Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Єланець
Єланець (до 1810 р.- Гнилий Єланець, до 1858 р.- Новомосковськ) - селище міського типу, центр селищної Ради, розташоване на берегах річки Гнилого Єланця (притока Південного Бугу), за 90 км від обласного центру і за 45 км від залізничної станції Вознесенськ. Населення - 5176 чоловік. Селищній {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Раді підпорядковані також населені пункти Братолюбівка, Велідарівка, Півні.
Єланець - центр району, площа якого - 1 тис. кв. км, населення - 20,3 тис. чоловік. У районі - 46 населених пунктів, підпорядкованих селищній і 8 сільським Радам. На території районує 11 колгоспів, радгосп. Орні землі цих господарств - 70,7 тис. га, під садами і виноградниками зайнято 1,2 тис. га. У районі-7 підприємств,
2 будівельні організації. З медичних закладів є 3 лікарні, 3 пологових будинки, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. Працюють 33 школи, 24 бібліотеки, 33 будинки культури і клуби.
Першими жителями селища були козаки з Полтавщини та Київщини, селяни
3 Курської і Воронезької губерній, які осіли у 1802-1804 рр. по берегах річки Гнилого Єланця. Уже 1815 року тут мешкало 449 ревізьких душ, у т. ч. однодворців - 21, державних селян - 21, монастирських селян - 10, колишніх козаків - 364, інших поселян - 29, за якими було закріплено 7821 десятину казенної землі. Крім того, 800 десятин залишалися ще незайнятими.
З 1818 року жителів Новомосковська - так з 1810 року названо поселення - віднесено до розряду військових поселень. У списки поселенців вносилися всі чоловіки віком від 17 до 45 років, здатні до військової служби. Два дні на тиждень вони займалися військовим навчанням, а в інші під наглядом офіцера виконували польові та будівельні роботи. Жителі Новомосковська повинні були забезпечувати війська продовольством, фуражем, паливом, а також квартирами (постоєм). 1827 року тут було 67 господарів та 174 помічники, яким належало 9216 десятин землі. 1829 року поселення стало центром Уланського полку.
У 1857 році жителів Новомосковська перевели на становище державних селян. Село як волосний центр увійшло до Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. На той час тут мешкало 1855 чоловік; було 327 саманних хат, вкритих соломою, та землянок. Щонеділі у Новомосковську збиралися базари, двічі на рік - ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, мануфактурою, шкіряними та іншими товарами. Першим навчальним закладом у селі була школа кантоністів, де хлопчиків готували до військової служби. 1858 року відкрито сільську школу, яка утримувалася на громадські кошти.
Після 1861 року за жителями села закріпили ті наділи, якими вони користувалися досі. Після реформи у Єланці було змішане землекористування. З 9005 десятин землі 6840 виділили ревізьким душам, 99 - церкві, 1240 десятин становили резервні землі, розраховані на приріст населення, а також для відставних і безстроково відпущених солдатів. 1885 року в селі жило 3437 чоловік. Збільшилася кількість безземельних господарств, 56 родин зовсім позбулися землі. У 80-х роках XIX ст. основна частина селянських дворів (257) мала по 5-10 десятин, а 100 господарств - по 1-2 десятини. У той же час 17 заможних хазяїв володіли 50 - 120 десятинами найкращої землі кожен. У багатіїв, крім місцевих сезонних батраків, працювало ще 140 постійних наймитів. Через малоземелля та безземелля бідняцькі сім'ї постійно недоїдали. Так, восени 1897 року в Єланецькій волості 183 селянські родини голодували. Крім малоземелля та відсутності тягла, селяни терпіли ще й від посухи і неврожаю. Після посушливих 1888 і 1889 рр. голод охопив основну масу населення Єланецької та сусідніх волостей. Багато селян йшли на заробітки у поміщицькі економії. Наприкінці 90-х років тут зосереджувалося по 200-300 місцевих і прийшлих наймитів. Частина бідноти працювала на млині Коваленка, який мав на рік понад 20 тис. крб. прибутку. Деякі жителі села займалися ремісництвом. 1905 року в Єланці було 3 бондарі, 11 ковалів, 5 теслярів, 5 колісників.
З робітничих центрів - Миколаєва, Вознесенська, Єлисаветграда у село проникала революційна література. Лише протягом січня 1904 року жандарми вилучили у єланецьких селян і робітників економій брошуру «Що треба знати і пам'ятати кожному робітникові», яку видав Миколаївський комітет РСДРП, та іншу літературу. Після кривавих січневих подій у
Петербурзі єланецькі селяни 30 січня 1905 року писали до голови Херсонської губернської земської управи: «Народу в нашому селі багато, а землі немає. Ось чому нам з кожним роком важче стає жити на світі... Ми все життя прожили в невилазних злиднях. Можливо, хоч наші діти зазнають щастя. Тоді і в нас буде віра у вітчизну, а тепер ми і віри не маємо...». {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1906 року в Єланці виник підпільний соціал-демократичний гурток, керівниками якого були місцеві наймити М. М. Коноваленко і Т. А. Видиш. Гуртківці привозили з Миколаєва листівки РСДРП, агітували селян не сплачувати податки. Влітку того ж року селяни забрали у багатіїв пшеницю, сіно, корів і почали розподіляти між бідняками. Викликані поміщиком козаки заарештували 203 чоловіка і кинули дй Єлисаветградської в'язниці. Після суду більшість з них заслали у Вологодську губернію9, а решту оштрафували. У травні наступного року знову відбулося селянське заворушення. Селяни потравили поміщицькі посіви, зіпсували реманент. Керувала цим виступом створена 1907 року бойова дружина-«селянське братство». Власті ув'язнили організаторів виступу. На знак протесту повсталі розгромили економію Шев'якова. Стражники і викликана поліція розігнали селян, при цьому одного
вбили, а двох поранили. Того ж року сільськогосподарські робітники Єланця і навколишніх сіл вимагали підвищення заробітної плати до 1 крб. у день.
Не припинялися виступи селян і після поразки першої російської революції. У 1909 році горіли куркульські та поміщицькі скирти, підпалені членами колишньої бойової дружини. На зібрані у селян гроші вони закуповували зброю для революціонерів. У складі дружини були місцеві жителі І. І. Воробйов, І. О. Дурнєв, М. М. Перов, Н. С. Селютін, М. С. Чурилов, І. С. Щеглов, Д. Є. Щеглова. 1910 року група була розгромлена поліцією.
Внаслідок столипінської аграрної реформи 74 проц. дворів Єланця вийшли з общини і закріпили за собою землю. Але через нестачу тягла частина бідняцьких господарств села змушена була продати свої наділи куркулям. Понад 30 селян, позбувшись землі, покинули село. В 1913 році з 529 дворів 78 не мали землі, 171 - реманенту. За 1906-1913 рр. на чверть зменшилася кількість робочої худоби у бідноти і середняків. Водночас 58 куркулів збільшили свої наділи в 1,5-2 рази. У їх господарствах були жатки, снопов'язалки, молотарки. Напередодні першої світової війни волосний центр Єланець налічував 4,5 тис. жителів. Вздовж річки Гнилого Єланця тяглися ряди селянських хаток під соломою. У центрі села, на великому базарному майдані, стояла кам'яна церква, синагога, земська поштова станція. У селі торгували 15 крамниць, кілька трактирів. Щотижня відбувалися базари, тричі на рік - ярмарки.
В 70-х роках XIX ст. земство відкрило лікарню на 4 ліжка (згодом їх кількість збільшилася до 10). Лікар, 2 фельдшери та 2 акушерки, які обслуговували 32 тис. населення, практично не могли боротися з епідеміями, що спалахували майже щороку. Так, у жовтні 1887 року від чуми померло 70 чоловік.
1861 року в селі відкрилася парафіяльна школа, яку відвідував 21 учень. Через бідність і злидні діти не могли систематично ходити до школи і з часом вона закрилася. Лише у 1873 році почала працювати земська школа5, де вчилися 65 дітей, переважно багатіїв.
З початку першої світової війни більшість працездатних чоловіків мобілізували на фронт. Користуючись підвищеним попитом на продовольство для армії, куркулі збільшили ціни на хліб і худобу. Підскочила орендна плата на землю й інвентар. Понад 120 бідняцьких родин у ті роки розорилися. Дізнавшись про перемогу Лютневої революції, трудящі Єланця наприкінці березня 1917 року обрали Раду селянських депутатів, але більшість у ній становили куркульсько-есерівські елементи. Комісар Тимчасового уряду направив з Єлисаветграда у село спеціальні загони для охорони поміщицьких земель і маєтків. Буржуазно-націоналістичні елементи підтримували Центральну раду, проводили політику збереження поміщицької та куркульської власності, придушували революційні виступи селян.
Трудящі Єланця палко вітали перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді. У січні 1918 року обрано Раду селянських депутатів, головою якої став наймит О. П. Ляшенко. У багатіїв відібрали майстерні та млини. Рада розпочала ділити поміщицьку землю між бідняками - по 2 десятини на
їдця. Але австронімецькі окупанти, що захопили село, відновили буржуазно-поміщицькі порядки, повернули землю поміщикам і куркулям. Восени у селі організовано партизанський загін з 40 чоловік. Командував ним О. П. Ляшенко. Партизани не раз нападали на гетьманську варту, громили військові склади. Так, у грудні будо захоплено кулемет, {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
60 гвинтівок та 9 ящиків патронів. У березні 1919 року 1-а бригада Задніпровської дивізії і партизанська бригада П. С. Ткаченка вигнали з Єланця петлюрівців. На початку квітня у селі обрано Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, яку знову очолив О. її. Ляшенко. Рада розгорнула роботу щодо здійснення аграрних законів Радянської влади. Було організовано також продовольчу допомогу Червоній Армії - зібрано 457 пудів зерна. Комітет бідноти, створений влітку 1919 року, став опорою Ради у боротьбі проти куркульства. За допомогою комбіду у куркулів було відібрано надлишки землі - понад 400 десятин, 700 пудів посівного матеріалу, молотарку, 28 плугів. Комбідівці допомагали органам Радянської влади у проведенні мобілізації селян до Червоної Армії.
В серпні 1919 року селянські активісти - голова сільської Ради О. П. Ляшенко, члени Ради І. Минець, А. Крамаренко, А. Сидоренко, комбідівці - А. Бурковський, П. Воробйов та інші були розстріляні денікінцями, які захопили село. Восени
1919 року в умовах білогвардійського терору комуніст А. Новиков створив у селі підпільну організацію, яка сформувала партизанський загін. У жовтні повстали солдати з Єланецької та Щербанівської волостей, силоміць мобілізовані до денікін- ської армії. Мобілізовані розійшлися по домівках, а частина - влилася до партизанського загону А. Новикова, який діяв тут до приходу Червоної Армії. 15 січня
1920 року під час відступу білих повстанці завдавали ударів ворогові з тилу.
27 січня 1920 року підрозділи 402-го Радянського стрілецького полку Ф. Ю. Кри- воручка і кавбригада Г. І. Котовського очистили Єланець від денікінців. Селяни радо вітали своїх визволителів. За допомогою котовців було створено ревком, до складу якого увійшли місцеві жителі І. П. Димченко (голова), Д. М. Садовий, Ф. І. Андрусенко. Понад 2 тис. єланців прийшли на мітинг, що відбувся 28 січня. На мітингу виступили члени ревкому та командир полку котовців І. М. Макаренко. Селяни ухвалили здати державі всі лишки хліба і м'яса. Під керівництвом ревкому здійснювався закон про землю від 5 лютого 1920 року. Згодом було проведено вибори до Ради, яку очолив І. П. Димченко. Основну увагу Рада зосередила на проведенні весняно-польових робіт. Біднякам допомагали посівним матеріалом, тяглом і реманентом. Завдяки вжитим заходам було засіяно. 70 проц. орної землі. Організовано пройшли осіння сівба та оранка під зяб. Весною наступного року селяни засіяли вже 92 проц. орної землі. Та посуха майже повністю знищила врожай - було зібрано з десятини по 2,5 пуда жита, ячменю, вівса і по 3 пуди пшениці.
Велику організаторську і політичну роботу проводив волосний партійний осередок, створений у грудні 1920 року, який очолив І. С. Балута. Комуністи, члени виконкому Ради і комнезамівці (КНС виник у липні 1920 року) провели значну роботу по боротьбі з голодом. Було виявлено надлишки хліба у куркулів, організовано їдальні для дітей селян-незаможників, для малюків-сиріт відкрито дитячцй будинок.
Для осінньої сівби 1922 року держава виділила 4950 пудів жита, 91 пуд пшениці. У 1921-1922 рр. жителі Єланця зібрані продукти надіслали голодуючим Поволжя. Комуністи організували трудяще селянство на боротьбу проти куркульського засилля. Так, 18 червня 1922 року у селі відбувся волосний з'їзд КНС, на якому було вказано, що куркулі нещадно визискують незаможників, оплачуючи їх роботу лише харчами. З'їзд постановив зобов'язати сільські КНС захищати інтереси селян, що працюють у куркулів, встановлювати норму оплати і примусити куркулів платити селянам за зроблену роботу. 19 родинам, що повернулися з Сибіру і Самарської губернії, було виділено 307 десятин землі та посівний матеріал.
Великою перешкодою для зміцнення Радянської влади і ліквідації господарської розрухи був куркульський бандитизм. 25 квітня 1922 року бандити пограбували склад 127-го стрілецького полку, який базувався у селі з 1921 року. Через місяць поблизу Єланця з'явилася банда в 28 шабель з двома кулеметами на тачанках. Червоноармійці розбили їх. Радянські
органи вжили надзвичайних заходів і до куркулів, які допомагали бандитам. Уже в 1924 році 160 сімей бідняків створили три кооперативні об'єднання. Для посівної кампанії члени кооперативів здали 1550 пудів пшениці. Через кредитне товариство, організоване в 1923 році, селяни придбали реманент, {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}тягло. Ці колективи зібрали врожай по 8-9,5 цнт зернових, на 1,5-2 цнт більше, ніж в одноосібних господарствах. 1923 року у селі організовано споживчу і сільськогосподарську кооперації, через які селяни одержували державні позички - грішми, посівним матеріалом, тяглом і реманентом. У 1925 році план заготівлі хліба в Єланці було перевиконано - заготовили 59 550 пудів зерна. Сільська Рада і КНС вжили рішучих заходів щодо обмеження куркулів - у 19 глитаїв було конфісковано значну кількість майна, реманенту та худоби, придбаних за безцінь у сільської бідноти та середняків у неврожайні роки.
В січні 1925 року 14 бідняцьких сімей об'єдналися в товариство спільного обробітку землі «Червоний незаможник». ТСОЗ мав 136 десятин землі, 20 коней, 17 корів, 20 борін, 4 жатки і трактор. Головою його обрали колишнього наймита С. К. Довженка. У січні 1926 року в Єланці організовано машинно-тракторне товариство «Хлібороб», трохи згодом «Новий шлях». У своєму розпорядженні ці товариства мали молотарку, 4 трактори, 5 сівалок. У першу чергу допомога подавалася сільськогосподарським колективам. 1927 року в Єланці з'явилося ще одне товариство спільного обробітку землі «Шлях до соціалізму». На початку наступного року значна частина селян об'єдналася у два ТСОЗи.
Зростав авторитет партійного осередку, ряди якого зміцнювалися за рахунок селян-активістів. На лютий 1922 року він об'єднував 9 членів і 2 кандидати в члени партії. Комуністи проводили організаторську і політичну роботу серед селян. Після ліквідації волостей Єланець як центр сільської Ради увійшов до Вознесенського району. 2 червня 1923 року в Єланецькій сільській партійній організації числилося вже 15 членів і 5 кандидатів у члени партії. У вересні 1926 року було створено Єланецький район. Райком партії та виконком районної Ради багато робили для господарського і культурного будівництва в селі. Ще у квітні 1920 року відновила роботу лікарня. У початковій школі 1922 року навчалося 109 дітей. Комсомольський осередок, створений у листопаді 1920 року, взяв шефство над культурними закладами села. Відчинили двері сельбуд і бібліотека. Двічі на тиждень комуністи організовували масові політчитання, в приміщенні сельбуду вчителі і лікарі проводили для населення лекції, бесіди. 1927 року до дня 1 Травня у сельбуді було обладнано стаціонарну кіноустановку. У селі почала працювати семирічна школа.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів, комсомольців, членів КНС у селі під час масової колективізації на базі ТСОЗів створюються чотири сільськогосподарські артілі «Перше травня», ім. Сталіна, «3-я сесія» і «Червоний пролетар». Вони мали 7407 га землі, 619 голів робочої худоби і об'єднували 1270 бідняцьких і середняцьких господарств.
Партійна і комсомольська організації, ряди яких зростали, спрямовували свої зусилля на зміцнення молодих колгоспів. Тільки 22 січня 1931 року бюро Вознесенського райкому КП(б)У (з вересня 1930 до лютого 1935 року Єланець входив до Вознесенського району) прийняло кандидатами у члени партії 32 жителів села, в їх числі двох трактористів, 28 колгоспників, більшість комсомольців. 30 квітня на бюро райкому затверджено рішення Єла- нецького партосередку про прийом у кандидати партії ще 21 чоловіка. Серед них біули ударники соцзмагання - А. А. Балута, А. К. Леміш, Я. Д. Леміш, Н. Г. Росолов, М. І. Сенчина, О. С. Довженко та інші. Єланецька партійна організація наприкінці 1931 року налічувала понад 60 комуністів. Це дало змогу створити в колгоспах партійні групи.
У 1930 році 8 комсомольських організацій об'єднували 98 юнаків і дівчат. 1933 року у всіх колгоспах були комсомольські осередки. Для організації догляду за молодняком, а також перевірки стану громадського тваринництва комсомольці створили 9 молодіжних бригад. Результати рейдів обговорювалися на зборах, висвітлювалися у стінній пресі. Це допомагало тваринникам ліквідовувати недоліки. Комсомольцям належала також ініціатива створення піонерських патрулів, які охороняли колгоспний урожай від пожеж. В артілі «Червоний пролетар» комсомольці організували зразкову конеферму.
Велику роль у зміцненні колгоспів відіграла Єланецька МТС, створена 1931 року в сусідньому селі Куйбишевці. В МТС було чотири тракторні бригади. Вона обробляла понад 80 проц. земельної площі всіх колгоспів села. Якщо до 1936 року артілі збирали по 10 цнт зернових з га, то у передвоєнні роки - вже по 15-16 центнерів. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Серед сільських трудівників широко розгорнувся стахановський рух. Щорічно між колгоспами, бригадами і ланками укладалися договори на соцзмагання, підсумки яких щомісяця обговорювалися на зборах. Переможцям вручалися перехідні вимпели, червоні прапори. Ім'я комбайнера І. Ф. Білоконенка, який у 1936 році за 5 днів скосив 154 га зернових, було занесено на обласну Дошку пошани. Тоді ж трактористки О. С. Телегіна, С. К. Косяченко добилися значної економії пального, на 120-125 проц. виконували норми на обробітку грунту. Вони брали участь в обласному з'їзді передовиків, а 1938 року це право завоювали комбайнери І. К. Косяченко та В. Г. Вагін. Чабан колгоспу ім. XVII партз'їзду (колишній «3-я сесія») М. Д. Хомченко у 1938 році від 100 вівцематок одержав 168 ягнят. За 8 років праці на фермі він виростив 3 тис. овець. Радянський уряд нагородив передового тваринника орденом Леніна. У 1940 році він був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Свої успіхи на виставці демонстрували близько 20 єланецьких хліборобів, зокрема прославлений механізатор, бригадир тракторної бригади Г. М. Трегуб, колектив якого виробив на трактор по 1152 га умовної оранки. За роки перших п'ятирічок в Єланці збудовано райхарчокомбінат, маслозавод, промартіль, пекарню, райпромкомбінат, млин.
Дедалі заможнішим ставало життя трудящих. Колгоспники одержували на трудодень 4-6 крб. і 3-5 кг хліба. Зростав їх добробут. У селі зводились гарні бу
динки під черепицею, значна частина житлового фонду була капітально відремонтована. 1939 року дала світло колгоспна електростанція. У селі працювали шевська й кравецька майстерні, крамниці, універмаг. Ще в 1932-1933 рр. на недільниках комсомольці заклали парк. Діяли лікарня на 30 ліжок, амбулаторія, аптека.
Велика увага приділялася розвиткові культури. У 1937 році неписьменність дорослого населення була повністю ліквідована. 1936 року в середній школі навчалося понад 600 дітей і працювало 28 учителів. За відмінні успіхи у навчально-виховній роботі, активну участь у громадському житті вчителька М. А. Ляшенко була нагороджена орденом Леніна. Малюки виховувалися в дитячих яслах, крім того, кожен колгосп мав сезонні дитясла. Сільські комсомольці добре справлялися з обов'язками шефа районного піонерського табору. При районному будинку культури та колгоспних клубах працювали хорові, танцювальні і др-аматичні гуртки. Самодіяльні митці ставили п'єси Т. Г. Шевченка, М. П. Кроиивницького, а 1938 року -оиеру М. В. Лисенка «Наталка-Полтавка». У 1938 році почав працювати новий кінотеатр. В селі були 2 районні (для дорослих і дітей) та шкільна бібліотеки.
Зростала громадська активність жителів села. На виборах до місцевих Рад, що відбулися наприкінці 1939 року, вони одностайно проголосували за кандидатів у депутати-комуністів, безпартійних передовиків виробництва, представників інтелігенції - П. К. Балуту, М. Г. Гарбуза, К. 3. Кузьменка, М. А. Ляшенко, В. І. Минця, М. Р. Остапченка та інших. У 1933 році комсомольці організували збір коштів|на побудову авіаескадрильї ім. П. П. Постишева. 1936 року вони здали гроші у фонд допомоги іспанським дітям. Члени артілі «3-я сесія» на мітингу висловили солідарність з героїчним народом Іспанії і відрахували по одному трудодню у фонд іспанським антифашистам. 7 лютого 1939 року жителі Єланця урочисто зустрічали свого земляка Г. Н. Лисенка, орденоносця, учасника боїв на озері Хасан. Молодь вивчала військову справу в гуртках Тсоавіахіму.
Близько 2 тис. єланців з перших днів Великої Вітчизняної війни пішли на фронт захищати рідну Вітчизну. Літні люди, жінки та підлітки, не шкодуючи сил, день і ніч працювали в полі, на фермах, щоб дати країні більше хліба і продуктів тваринництва. Райком партії сформував винищувальний батальйон з 200 чоловік. Його бійці з наближенням ворога 2 серпня 1941 року влилися в регулярні частини Червоної Армії. Почалася евакуація техніки МТС, колгоспної худоби і реманенту в східні райони країни.
8 серпня 1941 року Єланець захопили фашистські окупанти. Понад 250 юнаків і дівчат з села було насильно вивезено на каторжні роботи до
Німеччини. У гестапівських застінках загинули К. П. Савочка, Ю. С. Савочка, О. Г. Ставурський, П. О. Лень, П. П. Бартусенко і комуніст Г. Н. Лисенко. Вороги примушували жителів виконувати сільськогосподарські роботи, гнали їх на ремонт доріг і мостів, риття траншей. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Восени 1941 року в Єланці було створено підпільну групу, яку очолили місцеві жителі А. 3. Мальченко та І. П. Барсуков. В 1943 році вона налічувала 89 чоловік. Її роботу спрямовувала Вознесенська підпільна організація. Єланецькі підпільники розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро, листівки з закликом боротися проти німецько-фашистських загарбників. Патріоти вчиняли диверсії на польових станах та фермах, рятували молодь від гітлерівського рабства, допомогли переправитися через Південний Буг 19 військовополоненим, що втекли а концтабору, який гітлерівці влаштували в селі. У Єланці й навколишніх селах діяла ще одна підпільна група В. Лаврова (Нестерова). Члени групи готували бланки довідок із штампами та печаткою комендатури і через довірених людей передавали документи військовополоненим, що тікали з полону.
На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом жителі Єланця М. Г. Філіпський, І. П. Мартишко, С. І. Стасій, В. С. Тарасенко, І. Я. Карпенко, П. Г. Гунько, Г. С. Кушнір з дочкою Вірою і сином Олександром та багато інших. їх груди прикра- шають по кілька орденів і медалей. У 1957 році жителі селища спорудили монумент Слави на честь 200 земляків, що загинули на фронті.
19 березня 1944 року частини 10-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир генерал-майор М. Г. Мікеладзе) і 92-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир полковник М. І. Матвєєв) 3-го Українського фронту визволили село від ворога. У боях за Єланець віддали своє життя заступник командира батальйону 24-го полку капітан О. В. Кленов, командири мінометних взводів молодші лейтенанти М. А. Долотов та І. І. Поляков, солдати Г. Апальков, І. Філатов, П. Кисельов та інші.
Зразу після визволення відновили діяльність радянські та партійні органи. Районна партійна організація в березні 1944 року налічувала 5 членів партії та одного кандидата в члени партії. У травні відновлено територіальну партійну організацію. Через рік, на 1 квітня 1945 року в районі вже діяло 9 первинних парторганізацій, на обліку яких було 49 членів і 16 кандидатів у члени партії. Під безпосереднім керівництвом комуністів відновили роботу 4 колгоспи. Треба було освоїти довоєнні посівні площі, відтворити поголів'я худоби. Ця робота здійснювалася у надто важких умовах - тракторів не вистачало, в упряжці ходили корови, землю доводилося обробляти і вручну. На фермах і в полі працювали переважно літні люди, жінки та підлітки. Першої весни хлібороби засіяли понад 2,5 тис. га землі. Із Казахстану єланецькі артілі одержали 56 корів і свиней. На початку 1945 року колгоспні ферми одержали 68 телят від жителів села.
У напівзруйнованих майстернях і гаражах механізатори ремонтували трактори та інші машини. Наприкінці 1944 року парк Єланецької МТС мав 52 трактори, з яких 25 було одержано від держави. При МТС підготували 67 трактористів. На побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини» та ескадрильї літаків «Допризовник Миколаївщини» трудящі району зібрали 964 тис. карбованців.
За допомогою держави у 1945-1946 рр. у селі було відбудовано промислові і комунальні підприємства: райхарчокомбінат, маслозавод, промартіль ім. Кірова, пекарню, райпромкомбінат, млин, радіовузол, телефонну станцію тощо. В 1946 році на базі місцевої сировини почало працювати гончарне підприємство. Сільська Рада за допомогою партійних і комсомольських організацій провела велику роботу по відбудові шкіл, культурно-освітніх і медичних закладів. Уже до кінця 1944 року тут функціонували районна лікарня, кінотеатр, бібліотека, середня школа, де навчалося 492 дітей.
Борючись за дострокове виконання п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр., жителі Єланця звернулися до трудящих
області з закликом мобілізувати всі наявні ресурси, щоб провести весняну посівну кампанію 1946 року в стислі строки. Цей заклик підхопили трудівники Миколаївщини. До 1947 року колгоспи Єланця освоїли всі довоєнні посівні площі. Зразки самовідданої праці у відбудові сільського
господарства показували сотні колгоспників і робітників. Добре працювали тракторні бригади Д. С. Микитенка, П. М. Рудин- ського. Велику трудову перемогу здобули колгоспники в 1949 році. На кожному гектарі вони зібрали 100-пудовий урожай зернових. На трудодень колгоспники одержали по 4 кг хліба і по 2,5 крб.1 За високі показники, досягнуті на збиранні та обмолоті зернових і олійних культур в 1949 році, Указом Президії Верховної Ради {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}УРСР від 30 травня 1950 року 6 трудівників сільськогосподарського виробництва нагороджено медалями. Рік у рік виконувала свої соціалістичні зобов'язання знатна доярка Г. М. Балута. За 11 місяців 1950 року вона надоїла від кожної фуражної корови по 2395 кг молока при річному зобов'язанні 2200 кілограмів.
1958 року колгоспи села об'єдналися в один - «40-річчя Жовтня», за яким закріплено 10,3 тис. га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 7,8 тис. га орної землі; машинно-тракторний парк налічує 60 тракторів, 18 комбайнів, 24 автомашини тощо. Працює майстерня для ремонту сільськогосподарських машин, є три зерносховища, два будинки тваринників, 5 польових таборів. З 1960 року артіль спеціалізується на відгодівлі свиней. Тут створено міжколгоспний в ід годівельний пункт. Сільські трудівники успішно виконали семирічний план по всіх показниках.
Партійна організація колгоспу «40-річчя Жовтня», що налічувала у 1965 році 68 комуністів, мобілізувала трудівників села на дострокове виконання планів восьмої п'ятирічки. Щоб оперативніше вирішувати господарські питання, створено 4 партійні організації у відділках і 6 партійних груп на виробничих ділянках. Колгоспники взяли слово виконати п'ятирічку по всіх показниках до жовтневих свят 1970 року. Ці зобов'язання вони виконали успішно, зібравши по 26,2 цнт зернових з га. Трудівники артілі першими в районі виконали майже 2,5 річних плана продажу зерна державі, а п'ятирічний план - на 192 проц. У 1970 році найвищий урожай зернових - по 30,5 цнт на кожному га - виростили хлібороби 3-го відділку, якому присвоєно звання «Відділку високої культури землеробства».
Значних успіхів домоглися і тваринники. Змагаючись за гідну зустріч Ленінського ювілею, вони достроково виконали восьму п'ятирічку по розвитку продуктивності тваринництва. На фермах колгоспу - 3,2 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 864 корови; 7,2 тис. голів свиней, 4 тис. голів птиці. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 63 цнт м'яса, понад 200 цнт молока, а на кожну корову надоєно по 2460 кг молока. П'ятирічний план продажу молока, м'яса, яєць було перевиконано. У 1969 році колгосп одержав 1503 тис. крб. прибутку. Переможцями соціалістичного ювілейного змагання стали доярки Н. Л. Козакевич, В. Д. Остапова, що в 1970 році надоїли по 3150-3200 кг молока від кожної корови, свинарка Г. О. Удод, яка одержала по 18,5 ділових поросяти на основну свиноматку. Тваринники В. М. Сизов, М. Я. Качанов та І. П. Афанасьєв на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби добилися середньодобового приросту ваги 600 грамів. Широко переймають механізатори Єланця досвід механізаторів Богодухівського району Харківської області, які запровадили систему комплексного обслуговування машин. 1968 року у районі з допомогою
об'єднання «Сільгосптехніки» створено 33 бази технічного обслуговування, а в кожній тракторній бригаді - спеціалізовані ланки.
Організовано також службу централізованого постачання запасних частин. Результат нововведення позначився на економічних і технічних показниках. Якщо в 1969 році середньоденний виробіток на умовний трактор становив 2,9 га, то в 1971 році - 3,2 га. На 20 проц. підвищився коефіцієнт змінності, значно знизились затрати на ремонт, одержано велику економію пального. В червні 1971 року з роботою Єланецького пункту технічного обслуговування, найкращим у області, ознайомився член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест, який, підтримавши цю ініціативу, порадив впроваджувати її повсюдно.
Достроково виконали план восьмої п'ятирічки і підприємства селища. Харчокомбінат має млин, олійню, цех безалкогольних напоїв тощо. Єланецький маслосир- завод у 1966 році завоював першість у соціалістичному змаганні серед підприємств молочної промисловості області. Колектив заводу нагороджений перехідним Червоним прапором обкому профспілки. П'ятирічку тут виконали 6 листопада 1970 року. З 1957 року в селищі діє міжколгоспна будівельна організація - міжколгоспбуд з цегельним
заводом потужністю мільйон штук цегли на рік, є також кам'яний кар'єр. Відкрито комбінат побутового обслуговування.
У післявоєнний період групу трудівників за самовіддану працю відзначено урядовими нагородами. В 1951 році комбайнеру Єланецької МТС 3. П. Кононенку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Передова доярка колгоспу Г. Л. Семеренко 1965 року нагороджена орденом «Знак Пошани». 1971 року ордена Леніна удостоєний бригадир тракторної бригади І. І. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Тарасенко, ордена Трудового Червоного Прапора - керуючий 3-м відділком І. М. Ярошенко, ордена «Знак Пошани» - голова колгоспу В. М. Колот. 277 чоловік відзначені медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна»; на районну Дошку ношани занесено переможців ювілейного соціалістичного змагання: маслосирзавод, тракторну бригаду № 3 і доярку В. Д. Остапову з колгоспу «40-річчя Жовтня»; телефоністку районного вузла зв'язку М. І. Коваль та інших.
За успіхи, досягнуті у восьмій п'ятирічці,нагороджені доярки: Н. Л. Козакевич - орденом Леніна, В. Д. Остапова - орденом Трудового Червоного Прапора. Ордена Жовтневої Революції в 1971 році удостоєні керуючий відділком колгоспу П. П. Богданцев, комбайнер І. Ф. Величко, ордена Трудового Червоного Прапора - перший секретар райкому партії М. С. Долинський, голова райвиконкому А. М. Тютюнник. Всього за трудові успіхи відзначено понад 230 жителів селища. Натхнені історичними рішеннями XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України, трудівники сільського господарства і місцевої промисловості успішно виконують плани першого року дев'ятої п'ятирічки. Перед ведуть комуністи, яких у Єланці 276 чоловік. їх активними помічниками є понад 559 комсомольців.
Підвищення оплати праці в колгоспі, на підприємствах, розширення державних суспільних фондів споживання та громадських фондів колгоспу сприяє зростанню
реальних доходів сільських трудівників, піднесенню їх життєвого рівня. У 1968 році Єланець віднесено до категорії селищ міського типу. Велика робота проводиться щодо благоустрою селища. Реконструйовано дві центральні вулиці - тут насадили сквери, розарії і проклали асфальт. Через річку Гнилий Єланець збудовано 2 залізобетонні мости. 1968 року споруджено чотириповерхове адміністративне приміщення, кілька багатоповерхових будинків,
районний універмаг, приміщення автовокзалу, дитячий комбінат, готель, будинок зв'язку. Пущено в дію хлібопекарню, олійний завод. В селищі працюють 13 крамниць, чайна, 2 буфети, торговельні павільйони. За роки семирічки і восьмої п'ятирічки удвічі збільшився житловий фонд Єланця. В 1963 році сюди прийшов струм від державної мережі. Селище повністю електрифіковане і радіофіковане.
Сталися зміни і в галузі охорони здоров'я. Крім районної лікарні на 175 ліжок, тут працюють поліклініка, амбулаторія, пологовий будинок, протитуберкульозний диспансер, дитяча консультація. За 1960-1970 рр. збудовано приміщення хірургічного й терапевтичного відділень, обладнано клінічну лабораторію, рентгенологічний і фізіотерапевтичний кабінети. На кошти колгоспу побудовано лікарню на 50 ліжок, навколо якої вирощено чудовий парк. В медичних закладах селища працюють 17 лікарів та 67 чоловік середнього медперсоналу.
У Єланці - середня і восьмирічна школи, вечірня та заочна школи робітничої молоді. В 1969/70 навчальному році тут працювало 52 вчителі і набувало знань 1050 учнів. 1963 року відкрито сільське професійно-технічне училище, яке готує механізаторів. З його стін уже вийшло 1786 спеціалістів. У 1966 році відкрилася дитяча музична школа. Центрами культурно-освітньої та масово-політичної роботи є районний будинок культури, клуб колгоспу «40-річчя Жовтня». Тут працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь 170 чоловік. Щосуботи відбуваються творчі звіти колективів художньої самодіяльності Єланця та сіл району. Перед початком концертів виступають керівники підприємств, партійні працівники, які підсумовують виробничі успіхи свого колективу, вшановують передовиків праці і самодіяльних митців. Учасник художньої самодіяльності окуліст райлікарні Є. В. Орел на республіканському огляді, присвяченому Ленінському ювілею, завоював золоту медаль. У селищі є кінотеатр, будинок піонерів, 6 бібліотек. На початку 1969 року здано в експлуатацію
двоповерховий будинок районної бібліотеки з просторим читальним залом, в якому проводяться читацькі та тематичні конференції, оформлено ленінську кімнату.
На честь 50-річчя Радянської влади на площі ім. Ленінського комсомолу встановлено пам'ятник В. І. Леніну. На братській могилі воїнів-визволителів селища від фашистських загарбників споруджено пам'ятник. Школярі {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}розшукують батьків загиблих героїв. У парку Слави, на головній вулиці, на Комсомольській площі райцентру створено галерею портретів знатних людей району і селища. Поміж них портрет учасника революції 1905 року, засновника і голови колгоспу Н. Г. Хабарова, учасників громадянської війни і організаторів перших колгоспів у селі Возсіятському - С. П. Басова та М. Т. Пурдика, організатора колгоспу в селі Маложенівці, кавалера ордена Леніна М. Д. Хомченка, передового механізатора місцевого колгоспу «40-річчя Жовтня» С. І. Стасія та багатьох інших.
Красивим і впорядкованим став Єланець за роки Радянської влади. За активну участь у піднесенні сільського господарства і місцевої промисловості, поліпшенні благоустрою селища Єланецьку селищну Раду як переможця соціалістичного змагання вписано до районної Ленінської книги трудової слави. При селищній Раді працює 7 постійних комісій, найактивніша з них сільськогосподарська, яку очолює керуючий відділком колгоспу «40-річчя Жовтня» І. М. Ярошенко. В недалекому майбутньому центр селища прикраситься новими двоповерховими житловими будинками. Закінчується спорудження друкарні. Незабаром виростуть будинок культури на 650 місць, середня школа на 560 місць, нові приміщення дитячого садка й ясел тощо.
Самовіддана, натхненна праця трудівників селища є запорукою його дальшого розквіту.
Єланець - центр району, площа якого - 1 тис. кв. км, населення - 20,3 тис. чоловік. У районі - 46 населених пунктів, підпорядкованих селищній і 8 сільським Радам. На території районує 11 колгоспів, радгосп. Орні землі цих господарств - 70,7 тис. га, під садами і виноградниками зайнято 1,2 тис. га. У районі-7 підприємств,
2 будівельні організації. З медичних закладів є 3 лікарні, 3 пологових будинки, 20 фельдшерсько-акушерських пунктів. Працюють 33 школи, 24 бібліотеки, 33 будинки культури і клуби.
Першими жителями селища були козаки з Полтавщини та Київщини, селяни
3 Курської і Воронезької губерній, які осіли у 1802-1804 рр. по берегах річки Гнилого Єланця. Уже 1815 року тут мешкало 449 ревізьких душ, у т. ч. однодворців - 21, державних селян - 21, монастирських селян - 10, колишніх козаків - 364, інших поселян - 29, за якими було закріплено 7821 десятину казенної землі. Крім того, 800 десятин залишалися ще незайнятими.
З 1818 року жителів Новомосковська - так з 1810 року названо поселення - віднесено до розряду військових поселень. У списки поселенців вносилися всі чоловіки віком від 17 до 45 років, здатні до військової служби. Два дні на тиждень вони займалися військовим навчанням, а в інші під наглядом офіцера виконували польові та будівельні роботи. Жителі Новомосковська повинні були забезпечувати війська продовольством, фуражем, паливом, а також квартирами (постоєм). 1827 року тут було 67 господарів та 174 помічники, яким належало 9216 десятин землі. 1829 року поселення стало центром Уланського полку.
У 1857 році жителів Новомосковська перевели на становище державних селян. Село як волосний центр увійшло до Єлисаветградського повіту Херсонської губернії. На той час тут мешкало 1855 чоловік; було 327 саманних хат, вкритих соломою, та землянок. Щонеділі у Новомосковську збиралися базари, двічі на рік - ярмарки, на яких торгували хлібом, худобою, мануфактурою, шкіряними та іншими товарами. Першим навчальним закладом у селі була школа кантоністів, де хлопчиків готували до військової служби. 1858 року відкрито сільську школу, яка утримувалася на громадські кошти.
Після 1861 року за жителями села закріпили ті наділи, якими вони користувалися досі. Після реформи у Єланці було змішане землекористування. З 9005 десятин землі 6840 виділили ревізьким душам, 99 - церкві, 1240 десятин становили резервні землі, розраховані на приріст населення, а також для відставних і безстроково відпущених солдатів. 1885 року в селі жило 3437 чоловік. Збільшилася кількість безземельних господарств, 56 родин зовсім позбулися землі. У 80-х роках XIX ст. основна частина селянських дворів (257) мала по 5-10 десятин, а 100 господарств - по 1-2 десятини. У той же час 17 заможних хазяїв володіли 50 - 120 десятинами найкращої землі кожен. У багатіїв, крім місцевих сезонних батраків, працювало ще 140 постійних наймитів. Через малоземелля та безземелля бідняцькі сім'ї постійно недоїдали. Так, восени 1897 року в Єланецькій волості 183 селянські родини голодували. Крім малоземелля та відсутності тягла, селяни терпіли ще й від посухи і неврожаю. Після посушливих 1888 і 1889 рр. голод охопив основну масу населення Єланецької та сусідніх волостей. Багато селян йшли на заробітки у поміщицькі економії. Наприкінці 90-х років тут зосереджувалося по 200-300 місцевих і прийшлих наймитів. Частина бідноти працювала на млині Коваленка, який мав на рік понад 20 тис. крб. прибутку. Деякі жителі села займалися ремісництвом. 1905 року в Єланці було 3 бондарі, 11 ковалів, 5 теслярів, 5 колісників.
З робітничих центрів - Миколаєва, Вознесенська, Єлисаветграда у село проникала революційна література. Лише протягом січня 1904 року жандарми вилучили у єланецьких селян і робітників економій брошуру «Що треба знати і пам'ятати кожному робітникові», яку видав Миколаївський комітет РСДРП, та іншу літературу. Після кривавих січневих подій у
Петербурзі єланецькі селяни 30 січня 1905 року писали до голови Херсонської губернської земської управи: «Народу в нашому селі багато, а землі немає. Ось чому нам з кожним роком важче стає жити на світі... Ми все життя прожили в невилазних злиднях. Можливо, хоч наші діти зазнають щастя. Тоді і в нас буде віра у вітчизну, а тепер ми і віри не маємо...». {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1906 року в Єланці виник підпільний соціал-демократичний гурток, керівниками якого були місцеві наймити М. М. Коноваленко і Т. А. Видиш. Гуртківці привозили з Миколаєва листівки РСДРП, агітували селян не сплачувати податки. Влітку того ж року селяни забрали у багатіїв пшеницю, сіно, корів і почали розподіляти між бідняками. Викликані поміщиком козаки заарештували 203 чоловіка і кинули дй Єлисаветградської в'язниці. Після суду більшість з них заслали у Вологодську губернію9, а решту оштрафували. У травні наступного року знову відбулося селянське заворушення. Селяни потравили поміщицькі посіви, зіпсували реманент. Керувала цим виступом створена 1907 року бойова дружина-«селянське братство». Власті ув'язнили організаторів виступу. На знак протесту повсталі розгромили економію Шев'якова. Стражники і викликана поліція розігнали селян, при цьому одного
вбили, а двох поранили. Того ж року сільськогосподарські робітники Єланця і навколишніх сіл вимагали підвищення заробітної плати до 1 крб. у день.
Не припинялися виступи селян і після поразки першої російської революції. У 1909 році горіли куркульські та поміщицькі скирти, підпалені членами колишньої бойової дружини. На зібрані у селян гроші вони закуповували зброю для революціонерів. У складі дружини були місцеві жителі І. І. Воробйов, І. О. Дурнєв, М. М. Перов, Н. С. Селютін, М. С. Чурилов, І. С. Щеглов, Д. Є. Щеглова. 1910 року група була розгромлена поліцією.
Внаслідок столипінської аграрної реформи 74 проц. дворів Єланця вийшли з общини і закріпили за собою землю. Але через нестачу тягла частина бідняцьких господарств села змушена була продати свої наділи куркулям. Понад 30 селян, позбувшись землі, покинули село. В 1913 році з 529 дворів 78 не мали землі, 171 - реманенту. За 1906-1913 рр. на чверть зменшилася кількість робочої худоби у бідноти і середняків. Водночас 58 куркулів збільшили свої наділи в 1,5-2 рази. У їх господарствах були жатки, снопов'язалки, молотарки. Напередодні першої світової війни волосний центр Єланець налічував 4,5 тис. жителів. Вздовж річки Гнилого Єланця тяглися ряди селянських хаток під соломою. У центрі села, на великому базарному майдані, стояла кам'яна церква, синагога, земська поштова станція. У селі торгували 15 крамниць, кілька трактирів. Щотижня відбувалися базари, тричі на рік - ярмарки.
В 70-х роках XIX ст. земство відкрило лікарню на 4 ліжка (згодом їх кількість збільшилася до 10). Лікар, 2 фельдшери та 2 акушерки, які обслуговували 32 тис. населення, практично не могли боротися з епідеміями, що спалахували майже щороку. Так, у жовтні 1887 року від чуми померло 70 чоловік.
1861 року в селі відкрилася парафіяльна школа, яку відвідував 21 учень. Через бідність і злидні діти не могли систематично ходити до школи і з часом вона закрилася. Лише у 1873 році почала працювати земська школа5, де вчилися 65 дітей, переважно багатіїв.
З початку першої світової війни більшість працездатних чоловіків мобілізували на фронт. Користуючись підвищеним попитом на продовольство для армії, куркулі збільшили ціни на хліб і худобу. Підскочила орендна плата на землю й інвентар. Понад 120 бідняцьких родин у ті роки розорилися. Дізнавшись про перемогу Лютневої революції, трудящі Єланця наприкінці березня 1917 року обрали Раду селянських депутатів, але більшість у ній становили куркульсько-есерівські елементи. Комісар Тимчасового уряду направив з Єлисаветграда у село спеціальні загони для охорони поміщицьких земель і маєтків. Буржуазно-націоналістичні елементи підтримували Центральну раду, проводили політику збереження поміщицької та куркульської власності, придушували революційні виступи селян.
Трудящі Єланця палко вітали перемогу Жовтневого збройного повстання у Петрограді. У січні 1918 року обрано Раду селянських депутатів, головою якої став наймит О. П. Ляшенко. У багатіїв відібрали майстерні та млини. Рада розпочала ділити поміщицьку землю між бідняками - по 2 десятини на
їдця. Але австронімецькі окупанти, що захопили село, відновили буржуазно-поміщицькі порядки, повернули землю поміщикам і куркулям. Восени у селі організовано партизанський загін з 40 чоловік. Командував ним О. П. Ляшенко. Партизани не раз нападали на гетьманську варту, громили військові склади. Так, у грудні будо захоплено кулемет, {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
60 гвинтівок та 9 ящиків патронів. У березні 1919 року 1-а бригада Задніпровської дивізії і партизанська бригада П. С. Ткаченка вигнали з Єланця петлюрівців. На початку квітня у селі обрано Раду робітничих, селянських і солдатських депутатів, яку знову очолив О. її. Ляшенко. Рада розгорнула роботу щодо здійснення аграрних законів Радянської влади. Було організовано також продовольчу допомогу Червоній Армії - зібрано 457 пудів зерна. Комітет бідноти, створений влітку 1919 року, став опорою Ради у боротьбі проти куркульства. За допомогою комбіду у куркулів було відібрано надлишки землі - понад 400 десятин, 700 пудів посівного матеріалу, молотарку, 28 плугів. Комбідівці допомагали органам Радянської влади у проведенні мобілізації селян до Червоної Армії.
В серпні 1919 року селянські активісти - голова сільської Ради О. П. Ляшенко, члени Ради І. Минець, А. Крамаренко, А. Сидоренко, комбідівці - А. Бурковський, П. Воробйов та інші були розстріляні денікінцями, які захопили село. Восени
1919 року в умовах білогвардійського терору комуніст А. Новиков створив у селі підпільну організацію, яка сформувала партизанський загін. У жовтні повстали солдати з Єланецької та Щербанівської волостей, силоміць мобілізовані до денікін- ської армії. Мобілізовані розійшлися по домівках, а частина - влилася до партизанського загону А. Новикова, який діяв тут до приходу Червоної Армії. 15 січня
1920 року під час відступу білих повстанці завдавали ударів ворогові з тилу.
27 січня 1920 року підрозділи 402-го Радянського стрілецького полку Ф. Ю. Кри- воручка і кавбригада Г. І. Котовського очистили Єланець від денікінців. Селяни радо вітали своїх визволителів. За допомогою котовців було створено ревком, до складу якого увійшли місцеві жителі І. П. Димченко (голова), Д. М. Садовий, Ф. І. Андрусенко. Понад 2 тис. єланців прийшли на мітинг, що відбувся 28 січня. На мітингу виступили члени ревкому та командир полку котовців І. М. Макаренко. Селяни ухвалили здати державі всі лишки хліба і м'яса. Під керівництвом ревкому здійснювався закон про землю від 5 лютого 1920 року. Згодом було проведено вибори до Ради, яку очолив І. П. Димченко. Основну увагу Рада зосередила на проведенні весняно-польових робіт. Біднякам допомагали посівним матеріалом, тяглом і реманентом. Завдяки вжитим заходам було засіяно. 70 проц. орної землі. Організовано пройшли осіння сівба та оранка під зяб. Весною наступного року селяни засіяли вже 92 проц. орної землі. Та посуха майже повністю знищила врожай - було зібрано з десятини по 2,5 пуда жита, ячменю, вівса і по 3 пуди пшениці.
Велику організаторську і політичну роботу проводив волосний партійний осередок, створений у грудні 1920 року, який очолив І. С. Балута. Комуністи, члени виконкому Ради і комнезамівці (КНС виник у липні 1920 року) провели значну роботу по боротьбі з голодом. Було виявлено надлишки хліба у куркулів, організовано їдальні для дітей селян-незаможників, для малюків-сиріт відкрито дитячцй будинок.
Для осінньої сівби 1922 року держава виділила 4950 пудів жита, 91 пуд пшениці. У 1921-1922 рр. жителі Єланця зібрані продукти надіслали голодуючим Поволжя. Комуністи організували трудяще селянство на боротьбу проти куркульського засилля. Так, 18 червня 1922 року у селі відбувся волосний з'їзд КНС, на якому було вказано, що куркулі нещадно визискують незаможників, оплачуючи їх роботу лише харчами. З'їзд постановив зобов'язати сільські КНС захищати інтереси селян, що працюють у куркулів, встановлювати норму оплати і примусити куркулів платити селянам за зроблену роботу. 19 родинам, що повернулися з Сибіру і Самарської губернії, було виділено 307 десятин землі та посівний матеріал.
Великою перешкодою для зміцнення Радянської влади і ліквідації господарської розрухи був куркульський бандитизм. 25 квітня 1922 року бандити пограбували склад 127-го стрілецького полку, який базувався у селі з 1921 року. Через місяць поблизу Єланця з'явилася банда в 28 шабель з двома кулеметами на тачанках. Червоноармійці розбили їх. Радянські
органи вжили надзвичайних заходів і до куркулів, які допомагали бандитам. Уже в 1924 році 160 сімей бідняків створили три кооперативні об'єднання. Для посівної кампанії члени кооперативів здали 1550 пудів пшениці. Через кредитне товариство, організоване в 1923 році, селяни придбали реманент, {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}тягло. Ці колективи зібрали врожай по 8-9,5 цнт зернових, на 1,5-2 цнт більше, ніж в одноосібних господарствах. 1923 року у селі організовано споживчу і сільськогосподарську кооперації, через які селяни одержували державні позички - грішми, посівним матеріалом, тяглом і реманентом. У 1925 році план заготівлі хліба в Єланці було перевиконано - заготовили 59 550 пудів зерна. Сільська Рада і КНС вжили рішучих заходів щодо обмеження куркулів - у 19 глитаїв було конфісковано значну кількість майна, реманенту та худоби, придбаних за безцінь у сільської бідноти та середняків у неврожайні роки.
В січні 1925 року 14 бідняцьких сімей об'єдналися в товариство спільного обробітку землі «Червоний незаможник». ТСОЗ мав 136 десятин землі, 20 коней, 17 корів, 20 борін, 4 жатки і трактор. Головою його обрали колишнього наймита С. К. Довженка. У січні 1926 року в Єланці організовано машинно-тракторне товариство «Хлібороб», трохи згодом «Новий шлях». У своєму розпорядженні ці товариства мали молотарку, 4 трактори, 5 сівалок. У першу чергу допомога подавалася сільськогосподарським колективам. 1927 року в Єланці з'явилося ще одне товариство спільного обробітку землі «Шлях до соціалізму». На початку наступного року значна частина селян об'єдналася у два ТСОЗи.
Зростав авторитет партійного осередку, ряди якого зміцнювалися за рахунок селян-активістів. На лютий 1922 року він об'єднував 9 членів і 2 кандидати в члени партії. Комуністи проводили організаторську і політичну роботу серед селян. Після ліквідації волостей Єланець як центр сільської Ради увійшов до Вознесенського району. 2 червня 1923 року в Єланецькій сільській партійній організації числилося вже 15 членів і 5 кандидатів у члени партії. У вересні 1926 року було створено Єланецький район. Райком партії та виконком районної Ради багато робили для господарського і культурного будівництва в селі. Ще у квітні 1920 року відновила роботу лікарня. У початковій школі 1922 року навчалося 109 дітей. Комсомольський осередок, створений у листопаді 1920 року, взяв шефство над культурними закладами села. Відчинили двері сельбуд і бібліотека. Двічі на тиждень комуністи організовували масові політчитання, в приміщенні сельбуду вчителі і лікарі проводили для населення лекції, бесіди. 1927 року до дня 1 Травня у сельбуді було обладнано стаціонарну кіноустановку. У селі почала працювати семирічна школа.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів, комсомольців, членів КНС у селі під час масової колективізації на базі ТСОЗів створюються чотири сільськогосподарські артілі «Перше травня», ім. Сталіна, «3-я сесія» і «Червоний пролетар». Вони мали 7407 га землі, 619 голів робочої худоби і об'єднували 1270 бідняцьких і середняцьких господарств.
Партійна і комсомольська організації, ряди яких зростали, спрямовували свої зусилля на зміцнення молодих колгоспів. Тільки 22 січня 1931 року бюро Вознесенського райкому КП(б)У (з вересня 1930 до лютого 1935 року Єланець входив до Вознесенського району) прийняло кандидатами у члени партії 32 жителів села, в їх числі двох трактористів, 28 колгоспників, більшість комсомольців. 30 квітня на бюро райкому затверджено рішення Єла- нецького партосередку про прийом у кандидати партії ще 21 чоловіка. Серед них біули ударники соцзмагання - А. А. Балута, А. К. Леміш, Я. Д. Леміш, Н. Г. Росолов, М. І. Сенчина, О. С. Довженко та інші. Єланецька партійна організація наприкінці 1931 року налічувала понад 60 комуністів. Це дало змогу створити в колгоспах партійні групи.
У 1930 році 8 комсомольських організацій об'єднували 98 юнаків і дівчат. 1933 року у всіх колгоспах були комсомольські осередки. Для організації догляду за молодняком, а також перевірки стану громадського тваринництва комсомольці створили 9 молодіжних бригад. Результати рейдів обговорювалися на зборах, висвітлювалися у стінній пресі. Це допомагало тваринникам ліквідовувати недоліки. Комсомольцям належала також ініціатива створення піонерських патрулів, які охороняли колгоспний урожай від пожеж. В артілі «Червоний пролетар» комсомольці організували зразкову конеферму.
Велику роль у зміцненні колгоспів відіграла Єланецька МТС, створена 1931 року в сусідньому селі Куйбишевці. В МТС було чотири тракторні бригади. Вона обробляла понад 80 проц. земельної площі всіх колгоспів села. Якщо до 1936 року артілі збирали по 10 цнт зернових з га, то у передвоєнні роки - вже по 15-16 центнерів. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Серед сільських трудівників широко розгорнувся стахановський рух. Щорічно між колгоспами, бригадами і ланками укладалися договори на соцзмагання, підсумки яких щомісяця обговорювалися на зборах. Переможцям вручалися перехідні вимпели, червоні прапори. Ім'я комбайнера І. Ф. Білоконенка, який у 1936 році за 5 днів скосив 154 га зернових, було занесено на обласну Дошку пошани. Тоді ж трактористки О. С. Телегіна, С. К. Косяченко добилися значної економії пального, на 120-125 проц. виконували норми на обробітку грунту. Вони брали участь в обласному з'їзді передовиків, а 1938 року це право завоювали комбайнери І. К. Косяченко та В. Г. Вагін. Чабан колгоспу ім. XVII партз'їзду (колишній «3-я сесія») М. Д. Хомченко у 1938 році від 100 вівцематок одержав 168 ягнят. За 8 років праці на фермі він виростив 3 тис. овець. Радянський уряд нагородив передового тваринника орденом Леніна. У 1940 році він був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Свої успіхи на виставці демонстрували близько 20 єланецьких хліборобів, зокрема прославлений механізатор, бригадир тракторної бригади Г. М. Трегуб, колектив якого виробив на трактор по 1152 га умовної оранки. За роки перших п'ятирічок в Єланці збудовано райхарчокомбінат, маслозавод, промартіль, пекарню, райпромкомбінат, млин.
Дедалі заможнішим ставало життя трудящих. Колгоспники одержували на трудодень 4-6 крб. і 3-5 кг хліба. Зростав їх добробут. У селі зводились гарні бу
динки під черепицею, значна частина житлового фонду була капітально відремонтована. 1939 року дала світло колгоспна електростанція. У селі працювали шевська й кравецька майстерні, крамниці, універмаг. Ще в 1932-1933 рр. на недільниках комсомольці заклали парк. Діяли лікарня на 30 ліжок, амбулаторія, аптека.
Велика увага приділялася розвиткові культури. У 1937 році неписьменність дорослого населення була повністю ліквідована. 1936 року в середній школі навчалося понад 600 дітей і працювало 28 учителів. За відмінні успіхи у навчально-виховній роботі, активну участь у громадському житті вчителька М. А. Ляшенко була нагороджена орденом Леніна. Малюки виховувалися в дитячих яслах, крім того, кожен колгосп мав сезонні дитясла. Сільські комсомольці добре справлялися з обов'язками шефа районного піонерського табору. При районному будинку культури та колгоспних клубах працювали хорові, танцювальні і др-аматичні гуртки. Самодіяльні митці ставили п'єси Т. Г. Шевченка, М. П. Кроиивницького, а 1938 року -оиеру М. В. Лисенка «Наталка-Полтавка». У 1938 році почав працювати новий кінотеатр. В селі були 2 районні (для дорослих і дітей) та шкільна бібліотеки.
Зростала громадська активність жителів села. На виборах до місцевих Рад, що відбулися наприкінці 1939 року, вони одностайно проголосували за кандидатів у депутати-комуністів, безпартійних передовиків виробництва, представників інтелігенції - П. К. Балуту, М. Г. Гарбуза, К. 3. Кузьменка, М. А. Ляшенко, В. І. Минця, М. Р. Остапченка та інших. У 1933 році комсомольці організували збір коштів|на побудову авіаескадрильї ім. П. П. Постишева. 1936 року вони здали гроші у фонд допомоги іспанським дітям. Члени артілі «3-я сесія» на мітингу висловили солідарність з героїчним народом Іспанії і відрахували по одному трудодню у фонд іспанським антифашистам. 7 лютого 1939 року жителі Єланця урочисто зустрічали свого земляка Г. Н. Лисенка, орденоносця, учасника боїв на озері Хасан. Молодь вивчала військову справу в гуртках Тсоавіахіму.
Близько 2 тис. єланців з перших днів Великої Вітчизняної війни пішли на фронт захищати рідну Вітчизну. Літні люди, жінки та підлітки, не шкодуючи сил, день і ніч працювали в полі, на фермах, щоб дати країні більше хліба і продуктів тваринництва. Райком партії сформував винищувальний батальйон з 200 чоловік. Його бійці з наближенням ворога 2 серпня 1941 року влилися в регулярні частини Червоної Армії. Почалася евакуація техніки МТС, колгоспної худоби і реманенту в східні райони країни.
8 серпня 1941 року Єланець захопили фашистські окупанти. Понад 250 юнаків і дівчат з села було насильно вивезено на каторжні роботи до
Німеччини. У гестапівських застінках загинули К. П. Савочка, Ю. С. Савочка, О. Г. Ставурський, П. О. Лень, П. П. Бартусенко і комуніст Г. Н. Лисенко. Вороги примушували жителів виконувати сільськогосподарські роботи, гнали їх на ремонт доріг і мостів, риття траншей. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Восени 1941 року в Єланці було створено підпільну групу, яку очолили місцеві жителі А. 3. Мальченко та І. П. Барсуков. В 1943 році вона налічувала 89 чоловік. Її роботу спрямовувала Вознесенська підпільна організація. Єланецькі підпільники розповсюджували серед населення зведення Радінформбюро, листівки з закликом боротися проти німецько-фашистських загарбників. Патріоти вчиняли диверсії на польових станах та фермах, рятували молодь від гітлерівського рабства, допомогли переправитися через Південний Буг 19 військовополоненим, що втекли а концтабору, який гітлерівці влаштували в селі. У Єланці й навколишніх селах діяла ще одна підпільна група В. Лаврова (Нестерова). Члени групи готували бланки довідок із штампами та печаткою комендатури і через довірених людей передавали документи військовополоненим, що тікали з полону.
На фронтах Великої Вітчизняної війни мужньо боролися з ворогом жителі Єланця М. Г. Філіпський, І. П. Мартишко, С. І. Стасій, В. С. Тарасенко, І. Я. Карпенко, П. Г. Гунько, Г. С. Кушнір з дочкою Вірою і сином Олександром та багато інших. їх груди прикра- шають по кілька орденів і медалей. У 1957 році жителі селища спорудили монумент Слави на честь 200 земляків, що загинули на фронті.
19 березня 1944 року частини 10-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир генерал-майор М. Г. Мікеладзе) і 92-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир полковник М. І. Матвєєв) 3-го Українського фронту визволили село від ворога. У боях за Єланець віддали своє життя заступник командира батальйону 24-го полку капітан О. В. Кленов, командири мінометних взводів молодші лейтенанти М. А. Долотов та І. І. Поляков, солдати Г. Апальков, І. Філатов, П. Кисельов та інші.
Зразу після визволення відновили діяльність радянські та партійні органи. Районна партійна організація в березні 1944 року налічувала 5 членів партії та одного кандидата в члени партії. У травні відновлено територіальну партійну організацію. Через рік, на 1 квітня 1945 року в районі вже діяло 9 первинних парторганізацій, на обліку яких було 49 членів і 16 кандидатів у члени партії. Під безпосереднім керівництвом комуністів відновили роботу 4 колгоспи. Треба було освоїти довоєнні посівні площі, відтворити поголів'я худоби. Ця робота здійснювалася у надто важких умовах - тракторів не вистачало, в упряжці ходили корови, землю доводилося обробляти і вручну. На фермах і в полі працювали переважно літні люди, жінки та підлітки. Першої весни хлібороби засіяли понад 2,5 тис. га землі. Із Казахстану єланецькі артілі одержали 56 корів і свиней. На початку 1945 року колгоспні ферми одержали 68 телят від жителів села.
У напівзруйнованих майстернях і гаражах механізатори ремонтували трактори та інші машини. Наприкінці 1944 року парк Єланецької МТС мав 52 трактори, з яких 25 було одержано від держави. При МТС підготували 67 трактористів. На побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини» та ескадрильї літаків «Допризовник Миколаївщини» трудящі району зібрали 964 тис. карбованців.
За допомогою держави у 1945-1946 рр. у селі було відбудовано промислові і комунальні підприємства: райхарчокомбінат, маслозавод, промартіль ім. Кірова, пекарню, райпромкомбінат, млин, радіовузол, телефонну станцію тощо. В 1946 році на базі місцевої сировини почало працювати гончарне підприємство. Сільська Рада за допомогою партійних і комсомольських організацій провела велику роботу по відбудові шкіл, культурно-освітніх і медичних закладів. Уже до кінця 1944 року тут функціонували районна лікарня, кінотеатр, бібліотека, середня школа, де навчалося 492 дітей.
Борючись за дострокове виконання п'ятирічного плану відбудови і розвитку народного господарства на 1946-1950 рр., жителі Єланця звернулися до трудящих
області з закликом мобілізувати всі наявні ресурси, щоб провести весняну посівну кампанію 1946 року в стислі строки. Цей заклик підхопили трудівники Миколаївщини. До 1947 року колгоспи Єланця освоїли всі довоєнні посівні площі. Зразки самовідданої праці у відбудові сільського
господарства показували сотні колгоспників і робітників. Добре працювали тракторні бригади Д. С. Микитенка, П. М. Рудин- ського. Велику трудову перемогу здобули колгоспники в 1949 році. На кожному гектарі вони зібрали 100-пудовий урожай зернових. На трудодень колгоспники одержали по 4 кг хліба і по 2,5 крб.1 За високі показники, досягнуті на збиранні та обмолоті зернових і олійних культур в 1949 році, Указом Президії Верховної Ради {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}УРСР від 30 травня 1950 року 6 трудівників сільськогосподарського виробництва нагороджено медалями. Рік у рік виконувала свої соціалістичні зобов'язання знатна доярка Г. М. Балута. За 11 місяців 1950 року вона надоїла від кожної фуражної корови по 2395 кг молока при річному зобов'язанні 2200 кілограмів.
1958 року колгоспи села об'єдналися в один - «40-річчя Жовтня», за яким закріплено 10,3 тис. га сільськогосподарських угідь, в т.ч. 7,8 тис. га орної землі; машинно-тракторний парк налічує 60 тракторів, 18 комбайнів, 24 автомашини тощо. Працює майстерня для ремонту сільськогосподарських машин, є три зерносховища, два будинки тваринників, 5 польових таборів. З 1960 року артіль спеціалізується на відгодівлі свиней. Тут створено міжколгоспний в ід годівельний пункт. Сільські трудівники успішно виконали семирічний план по всіх показниках.
Партійна організація колгоспу «40-річчя Жовтня», що налічувала у 1965 році 68 комуністів, мобілізувала трудівників села на дострокове виконання планів восьмої п'ятирічки. Щоб оперативніше вирішувати господарські питання, створено 4 партійні організації у відділках і 6 партійних груп на виробничих ділянках. Колгоспники взяли слово виконати п'ятирічку по всіх показниках до жовтневих свят 1970 року. Ці зобов'язання вони виконали успішно, зібравши по 26,2 цнт зернових з га. Трудівники артілі першими в районі виконали майже 2,5 річних плана продажу зерна державі, а п'ятирічний план - на 192 проц. У 1970 році найвищий урожай зернових - по 30,5 цнт на кожному га - виростили хлібороби 3-го відділку, якому присвоєно звання «Відділку високої культури землеробства».
Значних успіхів домоглися і тваринники. Змагаючись за гідну зустріч Ленінського ювілею, вони достроково виконали восьму п'ятирічку по розвитку продуктивності тваринництва. На фермах колгоспу - 3,2 тис. голів великої рогатої худоби, в т. ч. 864 корови; 7,2 тис. голів свиней, 4 тис. голів птиці. На 100 га сільськогосподарських угідь вироблено 63 цнт м'яса, понад 200 цнт молока, а на кожну корову надоєно по 2460 кг молока. П'ятирічний план продажу молока, м'яса, яєць було перевиконано. У 1969 році колгосп одержав 1503 тис. крб. прибутку. Переможцями соціалістичного ювілейного змагання стали доярки Н. Л. Козакевич, В. Д. Остапова, що в 1970 році надоїли по 3150-3200 кг молока від кожної корови, свинарка Г. О. Удод, яка одержала по 18,5 ділових поросяти на основну свиноматку. Тваринники В. М. Сизов, М. Я. Качанов та І. П. Афанасьєв на відгодівлі молодняка великої рогатої худоби добилися середньодобового приросту ваги 600 грамів. Широко переймають механізатори Єланця досвід механізаторів Богодухівського району Харківської області, які запровадили систему комплексного обслуговування машин. 1968 року у районі з допомогою
об'єднання «Сільгосптехніки» створено 33 бази технічного обслуговування, а в кожній тракторній бригаді - спеціалізовані ланки.
Організовано також службу централізованого постачання запасних частин. Результат нововведення позначився на економічних і технічних показниках. Якщо в 1969 році середньоденний виробіток на умовний трактор становив 2,9 га, то в 1971 році - 3,2 га. На 20 проц. підвищився коефіцієнт змінності, значно знизились затрати на ремонт, одержано велику економію пального. В червні 1971 року з роботою Єланецького пункту технічного обслуговування, найкращим у області, ознайомився член Політбюро ЦК КПРС, перший секретар ЦК КП України П. Ю. Шелест, який, підтримавши цю ініціативу, порадив впроваджувати її повсюдно.
Достроково виконали план восьмої п'ятирічки і підприємства селища. Харчокомбінат має млин, олійню, цех безалкогольних напоїв тощо. Єланецький маслосир- завод у 1966 році завоював першість у соціалістичному змаганні серед підприємств молочної промисловості області. Колектив заводу нагороджений перехідним Червоним прапором обкому профспілки. П'ятирічку тут виконали 6 листопада 1970 року. З 1957 року в селищі діє міжколгоспна будівельна організація - міжколгоспбуд з цегельним
заводом потужністю мільйон штук цегли на рік, є також кам'яний кар'єр. Відкрито комбінат побутового обслуговування.
У післявоєнний період групу трудівників за самовіддану працю відзначено урядовими нагородами. В 1951 році комбайнеру Єланецької МТС 3. П. Кононенку присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Передова доярка колгоспу Г. Л. Семеренко 1965 року нагороджена орденом «Знак Пошани». 1971 року ордена Леніна удостоєний бригадир тракторної бригади І. І. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Тарасенко, ордена Трудового Червоного Прапора - керуючий 3-м відділком І. М. Ярошенко, ордена «Знак Пошани» - голова колгоспу В. М. Колот. 277 чоловік відзначені медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна»; на районну Дошку ношани занесено переможців ювілейного соціалістичного змагання: маслосирзавод, тракторну бригаду № 3 і доярку В. Д. Остапову з колгоспу «40-річчя Жовтня»; телефоністку районного вузла зв'язку М. І. Коваль та інших.
За успіхи, досягнуті у восьмій п'ятирічці,нагороджені доярки: Н. Л. Козакевич - орденом Леніна, В. Д. Остапова - орденом Трудового Червоного Прапора. Ордена Жовтневої Революції в 1971 році удостоєні керуючий відділком колгоспу П. П. Богданцев, комбайнер І. Ф. Величко, ордена Трудового Червоного Прапора - перший секретар райкому партії М. С. Долинський, голова райвиконкому А. М. Тютюнник. Всього за трудові успіхи відзначено понад 230 жителів селища. Натхнені історичними рішеннями XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України, трудівники сільського господарства і місцевої промисловості успішно виконують плани першого року дев'ятої п'ятирічки. Перед ведуть комуністи, яких у Єланці 276 чоловік. їх активними помічниками є понад 559 комсомольців.
Підвищення оплати праці в колгоспі, на підприємствах, розширення державних суспільних фондів споживання та громадських фондів колгоспу сприяє зростанню
реальних доходів сільських трудівників, піднесенню їх життєвого рівня. У 1968 році Єланець віднесено до категорії селищ міського типу. Велика робота проводиться щодо благоустрою селища. Реконструйовано дві центральні вулиці - тут насадили сквери, розарії і проклали асфальт. Через річку Гнилий Єланець збудовано 2 залізобетонні мости. 1968 року споруджено чотириповерхове адміністративне приміщення, кілька багатоповерхових будинків,
районний універмаг, приміщення автовокзалу, дитячий комбінат, готель, будинок зв'язку. Пущено в дію хлібопекарню, олійний завод. В селищі працюють 13 крамниць, чайна, 2 буфети, торговельні павільйони. За роки семирічки і восьмої п'ятирічки удвічі збільшився житловий фонд Єланця. В 1963 році сюди прийшов струм від державної мережі. Селище повністю електрифіковане і радіофіковане.
Сталися зміни і в галузі охорони здоров'я. Крім районної лікарні на 175 ліжок, тут працюють поліклініка, амбулаторія, пологовий будинок, протитуберкульозний диспансер, дитяча консультація. За 1960-1970 рр. збудовано приміщення хірургічного й терапевтичного відділень, обладнано клінічну лабораторію, рентгенологічний і фізіотерапевтичний кабінети. На кошти колгоспу побудовано лікарню на 50 ліжок, навколо якої вирощено чудовий парк. В медичних закладах селища працюють 17 лікарів та 67 чоловік середнього медперсоналу.
У Єланці - середня і восьмирічна школи, вечірня та заочна школи робітничої молоді. В 1969/70 навчальному році тут працювало 52 вчителі і набувало знань 1050 учнів. 1963 року відкрито сільське професійно-технічне училище, яке готує механізаторів. З його стін уже вийшло 1786 спеціалістів. У 1966 році відкрилася дитяча музична школа. Центрами культурно-освітньої та масово-політичної роботи є районний будинок культури, клуб колгоспу «40-річчя Жовтня». Тут працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, в яких беруть участь 170 чоловік. Щосуботи відбуваються творчі звіти колективів художньої самодіяльності Єланця та сіл району. Перед початком концертів виступають керівники підприємств, партійні працівники, які підсумовують виробничі успіхи свого колективу, вшановують передовиків праці і самодіяльних митців. Учасник художньої самодіяльності окуліст райлікарні Є. В. Орел на республіканському огляді, присвяченому Ленінському ювілею, завоював золоту медаль. У селищі є кінотеатр, будинок піонерів, 6 бібліотек. На початку 1969 року здано в експлуатацію
двоповерховий будинок районної бібліотеки з просторим читальним залом, в якому проводяться читацькі та тематичні конференції, оформлено ленінську кімнату.
На честь 50-річчя Радянської влади на площі ім. Ленінського комсомолу встановлено пам'ятник В. І. Леніну. На братській могилі воїнів-визволителів селища від фашистських загарбників споруджено пам'ятник. Школярі {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}розшукують батьків загиблих героїв. У парку Слави, на головній вулиці, на Комсомольській площі райцентру створено галерею портретів знатних людей району і селища. Поміж них портрет учасника революції 1905 року, засновника і голови колгоспу Н. Г. Хабарова, учасників громадянської війни і організаторів перших колгоспів у селі Возсіятському - С. П. Басова та М. Т. Пурдика, організатора колгоспу в селі Маложенівці, кавалера ордена Леніна М. Д. Хомченка, передового механізатора місцевого колгоспу «40-річчя Жовтня» С. І. Стасія та багатьох інших.
Красивим і впорядкованим став Єланець за роки Радянської влади. За активну участь у піднесенні сільського господарства і місцевої промисловості, поліпшенні благоустрою селища Єланецьку селищну Раду як переможця соціалістичного змагання вписано до районної Ленінської книги трудової слави. При селищній Раді працює 7 постійних комісій, найактивніша з них сільськогосподарська, яку очолює керуючий відділком колгоспу «40-річчя Жовтня» І. М. Ярошенко. В недалекому майбутньому центр селища прикраситься новими двоповерховими житловими будинками. Закінчується спорудження друкарні. Незабаром виростуть будинок культури на 650 місць, середня школа на 560 місць, нові приміщення дитячого садка й ясел тощо.
Самовіддана, натхненна праця трудівників селища є запорукою його дальшого розквіту.