Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Веселинове
Веселинове - селище міського типу, розташоване на лівому березі річки Чичиклії (притока Південного Бугу), за 100 км від Миколаєва. Залізнична
У станція. Через селище проходить автошлях Одеса-Київ. Населення - 5954 чоловіка. Веселинівській селищній Раді підпорядковані населені пункти Бугаївка, Волощуки, Ганнівка, Звенигородка, Кременівка. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Веселинове - центр району, площа якого - 1,2 тис. кв. км, населення - 33,3 тис. чоловік. В районі-74 населені пункти, підпорядковані селищній і 11 сільським Радам; 19 колгоспів, 5 радгоспів, 8 підприємств, 2 будівельні організації; 4 лікарні, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 пологових будинків; 40 шкіл, 50 будинків культури і клубів, 35 бібліотек.
На околицях селища височить близько 20 курганів доби бронзи, скіфських і сарматських часів.
Наприкінці XVIII ст. землі по берегах Чичиклії царський уряд подарував полковнику Веселинову. Село, яке виникло тут, дістало назву Веселинового. В другій половині XIX ст. його перейменували на Олександрівку (за ім'ям дочки поміщика), наприкінці XIX ст. відновлено стару назву. До 1833 року Веселинове входило до складу Херсонського повіту Новоросійської губернії, потім - до новоствореного Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Розвивалося село досить повільно. В 1859 році тут мешкало 30 кріпаків поміщика Веселинова. Вони обробляли панські землі, працювали в маєтку, будували і ремонтували шляхи й мости. Крім хліборобства, селяни займалися скотарством і виноградарством. Кращі землі належали поміщикові. Селяни стогнали під тягарем численних повинностей та податків. Нестерпні умови життя викликали у них стихійний
протест. Ще в 1807 році 12 мешканців села спробували втекти від кріпосника, але їх піймали й висікли різками. Тікали кріпаки і в наступні роки.
За реформою 1861 року веселинівські селяни одержали на ревізьку душу по 1,7 десятини землі. Викупні платежі були дуже високими. Рік у рік зростали борги. Нестача землі примушувала селян звертатися до поміщика та лихварів, які брали за оренду однієї десятини по 6-8 крб. В голодний 1874 рік 48 селянам вистачило хліба лише на 8-10 місяців, а допомоги посівним матеріалом, як вказувалося в земських обстеженнях, потребували всі 58 чоловік, що проживали тоді в селі.
З розвитком капіталізму відбувався інтенсивний процес класового розшарування села. 1887 року у Веселиновому з 33 селянських дворів 25 залишилися без землі, у 5-й господарствах було лише 25 десятин, зате одне заможне мало 75 десятин, а 2 господарства місцевого духовенства - 240 десятин. Через нестачу землі 37 чоловік із зубожілих господарств йшли на заробітки. 1896 року в селі налічувалося 117 жителів.
Наприкінці XIX ст. веселинівські землі стали власністю баронеси Медем, у якої куркулі орендували великі ділянки. Так, куркуль Центер орендував 3860 десятин землі по 5 крб. за десятину. Селянам-біднякам поміщиця здавала в оренду щорічно лише 100 десятин по 6 крб. 60 коп. за десятину.
В 1908 році почалося будівництво залізничної колії Одеса-Бахмач, що проходила через Веселинове і з'єднувала багатий хлібний край з центральними районами Росії і чорноморськими портами. Залізницю було введено в дію 1914 року. На її спорудженні працювали поряд із зайшлими і місцеві селяни. Умови праці були надзвичайно тяжкими: за 12-15 годин виснажливої роботи робітники одержували по 80 коп. Серед будівельників зростало незадоволення існуючими порядками. Агітаційну роботу, спрямовану проти царського ладу, проводив робітник Гнутов.
У роки першої світової імперіалістичної війни з 220 селянських господарств 179 належало 999,5 десятини, але й цю землю обробляти було нікому - 117 працездатних чоловіків мобілізували до царської армії. 41 господарство взагалі не мало землі. В селі тоді мешкало понад 800 чоловік. Убогі землянки, обмазані глиною, безладно розкинулися в степу. Дещо пожвавлював одноманітне життя селян поштовий шлях Вознесенськ-Одеса. Тут стояли 2 лавки, корчма. До 1913 року, коли відкрили земську однокласну школу на 30 місць, церковнопарафіяльна була єдиним навчальним закладом у селі.
В лютому 1917 року веселинівці дізналися про повалення царизму. Восени вони не сплатили оренди і почали ділити поміщицьку землю. Баронеса Медем сповіщала про це міністра внутрішніх справ Тимчасового уряду:
«Мешканці мого маєтку Веселинове Покровської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії відмовляються від усяких платежів як за присадибні місця, так і за випас худоби, який самовільно захопили весною цього року». За наказом міністра повітовий комісар Тимчасового уряду направив у Веселинове команду солдат для «відновлення порядку». Селяни протестували проти дій комісара, скаржилися на нього Ананьївському {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}повітовому тимчасовому комітетові, але відповіді не одержали.
Веселинівські бідняки палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка принесла їм жадану волю і землю. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. З цього ж часу Веселинове стало волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії. Тоді ж було створено волосний ревком на чолі з О. Ф. Тарасовим, Втілюючи в життя ленінський Декрет про землю, ревком конфіскував поміщицькі землі, майно і розподілив їх між біднотою. Селяни одержували по 2,5 десятини на душу. В березні 1918 року Веселинове окупували австро-німецькі війська, Допомогу селянам у боротьбі з загарбниками подавали члени Вознесенського повітового підпільного партійного комітету на чолі з більшовиком М. К. Іршенком. Вони поширювали в селі листівки Одеського підпільного більшовицького комітету, які закликали трудящих до збройної боротьби за Радянську владу. Десятки веселинівців влилися до вознесенських партизанських загонів.
У листопаді 1918 року південь України захопили англо-французькі інтервенти. В січні наступного року в зоні «союзної окупації» опинилося й Веселинове. Звідси загарбники готували наступ на Вознесенськ. Проти ворога виступили партизани - Вознесенський кавалерійський загін (командир Н. І. Урсулов) та Вознесенський піхотний полк під командуванням І. К. Філіппова. В березні вони спільно з частинами радянських військ, які наступали на Одесу, відкинули окупантів, що намагалися прорватися у Вознесенськ. 14 березня 1919 року партизанські загони, якими командував П. С. Ткаченко, що діяли в складі радянських військ, зайняли лінію Мостове- Веселинове-Ляхове. Втративши в бою під Веселиновим тільки убитими 400 чоловік, інтервенти відступили на укріплені позиції поблизу станції Березівка. Надвечір 19 березня їх розгромили радянські війська під командуванням А, Є. Скачка. В селі було відновлено Радянську владу.
Під керівництвом революційного комітету розпочалися перервані інтервентами аграрні перетворення. Біднота одержала землю і приступила до її обробітку. В травні жителі села допомагали військам 3-ї Української радянської армії громити банди отамана Григор'єва. Багато веселинівців в ті дні боролися проти григор'євських бандитів у складі 2-го Вознесенського полку, що бився з ворогом під Миколаєвом на залізничній лінії Явкине-Новий Буг. Трудящі села зібрали багато продовольства, фуражу і зброї, взявши активну участь у проведенні «тижня допомоги Червоній Армії». В червні за постановою Ради робітничої і селянської оборони УРСР була організована допомога продовольством Донбасу. Веселинівська волость надіслала робітникам вугільного краю близько 400 пудів борошна та ін. продуктів. Колишні бійці-веселинівці, що билися в складі 2-го Вознесенського полку, добровільно поїхали на фронт у район станції Гришине (Донбас) і там влилися до 14-ї Радянської армії.
На фронтах громадянської війни в складі 1-го Вознесенського партизанського полку і кавалерійської бригади під командуванням Г. І. Котовського билися з інтервентами В. Ф. Гуда, М. П. Дафф, Ф. Л. Ігнатюк, І. Я. Лисенко, С, П. Островський. В загонах Червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова захищав Радянську владу П. П. Стрельбицький. На Київщині в боротьбі з білогвардійцями брали участь М. Г. Свинобай і Ф. Л. Сокур. Активно боролися веселинівці і проти денікінців, які захопили село в серпні 1919 року. 2 лютого 1920 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського і 402-й стрілецький полк під командуванням Ф. Ю. Кри- воручка, що наступали з Вознесенська на Одесу в складі військ 14-ї Радянської армії, визволили Веселинове від білогвардійців.
Із створенням у лютому 1920 року Вознесенського повіту Одеської губернії Веселинове ввійшло до його складу як волосний центр. 21 лютого жителі Веселинового, Луб'янки, Петрівки, Ганнівки, Миколаївки і хутора Гадючого на загальних
зборах утворили волосний ревком. Землю і реманент знову повернули селянам. У Веселинівському волпартосередку, створеному в лютому, на 28 жовтня 1920 року налічувалося 20 членів партії, у комсомольському (виник у червні) - 5 чоловік. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
В дуже складних умовах доводилося розгортати господарське та культурне будівництво на селі. «В околицях Раштадта, Веселинового, Березівки, Колосівки,-повідомлялося в телеграмі Одеському губінформпідвідділу 21 травня 1920 року,- з'являються невідомі банди з трьох-п'яти чоловік, видають себе за червоноармійців, грабують селян і зникають»2. Усерпні 1920 року бандити розстріляли сільського активіста М. Шлапака і його сім'ю. На допомогу сільським активістам для боротьби
3 бандитизмом 21 серпня 1920 року з Вознесенська прибув загін бійців. До них приєдналися 15 веселинівців. Через кілька днів прибуло нове підкріплення - батальйон бійців і рота особливого призначення з Вознесенська та мобілізовані з повіту комуністи.
Рішуча боротьба велася проти куркульства. У куркулів, що тікали з села і приєднувалися до банд, відбирали землю, майно, худобу. Тільки у вересні 1920 року під час проведення кампанії «натиску на куркуля» у них було конфісковано понад 3 тис. пудів пшениці, 4 тис. пудів жита, тисячу пудів ячменю, 373 пуди льону, 128 пудів проса.
Комнезам Веселинівської волості, створений у червні 1920 року, багато робив для зміцнення Радянської влади на селі. В липні 1920 року Веселинівська волость здала державі 6658 пудів хліба, 86 голів великої рогатої худоби, 110 овець тощо. Річний план по продрозверстці зерна було виконано на 100 проц., а по продуктах тваринництва - перевиконано. Виступаючи з промовою на з'їзді Рад Вознесенського повіту в січні 1921 року, представник Веселинівської волості доповідав, що
4 тис. селян волості непохитно стоять за Радянську владу. Значну допомогу подавали веселинівці Червоній Армії. Лише 21 липня вони зібрали для неї 60 пудів хліба, 6 пудів сала, 20 пудів м'яса, тисячу штук яєць, а для Першого Червоного козачого полку виділили 18 коней.
Після закінчення громадянської війни веселинівці приступили до відбудови зруйнованого і розореного народного господарства. У серпні 1921 року утворився сільський партосередок. На час всеросійського партійного перепису 15 лютого 1922 року в його складі налічувалося 6 членів і 3 кандидати в члени партії. Невеликим, але бойовим був і комсомольський осередок. 15 комсомольців вели агітаційну роботу серед населення, організовували суботники і недільники. Для дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронтах громадянської війни, створено дитячий притулок, збудовано дитячий майданчик.
У тяжкий неврожайний 1921 рік партійний і комсомольський осередки, Рада і комнезам зібрали кошти до фонду допомоги голодуючим. Веселинівці дали притулок і врятували від голодної смерті 974 сім'ї з Сибіру, Самарської та Саратовської губерній. На допомогу голодуючим московським робітникам комсомольці тільки на одному недільнику відвантажили 1500 пудів хліба. Для 34 сімей червоноармійців силами громадськості було засіяно 150 десятин землі. Для 800 голодуючих волості створено пункти громадського харчування, 500 чоловік одержували пайки.
З ініціативи комуністів, комсомольців і комнезаму в селі організовуються перші колективні об'єднання. Артіль «Соціальна праця» (виникла в 1922 році) об'єднувала
6 сімей і мала 76 га землі, 8 волів, коня, 3 плуги, сівалку, локомобіль, 3 вози. Через деякий час було створено сільськогосподарське товариство «Авангард». Ці об'єднання мали велике значення для поширення серед основної маси селянства ідей колективізації сільського господарства.
На початок 1924 року у Веселиновому мешкало 1001 чоловік. Сільська Рада (голова -комуніст І. В. Дишловенко), до складу якої тоді входило 19 чоловік, і партосередок проводили велику громадсько-політичну роботу серед населення. Депутати і активісти сільради під час кампанії «червона казарма» організували допомогу частинам Червоної Армії грішми та хлібом. Відбулися зустрічі трудящих села з робітфаківцями і членами команди міноносця «Незаможник». Членами сільського осередку МОДРу, було засіяно 10 десятин землі, урожай з яких пішов до фонду допомоги ув'язненим учасникам міжнародного революційного руху.
Поліпшувалося медичне обслуговування населення. В 1920 році відкрилася лікарня на 3 ліжка, де працював один фельдшер. Через 5 років тут уже діяли лікарня, амбулаторія і аптека. їх обслуговували 2 лікарі, медсестра і фельдшер.
Важливим завданням партійного, комсомольського осередків і Ради була перебудова освіти; ще 30 червня 1920 року при волосній Раді створено {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}комісію ліквідації неписьменності серед дорослого населення, відбудовано приміщення трудової школи, яку в 1919 році зруйнували білогвардійці. На той час Веселинівська трудова школа мала 3 класні кімнати, на всіх учнів було лише 22 підручники. 2 роки вона утримувалася на кошти населення. Проводилися суботники, тижні й місячники допомоги школі. Учні та батьки зносили сюди паливо, виготовляли лави й столи. Силами школярів було поставлено спектакль, а на виручені кошти придбано навчальні посібники. 1923 року в школі навчалося 52, а 1926 - вже 174 учні. Того ж року вона стала семирічною, в ній працювало 6 учителів. Культосвітню роботу серед трудящих проводив сельбуд, при якому було створено театральний гурток. Гуртківці часто виїжджали з виставами в навколишні села. 1920 року у Веселиновому відкрили хату-читальню. За рішенням волосного виконкому від 25 березня 1922 року з нагоди шевченківських днів у селі закладено парк, названий іменем великого Кобзаря.
Втілюючи в життя рішення XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У, комуністи разом з сільрадою велику увагу приділяли підготовці умов для переходу до суцільної колективізації. Вони використовували найрізноманітніші форми і методи залучення трудящих села до колективного господарювання, створювали т. зв. вербувальні бригади, ініціативні групи тощо. Партійна організація, сільська Рада, члени КНС роз'яснювали селянам політику партії, суть і завдання колективізації. 1928 року у Веселиновому створюється комуна «Правда», головою якої був Ф. М. Ткач - в минулому робітник-залізничник. Комуна об'єднувала 60 селянських господарств і мала 950 га землі. Через два роки її перетворено на сільськогосподарську артіль. До колгоспу «Жовтень», що виник у 1929 році, ввійшло 180 господарств з 2002 га землі. В 1930 році організовуються артілі «Перше травня» і «Червоний хлібороб». На 20 березня 1931 року колективізацією було охоплено 82,9 проц. селянських господарств.
Велику роль у зміцненні молодих колгоспів відіграла Веселинівська МТС, створена 1931 року. Тут налічувалося 40 тракторів, які обслуговували 29 господарств. Вже в перший рік свого існування МТС стала передовою в районі. Вчасно закінчивши весняну сівбу 1931 року, вона подала значну допомогу Вознесенській МТС. Політвідділ Веселинівської МТС, утворений в 1933 році, організовував змагання між колгоспниками, механізаторами, тваринниками тощо. З його ініціативи було
створено агітаційні групи для проведення масово-політичної роботи серед колгоспників і робітників МТС.
В березні 1932 року Вознесенський район відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петров- ський. Він виступив на зборах працівників трьох передових сільрад: Веселинівської, Лубенської та Гадючанської і поздоровив трудівників з виробничими успіхами. Від імені уряду Радянської України Г. І. Петровський преміював колгосп «Червоний хлібороб» с. Веселинового бібліотекою і радіоприймачем. В серпні 1932 року в селі побував Генеральний секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор. Він розмовляв з колгоспниками і механізаторами, цікавився їх господарськими справами.
В селі з'явилися ентузіасти колективної праці, які швидко опановували техніку, ставали прикладом для інших. За кермо трактора в 1934 році сіла 6. К. Бондаренко, згодом її призначили бригадиром першої в районі жіночої тракторної бригади.
1939 року бригада Є. К. Бондаренко, до якої входило 9 комсомолок, уклала договір на соціалістичне змагання з бригадою Н. М, Ангеліної (сестри прославленої трактористки П. М. Ангеліної). Трактористки Н. Романчук і М. Кузьменко обробили по 700 га землі, а сама Є. К. Бондаренко - 950 га. За сумлінну працю Єфро- синія Костянтинівна одержала високу урядову нагороду - орден Трудового Червоного Прапора. В 1940 році Є. К. Бондаренко була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В 1939 році Веселинове стало центром району Одеської області. Створена районна партійна організація об'єднувала 11 первинних парторганізацій і 2
кандидатські групи, що налічували 60 членів і 39 кандидатів у члени ВКП(б), а в травні 1941 року - вже 12 первинних організацій і 8 кандидатських груп, в яких було 165 членів і кандидатів у члени партії. Велику увагу приділяв районний комітет партії добору, підготовці і вихованню сільськогосподарських кадрів. Тільки в{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1940 році та в першій половині 1941 року на керівну роботу райкомом партії було висунуто 65 чоловік, з них 11-на партійну роботу і 22-на господарську. Кадри для колгоспів готувались і у стахановських школах. В такій школі Веселинівського колгоспу «Жовтень» навчалося 8 ланкових, 2 бригадири, 4 члени правління артілі і голова колгоспу, а в школі колгоспу «Правда» - 4 ланкових, 1 бригадир, голова і 2 члени правління колгоспу.
Зростали й міцніли колгоспи. Внаслідок правильного застосування агротехніки, використання досвіду передовиків сільського господарства і поширення стахановських методів праці підвищувалася врожайність зернових і технічних культур, збільшувалися грошові прибутки. Якщо в 1936 році врожай зернових у колгоспах становив 8,8 цнт з га, то в 1939 році він зріс до 12 цнт, а в 1940 році - до 14 цнт з гектара.
Високими виробничими успіхами зустріли трудівники села 1941 рік. Щедрий врожай обіцяли лани колгоспу «Жовтень», який мав 1962 га землі. Значних показників у розвитку тваринництва досягла Веселинівська артіль «Перше травня». На її вівцефермі одержали в середньому по 144 ягнят від ста вівцематок. В 1939 році Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки за ударну працю відзначив цей колгосп дипломом 2-го ступеня, грошовою премією і мотоциклом. На тваринницьких фермах артілі «Жовтень» напередодні Великої Вітчизняної війни налічувалося 120 корів, 326 свиней, 450 овець. Високою була оплата праці колгоспників. Так, заробіток чабана колгоспу «Перше травня», учасника ВСГВ 1940 року О. А. Абрамова, що настриг по 4,5 кг вовни з вівці, становив 2,6 тонни пшениці, одну тонну картоплі та понад 4 тис. карбованців.
Веселияівський коноплезавод, збудований ще 1928 року, річний план 1940 року виконав на 114 проц., за що був відзначений перехідним Червоним прапором Наркомату легкої промисловості Союзу РСР. Всі робітники заводу брали активну участь у соціалістичному змаганні, 47 з них завоювали звання стахановців, 47 - ударників.
Значних успіхів було досягнуто і в розвитку культури на селі. Напередодні війни тут працювала лікарня на 20 ліжок з дитячим відділенням і амбулаторією. На базі семирічної школи було створено середню. В 1934 році відкрився клуб, при якому діяли драматичний, музичний і хоровий гуртки, духовий оркестр. Культармійці влаштовували народні гуляння, концерти художньої самодіяльності. В клубі демонструвалися фільми. В 1941 році встановлено першу стаціонарну кіноустановку. 1937 року Веселинове одержало електричне освітлення, а 1939 року було радіофіковано. Майже кожна сім'я передплачувала газети й журнали.
Дальшому господарському й культурному зростанню села перешкодив віроломний напад німецько-фашистських загарбників на нашу країну. В перші дні війни понад 500 веселинівців пішли до лав Червоної Армії. 11 серпня 1941 року Веселинове захопили фашисти. За час окупації загарбники розстріляли 7165 громадян району і 457 військовополонених червоноармійців, закатували 10 чоловік, насильно вигнали до Німеччини і Румунії 296 чоловік.
29 березня 1944 року після напружених боїв війська 3-го Українського фронту визволили село від гітлерівців. Першою у Веселинове ввійшла рота під командуванням старшого лейтенанта О. О. Богданова. Командир і 12 бійців, які героїчно загинули, визволяючи Веселинове, поховані в центрі села. На могилі споруджено пам'ятник, біля підніжжя якого ніколи не в'януть квіти. О. О. Богданова посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Багато веселинівців виявили мужність і героїзм на фронтах війни. 366 з них нагороджено орденами й медалями. Орденів Червоного Прапора, Червоної Зірки та ін. удостоєний А. К. Лихідько, двох орденів Червоної Зірки і ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня - М. М. Новиков. В боях з фашистами прославився мешканець села В. І. Благодар, партизан загону ім. Пожарського, що входив до з'єднання С. А. Ковпака. Його дії були настільки дошкульними для ворога, що за голову сміливця гітлерівці встановили
винагороду в 75 тис. марок. Груди В. І. Благодара, нині робітника Веселинівської міжколгоспної інкубаторно-птахівничої станції, прикрашають 5 бойових урядових нагород.
Після визволення села відновили діяльність партійні й радянські органи. У квітні 1944 року Веселинівський район віднесено до Миколаївської області. 23 травня 1944 року бюро Миколаївського обкому КП України затвердило склад Веселинівського райкому партії та райвиконкому, а 6 червня - {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}райкому комсомолу. В квітні створено територіальні партійну і комсомольську організації.
Трудящі села налагоджували господарство в дуже тяжких умовах. Відступаючи, окупанти зруйнували залізничну станцію, МТС, коноплезавод, державний млин. Тільки колгоспам завдано збитків на суму близько 9 млн. крб. У колгоспі «Правда» залишилося лише 4 працездатні чоловіка.
Незважаючи на труднощі, трудящі Веселинового, висловлюючи подяку Червоній Армії, в серпні 1944 року надіслали воїнам 3-го Українського фронту подарунки: 3,5 тонни картоплі, кілька овець та волів, до 100 кг меду, 150 кг вершкового масла, близько тисячі штук яєць, десятки тонн фруктів, овочів тощо. Комсомольці району на власні кошти збудували літак «Веселинівський комсомолець».
Тільки молодь коноплезаводу зібрала на це 4 тис. крб.1 В напівзруйнованих приміщеннях працівники'Веселинівської МТС збирали й ремонтували сільськогосподарські машини і зразу ж відправляли на колгоспні лани. Вже 1945 року в МТС налічувалося 60 тракторів і комбайнів. В 1946 році з пошкоджених частин від трактора ХТЗ було виготовлено двигун. Запрацювала динамо-машина, і це збільшило продуктивність праці на 50 процентів.
Працьовитими руками сільських трудівників з руїн піднімалися веселинівські колгоспи «Жовтень» і «Правда». Хлібороби показували зразки високопродуктивної праці, соціалістичного ставлення до спільної справи. За 16 робочих днів закінчив косовицю зернових колгосп «Правда». Артіль «Жовтень» на 26 липня повністю зібрала врожай колоскових на площі 723 га. 1945 року у цьому господарстві була вже ферма великої рогатої худоби, свиноферма, вівце- і птахоферми. Доярка Г. І. Малимон надоювала по 3 тис. літрів молока від корови. Чабан Б. І. Бакал до 1 червня виконав річний план приросту овець. Колгоспи «Жовтень» і «Правда» за першість у соціалістичному змаганні на честь перемоги Червоної Армії над фашистською Німеччиною були занесені на районну Дошку пошани. Весною 1946 року під час недільників відбудовано школу, лікарню, відкрито районний будинок культури. До свята Великого Жовтня дала струм районна електростанція.
В роки четвертої п'ятирічки колгоспи Веселинового у виробництві валової продукції досягли довоєнного рівня. Було відновлено поголів'я худоби. Електрифіковано не тільки державні установи і промислові підприємства, але й всі житлові будинки райцентру й колгоспів Веселинівської сільради. В 1949 році відбудовано коноплезавод, на якому нині зайнято 145 робітників. Впровадження цінних раціоналізаторських пропозицій і удосконалення виробничих процесів дало можливість лише в 1960-1965 рр. заощадити понад 60 тис.крб. За успішне виконання планових завдань і відмінну якість продукції завод одержав у 1963 році перехідний Червоний прапор Миколаївського обласного коноплетресту. Продукція цього підприємства відправляється на Харківський канатний завод, Одеську джутову фабрику, в Кіровоград, Саранськ, а також в Німецьку Демократичну Республіку, Англію. Переймати передовий досвід роботи заводського колективу приїздили делегації з Польщі та НДР.
За роки двох післявоєнних п'ятирічок і семирічки колгоспи «Жовтень» (колишній «Правда») та «Іскра» (колишній «Жовтень») перетворилися на багатогалузеві господарства. Перше спеціалізувалося на розвитку вівчарства, а друге - на відгодівлі свиней. На початок 1966 року в обох артілях налічувалося 1708 голів великої рогатої худоби, 1329 свиней, 2065 овець. Усі основні процеси в тваринництві і рільництві механізовано.
Того ж року колгосп «Іскра» повністю виконав план продажу державі хліба, м'яса, молока, вовни та ін. сільськогосподарських продуктів. Великих трудових успіхів було досягнуто внаслідок самовідданої праці колгоспників та організатор-
ської і масово-політичної роботи колгоспної партійної організації, що здійснювала керівництво діяльністю всіх ланок господарства. Вона
організувала взаємоперевірку готовності техніки та інвентаря до жнив. На партійних зборах обговорювалося питання про хід збирання врожаю, відзначалася робота кращих комбайнерів комуністів М. М. Пеліховського та В. В. Поповича з колгоспу «Іскра», які щоденно перевиконували норми. Хід збирання хліба висвітлювався в спеціальних бюлетенях, полівках, блискавках. В жовтні 1965 року з ініціативи комуністів в колгоспі створено бюро економічного аналізу. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Первинна партійна організація дбає також і про правильний добір кадрів на виробництві. В листопаді 1965 року на тваринницькі ферми послано 8 комуністів. Всього в тваринництві зайнято 10 членів партії, стільки ж - у рільництві, 7 працюють механізаторами. За досягнуті успіхи в розвитку колгоспного виробництва група передовиків цього господарства нагороджена орденами й медалями Союзу РСР. Ордена «Знак Пошани» удостоєний тракторист М. М. Пеліховський.
На початку 1970 року на базі колгоспів «Іскра» та «Жовтень» створено велику сільськогосподарську артіль ім. Т. Г. Шевченка. За нею закріплено 7048 га землі, в т. ч. 4887 га орної. Машинний парк її налічує 38 тракторів, 19 комбайнів, 18 автомобілів. На тваринницьких фермах - 2157 голів великої рогатої худоби, 3,5 тис. свиней, понад 5100 овець.
Трудящі селища активно включилися у всенародне соціалістичне змагання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Постійну увагу соціалістичному змаганню приділяла партійна організація колгоспу, щомісяця підбиваючи підсумки досягнень.
Комсомольська організація (налічує 35 чоловік) на сторінках «Комсомольського прожектора», в листках «Блискавка» і «Перець» регулярно висвітлювала трудові успіхи хліборобів, викривала допущені недоліки. Переможцями в ювілейному соцзмаганні вийшли доярки Л. А. Саражин, Н. П. Ноздрьова і Л. М. Курч, які виконали п'ятирічний план до 1 квітня 1970 року. Чабан І. П. Головацький у 1966-1970 рр. одержував по 105 ягнят від 100 вівцематок щорічно, а Д. В. Демченко настриг по 4 кг вовни від кожної вівці. Трудівники ланів у ювілейному році виростили по 20,2 цнт зернових з га проти 16,7 цнт в попередньому році. За досягнуті успіхи 68 колгоспників, у т. ч. 21 жінка, нагороджені Ленінською ювілейною медаллю. Трьом членам артілі - X. Ф. Дорохову, М. А. Тимошенку та С. І. Кривенцову присуджено звання почесного колгоспника.
На лист ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ «Про поліпшення використання резервів виробництва і посилення режиму економії в народному господарстві» на коноплезаводі розпочався похід за бережливість і економію. Це дало можливість колективу підприємства на 1 грудня 1970 року випустити на 42,5 тонни продукції більше, ніж передбачалося планом. За 4 роки виконала п'ятирічку робітниця заводу Н. Я. Льовкіна. На честь 100-річчя від дня народження Ілліча її ім'я занесено до обласної Книги трудової слави. Колектив Веселинівського коноплезаводу нагороджений перехідним Червоним прапором та грошовою премією тресту і обкому профспілки працівників текстильної промисловості.
З великим трудовим піднесенням працювали веселинівці напередодні та в дні роботи XXIV з'їздів КПРС та КП України. Змагаючись за гідну зустріч партійних з'їздів, бригада вівчарів з колгоспу ім. Т. Г. Шевченка викликала на змагання чабанів радгоспу ім. Г. І. Петровського з Березанського району. Старий чабан М.Д.Довгань взяв на себе зобов'язанняодержати у 1971 році по 110 ягнят на кожні 100 вівцематок. Успішно завершили план першого кварталу 1971 року працівники Веселинівської автоколони, виконавши завдання на 101,6 проц., працівники комбінату побутового обслуговування квартальний план з усіх показників завершили до 24 березня. На коноплезаводі по-ударному працювали робітники зміни майстра П. П.Коханчука,
виконуючи щоденно змінні норми на 110 проц. На 135 проц. виконував змінні завдання слюсар Веселинівської майстерні райоб'єднання «Сільгосптехніки» М. О. Ка- лініченко.
Зростає і впорядковується Веселинове. З 1960 року воно віднесено до категорії селищ міського типу. За останні роки тут збудовано понад 200 нових житлових будинків, вкритих залізом, шифером та черепицею. З'явилося 6 нових заасфальтованих вулиць. В кожному кварталі - водозбірні колонки, у багатьох будинках - водопровід. Селище повністю електрифіковано. 1969 року введено в дію телефонну автоматичну станцію.
Через рік побудовано райунівермаг «Ювілейний», будинок культури на 600 місць із спортзалом, комбінат побутового обслуговування, готель, дитячий комбінат, три багатоповерхові житлові будинки та хлібозавод потужністю 30 тонн на добу. В селищі багато зелених насаджень. Силами громадськості створено 2 парки. Привабливий вигляд має алея трудової слави з портретами кращих людей селища і району. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Велика увага приділяється розвиткові охорони здоров'я трудящих. В селищі є поліклініка, аптека, районна лікарня на 130 ліжок. Понад 20 років у Веселинів- ській лікарні працює учасник Великої Вітчизняної війни Д. В. Галицький. У грудні 1942 року тоді 20-річному солдатові Дмитру Галицькому після тяжкого поранення ампутували обидві ноги. Одужавши, він обрав нелегку, але благородну професію лікаря. Д. В. Галицький здобув велику повагу жителів селища, які обрали його депутатом Веселинівської селищної Ради.
В селищі працюють загальноосвітні середня, восьмирічна і середня заочна школи, де трудяться 98 вчителів. В середній школі обладнано фізичний, хімічний та біологічний кабінети, створено навчально-виробничі майстерні. Вчителька Г. О. Митіна за високу педагогічну майстерність і Б. С. Зубрицький (перший секретар РК КП України) за активну діяльність у справі розвитку народної освіти нагороджені значком «Відмінник народної освіти УРСР». Тільки середню школу № 1 з 1954 по 1966 рік закінчили 727 чоловік, з них 21 - медаліст. Серед випускників Г. І. Бєльцов - член Спілки художників УРСР, учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок; археолог і поет Б. М. Мозолевський.
В спортивних залах середньої та восьмирічної шкіл діють секції вільної і класичної боротьби, ручного м'яча, легкої атлетики, шахів і шашок, футбольна, волейбольна та ін., керують ними на громадських засадах інструктори й вчителі фізкультури. В селшці є футбольний і 5 волейбольних майданчиків. Кандидат в майстри спорту М. М. Новиков завоював звання чемпіона Миколаївщини серед шахістів ДСТ «Колос».
У селищі є все необхідне для культурного відпочинку трудящих: районний Будинок культури ім. О. О. Богданова, кінотеатр на 500 місць, районний будинок піонерів, клуб коноплезаводу та районного об'єднання «Сільгосптехніки». При будинку культури працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, духовий оркестр, якому присвоєно звання народного. Жіночий ансамбль «Росинка» і чоловічий ансамбль «Світанок» виступали на фестивалі мистецтв Миколаївщини «Зорі над
Бугом».
При будинку культури створено клуби суспільно-політичний та молодіжний «Мрія», які влаштовують цікаві зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і передовими виробничниками. З їх ініціативи в березні 1969 року відбулася зустріч з визволителями Веселинового від німецько-фашистських загарбників. До веселинівців завітали колишній командир 266-ї стрілецької дивізії, нині генерал у від
ставці С. М. Фомиченко, полковник у відставці Ф. М. Мухаметдінов, радистка- розвідниця О. І. Пашковська, рідні старшого лейтенанта О. О. Богданова. У Комсомольському парку було відкрито обеліск односельцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Під час підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна проведено теоретичні конференції на теми: «Боротьба парторганізацій Миколаївщини за здійснення ленінського плану будівництва соціалізму і комунізму», «Ленін і соціалістична культура» тощо. В кінотеатрі «Перемога» пройшов фестиваль фільмів, присвячених діяльності Комуністичної партії і її засновника В. І. Леніна. Було організовано екскурсії по ленінських місцях. 22 квітня 1970. року святково прикрасилися вулиці, громадські споруди і будинки селища. В цей день представники трудових колективів безперервним потоком йшли до пам'ятника В. І. Леніну. У почесній варті біля постаменту стояли ветерани партії, комсомольці, піонери. Після покладення квітів відбулася масова маніфестація трудящих Веселинового, яка продемонструвала непохитну єдність Комуністичної партії і народу, безмежну відданість заповітам Ілліча.
Значну роль у культурному житті селища відіграють 2 районні (для дорослих і дитяча), 3 профспілкові і 2 бібліотеки при установах. В 1970 році районна бібліотека для дорослих (в її фондах 22 420 примірників) обслуговувала 2900 читачів.
Шанують у Веселиновому народну художню творчість. За межами району відомі твори народних умільців - вишивки В. Г. Курінної, Н. Р. Лейнер та робота різьбяра по дереву В. І. Руденка. Живе в селищі поет А. С. Висоцький, твори якого ввійшли до збірки віршів «Зацвітай садочок» і збірки творів учителів-письменників «Перший заспів». {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Керівну роль у боротьбі трудящих за дальший розвиток економіки й культури селища відіграють партійні організації. Зростає авторитет комуністів, зміцнюються їх зв'язки з масами. Якщо в червні 1946 року територіальна первинна партійна організація об'єднувала 8 членів і кандидатів у члени партії, то на 1 січня 1970 року тільки партійна організація артілі ім. Т. Г. Шевченка налічувала 48 комуністів, а в усіх 17 партійних організаціях райцентру - 345 комуністів. Свій ідейно-теоретичний рівень комуністи підвищують у школах і семінарах політичної освіти, районній школі партійно-господарського активу, в школі економіки сільського господарства. В 1970 році комсомольські організації селища об'єднували в своїх лавах 350 членів ВЛКСМ.
До селищної Ради депутатів трудящих входить 56 депутатів, з них - 23 жінки. На своїх сесіях Рада обговорює найрізноманітніші питання господарського й культурного життя. При Раді створено 7 комісій: планово-фінансову, сільськогосподарську, торгівлі і громадського харчування, комунального господарства, соціалістичної законності, культурно-освітню і мандатну.
Трудящі Веселинового прагнуть зробити його селищем високої комуністичної культури й побуту.
У станція. Через селище проходить автошлях Одеса-Київ. Населення - 5954 чоловіка. Веселинівській селищній Раді підпорядковані населені пункти Бугаївка, Волощуки, Ганнівка, Звенигородка, Кременівка. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Веселинове - центр району, площа якого - 1,2 тис. кв. км, населення - 33,3 тис. чоловік. В районі-74 населені пункти, підпорядковані селищній і 11 сільським Радам; 19 колгоспів, 5 радгоспів, 8 підприємств, 2 будівельні організації; 4 лікарні, 19 фельдшерсько-акушерських пунктів, 8 пологових будинків; 40 шкіл, 50 будинків культури і клубів, 35 бібліотек.
На околицях селища височить близько 20 курганів доби бронзи, скіфських і сарматських часів.
Наприкінці XVIII ст. землі по берегах Чичиклії царський уряд подарував полковнику Веселинову. Село, яке виникло тут, дістало назву Веселинового. В другій половині XIX ст. його перейменували на Олександрівку (за ім'ям дочки поміщика), наприкінці XIX ст. відновлено стару назву. До 1833 року Веселинове входило до складу Херсонського повіту Новоросійської губернії, потім - до новоствореного Ананьївського повіту Херсонської губернії.
Розвивалося село досить повільно. В 1859 році тут мешкало 30 кріпаків поміщика Веселинова. Вони обробляли панські землі, працювали в маєтку, будували і ремонтували шляхи й мости. Крім хліборобства, селяни займалися скотарством і виноградарством. Кращі землі належали поміщикові. Селяни стогнали під тягарем численних повинностей та податків. Нестерпні умови життя викликали у них стихійний
протест. Ще в 1807 році 12 мешканців села спробували втекти від кріпосника, але їх піймали й висікли різками. Тікали кріпаки і в наступні роки.
За реформою 1861 року веселинівські селяни одержали на ревізьку душу по 1,7 десятини землі. Викупні платежі були дуже високими. Рік у рік зростали борги. Нестача землі примушувала селян звертатися до поміщика та лихварів, які брали за оренду однієї десятини по 6-8 крб. В голодний 1874 рік 48 селянам вистачило хліба лише на 8-10 місяців, а допомоги посівним матеріалом, як вказувалося в земських обстеженнях, потребували всі 58 чоловік, що проживали тоді в селі.
З розвитком капіталізму відбувався інтенсивний процес класового розшарування села. 1887 року у Веселиновому з 33 селянських дворів 25 залишилися без землі, у 5-й господарствах було лише 25 десятин, зате одне заможне мало 75 десятин, а 2 господарства місцевого духовенства - 240 десятин. Через нестачу землі 37 чоловік із зубожілих господарств йшли на заробітки. 1896 року в селі налічувалося 117 жителів.
Наприкінці XIX ст. веселинівські землі стали власністю баронеси Медем, у якої куркулі орендували великі ділянки. Так, куркуль Центер орендував 3860 десятин землі по 5 крб. за десятину. Селянам-біднякам поміщиця здавала в оренду щорічно лише 100 десятин по 6 крб. 60 коп. за десятину.
В 1908 році почалося будівництво залізничної колії Одеса-Бахмач, що проходила через Веселинове і з'єднувала багатий хлібний край з центральними районами Росії і чорноморськими портами. Залізницю було введено в дію 1914 року. На її спорудженні працювали поряд із зайшлими і місцеві селяни. Умови праці були надзвичайно тяжкими: за 12-15 годин виснажливої роботи робітники одержували по 80 коп. Серед будівельників зростало незадоволення існуючими порядками. Агітаційну роботу, спрямовану проти царського ладу, проводив робітник Гнутов.
У роки першої світової імперіалістичної війни з 220 селянських господарств 179 належало 999,5 десятини, але й цю землю обробляти було нікому - 117 працездатних чоловіків мобілізували до царської армії. 41 господарство взагалі не мало землі. В селі тоді мешкало понад 800 чоловік. Убогі землянки, обмазані глиною, безладно розкинулися в степу. Дещо пожвавлював одноманітне життя селян поштовий шлях Вознесенськ-Одеса. Тут стояли 2 лавки, корчма. До 1913 року, коли відкрили земську однокласну школу на 30 місць, церковнопарафіяльна була єдиним навчальним закладом у селі.
В лютому 1917 року веселинівці дізналися про повалення царизму. Восени вони не сплатили оренди і почали ділити поміщицьку землю. Баронеса Медем сповіщала про це міністра внутрішніх справ Тимчасового уряду:
«Мешканці мого маєтку Веселинове Покровської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії відмовляються від усяких платежів як за присадибні місця, так і за випас худоби, який самовільно захопили весною цього року». За наказом міністра повітовий комісар Тимчасового уряду направив у Веселинове команду солдат для «відновлення порядку». Селяни протестували проти дій комісара, скаржилися на нього Ананьївському {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}повітовому тимчасовому комітетові, але відповіді не одержали.
Веселинівські бідняки палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, яка принесла їм жадану волю і землю. В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. З цього ж часу Веселинове стало волосним центром Ананьївського повіту Херсонської губернії. Тоді ж було створено волосний ревком на чолі з О. Ф. Тарасовим, Втілюючи в життя ленінський Декрет про землю, ревком конфіскував поміщицькі землі, майно і розподілив їх між біднотою. Селяни одержували по 2,5 десятини на душу. В березні 1918 року Веселинове окупували австро-німецькі війська, Допомогу селянам у боротьбі з загарбниками подавали члени Вознесенського повітового підпільного партійного комітету на чолі з більшовиком М. К. Іршенком. Вони поширювали в селі листівки Одеського підпільного більшовицького комітету, які закликали трудящих до збройної боротьби за Радянську владу. Десятки веселинівців влилися до вознесенських партизанських загонів.
У листопаді 1918 року південь України захопили англо-французькі інтервенти. В січні наступного року в зоні «союзної окупації» опинилося й Веселинове. Звідси загарбники готували наступ на Вознесенськ. Проти ворога виступили партизани - Вознесенський кавалерійський загін (командир Н. І. Урсулов) та Вознесенський піхотний полк під командуванням І. К. Філіппова. В березні вони спільно з частинами радянських військ, які наступали на Одесу, відкинули окупантів, що намагалися прорватися у Вознесенськ. 14 березня 1919 року партизанські загони, якими командував П. С. Ткаченко, що діяли в складі радянських військ, зайняли лінію Мостове- Веселинове-Ляхове. Втративши в бою під Веселиновим тільки убитими 400 чоловік, інтервенти відступили на укріплені позиції поблизу станції Березівка. Надвечір 19 березня їх розгромили радянські війська під командуванням А, Є. Скачка. В селі було відновлено Радянську владу.
Під керівництвом революційного комітету розпочалися перервані інтервентами аграрні перетворення. Біднота одержала землю і приступила до її обробітку. В травні жителі села допомагали військам 3-ї Української радянської армії громити банди отамана Григор'єва. Багато веселинівців в ті дні боролися проти григор'євських бандитів у складі 2-го Вознесенського полку, що бився з ворогом під Миколаєвом на залізничній лінії Явкине-Новий Буг. Трудящі села зібрали багато продовольства, фуражу і зброї, взявши активну участь у проведенні «тижня допомоги Червоній Армії». В червні за постановою Ради робітничої і селянської оборони УРСР була організована допомога продовольством Донбасу. Веселинівська волость надіслала робітникам вугільного краю близько 400 пудів борошна та ін. продуктів. Колишні бійці-веселинівці, що билися в складі 2-го Вознесенського полку, добровільно поїхали на фронт у район станції Гришине (Донбас) і там влилися до 14-ї Радянської армії.
На фронтах громадянської війни в складі 1-го Вознесенського партизанського полку і кавалерійської бригади під командуванням Г. І. Котовського билися з інтервентами В. Ф. Гуда, М. П. Дафф, Ф. Л. Ігнатюк, І. Я. Лисенко, С, П. Островський. В загонах Червоного козацтва під командуванням В. М. Примакова захищав Радянську владу П. П. Стрельбицький. На Київщині в боротьбі з білогвардійцями брали участь М. Г. Свинобай і Ф. Л. Сокур. Активно боролися веселинівці і проти денікінців, які захопили село в серпні 1919 року. 2 лютого 1920 року кавалерійська бригада Г. І. Котовського і 402-й стрілецький полк під командуванням Ф. Ю. Кри- воручка, що наступали з Вознесенська на Одесу в складі військ 14-ї Радянської армії, визволили Веселинове від білогвардійців.
Із створенням у лютому 1920 року Вознесенського повіту Одеської губернії Веселинове ввійшло до його складу як волосний центр. 21 лютого жителі Веселинового, Луб'янки, Петрівки, Ганнівки, Миколаївки і хутора Гадючого на загальних
зборах утворили волосний ревком. Землю і реманент знову повернули селянам. У Веселинівському волпартосередку, створеному в лютому, на 28 жовтня 1920 року налічувалося 20 членів партії, у комсомольському (виник у червні) - 5 чоловік. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
В дуже складних умовах доводилося розгортати господарське та культурне будівництво на селі. «В околицях Раштадта, Веселинового, Березівки, Колосівки,-повідомлялося в телеграмі Одеському губінформпідвідділу 21 травня 1920 року,- з'являються невідомі банди з трьох-п'яти чоловік, видають себе за червоноармійців, грабують селян і зникають»2. Усерпні 1920 року бандити розстріляли сільського активіста М. Шлапака і його сім'ю. На допомогу сільським активістам для боротьби
3 бандитизмом 21 серпня 1920 року з Вознесенська прибув загін бійців. До них приєдналися 15 веселинівців. Через кілька днів прибуло нове підкріплення - батальйон бійців і рота особливого призначення з Вознесенська та мобілізовані з повіту комуністи.
Рішуча боротьба велася проти куркульства. У куркулів, що тікали з села і приєднувалися до банд, відбирали землю, майно, худобу. Тільки у вересні 1920 року під час проведення кампанії «натиску на куркуля» у них було конфісковано понад 3 тис. пудів пшениці, 4 тис. пудів жита, тисячу пудів ячменю, 373 пуди льону, 128 пудів проса.
Комнезам Веселинівської волості, створений у червні 1920 року, багато робив для зміцнення Радянської влади на селі. В липні 1920 року Веселинівська волость здала державі 6658 пудів хліба, 86 голів великої рогатої худоби, 110 овець тощо. Річний план по продрозверстці зерна було виконано на 100 проц., а по продуктах тваринництва - перевиконано. Виступаючи з промовою на з'їзді Рад Вознесенського повіту в січні 1921 року, представник Веселинівської волості доповідав, що
4 тис. селян волості непохитно стоять за Радянську владу. Значну допомогу подавали веселинівці Червоній Армії. Лише 21 липня вони зібрали для неї 60 пудів хліба, 6 пудів сала, 20 пудів м'яса, тисячу штук яєць, а для Першого Червоного козачого полку виділили 18 коней.
Після закінчення громадянської війни веселинівці приступили до відбудови зруйнованого і розореного народного господарства. У серпні 1921 року утворився сільський партосередок. На час всеросійського партійного перепису 15 лютого 1922 року в його складі налічувалося 6 членів і 3 кандидати в члени партії. Невеликим, але бойовим був і комсомольський осередок. 15 комсомольців вели агітаційну роботу серед населення, організовували суботники і недільники. Для дітей-сиріт, батьки яких загинули на фронтах громадянської війни, створено дитячий притулок, збудовано дитячий майданчик.
У тяжкий неврожайний 1921 рік партійний і комсомольський осередки, Рада і комнезам зібрали кошти до фонду допомоги голодуючим. Веселинівці дали притулок і врятували від голодної смерті 974 сім'ї з Сибіру, Самарської та Саратовської губерній. На допомогу голодуючим московським робітникам комсомольці тільки на одному недільнику відвантажили 1500 пудів хліба. Для 34 сімей червоноармійців силами громадськості було засіяно 150 десятин землі. Для 800 голодуючих волості створено пункти громадського харчування, 500 чоловік одержували пайки.
З ініціативи комуністів, комсомольців і комнезаму в селі організовуються перші колективні об'єднання. Артіль «Соціальна праця» (виникла в 1922 році) об'єднувала
6 сімей і мала 76 га землі, 8 волів, коня, 3 плуги, сівалку, локомобіль, 3 вози. Через деякий час було створено сільськогосподарське товариство «Авангард». Ці об'єднання мали велике значення для поширення серед основної маси селянства ідей колективізації сільського господарства.
На початок 1924 року у Веселиновому мешкало 1001 чоловік. Сільська Рада (голова -комуніст І. В. Дишловенко), до складу якої тоді входило 19 чоловік, і партосередок проводили велику громадсько-політичну роботу серед населення. Депутати і активісти сільради під час кампанії «червона казарма» організували допомогу частинам Червоної Армії грішми та хлібом. Відбулися зустрічі трудящих села з робітфаківцями і членами команди міноносця «Незаможник». Членами сільського осередку МОДРу, було засіяно 10 десятин землі, урожай з яких пішов до фонду допомоги ув'язненим учасникам міжнародного революційного руху.
Поліпшувалося медичне обслуговування населення. В 1920 році відкрилася лікарня на 3 ліжка, де працював один фельдшер. Через 5 років тут уже діяли лікарня, амбулаторія і аптека. їх обслуговували 2 лікарі, медсестра і фельдшер.
Важливим завданням партійного, комсомольського осередків і Ради була перебудова освіти; ще 30 червня 1920 року при волосній Раді створено {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}комісію ліквідації неписьменності серед дорослого населення, відбудовано приміщення трудової школи, яку в 1919 році зруйнували білогвардійці. На той час Веселинівська трудова школа мала 3 класні кімнати, на всіх учнів було лише 22 підручники. 2 роки вона утримувалася на кошти населення. Проводилися суботники, тижні й місячники допомоги школі. Учні та батьки зносили сюди паливо, виготовляли лави й столи. Силами школярів було поставлено спектакль, а на виручені кошти придбано навчальні посібники. 1923 року в школі навчалося 52, а 1926 - вже 174 учні. Того ж року вона стала семирічною, в ній працювало 6 учителів. Культосвітню роботу серед трудящих проводив сельбуд, при якому було створено театральний гурток. Гуртківці часто виїжджали з виставами в навколишні села. 1920 року у Веселиновому відкрили хату-читальню. За рішенням волосного виконкому від 25 березня 1922 року з нагоди шевченківських днів у селі закладено парк, названий іменем великого Кобзаря.
Втілюючи в життя рішення XV з'їзду ВКП(б) і X з'їзду КП(б)У, комуністи разом з сільрадою велику увагу приділяли підготовці умов для переходу до суцільної колективізації. Вони використовували найрізноманітніші форми і методи залучення трудящих села до колективного господарювання, створювали т. зв. вербувальні бригади, ініціативні групи тощо. Партійна організація, сільська Рада, члени КНС роз'яснювали селянам політику партії, суть і завдання колективізації. 1928 року у Веселиновому створюється комуна «Правда», головою якої був Ф. М. Ткач - в минулому робітник-залізничник. Комуна об'єднувала 60 селянських господарств і мала 950 га землі. Через два роки її перетворено на сільськогосподарську артіль. До колгоспу «Жовтень», що виник у 1929 році, ввійшло 180 господарств з 2002 га землі. В 1930 році організовуються артілі «Перше травня» і «Червоний хлібороб». На 20 березня 1931 року колективізацією було охоплено 82,9 проц. селянських господарств.
Велику роль у зміцненні молодих колгоспів відіграла Веселинівська МТС, створена 1931 року. Тут налічувалося 40 тракторів, які обслуговували 29 господарств. Вже в перший рік свого існування МТС стала передовою в районі. Вчасно закінчивши весняну сівбу 1931 року, вона подала значну допомогу Вознесенській МТС. Політвідділ Веселинівської МТС, утворений в 1933 році, організовував змагання між колгоспниками, механізаторами, тваринниками тощо. З його ініціативи було
створено агітаційні групи для проведення масово-політичної роботи серед колгоспників і робітників МТС.
В березні 1932 року Вознесенський район відвідав голова ВУЦВКу Г. І. Петров- ський. Він виступив на зборах працівників трьох передових сільрад: Веселинівської, Лубенської та Гадючанської і поздоровив трудівників з виробничими успіхами. Від імені уряду Радянської України Г. І. Петровський преміював колгосп «Червоний хлібороб» с. Веселинового бібліотекою і радіоприймачем. В серпні 1932 року в селі побував Генеральний секретар ЦК КП(б)У С. В. Косіор. Він розмовляв з колгоспниками і механізаторами, цікавився їх господарськими справами.
В селі з'явилися ентузіасти колективної праці, які швидко опановували техніку, ставали прикладом для інших. За кермо трактора в 1934 році сіла 6. К. Бондаренко, згодом її призначили бригадиром першої в районі жіночої тракторної бригади.
1939 року бригада Є. К. Бондаренко, до якої входило 9 комсомолок, уклала договір на соціалістичне змагання з бригадою Н. М, Ангеліної (сестри прославленої трактористки П. М. Ангеліної). Трактористки Н. Романчук і М. Кузьменко обробили по 700 га землі, а сама Є. К. Бондаренко - 950 га. За сумлінну працю Єфро- синія Костянтинівна одержала високу урядову нагороду - орден Трудового Червоного Прапора. В 1940 році Є. К. Бондаренко була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
В 1939 році Веселинове стало центром району Одеської області. Створена районна партійна організація об'єднувала 11 первинних парторганізацій і 2
кандидатські групи, що налічували 60 членів і 39 кандидатів у члени ВКП(б), а в травні 1941 року - вже 12 первинних організацій і 8 кандидатських груп, в яких було 165 членів і кандидатів у члени партії. Велику увагу приділяв районний комітет партії добору, підготовці і вихованню сільськогосподарських кадрів. Тільки в{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1940 році та в першій половині 1941 року на керівну роботу райкомом партії було висунуто 65 чоловік, з них 11-на партійну роботу і 22-на господарську. Кадри для колгоспів готувались і у стахановських школах. В такій школі Веселинівського колгоспу «Жовтень» навчалося 8 ланкових, 2 бригадири, 4 члени правління артілі і голова колгоспу, а в школі колгоспу «Правда» - 4 ланкових, 1 бригадир, голова і 2 члени правління колгоспу.
Зростали й міцніли колгоспи. Внаслідок правильного застосування агротехніки, використання досвіду передовиків сільського господарства і поширення стахановських методів праці підвищувалася врожайність зернових і технічних культур, збільшувалися грошові прибутки. Якщо в 1936 році врожай зернових у колгоспах становив 8,8 цнт з га, то в 1939 році він зріс до 12 цнт, а в 1940 році - до 14 цнт з гектара.
Високими виробничими успіхами зустріли трудівники села 1941 рік. Щедрий врожай обіцяли лани колгоспу «Жовтень», який мав 1962 га землі. Значних показників у розвитку тваринництва досягла Веселинівська артіль «Перше травня». На її вівцефермі одержали в середньому по 144 ягнят від ста вівцематок. В 1939 році Головний комітет Всесоюзної сільськогосподарської виставки за ударну працю відзначив цей колгосп дипломом 2-го ступеня, грошовою премією і мотоциклом. На тваринницьких фермах артілі «Жовтень» напередодні Великої Вітчизняної війни налічувалося 120 корів, 326 свиней, 450 овець. Високою була оплата праці колгоспників. Так, заробіток чабана колгоспу «Перше травня», учасника ВСГВ 1940 року О. А. Абрамова, що настриг по 4,5 кг вовни з вівці, становив 2,6 тонни пшениці, одну тонну картоплі та понад 4 тис. карбованців.
Веселияівський коноплезавод, збудований ще 1928 року, річний план 1940 року виконав на 114 проц., за що був відзначений перехідним Червоним прапором Наркомату легкої промисловості Союзу РСР. Всі робітники заводу брали активну участь у соціалістичному змаганні, 47 з них завоювали звання стахановців, 47 - ударників.
Значних успіхів було досягнуто і в розвитку культури на селі. Напередодні війни тут працювала лікарня на 20 ліжок з дитячим відділенням і амбулаторією. На базі семирічної школи було створено середню. В 1934 році відкрився клуб, при якому діяли драматичний, музичний і хоровий гуртки, духовий оркестр. Культармійці влаштовували народні гуляння, концерти художньої самодіяльності. В клубі демонструвалися фільми. В 1941 році встановлено першу стаціонарну кіноустановку. 1937 року Веселинове одержало електричне освітлення, а 1939 року було радіофіковано. Майже кожна сім'я передплачувала газети й журнали.
Дальшому господарському й культурному зростанню села перешкодив віроломний напад німецько-фашистських загарбників на нашу країну. В перші дні війни понад 500 веселинівців пішли до лав Червоної Армії. 11 серпня 1941 року Веселинове захопили фашисти. За час окупації загарбники розстріляли 7165 громадян району і 457 військовополонених червоноармійців, закатували 10 чоловік, насильно вигнали до Німеччини і Румунії 296 чоловік.
29 березня 1944 року після напружених боїв війська 3-го Українського фронту визволили село від гітлерівців. Першою у Веселинове ввійшла рота під командуванням старшого лейтенанта О. О. Богданова. Командир і 12 бійців, які героїчно загинули, визволяючи Веселинове, поховані в центрі села. На могилі споруджено пам'ятник, біля підніжжя якого ніколи не в'януть квіти. О. О. Богданова посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня.
Багато веселинівців виявили мужність і героїзм на фронтах війни. 366 з них нагороджено орденами й медалями. Орденів Червоного Прапора, Червоної Зірки та ін. удостоєний А. К. Лихідько, двох орденів Червоної Зірки і ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня - М. М. Новиков. В боях з фашистами прославився мешканець села В. І. Благодар, партизан загону ім. Пожарського, що входив до з'єднання С. А. Ковпака. Його дії були настільки дошкульними для ворога, що за голову сміливця гітлерівці встановили
винагороду в 75 тис. марок. Груди В. І. Благодара, нині робітника Веселинівської міжколгоспної інкубаторно-птахівничої станції, прикрашають 5 бойових урядових нагород.
Після визволення села відновили діяльність партійні й радянські органи. У квітні 1944 року Веселинівський район віднесено до Миколаївської області. 23 травня 1944 року бюро Миколаївського обкому КП України затвердило склад Веселинівського райкому партії та райвиконкому, а 6 червня - {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}райкому комсомолу. В квітні створено територіальні партійну і комсомольську організації.
Трудящі села налагоджували господарство в дуже тяжких умовах. Відступаючи, окупанти зруйнували залізничну станцію, МТС, коноплезавод, державний млин. Тільки колгоспам завдано збитків на суму близько 9 млн. крб. У колгоспі «Правда» залишилося лише 4 працездатні чоловіка.
Незважаючи на труднощі, трудящі Веселинового, висловлюючи подяку Червоній Армії, в серпні 1944 року надіслали воїнам 3-го Українського фронту подарунки: 3,5 тонни картоплі, кілька овець та волів, до 100 кг меду, 150 кг вершкового масла, близько тисячі штук яєць, десятки тонн фруктів, овочів тощо. Комсомольці району на власні кошти збудували літак «Веселинівський комсомолець».
Тільки молодь коноплезаводу зібрала на це 4 тис. крб.1 В напівзруйнованих приміщеннях працівники'Веселинівської МТС збирали й ремонтували сільськогосподарські машини і зразу ж відправляли на колгоспні лани. Вже 1945 року в МТС налічувалося 60 тракторів і комбайнів. В 1946 році з пошкоджених частин від трактора ХТЗ було виготовлено двигун. Запрацювала динамо-машина, і це збільшило продуктивність праці на 50 процентів.
Працьовитими руками сільських трудівників з руїн піднімалися веселинівські колгоспи «Жовтень» і «Правда». Хлібороби показували зразки високопродуктивної праці, соціалістичного ставлення до спільної справи. За 16 робочих днів закінчив косовицю зернових колгосп «Правда». Артіль «Жовтень» на 26 липня повністю зібрала врожай колоскових на площі 723 га. 1945 року у цьому господарстві була вже ферма великої рогатої худоби, свиноферма, вівце- і птахоферми. Доярка Г. І. Малимон надоювала по 3 тис. літрів молока від корови. Чабан Б. І. Бакал до 1 червня виконав річний план приросту овець. Колгоспи «Жовтень» і «Правда» за першість у соціалістичному змаганні на честь перемоги Червоної Армії над фашистською Німеччиною були занесені на районну Дошку пошани. Весною 1946 року під час недільників відбудовано школу, лікарню, відкрито районний будинок культури. До свята Великого Жовтня дала струм районна електростанція.
В роки четвертої п'ятирічки колгоспи Веселинового у виробництві валової продукції досягли довоєнного рівня. Було відновлено поголів'я худоби. Електрифіковано не тільки державні установи і промислові підприємства, але й всі житлові будинки райцентру й колгоспів Веселинівської сільради. В 1949 році відбудовано коноплезавод, на якому нині зайнято 145 робітників. Впровадження цінних раціоналізаторських пропозицій і удосконалення виробничих процесів дало можливість лише в 1960-1965 рр. заощадити понад 60 тис.крб. За успішне виконання планових завдань і відмінну якість продукції завод одержав у 1963 році перехідний Червоний прапор Миколаївського обласного коноплетресту. Продукція цього підприємства відправляється на Харківський канатний завод, Одеську джутову фабрику, в Кіровоград, Саранськ, а також в Німецьку Демократичну Республіку, Англію. Переймати передовий досвід роботи заводського колективу приїздили делегації з Польщі та НДР.
За роки двох післявоєнних п'ятирічок і семирічки колгоспи «Жовтень» (колишній «Правда») та «Іскра» (колишній «Жовтень») перетворилися на багатогалузеві господарства. Перше спеціалізувалося на розвитку вівчарства, а друге - на відгодівлі свиней. На початок 1966 року в обох артілях налічувалося 1708 голів великої рогатої худоби, 1329 свиней, 2065 овець. Усі основні процеси в тваринництві і рільництві механізовано.
Того ж року колгосп «Іскра» повністю виконав план продажу державі хліба, м'яса, молока, вовни та ін. сільськогосподарських продуктів. Великих трудових успіхів було досягнуто внаслідок самовідданої праці колгоспників та організатор-
ської і масово-політичної роботи колгоспної партійної організації, що здійснювала керівництво діяльністю всіх ланок господарства. Вона
організувала взаємоперевірку готовності техніки та інвентаря до жнив. На партійних зборах обговорювалося питання про хід збирання врожаю, відзначалася робота кращих комбайнерів комуністів М. М. Пеліховського та В. В. Поповича з колгоспу «Іскра», які щоденно перевиконували норми. Хід збирання хліба висвітлювався в спеціальних бюлетенях, полівках, блискавках. В жовтні 1965 року з ініціативи комуністів в колгоспі створено бюро економічного аналізу. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Первинна партійна організація дбає також і про правильний добір кадрів на виробництві. В листопаді 1965 року на тваринницькі ферми послано 8 комуністів. Всього в тваринництві зайнято 10 членів партії, стільки ж - у рільництві, 7 працюють механізаторами. За досягнуті успіхи в розвитку колгоспного виробництва група передовиків цього господарства нагороджена орденами й медалями Союзу РСР. Ордена «Знак Пошани» удостоєний тракторист М. М. Пеліховський.
На початку 1970 року на базі колгоспів «Іскра» та «Жовтень» створено велику сільськогосподарську артіль ім. Т. Г. Шевченка. За нею закріплено 7048 га землі, в т. ч. 4887 га орної. Машинний парк її налічує 38 тракторів, 19 комбайнів, 18 автомобілів. На тваринницьких фермах - 2157 голів великої рогатої худоби, 3,5 тис. свиней, понад 5100 овець.
Трудящі селища активно включилися у всенародне соціалістичне змагання на честь 100-річчя від дня народження В. І. Леніна. Постійну увагу соціалістичному змаганню приділяла партійна організація колгоспу, щомісяця підбиваючи підсумки досягнень.
Комсомольська організація (налічує 35 чоловік) на сторінках «Комсомольського прожектора», в листках «Блискавка» і «Перець» регулярно висвітлювала трудові успіхи хліборобів, викривала допущені недоліки. Переможцями в ювілейному соцзмаганні вийшли доярки Л. А. Саражин, Н. П. Ноздрьова і Л. М. Курч, які виконали п'ятирічний план до 1 квітня 1970 року. Чабан І. П. Головацький у 1966-1970 рр. одержував по 105 ягнят від 100 вівцематок щорічно, а Д. В. Демченко настриг по 4 кг вовни від кожної вівці. Трудівники ланів у ювілейному році виростили по 20,2 цнт зернових з га проти 16,7 цнт в попередньому році. За досягнуті успіхи 68 колгоспників, у т. ч. 21 жінка, нагороджені Ленінською ювілейною медаллю. Трьом членам артілі - X. Ф. Дорохову, М. А. Тимошенку та С. І. Кривенцову присуджено звання почесного колгоспника.
На лист ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС і ЦК ВЛКСМ «Про поліпшення використання резервів виробництва і посилення режиму економії в народному господарстві» на коноплезаводі розпочався похід за бережливість і економію. Це дало можливість колективу підприємства на 1 грудня 1970 року випустити на 42,5 тонни продукції більше, ніж передбачалося планом. За 4 роки виконала п'ятирічку робітниця заводу Н. Я. Льовкіна. На честь 100-річчя від дня народження Ілліча її ім'я занесено до обласної Книги трудової слави. Колектив Веселинівського коноплезаводу нагороджений перехідним Червоним прапором та грошовою премією тресту і обкому профспілки працівників текстильної промисловості.
З великим трудовим піднесенням працювали веселинівці напередодні та в дні роботи XXIV з'їздів КПРС та КП України. Змагаючись за гідну зустріч партійних з'їздів, бригада вівчарів з колгоспу ім. Т. Г. Шевченка викликала на змагання чабанів радгоспу ім. Г. І. Петровського з Березанського району. Старий чабан М.Д.Довгань взяв на себе зобов'язанняодержати у 1971 році по 110 ягнят на кожні 100 вівцематок. Успішно завершили план першого кварталу 1971 року працівники Веселинівської автоколони, виконавши завдання на 101,6 проц., працівники комбінату побутового обслуговування квартальний план з усіх показників завершили до 24 березня. На коноплезаводі по-ударному працювали робітники зміни майстра П. П.Коханчука,
виконуючи щоденно змінні норми на 110 проц. На 135 проц. виконував змінні завдання слюсар Веселинівської майстерні райоб'єднання «Сільгосптехніки» М. О. Ка- лініченко.
Зростає і впорядковується Веселинове. З 1960 року воно віднесено до категорії селищ міського типу. За останні роки тут збудовано понад 200 нових житлових будинків, вкритих залізом, шифером та черепицею. З'явилося 6 нових заасфальтованих вулиць. В кожному кварталі - водозбірні колонки, у багатьох будинках - водопровід. Селище повністю електрифіковано. 1969 року введено в дію телефонну автоматичну станцію.
Через рік побудовано райунівермаг «Ювілейний», будинок культури на 600 місць із спортзалом, комбінат побутового обслуговування, готель, дитячий комбінат, три багатоповерхові житлові будинки та хлібозавод потужністю 30 тонн на добу. В селищі багато зелених насаджень. Силами громадськості створено 2 парки. Привабливий вигляд має алея трудової слави з портретами кращих людей селища і району. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Велика увага приділяється розвиткові охорони здоров'я трудящих. В селищі є поліклініка, аптека, районна лікарня на 130 ліжок. Понад 20 років у Веселинів- ській лікарні працює учасник Великої Вітчизняної війни Д. В. Галицький. У грудні 1942 року тоді 20-річному солдатові Дмитру Галицькому після тяжкого поранення ампутували обидві ноги. Одужавши, він обрав нелегку, але благородну професію лікаря. Д. В. Галицький здобув велику повагу жителів селища, які обрали його депутатом Веселинівської селищної Ради.
В селищі працюють загальноосвітні середня, восьмирічна і середня заочна школи, де трудяться 98 вчителів. В середній школі обладнано фізичний, хімічний та біологічний кабінети, створено навчально-виробничі майстерні. Вчителька Г. О. Митіна за високу педагогічну майстерність і Б. С. Зубрицький (перший секретар РК КП України) за активну діяльність у справі розвитку народної освіти нагороджені значком «Відмінник народної освіти УРСР». Тільки середню школу № 1 з 1954 по 1966 рік закінчили 727 чоловік, з них 21 - медаліст. Серед випускників Г. І. Бєльцов - член Спілки художників УРСР, учасник республіканських, всесоюзних і зарубіжних художніх виставок; археолог і поет Б. М. Мозолевський.
В спортивних залах середньої та восьмирічної шкіл діють секції вільної і класичної боротьби, ручного м'яча, легкої атлетики, шахів і шашок, футбольна, волейбольна та ін., керують ними на громадських засадах інструктори й вчителі фізкультури. В селшці є футбольний і 5 волейбольних майданчиків. Кандидат в майстри спорту М. М. Новиков завоював звання чемпіона Миколаївщини серед шахістів ДСТ «Колос».
У селищі є все необхідне для культурного відпочинку трудящих: районний Будинок культури ім. О. О. Богданова, кінотеатр на 500 місць, районний будинок піонерів, клуб коноплезаводу та районного об'єднання «Сільгосптехніки». При будинку культури працюють 8 гуртків художньої самодіяльності, духовий оркестр, якому присвоєно звання народного. Жіночий ансамбль «Росинка» і чоловічий ансамбль «Світанок» виступали на фестивалі мистецтв Миколаївщини «Зорі над
Бугом».
При будинку культури створено клуби суспільно-політичний та молодіжний «Мрія», які влаштовують цікаві зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни і передовими виробничниками. З їх ініціативи в березні 1969 року відбулася зустріч з визволителями Веселинового від німецько-фашистських загарбників. До веселинівців завітали колишній командир 266-ї стрілецької дивізії, нині генерал у від
ставці С. М. Фомиченко, полковник у відставці Ф. М. Мухаметдінов, радистка- розвідниця О. І. Пашковська, рідні старшого лейтенанта О. О. Богданова. У Комсомольському парку було відкрито обеліск односельцям, які загинули на фронтах Великої Вітчизняної війни.
Під час підготовки до 100-річчя від дня народження В. І. Леніна проведено теоретичні конференції на теми: «Боротьба парторганізацій Миколаївщини за здійснення ленінського плану будівництва соціалізму і комунізму», «Ленін і соціалістична культура» тощо. В кінотеатрі «Перемога» пройшов фестиваль фільмів, присвячених діяльності Комуністичної партії і її засновника В. І. Леніна. Було організовано екскурсії по ленінських місцях. 22 квітня 1970. року святково прикрасилися вулиці, громадські споруди і будинки селища. В цей день представники трудових колективів безперервним потоком йшли до пам'ятника В. І. Леніну. У почесній варті біля постаменту стояли ветерани партії, комсомольці, піонери. Після покладення квітів відбулася масова маніфестація трудящих Веселинового, яка продемонструвала непохитну єдність Комуністичної партії і народу, безмежну відданість заповітам Ілліча.
Значну роль у культурному житті селища відіграють 2 районні (для дорослих і дитяча), 3 профспілкові і 2 бібліотеки при установах. В 1970 році районна бібліотека для дорослих (в її фондах 22 420 примірників) обслуговувала 2900 читачів.
Шанують у Веселиновому народну художню творчість. За межами району відомі твори народних умільців - вишивки В. Г. Курінної, Н. Р. Лейнер та робота різьбяра по дереву В. І. Руденка. Живе в селищі поет А. С. Висоцький, твори якого ввійшли до збірки віршів «Зацвітай садочок» і збірки творів учителів-письменників «Перший заспів». {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Керівну роль у боротьбі трудящих за дальший розвиток економіки й культури селища відіграють партійні організації. Зростає авторитет комуністів, зміцнюються їх зв'язки з масами. Якщо в червні 1946 року територіальна первинна партійна організація об'єднувала 8 членів і кандидатів у члени партії, то на 1 січня 1970 року тільки партійна організація артілі ім. Т. Г. Шевченка налічувала 48 комуністів, а в усіх 17 партійних організаціях райцентру - 345 комуністів. Свій ідейно-теоретичний рівень комуністи підвищують у школах і семінарах політичної освіти, районній школі партійно-господарського активу, в школі економіки сільського господарства. В 1970 році комсомольські організації селища об'єднували в своїх лавах 350 членів ВЛКСМ.
До селищної Ради депутатів трудящих входить 56 депутатів, з них - 23 жінки. На своїх сесіях Рада обговорює найрізноманітніші питання господарського й культурного життя. При Раді створено 7 комісій: планово-фінансову, сільськогосподарську, торгівлі і громадського харчування, комунального господарства, соціалістичної законності, культурно-освітню і мандатну.
Трудящі Веселинового прагнуть зробити його селищем високої комуністичної культури й побуту.