напруженою залишалася обстановка в селі. Місцеві куркулі в травні
1919 року поблизу Братського по-звірячому вбили командира продовольчого загону комуніста К. Молдованова. Вони насипали в живіт загиблому пшениці і поклали записку: «Продрозверстку виконано». На похоронах К. Молдованова братчани поклялися перемогти ворогів революції. В середині липня на Братське напали куркульські банди, що гнали поперед себе мирне населення із сусідніх волостей під загрозою розстрілу. Бандити оточили Братське, захопили околиці. Та загін місцевої бідноти під командуванням матроса-більшовика К. А. Сабіна у складі 150 бійців відбив цей напад куркулів.
23 серпня 1919 року село захопили денікінці. Почалися переслідування активістів і родин червоноармійців. У селян забирали хліб, худобу. В листопаді 1919 року денікінці оголосили мобілізацію місцевого населення в Добровольчу армію. Коли із сіл волості в Братське прибули примусово мобілізовані селяни, братські підпільники почали проводити агітаційну роботу серед них. Справа дійшла до того, що мобілізовані вступили у сутичку з денікінськими солдатами і майже всі повернулися у свої села. На початку січня в Братське прибули члени воєнно-польового суду для
розправи з місцевими активістами. Але партизани роззброїли їх і проголосили своє самоврядування. Командування білих кинуло сюди каральні загони з Вознесенська і Бобринця. Тоді місцеві повстанці об'єдналися з сергіївським загоном і виступили назустріч карателям. Братчанам допомагали також повстанці з Новоолександрівки і Єланця. Вперті бої з карателями повстанські загони вели з 6 по 10 січня{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1920 року, але змушені були відступити перед переважаючими силами ворога. Денікінці почали дику розправу над населенням Братського. Вони спалили 37 хат партизанів, схопили старого бідняка Н. Понуренка, примушуючи його показати домівки партизанів. Дід привів їх до своєї хати і сказав: «Отут жив партизан, а інших не знаю».
27 січня 1920 року частини 405-го полку 45-ї дивізії визволили Братське від денікінців. У перші ж дні після визволення в селі почав діяти ревком, головою якого був К. А. Сабін. Здійснення земельного закону Всеукрревкому стало одним із головних завдань волревкому. З повітземвідділу було одержано конкретні інструкції. Викликані з Єлисаветграда 15 землемірів нарізали селянам по 2 десятини землі на їдця. 23 лютого 1920 року в селі відбулося перше засідання відновленого волосного партійного осередку, до якого входили С. Ю. Кушников (секретар), П. Дишловенко, В. Мерик, С. С. Чолобов, К. Сокут.
У квітні 1920 року волосний з'їзд Рад обрав волвиконком. Весною 1920 року жителі Братського одержали від держави 100 пудів солі, 77 пудів мила, 222 пуди цвяхів, лопати, коси тощо. З весни проводилися масові суботники, під час яких подавалася дійова допомога сім'ям червоноармійців. Молодь упорядковувала вулиці. Активну участь брали трудящі селяни у проведенні «тижнів пораненого і хворого червоноармійця». У вересні того року під час проведення «тижня кавалериста» добровільно пішли воювати проти Врангеля комуністи М. І. Каретний, Н. М. Пасенчук, Г. Д. Литвинов - всього 11 чоловік. Багато уваги члени партосередку приділяли згуртуванню сільської молоді і вихованню її у революційному дусі.
В травні 1920 року 60 юнаків і дівчат вступили до Комуністичної Спілки Молоді. Першим комсомольським ватажком на селі був П. С. Сорока. Осередок створив т. зв. летючі загони, які роззброювали контрреволюційні елементи, допомагали
органам Радянської влади вилучати у куркулів надлишки посівного матеріалу і роздавати їх бідноті. Летючі загони були бойовими помічниками партосередку у справі виконання продрозверстки, яку завершили в Братському достроково - 29 травня 1920 року. Влітку в селі створено комітет незаможних селян, який багато зробив для зміцнення Радянської влади.
Через КНС комуністи неухильно проводили ленінську політику в земельному питанні, пропагували переваги колективних форм обробітку землі та господарювання. 12 грудня 1920 року на зборах партосередку була прийнята постанова якій говорилося, що для комуністів і комсомольців «найголовнішим завданням є проведення кооперування бідноти». 21 травня 1921 року 7 незаможницьких сімей об'єдналися в ТСОЗ «Світанок», головою якого обрали Ф. С. Чебанова.16 серпня 1921 року бюро райпарткому ухвалило рішення організувати в колишній економії Лук'янова сільськогосподарську артіль «Червоний орач». Після цього з 1922 по 1924 рік тут виникло ще кілька артілей. На кінець 1922 року в селі було вже ІОТСОЗів. Внаслідок ліквідації поміщицького землеволодіння і конфіскації частини куркульських земель відбулися істотні зміни в соціальній структурі населення. За даними на жовтень 1924 року середняцькі господарства у селі становили 70 проц., бідняцькі - 20 проц., куркульські і приватних торговців - 10 проц. від усіх господарств Братського.
Незаможники і сільська біднота, об'єднавшись у колективні господарства, показували зразки нового господарювання. Одержавши на пільгових умовах позику від держави, ТСОЗи і артілі використали її на придбання тракторів. Восени 1922 року держава виділила артілям Братського 5 тис. пудів посівного зерна. Земельний відділ ще 1921 року створив показове поле і волосну прокатну станцію, яка мала локомотив, 4 молотарки, 15 сівалок, жатки, снопов'язалки, плуги тощо. При станції працювала майстерня для ремонту сільськогосподарського інвентаря.
Всі свої прагнення найбідніше селянство пов'язувало з партією більшовиків, з ім'ям В. І. Леніна. 2 грудня 1922 року з'їзд Рад Братської волості надіслав у
Москву В. І. Леніну телеграму такого змісту: «Волосний з'їзд Рад Братської волості, Вознесенського повіту, Одеської губернії шле палкий привіт з приводу видужання і повернення на посаду на радість світового пролетаріату і досаду буржуазії». Дедалі зростав авторитет комуністів на селі. Наприкінці 1921 року сільський партосередок налічував у своєму складі 31 комуніста. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Члени партії активно втручалися у всі галузі життя села, допомагаючи сільській Раді. 1920 року в Братському було відкрито лікувально-профілактичний заклад з аптекою. Після того, як у квітні 1923 року Братське стало центром однойменного району, тут побудували районну лікарню. Велику турботу виявляли органи Радянської влади про дітей-сиріт. Ще в березні 1920 року за рішенням волвиконкому в селі відкрився дитячий притулок. Через два роки його перетворили на дитячий будинок, де виховувалося 58 сиріт. Жіночий відділ придбав для дітей одяг і ліжка. Жителі села постійно дбали про них. У голодний 1921 рік, напередодні 7 листопада, мешканці Братського зібрали для дітей-сиріт 25 пудів борошна, 40 пудів картоплі та інші продукти.
Рада і партосередок значну увагу приділяли розвиткові освіти на селі. Культосвітня комісія партосередку, яку очолював Д. Козаченко, залучила до цієї важливої роботи 30 культармійців, підготувала приміщення для школи лікнепу, забезпечила вчителів продовольчим пайком. Навчанням було охоплено понад 300 чоловік. 1921 року в селі працювала початкова школа, яку через два роки перетворили на се
мирічну. В колишньому поміщицькому будинку відкрилася школа-інтернат для патронованих дітей і сиріт.
1928 року директором братської школи був Л. Р. Корнієць (згодом радянський державний і партійний діяч). У селі працював агітаційно-лекторський пункт і народний будинок на чолі з комуністом І. Дишловенком. 2 рази на тиждень тут проводилися політичні заняття. При народному будинку було створено оркестр, великий хор. Жителі Братського мали змогу подивитися п'єси, послухати концерти. 1921 року відкрито також хату-читальню, 1924 - сельбуд. У липні 1926 року трудівники села відзначали свято першого снопа, в якому взяло участь понад 750 чоловік.
Після XV з'їзду партії, який проголосив курс на колективізацію сільського господарства, наприкінці
1929 року селяни Братського об'єдналися в 3 сільськогосподарські артілі: «Шлях Леніна» (голова колгоспу П. С. Дишловенко), ім. III Комінтерну і «Степовий колгоспник»2. За постановою райвиконкому від 8 жовтня
1928 року весною було організовано радгосп «Братський» і Братську МТС. Колективізація сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Куркулі поширювали провокаційні чутки та наклепи на сільських активістів, отруювали худобу, псували посіви, реманент. Якщо в 1928 році, хоч і з великими труднощами, державний план хлібозаготівель було виконано, то в наступному році через опір куркулів склалася загроза його зриву. Партійні й радянські органи мобілізували на виконання планів хлібоздачі всіх активістів Братського. Партійний осередок, виправляючи окремі помилки у справі колективізації, викривав і засуджував ворожі дії куркулів. Весною 1931 року перед початком посівної кампанії партосередок створив в усіх колгоспах незаможницько-батрацькі групи, члени яких рішуче викривали ворогів Радянської влади, встановили контроль за своєчасним проведенням польових робіт, ремонтом машин, організацією громадського харчування, розробляли систему оплати праці. Рішенням виконкому сільради куркульське майно було конфісковано і передано колгоспам.
1933 року Братська МТС мала 75 тракторів. Машинно-тракторний парк станції систематично поповнювався новою технікою. В середині 30-х років тут налічувалося 86 тракторів, 51 комбайн, 8 локомобілів і 25 молотарок. Роботу колективу МТС спрямовував партійний осередок, до якого входило 11 комуністів. У 1933 році при Братській МТС був створений політвідділ, який провів значну роботу щодо згуртування партійного та господарського активу МТС і колгоспу, організаційного та господарського зміцнення сільськогосподарських артілей, організації соціалістичного змагання. Бойовим помічником партійної організації у зміцненні колгоспів були комсомольці. Кращими механізаторами серед них у 30-х роках стали К. Закриничний, П. Довгань, П. Руденко. При МТС працювала жіноча тракторна
бригада. Комсомолка О. Попкова комбайном «Комунар» зібрала за сезон в 1935 році 310 га зернових і заробила 2,8 тис. крб. На III Пленумі ЦК ЛКСМУ її преміювали велосипедом. Трактористка П. Корбут того ж року брала участь у нараді передовиків сільського господарства в Москві. Самовіддано працювали також трактористки Н. Барановська, В. Колісниченко, А. Назаренко, які перевиконували змінні завдання. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Серед механізаторів Братської МТС, робітників зернорадгоспу і трудівників колгоспів широкого розмаху набрав стахановський рух - 1940 року ним було охоп
лено 700 чоловік. В артілі «Шлях Леніна» діяли стахановські школи хліборобів, тваринників. Два рази на тиждень стахановці під керівництвом агронома МТС К. Мошнориза проводили тут заняття. В січні 1938 року в Братському відбувся районний зліт стахановців - переможців соціалістичного змагання на честь 20-річчя Червоної Армії і Флоту. В зльоті взяло участь 400 чоловік. Уже в 1936-1938 рр. урожайність кукурудзи в колгоспах села досягла 35-38 цнт з га, а ланка Г. Кубальської з колгоспу «Шлях Леніна» зібрала по 45 цнт зерна кукурудзи з га. Ця ланка не раз заносилася до районної Дошки пошани. У 1939 році всі колгоспи села одержали стопудовий урожай зернових.
Успішно розвивалося і громадське тваринництво. В 1936 році колгоспи Братського мали по 3 ферми. Поголів'я худоби зростало рік у рік. На початку 1941 року зернорадгосп «Братський» мав 547 голів великої рогатої худоби, 1,5 тис. овець, понад 200 коней. Самовідданою працею тваринники збільшували виробництво м'яса, молока та іншої продукції. Так, доярка артілі «Шлях Леніна» П. Кравченко наприкінці 30-х років надоювала по 2 тис. кг молока від кожної корови. Чабан артілі «Степовий колгоспник» В. М. Лой одержав в 1937 році 140 ягнят від 100 вівцематок. За високі показники, досягнуті у розвитку сільськогосподарського виробництва, всі колгоспи Братського в 1939-1940 рр. були учасниками ВСГВ у Москві. Успіхи в рослинництві демонстрував на Виставці зернорадгосп «Братський», у тваринництві - артіль «Степовий колгоспник». 1940 року на Виставці побували чабан Ф. М. Лузан, агроном П. Т. Савін, конюх П. А. Мороз та інші, де вони ділилися досвідом своєї роботи. Напередодні Великої Вітчизняної війни братські колгоспи були великими, економічно міцними господарствами. Вони мали по 1,3-1,6 тис. га землі. Підвищилась їх технічна оснащеність. Братська МТС мала 92 трактори, 11 автомашин, 57 комбайнів, 16 молотарок та іншу техніку.
Важливу роль в економічно-господарському зміцненні артілей відігравали партійні організації. В зернорадгоспі в 1941 році працювали 32 комуністи, більше половини з них - безпосередньо на виробництві. Особистий приклад у роботі показували комуністи села Ф. О. Богаченко, В. Ф. Сорочан, А. І. Кондрашов, І. І. Балачан та інші. Парторганізація колгоспу «Шлях Леніна» виховала здібного організатора В. І. Чумачка, якого хлібороби з 1937 року постійно обирали головою колгоспу.
Розвивалася місцева промисловість і торгівля. Промислова артіль «Червоний кустар» лагодила предмети домашнього вжитку. З тонни хліба на добу давала хлібопекарня, діяв маслозавод. На початку 1941 року в Братському було вже 12 промислових підприємств. З 1933 року почала діяти місцева електростанція.
Зміцнення економіки радгоспу і колгоспів сприяло підвищенню матеріального добробуту населення, зростанню його культурного рівня. Колгоспники одержували по 3-4 кг хліба на трудодень. В будинках з'явилися нові меблі, радіоприймачі, швейні машини тощо.У селі працювали районна лікарня, аптека. За роки першої п'ятирічки в основному було ліквідовано неписьменність. Працювала зразкова семирічна школа селянської молоді, яку з 1932 року перетворили на середню. Велику роботу в селі проводила шкільна первинна парторганізація, яка перед війною налічувала 9 комуністів. У 1936 році учні школи зібрали гроші до фонду допомоги жінкам і дітям Іспанії. їх приклад наслідували всі учні району. Ще з 1933 року тут працювало педагогічне училище. Діяла районна бібліотека. Підвищився попит
серед населення на книги. 1935 року в Братському збудовано клуб на 350 місць» Сюди приїздили професіональні майстри сцени, зокрема Одеського пересувного робітничо-селянського театру. При клубі було організовано
художню самодіяльність. В селі діяли первинні організації Тсоавіахіму, стрілецький гурток.
Понад 600 жителів Братського пішли на фронт у перші ж дні Великої Вітчизняної війни. В липні 1941 року в селі створюється народне ополчення. З наближенням ворога почалася евакуація техніки МТС, худоби колгоспів і радгоспу на схід. 7 серпня 1941 року Братське захопили фашистські {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}загарбники. Від їх рук загинуло 132 чоловіка. Місцем розстрілу стала балка, що на шляху до Вікторівки. Серед страчених було 7 комуністів - Ф. В. Прохоревич, С. В. Цисс, С. П. Куліш, Д. Куліш,
A. Таричев, І. Панфілов, Д. П. Юдов. 678 жителів Братського, в т. ч. 148 дітей, фашисти вивезли на' каторгу до Німеччини.
Восени 1941 року в Братському створюється підпільна патріотична комсомольська група з 13 чоловік. Керівником її був старший лейтенант Червоної Армії
B. Неділько, що втік з полону. Підпільники розповсюджували листівки, відозви, псували телефонний зв'язок. У лісі вони обладнали дві бази, де зберігали зброю, радіоприймачпродукти, переховували радянських парашутистів. Патріоти розгорнули підготовку до збройного виступу, який мав відбутися при наближенні Червоної Армії. Але гітлерівцям удалося напасти на слід цієї групи. 8 січня 1944 року вороги схопили більшість її членів. Після звірячих катувань (патріотів пекли гарячим залізом, ламали кістки) їх вивезли до Вознесенська і розстріляли. Серед них були Ю. П. Чернов, Г. Т. Загороднюк, А. Харитонов, В. І. Федоров, В. Неділько, М. М. Бублик, П. І. Ківшан та інші.
Сотні братчан билися з німецько-фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни. 181 з них полягли смертю хоробрих. 323 - нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу. В. А. Вороніну за відвагу і мужність, виявлені при форсуванні Дніпра, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 6 листопада 1944 року він помер від ран, похований у м. Вайнеді Латвійської РСР. Його ім'ям названо одну з вулиць Братського.
19 березня 1944 року частини 113-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту визволили Братське від гітлерівських загарбників. У бою за село загинуло 29 воїнів Червоної Армії, серед них - Герой Радянського Союзу старший лейтенантЧИ. А. Фар- футдінов. На могилі, де їх поховано, встановлено обеліск.
Відновили роботу райвиконком, райком партії. У перший рік після визволення відновлено колгоспи, МТС, деякі підприємства і організації. У районі залишилося всього 206 коней, МТС мала 3 трактори, 20 плугів, 27 культиваторів. Вирішальна роль у мобілізації населення Братського на відбудову сільського господарства належала комуністам. У березні 1944 року дві партійні організації села об'єднували 20 членів партії. Через 2 місяці тут діяло вже 5 партійних організацій, де на обліку було 54 комуністи. Наприкінці 1944 року в Братському було близько 100 комуністів. Близько 60 проц. складу партійних організацій працювали в тваринництві, механізаторами. У селах створювалися спеціальні бригади для ремонту сільськогосподарського інвентаря. Колгоспники, часом недоїдаючи, несли зерно в артіль, частину посівного матеріалу привезли з інших районів. Кількасот центнерів насіння, понад 200 голів худоби, 15 плугів одержали колгоспи від держави. У травні-червні 1944 року в Братську МТС прибуло 2 комбайни із Саратовської області. Але техніки не вистачало. У березні в Братському почалася весняна сівба. Орали й боронували коровами, пололи вручну. Трудівники артілі «Шлях Леніна»
1944 року зібрали по 14 цнт озимої пшениці з га на площі 310 га, по 10 цнт зернових на площі 663 га. Наприкінці 1944 року колгосп мав 48 голів великої рогатої худоби, 5 свиней, 11 овець, кількасот голів птиці. Через рік поголів'я великої рогатої худоби подвоїлося.
На ланах артілей ім. III Комінтерну, «Степовий колгоспник» і «Шлях Леніна» в ті тяжкі роки самовіддано трудилися ланки М. Литвинової, М. Чумачок, бригада П. М. Сокольченко з зернорадгоспу «Братський», комсомольці Г. Задорожна, Г. П. Горазда й багато інших. Трактористи МТС М. Г. Бублик, М. А. Ракул, Н. В. Барановська та інші працювали по 16-18 годин, виконуючи по 2-3 норми. Колгоспник І. С. Артеменко на оранці пару щодня зорював коровами по 0,65-0,75 га, замість 0,5 га. Героїчними зусиллями колгоспники
1944 року освоїли 70 проц. довоєнних посівних площ. Вже восени 1944 року перевиконала план оранки Братська МТС. При МТС діяли курси трактористів, де навчалося багато дівчат. Наприкінці року в МТС було 39 тракторів, 41 комбайн, 2 автомашини. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Багато уваги приділялося відтворенню громадського тваринництва. Комсомольці організували кілька будівельних бригад, які в позаурочний час до зими 1944 року відремонтували 4 тваринницькі ферми, 2 склади, кузню, відбудували млин.
Прагнучи якомога більше допомогти Червоній Армії, жителі села вносили свої заощадження до фонду оборони. Так, колгоспник М. П. Цисс одним з перших у селі вніс 20 тис. крб. на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Влітку 1944 року жителі Братського відправили воїнам 3-го Українського фронту мед і фрукти.
Сільська Рада відновила роботу в квітні 1944 року. З ініціативи Ради було проведено кілька суботників та недільників, під час яких сотні жителів Братського ремонтували приміщення районної лікарні, клубу, середньої школи, заготовляли для них паливо, виготовляли меблі та обладнання.
1 вересня почалися заняття у середній школі. В педагогічному училищі вже влітку 1945 року навчалося 120 учнів. Налагоджувалася робота культурно-освітніх закладів. Молодь зібрала збережені інструменти і створила при клубі духовий оркестр. Під час жнив 1944 року агіткультбригада клубу дала концерти в 19 колгоспах району. Почав працювати кінотеатр, укомплектовувалися бібліотеки.
Завдяки вмілій організаторській роботі комуністів і наполегливій праці трудівників Братського, піднімалися з руїн колгоспи, місцева промисловість. У 1947 році братські артілі повністю освоїли довоєнні посівні площі. 1946 року в колгоспі ім. Ворошилова зібрали непоганий урожай - по 20 цнт озимої пшениці з га, 18 цнт жита,. 23 цнт кукурудзи. А ланка комсомолки К. Л. Плішковської на кожному га виростила по 23 цнт проса. Багато уваги приділялося відновленню поголів'я громадського тваринництва.
З підприємств місцевої промисловості в 1944 році працювали райхарчокомбінатг 8 підприємств райпромкомбінату. В 1946 році пущено місцеву електростанцію. Череа рік збудовано сирзавод республіканського значення. Трудівники маслозаводу
у 1948 році виробили понадпланової продукції на 160 тис. крб.; того ж року працівники райхарчокомбінату виконали півтора річних плани. У1947 році в артілі ім. Ворошилова дала струм місцева електростанція не тільки на ферми, а й у будинки колгоспників.
У серпні 1950 року артілі села - «Шлях Леніна» та ім. Ворошилова об'єдналися. На початку наступного року до укрупненого колгоспу «Шлях Леніна» приєднали й артіль ім. III Комінтерну. Колгоспна партійна організація провадила велику виховну і масово-політичну роботу серед населення. В 1954-1958 рр. в артілі добилися сталих урожаїв - по 17-20 цнт з га. Зросло виробництво тваринницької продукції. На кожну корову доярки Є. М. Леус, Т. І. Грохович, Г. І. Федуна, Н. Г. Васильєва надоювали по 3-3,5 тис. кг молока.
За роки семирічки і восьмої п'ятирічки трудівники колгоспу значно підвищили врожайність зернових, збільшили виробництво продуктів тваринництва. Колгосп тепер має 41 трактор, 31 комбайн, 13 автомашин та іншу сільськогосподарську техніку. Механізовано майже всі процеси у громадському тваринництві. На фермах запроваджено автодоїння, автонапування, роздачу кормів і очищення приміщень. За роки восьмої п'ятирічки державі було продано понад план 19 760 цнт зерна, 6594 цнт молока, 251,4 тис. штук яєць. З 1966 року артіль перейшла на гарантовану оплату праці. Оплата людино-дня в колгоспі в 1970 році становила 3,48 крб., неподільні фонди колгоспу - понад 2,5 млн. карбованців.
Значного розвитку в селищі набула місцева промисловість. У Братському працюють сирзавод, райпромкомбінат, комбінат побутового обслуговування, райхар- чокомбінат, є автотранспортне підприємство, районне об'єднання «Сільгосптехніки». Підприємства місцевої промисловості успішно виконали завдання восьмого п'ятирічного плану: районне об'єднання «Міжколгоспбуду» - 1 листопада, автотранспортне підприємство - 5 грудня 1970 року. Достроково виконали також п'ятирічку колективи районного об'єднання «Сільгосптехніки» та районного комбінату побутового
обслуговування населення. В 50-х роках колгосп ім. Леніна (так називається з 1967 року) та промислові підприємства Братського кілька разів виходили переможцями в соціалістичному змаганні з Лисогірським районом Миколаївської області і Пластунівським районом Краснодарського краю. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Трудівники Братського успішно виконали соціалістичні зобов'язання на честь XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України. Першість у соціалістичному змаганні серед тваринників колгоспу в першому кварталі 1971 року завоювала доярка В. М. Шпак, яка при зобов'язанні 750 кг надоїла від кожної корови по 901 кг молока, а доярка М. К. Межник надоїла від кожної корови по 890 кг. Значних успіхів у соціалістичному змаганні на честь партійних з'їздів досягли колективи підприємств райцентру. Перевиконали планові завдання першого кварталу районне об'єднання «Сільгосптехніки» та комбінат побутового обслуговування.
У промисловості і сільському господарстві селища працює великий загін передовиків виробництва. Комбайнер М. І. Курочка щороку перевиконує норми на збиранні врожаю. Ударниками комуністичної праці є слюсар В. Г. Капинус, вальцювальник С. С. Павелко.
Радянський уряд високо оцінив трудові досягнення братчан. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені перший секретар райкому КП України Б. І. Турбаївський, голова виконкому районної Ради депутатів трудящих П. П. Краков'як, начальник відділу експлуатації районного об'єднання «Міжколгоспбуду» Н. В. Редькіна, шофер автотранспортного підприємства М. К. Скрипниченко, секретар колгоспної парторганізації І. Д. Кушнір, бригадир рільничої бригади Я. Г. Кікоть, голова колгоспу І. І. Савченко, колишній перший секретар райкому КП України І. Д. Власов, інженер об'єднання «Сільгосптехніки» О. О. Сатановська, доярка колгоспу ім. Леніна Є. П. Поборська. Орденом Жовтневої Революції нагороджено керуючого відділком колгоспу ім. Леніна М. І. Поліщука.
За роки після визволення від окупантів у селищі зведено понад 300 житлових будинків, багато дво- і триповерхових. Лише 1965 року 160 сімей справили новосілля. Братчани купують сучасні меблі, телевізори, холодильники, мотоцикли, автомашини. Тут є універмаг, готель, гастроном, автовокзал, працюють 12 магазинів, кафе-ресторан. Вулиці Братського заасфальтовані, прокладено 14 км водопроводу. Селище електрифіковане і радіофіковане. У його центрі - зелений парк. Щоденно з Братського по 20 маршрутах відправляються автобуси на Миколаїв, Одесу, Первомайськ, Новий Буг, Вознесенськ. Діє авіалінія Братське-Миколаїв.
У Братському є районна лікарня на 120 ліжок, яка має амбулаторію, аптеку, кабінети, обладнані новою медичною апаратурою. Працюють в ній 94 чоловіка медперсоналу, з них - 22 лікарі.
1300 дітей навчаються у двох середніх і восьмирічній школах. Є також вечірня і заочна школи. На ниві освіти трудиться великий загін учителів. Орден Леніна прикрашає груди заслужених учителів УРСР Є. О. Шмоленко, Д. В. Арнольді. У професійно-технічному училищі, яке готує будівельників, мулярів, штукатурів, столярів, навчаються 250 юнаків і дівчат. Для дітей відкрито будинок піонерів, спортивну та музичну школи. Влітку діти відпочивають у піонерських таборах, беруть участь у цікавих туристських мандрівках. Сотні випускників шкіл Братського трудяться в різних куточках країни. Уродженцями Братського є генерал-майор К. К. Корнійчук, викладач Військово-Політичної академії ім. В. І. Леніна у Москві Г. А. Марченко та багато інших.
До 50-річчя Радянської влади в селищі споруджено будинок культури на 650 місць. При ньому є кімнати для занять гуртків художньої самодіяльності. Драматичному колективу районного будинку культури присвоєно звання Народного театру. Понад 2600 жителів селища є читачами двох бібліотек - для дорослих і дитячої. Бібліотечні працівники організовують вечори запитань і відповідей, літературні диспути, читацькі конференції тощо.
Доброю традицією у братчан стало проведення свята врожаю, Дня колгоспника, Дня механізатора. Нові свята, масові гуляння відбуваються у мальовничому Пташиному лісі. Гордістю жителів є великий зелений парк. На просторій галявині біля вікового дуба піонери проводять святкові лінійки, тут відбуваються цікаві вечори-зустрічі поколінь.
У 26 первинних партійних організаціях селища - 170 комуністів. Понад 70 проц. з них працюють на промислових підприємствах, у тваринництві,
механізаторами. У селищі 21 комсомольська організація, в яких налічується 486 комсомольців.
Значну роботу по залученню жителів до виконання народногосподарських планів, благоустрою, підвищенню рівня культурно-{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
побутового обслуговування населення проводить селищна Рада, до складу якої обрано 96 депутатів, серед них 46 комуністів, 11 комсомольців. У числі депутатів- 40 жінок. При Раді діють 10 постійних комісій: сільськогосподарська, шляхового будівництва та благоустрою, торгівлі та громадського харчування, культурно-ос- вітня тощо. Особливо добре працює комісія шляхового будівництва та благоустрою. Протягом 1970 року було організовано кілька суботників та недільників, в яких взяли участь понад 3 тис. жителів селища. Вони впорядковували вулиці, висаджували дерева. Протягом останніх п'яти років селищну Раду очолює комуністка Т. І. Чамота, яку в 1971 році удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.
Сповнені творчих сил, трудівники Братського разом з усім радянським народом крокують назустріч новим звершенням, наближаючи світле майбутнє.
Братське - центр району, площа якого - 1,18 тис. кв. км, населення - 28,7 тис. чоловік. 69 населених пунктів підпорядковані селищній і 11 сільським Радам. На території району - 16 колгоспів, радгосп, інкубаторна станція, 6 промислових підприємств, 2 будівельні організації. У районі працюють 4 лікарні, 26 фельдшерських та фельдшерсько-акушерських пунктів, 8подогових будинків; є 51 школа, 50 бібліотек, 45 будинків тсультури і клубів.
Поселення виникло в 60-70 рр. XVIII ст. як козацький зимівник. Згодом його населення, яке спочатку складалося переважно з козаків, поповнилося за рахунок селян-утікачів з центральних губерній Росії. Під назвою Братське поселення вперше згадується в документах 1788 року. З 1828 року Братське стало містечком. 1847 року тут були 2 вітряних млини, гребля через річку Мертвовод. У містечку налічувалося 94 двори, де жили селяни-кріпаки, що належали поміщику Жив- ковичу. Розташоване на шляху Братське швидко зростало і в 1859 році вже мало 121 двір і 796 жителів. Як волосний центр (з 1864 року) містечко входило спочатку до Бобринецького, а згодом - до Єлисаветградського повітів Херсонської губернії. Населення його займалося переважно хліборобством та скотарством. Посилюючи з року в рік експлуатацію кріпаків, поміщик не задовольнявся узаконеною триденною панщиною і часто примушував селян працювати на себе протягом усього тижня.
Згідно положення від 19 лютого 1861 року земельні наділи колишніх кріпаків становили лише 1,1 десятини на ревізьку душу (у містечку було всього 226 ревізьких душ кріпаків).
Внаслідок реформи 1861 року поміщики залишилися власниками найродючі- ших земель. Сільська громада орендувала у них щорічно від 0,4 тис. до 2,1 тис. десятин землі, сплачуючи за кожну десятину в 60-х роках 2,4 крб., у 80-х - 3,5 крб., а наприкінці XIX ст.- 9,6 крб. В 1883 році місцеві жителі скаржились одеському генерал-губернатору, що поміщик Живкович, землі якого оточували Братське, рік у рік збільшує орендну плату на землю. Посилювалося класове розшарування села.
У 1883 році в Братському налічувалося 221 двір і 1151 житель. Заможні хазяї, що становили 8 проц. населення, мали 10 тис. десятин землі. Зросла кількість малоземельних і безземельних господарств. Третина селян не мала робочої худоби. Обробити землю своїм тяглом мали змогу лише 20,6 проц. селянських господарств. Урожай на бідняцьких наділах не перевищував 30 пудів зерна з десятини, а в посушливі роки не поверталося навіть насіння.Так, 1875 року середній урожай з десятини на селянських землях становив 4,5 пуда3, 1891 року - 5 пудів.
Щорічно через нестатки 30-40 чоловік з Братського йшли на ринки робочої сили у Вознесенськ, Ольвіополь (тепер Первомайськ). Багато жителів містечка працювало в економії купця Сергєєва, який мав 4,5 тис. десятин землі. Навіть узимку тут у приміщеннях, що були схожі на казарми, жило близько 60 наймитів. Влітку 1897 року в них тулилося 244 робітники, в т. ч. - 51 жінка. За рік наймити заробляли 50-60 крб. Зерно і м'ясо місцеві багатії відправляли на ринки Миколаєва, Вознесенська, частина товарної продукції збувалася у Братському. Тричі на рік відбувалися в селі багатолюдні ярмарки, 50 днів на рік - базари. Було близько 20 крамниць, паровий млин, 2 трактири, винний погріб. На початку XX ст. у Братському відкрилася ткацька майстерня, що належала поміщику. 1910 року в ній працювало 14 ткаль. Тут виробляли гарно оздоблені хустки, високоякісні полотна. В 1914 році на сільськогосподарській виставці, що відбулася в Єлисаветграді, продукцію братських ткаль відзначено медаллю.
До Д890 року село, що було волосним центром, не мало жодного медичного закладу. Відкрита того року приймальна палата обслуговувала населення всієї волості. Працювали у ній лікар, два фельдшери і акушерка. Пізніше тут створили лікувальну дільницю, що обслуговувала три волості з населенням 21 тис. чоловік. За перший рік роботи на дільниці лікар Г. К. Ребріна зробила понад 200 хірургічних операцій, вона часто їздила по селах,
пропагуючи санітарно-гігієнічні знання. За її допомогою в містечку відкрили невеличку аптеку.
1874 року в Братському почала працювати парафіяльна школа, в. ній навчалося 35 учнів. Але більшість дітей шкільного віку залишалися поза школою. Тільки в 1900 році в селі відкрили двокласну школу. В 1904-1905 рр. в ній викладав учитель Ф. О. Пивоваров. Він організував духовий оркестр, хор, ансамбль балалаєчників. З особливою майстерністю виконував хор народні й рекрутські пісні: «Як бідна голота гуляла», «Калина, малина, не солодка, не гірка» й інші. При школі вчитель створив також музей чучел птахів і звірів. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Напередодні першої російської революції земський лікар В. Й. Волков організував у Братському підпільну соціал-демократичну організацію. Йому допомагали Б. Єльцин, К. Вокзальний і М. Пересинкін, які прибули сюди з Одеси і за допомогою В. Й. Волкова зайняли медичні посади. Конспіративні квартири соціал-демократи створювали на медичних дільницях волості й повіту. Події 9 січня 1905 року активізували роботу місцевих соціал-демократів. Влітку того року на квартирі В. Й. Волкова відбулися 2 конференції членів сільських соціал-демокра- тичних організацій, на яких обговорювались організаційні питання. Єлисаветград- ська соціал-демократична організація посилала в Братське своїх агітаторів. Від вознесенських соціал-демократів через наймитів І. Ю. Руденка та І. Ю. Бондаренка В. Й. Волков та його товариші одержували революційні прокламації. Активний учасник революційної боротьби в Братському І. О. Сокут за дорученням В. Й. Волкова підтримував постійний зв'язок з колишнім матросом І. Ф. Тараном, що жив у селі Трикратах, і одержував від Одеського комітету РСДРП революційну літературу. Так, в Братське надходили прокламації «Про війну та мир», брошури «Павуки та мухи», «Один з сошкою, а семеро з ложкою».
В 1904-1905 рр. тут поширювалася праця В. І. Леніна «До сільської бідноти», звернення ЦК РСДРП про III з'їзд РСДРП, твори М. О. Некрасова, Т. Г. Шевченка. Не входили до складу соціал-демократичної організації, але виконували її доручення матрос Н. М. Білоус, селяни Братського С. П. Руденко, Г. Ф. Поляков, 3. М. Вишневецький та інші.
Під впливом революційної агітації селяни піднімалися на боротьбу проти поміщиків, палили скирти сільських глитаїв. Влітку і восени 1905 року власті повідомляли про «аграрні безпорядки» в Братському і волості. В липні 1905 року сюди викликали ескадрон уланів Ахтирського полку, що стояв у містечку до весни наступного року. Козаки охороняли панський маєток, розганяли селянські сходки. 1905 року було заарештовано 3. М. Вишневецького, І. О. Сокута, І. П. Руденка, Г. Ф. Полякова, В. Й. Волкова. За політичні переконання, антиурядову пропаганду їх заслали до Сибіру і на північ. Волкова вислали разом із сім'єю. Інші члени соціал-демократичної організації виїхали з містечка, бо жандарми натрапили на їх слід.
Після столипінської аграрної реформи навколо Братського виникло кілька хуторів. Куркулі широко використовували найману робочу силу, мали велику кількість сільськогосподарського реманенту. Багатіли вони переважно за рахунок обезземелення основної маси селян. Невдоволення серед бідноти зростало. 1911 року відбулися нелегальні збори бідноти з навколишніх хуторів. У прийнятій постанові говорилося: «Ось, якби між нами була єдність, легко тоді відібрати землі..., нам треба озброїтись..., приєднатися до повстанців, скинути царя».
1916 року в селі мешкало 2360 чоловік населення, було 493 господарства, третина яких через часті мобілізації на фронт залишилася без годувальників. Багато чоловіків загинуло на фронті. Життя селян ставало нестерпним. Велику агітаційну роботу серед бідняків Братського і навколишніх сіл провадив А. І. Майхорджак. У молоді роки він гнув спину на панських ланах, втратив зір. Він встановив зв'язок з Вознесенською підпільною організацією, яка постачала йому марксистську літературу. Майхорджак ходив від села до села, зупиняючись на ночівлю
у бідняцьких хатах, розповідав людям про партію більшовиків, яка принесе їм щастя і волю. Коли в Братське надійшла звістка про повалення самодержавства, відбувся мітинг, на якому виступив і А. І. Майхорджак. Сільська громада оголосила про розподіл поміщицьких земель. Незабаром у селі було створено земельний комітет на чолі з місцевим бідняком П. К. Корнійчуком. У травні 1917 року селяни вимагали у місцевого поміщика,
щоб він передав їм землю. Коли той відмовився, бідняки почали самочинно розподіляти землю, а поміщика, що став на перешкоді, схопили і обеззброїли. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Трудящі Братського з радістю зустріли звістку про перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді. 27 жовтня 1917 року в містечку відбувся волосний сход, який проголосив перехід усієї землі у розпорядження земельного комітету. 26 грудня 1917 року на волосних зборах солдатів-фронтовиків, що відбулися у Братському, утворили волосний військово-революційний комітет і призначили комісарів в усі колишні поміщицькі маєтки. Було сформовано загін Червоної гвардії з 70 чоловік. Командував ним О. В. Варфоломєєв. В січні 1918 року на другому волосному з'їзді солдатів-фронтовиків склад військово-революційного комітету розширили. До нього увійшли переважно більшовики. Головою став Н. Добринов (загинув у боротьбі проти австро-німецьких окупантів у 1918 році). 19 січня того ж року на зборах солдатів і селян Братської волості було прийнято постанову: «Гаряче вітати перехід влади до Рад робітничих, солдатських і селянських депутатів». Волвійськревком почав розподіл землі між селянами. До середини березня 1918 року було конфісковано 5348 десятин поміщицької землі і розподілено її між малоземельними родинами Братського.
Наприкінці березня 1918 року в село вступили австро-німецькі війська. Разом з ними повернулися поміщики. З перших днів окупації селянам наказали повернути поміщицьке майно, худобу, землю. Проводилися масові екзекуції над тими, хто не здавав продукти, не сплачував старі борги. Куркулі виказували сільських активістів. З особливою жорстокістю розправилися окупанти з О. Руденком, Іваном, Федором і Онисимом Сокутами. їх били прилюдно до непритомності. Заарештовані були також А. І. Майхорджак, П. Плескач, П. А. Товстик, М. Полінчук, М. Кири- ленко, Ф. Гаркуша, О. Рушинський. Кілька днів їх катували, а потім розстріляли. Перед стратою А. І. Майхорджак співав «Інтернаціонал». Після австро-німецьких окупантів у листопаді 1918 року владу в Братському захопили петлюрівці. В січні 1919 року більшовики П. С. Дишловенко, С. Ю. Кушников створили підпільний повстанський загін «Смерть Директорії». Червоні партизани мали зв'язок з першим Вознесенським повстанським полком, що разом з радянськими військами громив петлюрівців.
У березні 1919 року в Братському Радянську владу було відновлено. Головою створеного у селі ревкому став О. В. Варфоломєєв. 15 липня сформувався волосний партосередок. З бійців братського партизанського загону в травні-червні було створено 3-й Братський полк (командир І. Клюсик), який у складі Вознесенеької бригади брав участь у ліквідації григор'євського заколоту, виганяв григор'євців з Єлисаветграда і Знам'янки. Багато бійців цього полку - Я. Ф. Шевцов, І. Д. Литвинов, О. П. Шевчук, П. С. Бондаренко та інші загинули у боротьбі з ворогом. Поховані вони у Кіровограді. В липні 1919 року під час наступу Денікіна 3-й Братський полк
брав участь у боях за Донбас, а згодом влився до складу 14-ї армії під командуванням О. І. Єгорова.
Складною і напруженою залишалася обстановка в селі. Місцеві куркулі в травні
1919 року поблизу Братського по-звірячому вбили командира продовольчого загону комуніста К. Молдованова. Вони насипали в живіт загиблому пшениці і поклали записку: «Продрозверстку виконано». На похоронах К. Молдованова братчани поклялися перемогти ворогів революції. В середині липня на Братське напали куркульські банди, що гнали поперед себе мирне населення із сусідніх волостей під загрозою розстрілу. Бандити оточили Братське, захопили околиці. Та загін місцевої бідноти під командуванням матроса-більшовика К. А. Сабіна у складі 150 бійців відбив цей напад куркулів.
23 серпня 1919 року село захопили денікінці. Почалися переслідування активістів і родин червоноармійців. У селян забирали хліб, худобу. В листопаді 1919 року денікінці оголосили мобілізацію місцевого населення в Добровольчу армію. Коли із сіл волості в Братське прибули примусово мобілізовані селяни, братські підпільники почали проводити агітаційну роботу серед них. Справа дійшла до того, що мобілізовані вступили у сутичку з денікінськими солдатами і майже всі повернулися у свої села. На початку січня в Братське прибули члени воєнно-польового суду для
розправи з місцевими активістами. Але партизани роззброїли їх і проголосили своє самоврядування. Командування білих кинуло сюди каральні загони з Вознесенська і Бобринця. Тоді місцеві повстанці об'єдналися з сергіївським загоном і виступили назустріч карателям. Братчанам допомагали також повстанці з Новоолександрівки і Єланця. Вперті бої з карателями повстанські загони вели з 6 по 10 січня{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1920 року, але змушені були відступити перед переважаючими силами ворога. Денікінці почали дику розправу над населенням Братського. Вони спалили 37 хат партизанів, схопили старого бідняка Н. Понуренка, примушуючи його показати домівки партизанів. Дід привів їх до своєї хати і сказав: «Отут жив партизан, а інших не знаю».
27 січня 1920 року частини 405-го полку 45-ї дивізії визволили Братське від денікінців. У перші ж дні після визволення в селі почав діяти ревком, головою якого був К. А. Сабін. Здійснення земельного закону Всеукрревкому стало одним із головних завдань волревкому. З повітземвідділу було одержано конкретні інструкції. Викликані з Єлисаветграда 15 землемірів нарізали селянам по 2 десятини землі на їдця. 23 лютого 1920 року в селі відбулося перше засідання відновленого волосного партійного осередку, до якого входили С. Ю. Кушников (секретар), П. Дишловенко, В. Мерик, С. С. Чолобов, К. Сокут.
У квітні 1920 року волосний з'їзд Рад обрав волвиконком. Весною 1920 року жителі Братського одержали від держави 100 пудів солі, 77 пудів мила, 222 пуди цвяхів, лопати, коси тощо. З весни проводилися масові суботники, під час яких подавалася дійова допомога сім'ям червоноармійців. Молодь упорядковувала вулиці. Активну участь брали трудящі селяни у проведенні «тижнів пораненого і хворого червоноармійця». У вересні того року під час проведення «тижня кавалериста» добровільно пішли воювати проти Врангеля комуністи М. І. Каретний, Н. М. Пасенчук, Г. Д. Литвинов - всього 11 чоловік. Багато уваги члени партосередку приділяли згуртуванню сільської молоді і вихованню її у революційному дусі.
В травні 1920 року 60 юнаків і дівчат вступили до Комуністичної Спілки Молоді. Першим комсомольським ватажком на селі був П. С. Сорока. Осередок створив т. зв. летючі загони, які роззброювали контрреволюційні елементи, допомагали
органам Радянської влади вилучати у куркулів надлишки посівного матеріалу і роздавати їх бідноті. Летючі загони були бойовими помічниками партосередку у справі виконання продрозверстки, яку завершили в Братському достроково - 29 травня 1920 року. Влітку в селі створено комітет незаможних селян, який багато зробив для зміцнення Радянської влади.
Через КНС комуністи неухильно проводили ленінську політику в земельному питанні, пропагували переваги колективних форм обробітку землі та господарювання. 12 грудня 1920 року на зборах партосередку була прийнята постанова якій говорилося, що для комуністів і комсомольців «найголовнішим завданням є проведення кооперування бідноти». 21 травня 1921 року 7 незаможницьких сімей об'єдналися в ТСОЗ «Світанок», головою якого обрали Ф. С. Чебанова.16 серпня 1921 року бюро райпарткому ухвалило рішення організувати в колишній економії Лук'янова сільськогосподарську артіль «Червоний орач». Після цього з 1922 по 1924 рік тут виникло ще кілька артілей. На кінець 1922 року в селі було вже ІОТСОЗів. Внаслідок ліквідації поміщицького землеволодіння і конфіскації частини куркульських земель відбулися істотні зміни в соціальній структурі населення. За даними на жовтень 1924 року середняцькі господарства у селі становили 70 проц., бідняцькі - 20 проц., куркульські і приватних торговців - 10 проц. від усіх господарств Братського.
Незаможники і сільська біднота, об'єднавшись у колективні господарства, показували зразки нового господарювання. Одержавши на пільгових умовах позику від держави, ТСОЗи і артілі використали її на придбання тракторів. Восени 1922 року держава виділила артілям Братського 5 тис. пудів посівного зерна. Земельний відділ ще 1921 року створив показове поле і волосну прокатну станцію, яка мала локомотив, 4 молотарки, 15 сівалок, жатки, снопов'язалки, плуги тощо. При станції працювала майстерня для ремонту сільськогосподарського інвентаря.
Всі свої прагнення найбідніше селянство пов'язувало з партією більшовиків, з ім'ям В. І. Леніна. 2 грудня 1922 року з'їзд Рад Братської волості надіслав у
Москву В. І. Леніну телеграму такого змісту: «Волосний з'їзд Рад Братської волості, Вознесенського повіту, Одеської губернії шле палкий привіт з приводу видужання і повернення на посаду на радість світового пролетаріату і досаду буржуазії». Дедалі зростав авторитет комуністів на селі. Наприкінці 1921 року сільський партосередок налічував у своєму складі 31 комуніста. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Члени партії активно втручалися у всі галузі життя села, допомагаючи сільській Раді. 1920 року в Братському було відкрито лікувально-профілактичний заклад з аптекою. Після того, як у квітні 1923 року Братське стало центром однойменного району, тут побудували районну лікарню. Велику турботу виявляли органи Радянської влади про дітей-сиріт. Ще в березні 1920 року за рішенням волвиконкому в селі відкрився дитячий притулок. Через два роки його перетворили на дитячий будинок, де виховувалося 58 сиріт. Жіночий відділ придбав для дітей одяг і ліжка. Жителі села постійно дбали про них. У голодний 1921 рік, напередодні 7 листопада, мешканці Братського зібрали для дітей-сиріт 25 пудів борошна, 40 пудів картоплі та інші продукти.
Рада і партосередок значну увагу приділяли розвиткові освіти на селі. Культосвітня комісія партосередку, яку очолював Д. Козаченко, залучила до цієї важливої роботи 30 культармійців, підготувала приміщення для школи лікнепу, забезпечила вчителів продовольчим пайком. Навчанням було охоплено понад 300 чоловік. 1921 року в селі працювала початкова школа, яку через два роки перетворили на се
мирічну. В колишньому поміщицькому будинку відкрилася школа-інтернат для патронованих дітей і сиріт.
1928 року директором братської школи був Л. Р. Корнієць (згодом радянський державний і партійний діяч). У селі працював агітаційно-лекторський пункт і народний будинок на чолі з комуністом І. Дишловенком. 2 рази на тиждень тут проводилися політичні заняття. При народному будинку було створено оркестр, великий хор. Жителі Братського мали змогу подивитися п'єси, послухати концерти. 1921 року відкрито також хату-читальню, 1924 - сельбуд. У липні 1926 року трудівники села відзначали свято першого снопа, в якому взяло участь понад 750 чоловік.
Після XV з'їзду партії, який проголосив курс на колективізацію сільського господарства, наприкінці
1929 року селяни Братського об'єдналися в 3 сільськогосподарські артілі: «Шлях Леніна» (голова колгоспу П. С. Дишловенко), ім. III Комінтерну і «Степовий колгоспник»2. За постановою райвиконкому від 8 жовтня
1928 року весною було організовано радгосп «Братський» і Братську МТС. Колективізація сільського господарства проходила в умовах гострої класової боротьби. Куркулі поширювали провокаційні чутки та наклепи на сільських активістів, отруювали худобу, псували посіви, реманент. Якщо в 1928 році, хоч і з великими труднощами, державний план хлібозаготівель було виконано, то в наступному році через опір куркулів склалася загроза його зриву. Партійні й радянські органи мобілізували на виконання планів хлібоздачі всіх активістів Братського. Партійний осередок, виправляючи окремі помилки у справі колективізації, викривав і засуджував ворожі дії куркулів. Весною 1931 року перед початком посівної кампанії партосередок створив в усіх колгоспах незаможницько-батрацькі групи, члени яких рішуче викривали ворогів Радянської влади, встановили контроль за своєчасним проведенням польових робіт, ремонтом машин, організацією громадського харчування, розробляли систему оплати праці. Рішенням виконкому сільради куркульське майно було конфісковано і передано колгоспам.
1933 року Братська МТС мала 75 тракторів. Машинно-тракторний парк станції систематично поповнювався новою технікою. В середині 30-х років тут налічувалося 86 тракторів, 51 комбайн, 8 локомобілів і 25 молотарок. Роботу колективу МТС спрямовував партійний осередок, до якого входило 11 комуністів. У 1933 році при Братській МТС був створений політвідділ, який провів значну роботу щодо згуртування партійного та господарського активу МТС і колгоспу, організаційного та господарського зміцнення сільськогосподарських артілей, організації соціалістичного змагання. Бойовим помічником партійної організації у зміцненні колгоспів були комсомольці. Кращими механізаторами серед них у 30-х роках стали К. Закриничний, П. Довгань, П. Руденко. При МТС працювала жіноча тракторна
бригада. Комсомолка О. Попкова комбайном «Комунар» зібрала за сезон в 1935 році 310 га зернових і заробила 2,8 тис. крб. На III Пленумі ЦК ЛКСМУ її преміювали велосипедом. Трактористка П. Корбут того ж року брала участь у нараді передовиків сільського господарства в Москві. Самовіддано працювали також трактористки Н. Барановська, В. Колісниченко, А. Назаренко, які перевиконували змінні завдання. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Серед механізаторів Братської МТС, робітників зернорадгоспу і трудівників колгоспів широкого розмаху набрав стахановський рух - 1940 року ним було охоп
лено 700 чоловік. В артілі «Шлях Леніна» діяли стахановські школи хліборобів, тваринників. Два рази на тиждень стахановці під керівництвом агронома МТС К. Мошнориза проводили тут заняття. В січні 1938 року в Братському відбувся районний зліт стахановців - переможців соціалістичного змагання на честь 20-річчя Червоної Армії і Флоту. В зльоті взяло участь 400 чоловік. Уже в 1936-1938 рр. урожайність кукурудзи в колгоспах села досягла 35-38 цнт з га, а ланка Г. Кубальської з колгоспу «Шлях Леніна» зібрала по 45 цнт зерна кукурудзи з га. Ця ланка не раз заносилася до районної Дошки пошани. У 1939 році всі колгоспи села одержали стопудовий урожай зернових.
Успішно розвивалося і громадське тваринництво. В 1936 році колгоспи Братського мали по 3 ферми. Поголів'я худоби зростало рік у рік. На початку 1941 року зернорадгосп «Братський» мав 547 голів великої рогатої худоби, 1,5 тис. овець, понад 200 коней. Самовідданою працею тваринники збільшували виробництво м'яса, молока та іншої продукції. Так, доярка артілі «Шлях Леніна» П. Кравченко наприкінці 30-х років надоювала по 2 тис. кг молока від кожної корови. Чабан артілі «Степовий колгоспник» В. М. Лой одержав в 1937 році 140 ягнят від 100 вівцематок. За високі показники, досягнуті у розвитку сільськогосподарського виробництва, всі колгоспи Братського в 1939-1940 рр. були учасниками ВСГВ у Москві. Успіхи в рослинництві демонстрував на Виставці зернорадгосп «Братський», у тваринництві - артіль «Степовий колгоспник». 1940 року на Виставці побували чабан Ф. М. Лузан, агроном П. Т. Савін, конюх П. А. Мороз та інші, де вони ділилися досвідом своєї роботи. Напередодні Великої Вітчизняної війни братські колгоспи були великими, економічно міцними господарствами. Вони мали по 1,3-1,6 тис. га землі. Підвищилась їх технічна оснащеність. Братська МТС мала 92 трактори, 11 автомашин, 57 комбайнів, 16 молотарок та іншу техніку.
Важливу роль в економічно-господарському зміцненні артілей відігравали партійні організації. В зернорадгоспі в 1941 році працювали 32 комуністи, більше половини з них - безпосередньо на виробництві. Особистий приклад у роботі показували комуністи села Ф. О. Богаченко, В. Ф. Сорочан, А. І. Кондрашов, І. І. Балачан та інші. Парторганізація колгоспу «Шлях Леніна» виховала здібного організатора В. І. Чумачка, якого хлібороби з 1937 року постійно обирали головою колгоспу.
Розвивалася місцева промисловість і торгівля. Промислова артіль «Червоний кустар» лагодила предмети домашнього вжитку. З тонни хліба на добу давала хлібопекарня, діяв маслозавод. На початку 1941 року в Братському було вже 12 промислових підприємств. З 1933 року почала діяти місцева електростанція.
Зміцнення економіки радгоспу і колгоспів сприяло підвищенню матеріального добробуту населення, зростанню його культурного рівня. Колгоспники одержували по 3-4 кг хліба на трудодень. В будинках з'явилися нові меблі, радіоприймачі, швейні машини тощо.У селі працювали районна лікарня, аптека. За роки першої п'ятирічки в основному було ліквідовано неписьменність. Працювала зразкова семирічна школа селянської молоді, яку з 1932 року перетворили на середню. Велику роботу в селі проводила шкільна первинна парторганізація, яка перед війною налічувала 9 комуністів. У 1936 році учні школи зібрали гроші до фонду допомоги жінкам і дітям Іспанії. їх приклад наслідували всі учні району. Ще з 1933 року тут працювало педагогічне училище. Діяла районна бібліотека. Підвищився попит
серед населення на книги. 1935 року в Братському збудовано клуб на 350 місць» Сюди приїздили професіональні майстри сцени, зокрема Одеського пересувного робітничо-селянського театру. При клубі було організовано
художню самодіяльність. В селі діяли первинні організації Тсоавіахіму, стрілецький гурток.
Понад 600 жителів Братського пішли на фронт у перші ж дні Великої Вітчизняної війни. В липні 1941 року в селі створюється народне ополчення. З наближенням ворога почалася евакуація техніки МТС, худоби колгоспів і радгоспу на схід. 7 серпня 1941 року Братське захопили фашистські {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}загарбники. Від їх рук загинуло 132 чоловіка. Місцем розстрілу стала балка, що на шляху до Вікторівки. Серед страчених було 7 комуністів - Ф. В. Прохоревич, С. В. Цисс, С. П. Куліш, Д. Куліш,
A. Таричев, І. Панфілов, Д. П. Юдов. 678 жителів Братського, в т. ч. 148 дітей, фашисти вивезли на' каторгу до Німеччини.
Восени 1941 року в Братському створюється підпільна патріотична комсомольська група з 13 чоловік. Керівником її був старший лейтенант Червоної Армії
B. Неділько, що втік з полону. Підпільники розповсюджували листівки, відозви, псували телефонний зв'язок. У лісі вони обладнали дві бази, де зберігали зброю, радіоприймачпродукти, переховували радянських парашутистів. Патріоти розгорнули підготовку до збройного виступу, який мав відбутися при наближенні Червоної Армії. Але гітлерівцям удалося напасти на слід цієї групи. 8 січня 1944 року вороги схопили більшість її членів. Після звірячих катувань (патріотів пекли гарячим залізом, ламали кістки) їх вивезли до Вознесенська і розстріляли. Серед них були Ю. П. Чернов, Г. Т. Загороднюк, А. Харитонов, В. І. Федоров, В. Неділько, М. М. Бублик, П. І. Ківшан та інші.
Сотні братчан билися з німецько-фашистськими загарбниками на фронтах Великої Вітчизняної війни. 181 з них полягли смертю хоробрих. 323 - нагороджені бойовими орденами і медалями Радянського Союзу. В. А. Вороніну за відвагу і мужність, виявлені при форсуванні Дніпра, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. 6 листопада 1944 року він помер від ран, похований у м. Вайнеді Латвійської РСР. Його ім'ям названо одну з вулиць Братського.
19 березня 1944 року частини 113-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту визволили Братське від гітлерівських загарбників. У бою за село загинуло 29 воїнів Червоної Армії, серед них - Герой Радянського Союзу старший лейтенантЧИ. А. Фар- футдінов. На могилі, де їх поховано, встановлено обеліск.
Відновили роботу райвиконком, райком партії. У перший рік після визволення відновлено колгоспи, МТС, деякі підприємства і організації. У районі залишилося всього 206 коней, МТС мала 3 трактори, 20 плугів, 27 культиваторів. Вирішальна роль у мобілізації населення Братського на відбудову сільського господарства належала комуністам. У березні 1944 року дві партійні організації села об'єднували 20 членів партії. Через 2 місяці тут діяло вже 5 партійних організацій, де на обліку було 54 комуністи. Наприкінці 1944 року в Братському було близько 100 комуністів. Близько 60 проц. складу партійних організацій працювали в тваринництві, механізаторами. У селах створювалися спеціальні бригади для ремонту сільськогосподарського інвентаря. Колгоспники, часом недоїдаючи, несли зерно в артіль, частину посівного матеріалу привезли з інших районів. Кількасот центнерів насіння, понад 200 голів худоби, 15 плугів одержали колгоспи від держави. У травні-червні 1944 року в Братську МТС прибуло 2 комбайни із Саратовської області. Але техніки не вистачало. У березні в Братському почалася весняна сівба. Орали й боронували коровами, пололи вручну. Трудівники артілі «Шлях Леніна»
1944 року зібрали по 14 цнт озимої пшениці з га на площі 310 га, по 10 цнт зернових на площі 663 га. Наприкінці 1944 року колгосп мав 48 голів великої рогатої худоби, 5 свиней, 11 овець, кількасот голів птиці. Через рік поголів'я великої рогатої худоби подвоїлося.
На ланах артілей ім. III Комінтерну, «Степовий колгоспник» і «Шлях Леніна» в ті тяжкі роки самовіддано трудилися ланки М. Литвинової, М. Чумачок, бригада П. М. Сокольченко з зернорадгоспу «Братський», комсомольці Г. Задорожна, Г. П. Горазда й багато інших. Трактористи МТС М. Г. Бублик, М. А. Ракул, Н. В. Барановська та інші працювали по 16-18 годин, виконуючи по 2-3 норми. Колгоспник І. С. Артеменко на оранці пару щодня зорював коровами по 0,65-0,75 га, замість 0,5 га. Героїчними зусиллями колгоспники
1944 року освоїли 70 проц. довоєнних посівних площ. Вже восени 1944 року перевиконала план оранки Братська МТС. При МТС діяли курси трактористів, де навчалося багато дівчат. Наприкінці року в МТС було 39 тракторів, 41 комбайн, 2 автомашини. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Багато уваги приділялося відтворенню громадського тваринництва. Комсомольці організували кілька будівельних бригад, які в позаурочний час до зими 1944 року відремонтували 4 тваринницькі ферми, 2 склади, кузню, відбудували млин.
Прагнучи якомога більше допомогти Червоній Армії, жителі села вносили свої заощадження до фонду оборони. Так, колгоспник М. П. Цисс одним з перших у селі вніс 20 тис. крб. на будівництво танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Влітку 1944 року жителі Братського відправили воїнам 3-го Українського фронту мед і фрукти.
Сільська Рада відновила роботу в квітні 1944 року. З ініціативи Ради було проведено кілька суботників та недільників, під час яких сотні жителів Братського ремонтували приміщення районної лікарні, клубу, середньої школи, заготовляли для них паливо, виготовляли меблі та обладнання.
1 вересня почалися заняття у середній школі. В педагогічному училищі вже влітку 1945 року навчалося 120 учнів. Налагоджувалася робота культурно-освітніх закладів. Молодь зібрала збережені інструменти і створила при клубі духовий оркестр. Під час жнив 1944 року агіткультбригада клубу дала концерти в 19 колгоспах району. Почав працювати кінотеатр, укомплектовувалися бібліотеки.
Завдяки вмілій організаторській роботі комуністів і наполегливій праці трудівників Братського, піднімалися з руїн колгоспи, місцева промисловість. У 1947 році братські артілі повністю освоїли довоєнні посівні площі. 1946 року в колгоспі ім. Ворошилова зібрали непоганий урожай - по 20 цнт озимої пшениці з га, 18 цнт жита,. 23 цнт кукурудзи. А ланка комсомолки К. Л. Плішковської на кожному га виростила по 23 цнт проса. Багато уваги приділялося відновленню поголів'я громадського тваринництва.
З підприємств місцевої промисловості в 1944 році працювали райхарчокомбінатг 8 підприємств райпромкомбінату. В 1946 році пущено місцеву електростанцію. Череа рік збудовано сирзавод республіканського значення. Трудівники маслозаводу
у 1948 році виробили понадпланової продукції на 160 тис. крб.; того ж року працівники райхарчокомбінату виконали півтора річних плани. У1947 році в артілі ім. Ворошилова дала струм місцева електростанція не тільки на ферми, а й у будинки колгоспників.
У серпні 1950 року артілі села - «Шлях Леніна» та ім. Ворошилова об'єдналися. На початку наступного року до укрупненого колгоспу «Шлях Леніна» приєднали й артіль ім. III Комінтерну. Колгоспна партійна організація провадила велику виховну і масово-політичну роботу серед населення. В 1954-1958 рр. в артілі добилися сталих урожаїв - по 17-20 цнт з га. Зросло виробництво тваринницької продукції. На кожну корову доярки Є. М. Леус, Т. І. Грохович, Г. І. Федуна, Н. Г. Васильєва надоювали по 3-3,5 тис. кг молока.
За роки семирічки і восьмої п'ятирічки трудівники колгоспу значно підвищили врожайність зернових, збільшили виробництво продуктів тваринництва. Колгосп тепер має 41 трактор, 31 комбайн, 13 автомашин та іншу сільськогосподарську техніку. Механізовано майже всі процеси у громадському тваринництві. На фермах запроваджено автодоїння, автонапування, роздачу кормів і очищення приміщень. За роки восьмої п'ятирічки державі було продано понад план 19 760 цнт зерна, 6594 цнт молока, 251,4 тис. штук яєць. З 1966 року артіль перейшла на гарантовану оплату праці. Оплата людино-дня в колгоспі в 1970 році становила 3,48 крб., неподільні фонди колгоспу - понад 2,5 млн. карбованців.
Значного розвитку в селищі набула місцева промисловість. У Братському працюють сирзавод, райпромкомбінат, комбінат побутового обслуговування, райхар- чокомбінат, є автотранспортне підприємство, районне об'єднання «Сільгосптехніки». Підприємства місцевої промисловості успішно виконали завдання восьмого п'ятирічного плану: районне об'єднання «Міжколгоспбуду» - 1 листопада, автотранспортне підприємство - 5 грудня 1970 року. Достроково виконали також п'ятирічку колективи районного об'єднання «Сільгосптехніки» та районного комбінату побутового
обслуговування населення. В 50-х роках колгосп ім. Леніна (так називається з 1967 року) та промислові підприємства Братського кілька разів виходили переможцями в соціалістичному змаганні з Лисогірським районом Миколаївської області і Пластунівським районом Краснодарського краю. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Трудівники Братського успішно виконали соціалістичні зобов'язання на честь XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України. Першість у соціалістичному змаганні серед тваринників колгоспу в першому кварталі 1971 року завоювала доярка В. М. Шпак, яка при зобов'язанні 750 кг надоїла від кожної корови по 901 кг молока, а доярка М. К. Межник надоїла від кожної корови по 890 кг. Значних успіхів у соціалістичному змаганні на честь партійних з'їздів досягли колективи підприємств райцентру. Перевиконали планові завдання першого кварталу районне об'єднання «Сільгосптехніки» та комбінат побутового обслуговування.
У промисловості і сільському господарстві селища працює великий загін передовиків виробництва. Комбайнер М. І. Курочка щороку перевиконує норми на збиранні врожаю. Ударниками комуністичної праці є слюсар В. Г. Капинус, вальцювальник С. С. Павелко.
Радянський уряд високо оцінив трудові досягнення братчан. Орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені перший секретар райкому КП України Б. І. Турбаївський, голова виконкому районної Ради депутатів трудящих П. П. Краков'як, начальник відділу експлуатації районного об'єднання «Міжколгоспбуду» Н. В. Редькіна, шофер автотранспортного підприємства М. К. Скрипниченко, секретар колгоспної парторганізації І. Д. Кушнір, бригадир рільничої бригади Я. Г. Кікоть, голова колгоспу І. І. Савченко, колишній перший секретар райкому КП України І. Д. Власов, інженер об'єднання «Сільгосптехніки» О. О. Сатановська, доярка колгоспу ім. Леніна Є. П. Поборська. Орденом Жовтневої Революції нагороджено керуючого відділком колгоспу ім. Леніна М. І. Поліщука.
За роки після визволення від окупантів у селищі зведено понад 300 житлових будинків, багато дво- і триповерхових. Лише 1965 року 160 сімей справили новосілля. Братчани купують сучасні меблі, телевізори, холодильники, мотоцикли, автомашини. Тут є універмаг, готель, гастроном, автовокзал, працюють 12 магазинів, кафе-ресторан. Вулиці Братського заасфальтовані, прокладено 14 км водопроводу. Селище електрифіковане і радіофіковане. У його центрі - зелений парк. Щоденно з Братського по 20 маршрутах відправляються автобуси на Миколаїв, Одесу, Первомайськ, Новий Буг, Вознесенськ. Діє авіалінія Братське-Миколаїв.
У Братському є районна лікарня на 120 ліжок, яка має амбулаторію, аптеку, кабінети, обладнані новою медичною апаратурою. Працюють в ній 94 чоловіка медперсоналу, з них - 22 лікарі.
1300 дітей навчаються у двох середніх і восьмирічній школах. Є також вечірня і заочна школи. На ниві освіти трудиться великий загін учителів. Орден Леніна прикрашає груди заслужених учителів УРСР Є. О. Шмоленко, Д. В. Арнольді. У професійно-технічному училищі, яке готує будівельників, мулярів, штукатурів, столярів, навчаються 250 юнаків і дівчат. Для дітей відкрито будинок піонерів, спортивну та музичну школи. Влітку діти відпочивають у піонерських таборах, беруть участь у цікавих туристських мандрівках. Сотні випускників шкіл Братського трудяться в різних куточках країни. Уродженцями Братського є генерал-майор К. К. Корнійчук, викладач Військово-Політичної академії ім. В. І. Леніна у Москві Г. А. Марченко та багато інших.
До 50-річчя Радянської влади в селищі споруджено будинок культури на 650 місць. При ньому є кімнати для занять гуртків художньої самодіяльності. Драматичному колективу районного будинку культури присвоєно звання Народного театру. Понад 2600 жителів селища є читачами двох бібліотек - для дорослих і дитячої. Бібліотечні працівники організовують вечори запитань і відповідей, літературні диспути, читацькі конференції тощо.
Доброю традицією у братчан стало проведення свята врожаю, Дня колгоспника, Дня механізатора. Нові свята, масові гуляння відбуваються у мальовничому Пташиному лісі. Гордістю жителів є великий зелений парк. На просторій галявині біля вікового дуба піонери проводять святкові лінійки, тут відбуваються цікаві вечори-зустрічі поколінь.
У 26 первинних партійних організаціях селища - 170 комуністів. Понад 70 проц. з них працюють на промислових підприємствах, у тваринництві,
механізаторами. У селищі 21 комсомольська організація, в яких налічується 486 комсомольців.
Значну роботу по залученню жителів до виконання народногосподарських планів, благоустрою, підвищенню рівня культурно-{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
побутового обслуговування населення проводить селищна Рада, до складу якої обрано 96 депутатів, серед них 46 комуністів, 11 комсомольців. У числі депутатів- 40 жінок. При Раді діють 10 постійних комісій: сільськогосподарська, шляхового будівництва та благоустрою, торгівлі та громадського харчування, культурно-ос- вітня тощо. Особливо добре працює комісія шляхового будівництва та благоустрою. Протягом 1970 року було організовано кілька суботників та недільників, в яких взяли участь понад 3 тис. жителів селища. Вони впорядковували вулиці, висаджували дерева. Протягом останніх п'яти років селищну Раду очолює комуністка Т. І. Чамота, яку в 1971 році удостоєно ордена Трудового Червоного Прапора.
Сповнені творчих сил, трудівники Братського разом з усім радянським народом крокують назустріч новим звершенням, наближаючи світле майбутнє.