КАНДИБИНЕ - село, центр сільської Ради, розташоване за 35 км на південний схід від районного центру і за 22 км від залізничної станції Баловне. Населення - 219 чоловік. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Новокрасівське, Новоматвіївське, Сільвестрівське, Скоблик.
Центральна садиба радгоспу ім. Горького розміщена у Кандибиному. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Господарством обробляється 3508 га орної землі. Тут вирощуються зернові й технічні культури (соняшник); розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Понад 100 передовиків сільського господарства нагороджено урядовими нагородами, в їх числі ордена Леніна удостоєний комбайнер С. П. Філіпенко.
У Кандибиному є середня школа, дитячі ясла, клуб, бібліотека. Споруджено пам'ятник
О. М. Горькому. Серед вихідців з Кандибиного головний лікар китобійної флотилії «Советская Украйна» М. І. Калиниченко, що розробив ефективний метод лікування тяжких опіків; професор Харківського інституту овочівництва А. Я. Кальтя; Л. К. Кальтя, колишній фельдшер місцевого медичного пункту, нагороджений орденом Леніна.
Село засноване на початку XIX століття.
Влітку 1891 року, подорожуючи по Росії, в Кандибиному побував молодий О. М. Горький. Тут він став свідком колективного знущання над молодою жінкою. Цю страшну картину Олексій Максимович описав в оповіданні «Вивід».
15 лютого 1920 року після визволення села від денікінців у Кандибиному відбувся волосний селянський з'їзд, делегати якого одноголосно висловились за підтримку Радянської влади. В цей же день селяни зібрали і відправили голодуючим робітникам Петрограда 1 тис. пудів хліба. В лютому того ж року створено партосередок, У 1922 році організовано перші артілі «Свобода» і «Труд».
1935 року жінки Кандибиного звернулися до О. М. Горького з проханням побувати в оновленому селі. Хворий письменник не міг відвідати знайомі місця, але надіслав гроші для будівництва тут школи, яка стоїть на найвищому місці і носить ім'я О. М. Горького. При ній створено музей великого письменника.
Уродженцем села є Герой Радянського Союзу
І. Г. Вернигоренко. Під час оборони Харкова 1943 року він разом з П. Поцілуєнком без гранат підкрався до ворожого танка, вибрався на нього і знищив ворожий екіпаж.
На околицях села знайдено знаряддя праці доби бронзи (II тисячоліття до н. ери).