Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Сергіївка
Сергіївка - село, центр сільської Ради, розташоване на річці Комишуватці, за 14 км на північ від районного центру і 18 км від залізничної станції Людмилівка. Населення - 962 чоловіка. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Михайлівка і Сергіївське. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Територія, яку займає нині село, до 1809 року значилася як «пустопорожня казенна земля». У 1809 році сюди прибули на поселення селяни з Курської губернії. Пізніше тут осідали також переселенці з Воронезької, Орловської, Полтавської та Чернігівської губерній. 1812 року поміщик Самарис, одержавши навколо Сергіївки 700 десятин землі, переселив сюди своїх кріпаків. Кількість населення збільшувалася - якщо в 1812 році у селі жило 150 чоловік, то 1859 року - вже 708. Переважна більшість жителів села була кріпаками. Сергіївна входила в той час до Братської волості Єлисаветградського повіту. Жителі займалися хліборобством, скотарством, рибальством. В першій половині XIX ст. тут селяни відбували триденну панщину, платили подушний податок, виконували шляхову й військову повинності. Траплялися випадки, коли кріпаки відмовлялися виконувати повинності. Так, 1858 року селяни, серед яких стали поширюватися чутки про волю, яку буцімто готує їм цар, не вийшли на панщину. Напередодні реформи до Сергіївки прибула сотня козаків для втихомирення незадоволених.
Під час проведення реформи 1861 року земельні наділи одержали 332 ревізькі душі. З селянського земельного клину 2,6 тис. десятин було податної землі, 2,3 тис. оброчної. Згідно з уставною грамотою селяни залишалися тимчасовозобов'язаними до повного викупу землі. Більша частина селянського клину припадала на косогори, балки та яри. Кращі землі залишалися у багатіїв. 133 десятини прирізала собі церква. Весною 1862 року обурена біднота відмовилася прийняти уставну грамоту і виконувати повинності. Лише за допомогою козацької сотні було придушено заворушення селян.
В 60-80 рр. XIX ст. малоземельні селяни Сергіївки орендували щорічно понад 1,7 тис. десятин землі у багатіїв. Водночас частина селян-бідняків, що не мали тягла, теж здавала свої наділи в оренду заможним селянам, продавала її або віддавала за борги лихварям.
Ще більше поглибилося класове розшарування на селі на початку XX ст. Майже 60 проц. селян були безземельними і безтяглими або мали від одної до 4 десятин; 5-10 десятинами землі володіло 30 проц. селян. Решта мала понад 10 десятин. Пролетаризовані селяни йшли працювати в міста, наймалися до поміщиків. За переписом 1883-1885 рр., у селі мешкало 1265 чоловік, було 225 дворів, щотижня відбувалися базари, торгували 7 крамниць, що належали багатіям.
Загострювалися класові протиріччя. 1904 року місцевий житель, бідняк 3. Бабичев встановив зв'язок з членами революційного гуртка, створеного у Братському і, одержуючи звідти літературу, проводив у селі антиурядову пропаганду. Під час революції 1905-1907 рр. у Сергіївці відбувалися масові сходки, на яких бідняки вимагали справедливого розподілу землі. Організатором цих сходок був місцевий селянин П. Качур. Влітку 1906 року велика група селян ходила в Братське, щоб підтримати страйкуючих робітників.
Після столипінської реформи чимало жителів села розпродали свої наділи і виїхали до Сибіру. Куркулі за безцінь скупили їх землю. Один з них придбав таким
чином понад 100 десятин. Всього внаслідок реформи в руках сергіївських куркулів зосередилося 29,2 проц. земельного фонду села.
Поміщицький гніт і свавілля, постійні турботи про шматок хліба затримували культурний розвиток села. Через відсутність медичної допомоги багато людей вмирало від тифу, дифтериту, чорної віспи. Школу, яку відкрили у 30-х роках XIX ст., відвідувало 32 учні. Висока плата за навчання, постійні нестатки не давали змоги бідним селянам віддавати дітей до школи.
Становище трудящих села погіршилося під час першої світової війни. Збільшилася кількість безземельних господарств. Через нестачу робочих рук бідняки змушені були здавати свої наділи в оренду або продавати їх заможним хазяям. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року не виправдала сподівань бідняків на поліпшення свого' становища - і земля, і влада, як і раніше, залишилися в руках поміщиків і капіталістів.
В Сергіївці про перемогу Жовтневого збройного повстання дізналися в листопаді
1917 року. Наприкінці грудня сільські активісти С. С. Челобов, Ф. К. Новиков і В. М. Павлов організували мітинг, на якому селяни висловили свою підтримку Радянській владі. Сільську управу розігнали. До обрання Ради селянських депутатів в лютому 1918 року всі важливі питання вирішувалися загальними зборами громади. Тільки-но Рада приступила до розподілу землі між бідняками, як в березні{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1918 року в Сергіївку вступили загони австро-німецьких військ. Селян обклали такою контрибуцією, сплатити яку не було ніякої змоги. Окупанти ходили по дворах і забирали все, що бачили. В кінці 1918 року свою владу в селі проголосили петлюрівці.
В березні 1919 року частини Червоної Армії вигнали їх звідти. Було створено ревком, який очолив робітник із Братського М. Рибак. Члени ревкому почали розподіляти землю між бідняками, допомагали їм насінням і тяглом. Селяни організували збір продовольства для Червоної Армії. До серпня 1919 року вони здали 700 пудів зерна і фуражу для армії і 1480 пудів в рахунок продрозверстки.
Та в кінці серпня село захопили денікінці. Білогвардійці розстріляли члена виконкому Ради П. Нікітенка, вчинили прилюдне катування активістів-бідняків Д. Т. Бубнова, С. П. Кононова, спалили хату бідняка С. П. Панфілова та конфіскували у селян 47 голів великої рогатої худоби. Члени ревкому, що залишилися у підпіллі, створили озброєний загін для боротьби з ворогом. Бойові операції він проводив спільно з Братським загоном під командуванням В. І. Афанасьєва. В січні 1920 року партизани разом із частинами Червоної Армії визволили Сергіївку від денікінців. Понад 50 жителів села стали червоноармійцями і билися на фронтах громадянської війни.
Створений в кінці січня ревком, який очолив комуніст С. С. Челобов, приступив до запровадження в життя законів Радянської влади. У відповідності з постановою Президії ВУЦВКу від 25 лютого 1920 року «Про призначення повсюдних виборів до Рад і про порядок обрання на IV Всеукраїнський з'їзд Рад» у Сергіївці в березні обрано Раду селянських депутатів. Очолив її колишній червоний партизан бідняк Т. І. Шендрик. З його допомогою у червні 1920 року було створено КНС, головою якого став місцевий бідняк І. І. Горшков. Комітет здійснював контроль над виконанням земельного закону. Матеріали перевірок обговорювалися на його зборах. Виконуючи продрозверстку, сергіївці 1920 року здали державі 9 тис. пудів хліба. Активну допомогу подавали вони Червоній Армії під час наступу Врангеля.В жовтні 1920 року в селі був проведений «тиждень допомоги фронту», під час якого жителі села зібрали і передали у фонд Червоної Армії продовольство, теплий одяг.
Після закінчення громадянської війни Радянська держава посилила допомогу трудящому селянству у відбудові господарства. Лише в 1922 році для бідняків та родин червоноармійців було виділено 395 пудів насіння. Частину селянських: сімей, яка найбільш потерпіла від неврожаю 1921 року, держава підтримала продуктами харчування. ЇЦе у 1921 році в Сергіївці відкрилася прокатна станція, яка мала молотарку, 7 сівалок, 2 жатки, 14 плугів тощо. 1926 року тут були вже парова і дві кінні машини, 25 жаток, 63 віялки, 32 сівалки, 315 плугів, 2 млини і маслоробня. Для кращої пропаганди раціональних методів використання землі КНС виділив під показове дослідне поле 12 гектарів.
Дуже гострою була боротьба у селі з куркульством, яке тероризувало сільських активістів, залякувало бідноту. Ще у вересні 1920 року з ініціативи сільського КНС у десяти куркульських господарств, які відмовились виконувати продрозверстку, вилучили понад 1600 пудів хліба. 1922 року рішенням сільської Ради куркульські сім'ї були обкладені податком на користь біднішої частини населення. У липні кур-; кулі напали на будинок, де проходили збори комсомольського осередку. Відбулася гостра сутичка, в якій переможцями вийшли комсомольці й сільська молодь. На загальному сільському сході селяни засудили ворожі дії куркулів. Комуністи С. С. Челобов, В. І. Афанасьєв, комсомольці Г. Т. Калайда, його брат Леонтій і сестра Марія, В. І. Іванов та 3. Ф. Чудій для проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо важливості продподатку були закріплені за п'ятихатками. У вересні селяни організували чотири недільники, щоб
прискорити вивезення хліба до Братської заготівельної контори. Продподаток 1922 року сергіївці виконали достроково - державі було здано понад 8 тис. пудів хліба.
У 1923 році в селі жило 1384 чоловіка. 246 господарств мали понад 800 десятин орної землі, 156 корів, 204 робочих коней. Основну масу селян становили середняки. Того року в Сергіївці створено ТСОЗ «Світло» з семи {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}господарств, які мали 30 десятин придатної до обробітку землі. Незабаром виникло сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство, головою якого обрали Г. М. Цибульського. Воно об'єднувало 145 пайовиків, мало крамницю, млин. 26 листопада 1926 року виник ТСОЗ «Хлібороб». Це товариство об'єднало 54 чоловіка, мало 470 га землі.
У боротьбі за нове життя перед вели сільські комуністи. 1921 року вони входили до складу волпартосередку, створеного 23 лютого 1920 року. Весною 1925 року в селі було вже 10 комуністів. 1 травня того ж року створено в Сергіївці партосередок, секретарем якого обрали М. Ростиянова. Ще влітку 1921 року за допомогою комуністів молодь організувала комсомольський осередок, першим секретарем якого став Г. Т. Калайда. Комсомольці брали активну участь у громадському житті Сергіївки. Вони читали селянам газети, готували вистави в клубі, проводили з молоддю політичні заняття в гуртку «Світогляд». Осередок мав свого сількора, який надсилав кореспонденції до газети «Червоний шлях» - органу Єлисаветградського окружкому КП(б)У та окрвиконкому (з 1923 року село входило до складу Братського району Єлисаветградського округу). Комсомольці створили касу взаємодопомоги, яка надавала допомогу селянам-біднякам, організували сільськогосподарський гурток, що мав свою дослідну ділянку.
Значна роль у залученні жителів села до активної господарської та громадської діяльності належала Раді, до якої в 1921 році входило 17 депутатів. При ній працю-
вали комісії: благоустрою, санітарна, культурно-освітня та інші. За активною участю сільської Ради в селі було проведено кілька суботників і недільників, під час яких відремонтували шляхи, колодязі, висадили на вулицях дерева. Частина жителів під час суботників та недільників ремонтувала сільський клуб, школу. За безпосередньою участю Ради селянських депутатів та КНС у Сергіївці 1920 року було відкрито початкову школу. 28 серпня 1920 року на загальних зборах жителів села, скликаних Радою, обрали комісію по ліквідації неписьменності, до якої ввійшло 5 чоловік. Вона взяла на облік тих жителів села, що не вміли читати і писати. їх налічувалося тут 630 чоловік. Для неписьменних відкрили дві школи лікнепу. Члени комісії проводили роз'яснювальну роботу серед селян по залученню їх до шкіл лікнепу, збирали кошти для придбання зошитів та письмового приладдя. З 1924 по 1927 рік лікнеп закінчило 250 чоловік. Багато з них здобули пізніше вищу освіту.
Вечорами жителі Сергіївки збиралися в школу, щоб подивитися концерт або виставу драматичного гуртка. У 1922 році демобілізований червоноармієць М.Ф.Бубно в організував у сельбуді духовий оркестр. Сільський комсомольський осередок, до складу якого в 1924 році входило 17 юнаків і дівчат, передплачував 7 газет, відкрив хату-читальню. Вечорами тут влаштовувалися колективні читання газет та книг, також їх обговорення. Щовечора хату-читальню відвідувало 40 чоловік. Комсомольці випускали стіннівку «Готуємо зміну», в якій повідомляли про хід ліквідації неписьменності, боротьбу з куркулями і роботу серед сільської молоді. Тричі на тиждень у сельбуді проводилися голосні читки та бесіди на політичні теми, з питань агрономії, влаштовувалися вечори запитань та відповідей. Бюро Братського райпарткому від 28 лютого 1925 року відзначило відмінну роботу Сергіївського сельбуду, який активно допомагав місцевому партосередку проводити культурно-масову роботу серед жителів села.
1929 року в селі створено артіль «Біднота», в першій половині 1930 року - ім. Куйбишева та «Петрова правда» (названу на честь Петра Нікітенка, розстріляного денікінцями у 1919 році). Четверта артіль «Хлібороб» стала найбільшим господарством у Сергіївці. До неї записалося 366 чоловік. Тут було майже 1100 га землі, в т. ч. 856 га орної. В справі колективізації одноосібних селянських господарств чималу допомогу сільській парторганізації надавали колишні учасники громадянської війни. Вони
першими вступали до колгоспу, брали активну участь у боротьбі з куркульством, яке будь-якою ціною намагалося перешкодити колективізації. Так, у 1929 році куркулі вчинили замах на голову КНС О. П. Звєкова6,1930 року напали на голову колгоспу «Петрова правда» Г. Г. Прибельського. Виконуючи рішення загальних зборів, сільська Рада виселила 10 куркульських родин, майно їх конфіскували і передали колгоспам. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Поступово колективні господарства зміцнювалися. Вже через 2 роки після створення колгосп «Хлібороб» виростив найвищий у районі врожай зернових - 16 цнт з га, успішно виконав план продажу хліба державі, в стислі строки посіяв озимі. 1933 року за виконання плану здачі хліба державі артіль занесли на районну Дошку пошани. 1933 року колгоспники зустрічали 2 перших трактори. В селі почали діяти короткострокові курси механізаторів, де поряд з хлопцями навчалися і дівчата. Після закінчення курсів Д. Раєвська, М. Калайда, В. Пилипенко та інші за прикладом П. М. Ангеліної організували тракторну бригаду. М. І. Ракул сіла за кермо комбайна, в 1940 році права водіїв одержали О. М. Бєлікова, Л. С. Грязєва, В. Д. Дні
прова. Комсомольці села бралися за найвідповідальнішу роботу і успішно з нею справлялися. О. І. Блоха очолювала комсомольсько-молодіжну ланку. За вирощення 350 цнт цукрових буряків з га її послали 1938 року на нараду буряківників у Москву. По-ста ханойському працювали в колгоспах В. Фанта, Н. Татарова, М. Вовченко. Ланка В. Фанти весною 1937 року засівала щоденно по 6 га при нормі 4,5 га. Сумлінно трудився в артілі чабан І. А. Полянський. За одержання приплоду 105 ягнят від 100 вівцематок він 1939 року був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Авторитетом серед молоді і всіх колгоспників користувалася бригадир колгоспу «Червоний плугатар» комсомолка Є. І. Блоха. Член Братського райкому комсомолу, учасниця стахановського руху, вона була делегатом IX з'їзду ЛКСМ України. Самовіддано працювали комуністи Г. С. Щербина, М. Ф. Павлик, Ф. А. Чаусовська. Учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у 1940 році був бригадир тракторної бригади Г. М. Мошков.
Для організаційно-господарського зміцнення колгоспів багато зробила партійна організація, яка весь час вдосконалювала методи роботи з людьми. Якщо 1933 року в Сергіївці налічувалося 7 комуністів, то на початку 1941 року - 20. Постійну допомогу сільським комуністам надавав Братський РК КП(б)У. Тільки в 1939 році в селі побували 17 лекторів і доповідачів, агіткультбригада. Жителі Сергіївки брали активну участь у суспільно-політичному житті країни. В 1932 році вони збирали гроші на будівництво літака «Горький», в наступному - для побудови ескадрильї ім. Постишева. В 1936 році сільська Рада організувала збір коштів для іспанських дітей.
В 1941 році колгосп ім. В. І. Леніна (так з 1938 року названо артіль «Біднота») мав 5 амбарів, 11 приміщень для громадського тваринництва, лісосклад, кузню. Було чотири бригадні їдальні. Протягом усіх передвоєнних років на чолі цього господарства стояв комуніст Г. Т. Калайда. Як здібного організатора його посилали для обміну досвідом в інші колгоспи району. В середині 30-х років колгоспи села збирали по 100-110 пудів озимої пшениці, мали високі намолоти ячменю, соняшнику й інших культур. Колгоспники одержували на трудодень по 3-4 кг хліба. Сільські трудів ники зводили нові будинки. В селі працював фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. Діти навчалися в семирічній школі, де директором був колишній наймит, комуніст І. П. Сологуб. В Сергіївській школі, як в одній з кращих шкіл району, в 1936 році було проведено районну конференцію вчителів. Тут діяло 5 гуртків, де, крім учнів, брала участь і сільська молодь. У сільському клубі теж працювали гуртки художньої самодіяльності. Духовий оркестр виступав з концертами перед односельцями, часто виїздив у районний центр та сусідні села. Проводилася активна робота і в червоних кутках колгоспів. Бюро Братського райпарткому, що відбулося 15 грудня 1935 року, відмітило позитивний досвід масово-політичної роботи в червоних кутках Сергіївки. У побут селян увійшли радіо, кіно. Чимало жителів села систематично користувалися послугами бібліотеки. Активну роботу проводили первинні організації Тсоавіахіму та МОДРу, які були створені в селі з ініціативи сільського КНС ще в 1928 році.
22 червня 1941 року жителі Сергіївки почули страшну звістку про віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянську країну. 305 жителів
села пішли захищати рідну Вітчизну. 122 чоловіки не повернулися з фронту до рідних домівок. У лютому 1945 року загинув кавалер ордена Червоного Прапора, ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня І. Ф. Новиков. На одній з ділянок фронту 2 ворожих батальйони при підтримці 7 танків «Тигр» перейшли в контрнаступ. Дорогу їм перегородила артилерійська батарея сержанта І. Ф. Новикова. В нерівному бою мужні воїни підбили{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
З танки і знищили понад 50 фашистських автоматників. Коли загинула обслуга, ще 2 танки підпалив сам Новиков. Безстрашний герой припинив вогонь з гармати лише після четвертого, на цей раз смертельного, поранення. Про його подвиг писали фронтові газети. Віддав життя за рідну Вітчизну і полковник П. І. Филимонов. Ще в 1919 році він бився з білогвардійцями і був нагороджений орденом Червоного Прапора. 17 березня 1942 року він загинув на Смоленщині. Колгоспник Г. Г. Чорний нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня і трьома бойовими медалями. В боях за Вітчизну відзначився й І. Г. Кисельов, якого нагороджено орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки та трьома бойовими медалями.
Багато лиха завдали фашистські загарбники селу. Окупували вони його 7 серпня 1941 року. В перші дні окупації від рук гітлерівців загинуло 15 сільських активістів - П. С. Фомін, І. П. Микитенко, В. Т. Іванов, П. І. Потапенко, дружина радянського офіцера 3. Бєлікова з двома дітьми та інші. Понад 60 юнаків і дівчат окупанти відправили на примусові роботи до Німеччини.
Визволили Сергіївну від гітлерівців частини 2-го Українського фронту 19 березня 1944 року. Неймовірно важко було піднімати з руїн село і господарства колгоспів. Робочих рук не вистачало. Відриваючи від себе, люди несли зерно до артілі, щоб засіяти землю і дати хліб фронту. Протягом 1944 року в селі відновили роботу колгоспи ім. Леніна, ім. Куйбишева, «Хлібороб» та «Червоний плугатар». Правління колгоспу ім. Леніна, головою якого в той час був комуніст І. І. Попадін, згуртувало численний актив.
Організовано тут пройшла підготовка тягла та реманенту до весняно-польових робіт. Незважаючи на величезні труднощі (орали коровами, сіяли вручну), того літа на колгоспних ланах колосилися зернові на площі 517 га. Під час жнив у поле вийшли жінки з серпами, чоловіки з косами. Відтворювалося і поголів'я громадського тваринництва. 1944 року артіль ім. Леніна мала 28 голів великої рогатої худоби, 25 свиней, 22 вівці, а вже в наступному році тут були: молочнотоварна, свино- та конеферми, вівцеферма, розвивалося птахівництво.
Партійна організація і сільська Рада піклувалися і про поліпшення культурно- освітньої роботи в селі. За короткий час жителі відремонтували шкільне приміщення, зробили парти. Великою популярністю користувалися серед односельців колективи драматичного та хорового гуртків сільського клубу. Відкрилася бібліотека, жителі села приносили сюди книги, що уціліли під час окупації. В 1944 році відновив роботу фельдшерський пункт.
Як і всі радянські люди, трудящі Сергіївки вносили свої заощадження у фонд оборони, на побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Так, І. Ф. Бубнов вніс із власних заощаджень на будівництво танка «Т-34» 36 тис. карбованців.
Організатором населення на якнайшвидшу відбудову господарства та всебічну допомогу фронту була сільська партійна організація, відновлена 1 листопада 1944 року. Через 2 роки вона налічувала у своєму складі 11 комуністів. Члени партії проводили ідейно-політичну роботу серед населення. Діяла політична школа, був створений колектив агітаторів, пропагандистів, який став кращим у районі. Протягом 1944-1945 рр. було відновлено колгоспні комсомольські організації. Комсомольці артілі «Хлібороб» - Г. Бринзов, М. Дорошенко, О. Дороженко та інші стали організаторами хлібних валок для фронту. За прикладом комуністів юнаки і дівчата працювали на найважчих ділянках роботи. В 1946 році комсомолки М. О. Губанова, В. І. Шендрик, М. С. Семенихіна й інші створили жіночу тракторну бригаду. Протягом 1946-1949 рр. сергіївські артілі повністю освоїли довоєнні посівні площі та досягли довоєнного рівня по врожайності таких культур, як озима пшениця, ячмінь,
соняшник, кукурудза. Колгосп ім. Леніна, успішно виконуючи плани першої післявоєнної п'ятирічки, в 1949 році продав державі 4,6 тис. цнт зерна.
Весною 1950 року чотири артілі Сергіївки об'єдналися в одну - ім. Леніна, що відкрило широкі можливості для дальшого розвитку господарства і поліпшення добробуту колгоспників. Восени того року артіль продала державі 25,2 тис. цнт хліба - значно більше, ніж продавали до цього усі {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}господарства села, разом узяті. Колгосп мав 258 корів, понад тисячу свиней, більше двох сотень овець, 320 коней. У тваринництві було механізовано такі процеси, як напування худоби і приготування кормів. Щоб мати поливні землі, колгосп побудував два ставки, 1952 року став до ладу цегельний завод. Цю роботу виконували спеціально організовані колгоспом будівельні бригади.
1955 року артіль зайняла перше місце в районі по продуктивності дійного стада. У 1958 році хлібороби виростили в середньому по 24 цнт зернових з га. Майстрами вирощування високих урожаїв кукурудзи стали колгоспні механізатори В. Б. Губанов, І. П. Бездирєв, які зібрали 1958 року по 37 цнт зерна кукурудзи з га. У господарстві проводилися районні семінари голів колгоспів, секретарів первинних партійних організацій і передовиків виробництва з метою вивчення передового досвіду роботи.
Колгосп проводить значні меліоративні роботи. В 1967 році тут було 44 га зрошувальних земель, а в 1970 - площа їх зросла до 105 га. Братський райком КП України та райвиконком схвалили досвід колгоспу ім. Н. К. Крупської (так названо колгосп у 1963 році) по меліорації земель шляхом малого зрошення і рекомендували його іншим господарствам.
Успішно розвивається тваринництво. 1970 року колгоспне стадо налічувало 2,5 тис. свиней, понад 2,1 тис. голів великої рогатої худоби, 2 тис. овець. На тваринницьких фермах впроваджено комплексну механізацію. В 1970 році неподільні фонди колгоспу становили 2,7 млн. карбованців.
Успішно виконавши завдання восьмої п'ятирічки, господарство понад план продало державі майже 11 тис. цнт зерна, 747 цнт м'яса, більше трьох тис. цнт молока, 2,4 тис. цнт овочів. Багато коштів артіль виділяє на капітальне і культурне будівництво. До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна на ці кошти побудовано медпункт, хлібопекарню, дитячий комбінат, лазню, спортзал, двоповерховий адміністративний будинок. Стали до ладу гараж для автотранспорту, 7 тваринницьких приміщень, зерносховище, заасфальтовано 4 км сільської дороги. Споруджено теплицю на 500 кв. метрів, електропарники на 1 тис. рам. Зростає технічна оснащеність господарства: в 1970 році колгоспний машинно-тракторний парк налічував 32 трактори, 37 різних комбайнів, 19 автомашин, багато двигунів, електромоторів, плугів, культиваторів, сівалок тощо.
За трудові успіхи у повоєнний час понад 90 колгоспників відзначені урядовими нагородами. Орденом Леніна нагороджені В. І. Апальков і Б. О. Бевзюк, орденом Трудового Червоного Прапора - О. Т. Бурвенкова, М. О. Губанов та П. І. Вакула. Звання Героя Соціалістичної Праці в 1951 році удостоєна ланкова П. С. Грязєва. Зразу ж після визволення Сергіївки від фашистів вона очолила ланку, яка прославилася високими врожаями на всю область. Так, у 1947 році було вирощено по 35 цнт
озимої пшениці на кожному га, а через два роки вже по 38. цнт зерна кукурудзи на кожному з 10 га посіву. 51 трудівника відзначено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». В 1971 році голова колгоспу І. Г. Кисе- льов удостоєний ордена Жовтневої Революції.
Трудівники артілі достроково виконали соціалістичні зобов'язання на честь XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України. План першого кварталу 1971 року по виробництву молока, яєць перевиконано. У соціалістичному змаганні серед господарств району колгосп завоював перше місце по виробництву і продажу державі молока, за що йому було вручено перехідний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому, а також нагороджено Почесною грамотою райкому КП України та райвиконкому. Доярка Г. Т. Гризоглазова за перший квартал 1971 року надоїла по 859кг молока від кожної корови і завоювала першість серед тваринників колгоспу. Ім'я її занесено на районну Дошку пошани. Цієї ж честі удостоєно комбайнера артілі комуніста М. О. Новикова, який за 1970 рік зібрав зернових з площі 222 га і намолотив 5604 цнт хліба.
Обговорюючи матеріали XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України, трудівники Сергіївки взяли зобов'язання виконати дев'яту п'ятирічку за 4,5 року, довести врожай зернових на кожному га до 28 цнт, збільшити
середньорічне виробництво м'яса на 35 проц., молока - на 23 проц., яєць - на 57 процентів.
Зростає добробут трудящих Сергіївки. З 1967 року оплата праці в артілі стала гарантованою. Вартість одного людино-дня в 1970 році становила 3 крб. 47 коп. Кожний колгоспник в середньому заробляє за рік 900-1000 крб. Підвищилася купівельна спроможність населення. 1970 року через споживчу кооперацію жителі Сергіївки придбали товарів на суму 872,8 тис. крб. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Майже в кожній хаті є радіоприймач, холодильник, газова плита та інші предмети домашнього вжитку. Протягом восьмої п'ятирічки понад 60 сімей переселилися в нові будинки, а 90 - перебудували свої житла. Нові добротні будинки, криті черепицею і шифером, стоять у зелені дерев і виноградників. Вулиці села - широкі, рівні, біля кожного двору - квіти. В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок.
Більше половини дорослого населення села має середню освіту. В середній школі щорічно навчається 270 учнів, 70 чоловік здобувають освіту в заочній середній школі. Тут працюють 25 учителів з вищою і середньою спеціальною освітою. Педагогічний колектив тривалий час очолював заслужений учитель УРСР І. В. Звєков, якого за 40-річну педагогічну діяльність нагороджено орденом Леніна. За роки Радянської влади із села вийшло до 200 учителів, 30 агрономів, багато лікарів тощо.Тут народився П. М. Щербаков - Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР сьомого та восьмого скликання, який працює бригадиром судноскладальників на Чорноморському суднобудівному заводі. Син колишнього бідняка Г. Т. Гавриляк став кандидатом сільськогосподарських наук, працює у Херсонському сільськогосподарському інституті. В багатьох родинах колгоспників закінчили вуз по 2- З чоловіка.
Після робочого дня трудівникам села є де відпочити. В зелені парку стоїть колгоспний будинок культури. Молодь бере активну участь у гуртках художньої самодіяльності. Тільки в 1970 році аматори сцени 29 разів виступали з концертами перед односельцями та трудівниками сусідніх артілей. Агіткультбригада - частий гість
у полі і на фермах колгоспу. Особливою популярністю користується духовий оркестр, створений ще в перші роки Радянської влади. У ньому грало більше як 150 жителів Сергіївки. В репертуарі оркестру - класика, сучасні твори українських та російських композиторів. У будинку культури проводяться тематичні вечори, диспути, усні журнали. Лекції читають тут члени сільської групи товариства «Знання». 800 жителів села - активні читачі сільської бібліотеки. Бібліотечна рада організовує читацькі конференції, обговорення книг тощо. Стало вже традицією влаштовувати книжкові виставки, бібліографічні огляди. Крім сільської, в селі є колгоспна та шкільна бібліотеки.
Про громадську активність жителів села свідчить, насамперед, зростання рядів партійної організації. У колгоспній партійній організації - 27 членів партії і кандидатів у члени КПРС. Комсомольська організація налічує у своєму складі 55 юнаків і дівчат. До Сергіївської сільської Ради обрано 35 депутатів, з них 9 комуністів і 6 комсомольців. Серед депутатів багато жінок-трудівниць. Це-доярка М. О. Малофеєнко, пташниця О. С. Пожидаєва та інші. Сільська Рада приділяє багато уваги питанням виробництва, культури, благоустрою села.
Жителі села докладають усіх зусиль для виконання завдань нового п'ятирічного плану, для дальшого розквіту свого села.
Територія, яку займає нині село, до 1809 року значилася як «пустопорожня казенна земля». У 1809 році сюди прибули на поселення селяни з Курської губернії. Пізніше тут осідали також переселенці з Воронезької, Орловської, Полтавської та Чернігівської губерній. 1812 року поміщик Самарис, одержавши навколо Сергіївки 700 десятин землі, переселив сюди своїх кріпаків. Кількість населення збільшувалася - якщо в 1812 році у селі жило 150 чоловік, то 1859 року - вже 708. Переважна більшість жителів села була кріпаками. Сергіївна входила в той час до Братської волості Єлисаветградського повіту. Жителі займалися хліборобством, скотарством, рибальством. В першій половині XIX ст. тут селяни відбували триденну панщину, платили подушний податок, виконували шляхову й військову повинності. Траплялися випадки, коли кріпаки відмовлялися виконувати повинності. Так, 1858 року селяни, серед яких стали поширюватися чутки про волю, яку буцімто готує їм цар, не вийшли на панщину. Напередодні реформи до Сергіївки прибула сотня козаків для втихомирення незадоволених.
Під час проведення реформи 1861 року земельні наділи одержали 332 ревізькі душі. З селянського земельного клину 2,6 тис. десятин було податної землі, 2,3 тис. оброчної. Згідно з уставною грамотою селяни залишалися тимчасовозобов'язаними до повного викупу землі. Більша частина селянського клину припадала на косогори, балки та яри. Кращі землі залишалися у багатіїв. 133 десятини прирізала собі церква. Весною 1862 року обурена біднота відмовилася прийняти уставну грамоту і виконувати повинності. Лише за допомогою козацької сотні було придушено заворушення селян.
В 60-80 рр. XIX ст. малоземельні селяни Сергіївки орендували щорічно понад 1,7 тис. десятин землі у багатіїв. Водночас частина селян-бідняків, що не мали тягла, теж здавала свої наділи в оренду заможним селянам, продавала її або віддавала за борги лихварям.
Ще більше поглибилося класове розшарування на селі на початку XX ст. Майже 60 проц. селян були безземельними і безтяглими або мали від одної до 4 десятин; 5-10 десятинами землі володіло 30 проц. селян. Решта мала понад 10 десятин. Пролетаризовані селяни йшли працювати в міста, наймалися до поміщиків. За переписом 1883-1885 рр., у селі мешкало 1265 чоловік, було 225 дворів, щотижня відбувалися базари, торгували 7 крамниць, що належали багатіям.
Загострювалися класові протиріччя. 1904 року місцевий житель, бідняк 3. Бабичев встановив зв'язок з членами революційного гуртка, створеного у Братському і, одержуючи звідти літературу, проводив у селі антиурядову пропаганду. Під час революції 1905-1907 рр. у Сергіївці відбувалися масові сходки, на яких бідняки вимагали справедливого розподілу землі. Організатором цих сходок був місцевий селянин П. Качур. Влітку 1906 року велика група селян ходила в Братське, щоб підтримати страйкуючих робітників.
Після столипінської реформи чимало жителів села розпродали свої наділи і виїхали до Сибіру. Куркулі за безцінь скупили їх землю. Один з них придбав таким
чином понад 100 десятин. Всього внаслідок реформи в руках сергіївських куркулів зосередилося 29,2 проц. земельного фонду села.
Поміщицький гніт і свавілля, постійні турботи про шматок хліба затримували культурний розвиток села. Через відсутність медичної допомоги багато людей вмирало від тифу, дифтериту, чорної віспи. Школу, яку відкрили у 30-х роках XIX ст., відвідувало 32 учні. Висока плата за навчання, постійні нестатки не давали змоги бідним селянам віддавати дітей до школи.
Становище трудящих села погіршилося під час першої світової війни. Збільшилася кількість безземельних господарств. Через нестачу робочих рук бідняки змушені були здавати свої наділи в оренду або продавати їх заможним хазяям. Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 року не виправдала сподівань бідняків на поліпшення свого' становища - і земля, і влада, як і раніше, залишилися в руках поміщиків і капіталістів.
В Сергіївці про перемогу Жовтневого збройного повстання дізналися в листопаді
1917 року. Наприкінці грудня сільські активісти С. С. Челобов, Ф. К. Новиков і В. М. Павлов організували мітинг, на якому селяни висловили свою підтримку Радянській владі. Сільську управу розігнали. До обрання Ради селянських депутатів в лютому 1918 року всі важливі питання вирішувалися загальними зборами громади. Тільки-но Рада приступила до розподілу землі між бідняками, як в березні{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
1918 року в Сергіївку вступили загони австро-німецьких військ. Селян обклали такою контрибуцією, сплатити яку не було ніякої змоги. Окупанти ходили по дворах і забирали все, що бачили. В кінці 1918 року свою владу в селі проголосили петлюрівці.
В березні 1919 року частини Червоної Армії вигнали їх звідти. Було створено ревком, який очолив робітник із Братського М. Рибак. Члени ревкому почали розподіляти землю між бідняками, допомагали їм насінням і тяглом. Селяни організували збір продовольства для Червоної Армії. До серпня 1919 року вони здали 700 пудів зерна і фуражу для армії і 1480 пудів в рахунок продрозверстки.
Та в кінці серпня село захопили денікінці. Білогвардійці розстріляли члена виконкому Ради П. Нікітенка, вчинили прилюдне катування активістів-бідняків Д. Т. Бубнова, С. П. Кононова, спалили хату бідняка С. П. Панфілова та конфіскували у селян 47 голів великої рогатої худоби. Члени ревкому, що залишилися у підпіллі, створили озброєний загін для боротьби з ворогом. Бойові операції він проводив спільно з Братським загоном під командуванням В. І. Афанасьєва. В січні 1920 року партизани разом із частинами Червоної Армії визволили Сергіївку від денікінців. Понад 50 жителів села стали червоноармійцями і билися на фронтах громадянської війни.
Створений в кінці січня ревком, який очолив комуніст С. С. Челобов, приступив до запровадження в життя законів Радянської влади. У відповідності з постановою Президії ВУЦВКу від 25 лютого 1920 року «Про призначення повсюдних виборів до Рад і про порядок обрання на IV Всеукраїнський з'їзд Рад» у Сергіївці в березні обрано Раду селянських депутатів. Очолив її колишній червоний партизан бідняк Т. І. Шендрик. З його допомогою у червні 1920 року було створено КНС, головою якого став місцевий бідняк І. І. Горшков. Комітет здійснював контроль над виконанням земельного закону. Матеріали перевірок обговорювалися на його зборах. Виконуючи продрозверстку, сергіївці 1920 року здали державі 9 тис. пудів хліба. Активну допомогу подавали вони Червоній Армії під час наступу Врангеля.В жовтні 1920 року в селі був проведений «тиждень допомоги фронту», під час якого жителі села зібрали і передали у фонд Червоної Армії продовольство, теплий одяг.
Після закінчення громадянської війни Радянська держава посилила допомогу трудящому селянству у відбудові господарства. Лише в 1922 році для бідняків та родин червоноармійців було виділено 395 пудів насіння. Частину селянських: сімей, яка найбільш потерпіла від неврожаю 1921 року, держава підтримала продуктами харчування. ЇЦе у 1921 році в Сергіївці відкрилася прокатна станція, яка мала молотарку, 7 сівалок, 2 жатки, 14 плугів тощо. 1926 року тут були вже парова і дві кінні машини, 25 жаток, 63 віялки, 32 сівалки, 315 плугів, 2 млини і маслоробня. Для кращої пропаганди раціональних методів використання землі КНС виділив під показове дослідне поле 12 гектарів.
Дуже гострою була боротьба у селі з куркульством, яке тероризувало сільських активістів, залякувало бідноту. Ще у вересні 1920 року з ініціативи сільського КНС у десяти куркульських господарств, які відмовились виконувати продрозверстку, вилучили понад 1600 пудів хліба. 1922 року рішенням сільської Ради куркульські сім'ї були обкладені податком на користь біднішої частини населення. У липні кур-; кулі напали на будинок, де проходили збори комсомольського осередку. Відбулася гостра сутичка, в якій переможцями вийшли комсомольці й сільська молодь. На загальному сільському сході селяни засудили ворожі дії куркулів. Комуністи С. С. Челобов, В. І. Афанасьєв, комсомольці Г. Т. Калайда, його брат Леонтій і сестра Марія, В. І. Іванов та 3. Ф. Чудій для проведення роз'яснювальної роботи серед населення щодо важливості продподатку були закріплені за п'ятихатками. У вересні селяни організували чотири недільники, щоб
прискорити вивезення хліба до Братської заготівельної контори. Продподаток 1922 року сергіївці виконали достроково - державі було здано понад 8 тис. пудів хліба.
У 1923 році в селі жило 1384 чоловіка. 246 господарств мали понад 800 десятин орної землі, 156 корів, 204 робочих коней. Основну масу селян становили середняки. Того року в Сергіївці створено ТСОЗ «Світло» з семи {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}господарств, які мали 30 десятин придатної до обробітку землі. Незабаром виникло сільськогосподарське кредитно-кооперативне товариство, головою якого обрали Г. М. Цибульського. Воно об'єднувало 145 пайовиків, мало крамницю, млин. 26 листопада 1926 року виник ТСОЗ «Хлібороб». Це товариство об'єднало 54 чоловіка, мало 470 га землі.
У боротьбі за нове життя перед вели сільські комуністи. 1921 року вони входили до складу волпартосередку, створеного 23 лютого 1920 року. Весною 1925 року в селі було вже 10 комуністів. 1 травня того ж року створено в Сергіївці партосередок, секретарем якого обрали М. Ростиянова. Ще влітку 1921 року за допомогою комуністів молодь організувала комсомольський осередок, першим секретарем якого став Г. Т. Калайда. Комсомольці брали активну участь у громадському житті Сергіївки. Вони читали селянам газети, готували вистави в клубі, проводили з молоддю політичні заняття в гуртку «Світогляд». Осередок мав свого сількора, який надсилав кореспонденції до газети «Червоний шлях» - органу Єлисаветградського окружкому КП(б)У та окрвиконкому (з 1923 року село входило до складу Братського району Єлисаветградського округу). Комсомольці створили касу взаємодопомоги, яка надавала допомогу селянам-біднякам, організували сільськогосподарський гурток, що мав свою дослідну ділянку.
Значна роль у залученні жителів села до активної господарської та громадської діяльності належала Раді, до якої в 1921 році входило 17 депутатів. При ній працю-
вали комісії: благоустрою, санітарна, культурно-освітня та інші. За активною участю сільської Ради в селі було проведено кілька суботників і недільників, під час яких відремонтували шляхи, колодязі, висадили на вулицях дерева. Частина жителів під час суботників та недільників ремонтувала сільський клуб, школу. За безпосередньою участю Ради селянських депутатів та КНС у Сергіївці 1920 року було відкрито початкову школу. 28 серпня 1920 року на загальних зборах жителів села, скликаних Радою, обрали комісію по ліквідації неписьменності, до якої ввійшло 5 чоловік. Вона взяла на облік тих жителів села, що не вміли читати і писати. їх налічувалося тут 630 чоловік. Для неписьменних відкрили дві школи лікнепу. Члени комісії проводили роз'яснювальну роботу серед селян по залученню їх до шкіл лікнепу, збирали кошти для придбання зошитів та письмового приладдя. З 1924 по 1927 рік лікнеп закінчило 250 чоловік. Багато з них здобули пізніше вищу освіту.
Вечорами жителі Сергіївки збиралися в школу, щоб подивитися концерт або виставу драматичного гуртка. У 1922 році демобілізований червоноармієць М.Ф.Бубно в організував у сельбуді духовий оркестр. Сільський комсомольський осередок, до складу якого в 1924 році входило 17 юнаків і дівчат, передплачував 7 газет, відкрив хату-читальню. Вечорами тут влаштовувалися колективні читання газет та книг, також їх обговорення. Щовечора хату-читальню відвідувало 40 чоловік. Комсомольці випускали стіннівку «Готуємо зміну», в якій повідомляли про хід ліквідації неписьменності, боротьбу з куркулями і роботу серед сільської молоді. Тричі на тиждень у сельбуді проводилися голосні читки та бесіди на політичні теми, з питань агрономії, влаштовувалися вечори запитань та відповідей. Бюро Братського райпарткому від 28 лютого 1925 року відзначило відмінну роботу Сергіївського сельбуду, який активно допомагав місцевому партосередку проводити культурно-масову роботу серед жителів села.
1929 року в селі створено артіль «Біднота», в першій половині 1930 року - ім. Куйбишева та «Петрова правда» (названу на честь Петра Нікітенка, розстріляного денікінцями у 1919 році). Четверта артіль «Хлібороб» стала найбільшим господарством у Сергіївці. До неї записалося 366 чоловік. Тут було майже 1100 га землі, в т. ч. 856 га орної. В справі колективізації одноосібних селянських господарств чималу допомогу сільській парторганізації надавали колишні учасники громадянської війни. Вони
першими вступали до колгоспу, брали активну участь у боротьбі з куркульством, яке будь-якою ціною намагалося перешкодити колективізації. Так, у 1929 році куркулі вчинили замах на голову КНС О. П. Звєкова6,1930 року напали на голову колгоспу «Петрова правда» Г. Г. Прибельського. Виконуючи рішення загальних зборів, сільська Рада виселила 10 куркульських родин, майно їх конфіскували і передали колгоспам. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Поступово колективні господарства зміцнювалися. Вже через 2 роки після створення колгосп «Хлібороб» виростив найвищий у районі врожай зернових - 16 цнт з га, успішно виконав план продажу хліба державі, в стислі строки посіяв озимі. 1933 року за виконання плану здачі хліба державі артіль занесли на районну Дошку пошани. 1933 року колгоспники зустрічали 2 перших трактори. В селі почали діяти короткострокові курси механізаторів, де поряд з хлопцями навчалися і дівчата. Після закінчення курсів Д. Раєвська, М. Калайда, В. Пилипенко та інші за прикладом П. М. Ангеліної організували тракторну бригаду. М. І. Ракул сіла за кермо комбайна, в 1940 році права водіїв одержали О. М. Бєлікова, Л. С. Грязєва, В. Д. Дні
прова. Комсомольці села бралися за найвідповідальнішу роботу і успішно з нею справлялися. О. І. Блоха очолювала комсомольсько-молодіжну ланку. За вирощення 350 цнт цукрових буряків з га її послали 1938 року на нараду буряківників у Москву. По-ста ханойському працювали в колгоспах В. Фанта, Н. Татарова, М. Вовченко. Ланка В. Фанти весною 1937 року засівала щоденно по 6 га при нормі 4,5 га. Сумлінно трудився в артілі чабан І. А. Полянський. За одержання приплоду 105 ягнят від 100 вівцематок він 1939 року був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Авторитетом серед молоді і всіх колгоспників користувалася бригадир колгоспу «Червоний плугатар» комсомолка Є. І. Блоха. Член Братського райкому комсомолу, учасниця стахановського руху, вона була делегатом IX з'їзду ЛКСМ України. Самовіддано працювали комуністи Г. С. Щербина, М. Ф. Павлик, Ф. А. Чаусовська. Учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки у 1940 році був бригадир тракторної бригади Г. М. Мошков.
Для організаційно-господарського зміцнення колгоспів багато зробила партійна організація, яка весь час вдосконалювала методи роботи з людьми. Якщо 1933 року в Сергіївці налічувалося 7 комуністів, то на початку 1941 року - 20. Постійну допомогу сільським комуністам надавав Братський РК КП(б)У. Тільки в 1939 році в селі побували 17 лекторів і доповідачів, агіткультбригада. Жителі Сергіївки брали активну участь у суспільно-політичному житті країни. В 1932 році вони збирали гроші на будівництво літака «Горький», в наступному - для побудови ескадрильї ім. Постишева. В 1936 році сільська Рада організувала збір коштів для іспанських дітей.
В 1941 році колгосп ім. В. І. Леніна (так з 1938 року названо артіль «Біднота») мав 5 амбарів, 11 приміщень для громадського тваринництва, лісосклад, кузню. Було чотири бригадні їдальні. Протягом усіх передвоєнних років на чолі цього господарства стояв комуніст Г. Т. Калайда. Як здібного організатора його посилали для обміну досвідом в інші колгоспи району. В середині 30-х років колгоспи села збирали по 100-110 пудів озимої пшениці, мали високі намолоти ячменю, соняшнику й інших культур. Колгоспники одержували на трудодень по 3-4 кг хліба. Сільські трудів ники зводили нові будинки. В селі працював фельдшерсько-акушерський пункт, аптека. Діти навчалися в семирічній школі, де директором був колишній наймит, комуніст І. П. Сологуб. В Сергіївській школі, як в одній з кращих шкіл району, в 1936 році було проведено районну конференцію вчителів. Тут діяло 5 гуртків, де, крім учнів, брала участь і сільська молодь. У сільському клубі теж працювали гуртки художньої самодіяльності. Духовий оркестр виступав з концертами перед односельцями, часто виїздив у районний центр та сусідні села. Проводилася активна робота і в червоних кутках колгоспів. Бюро Братського райпарткому, що відбулося 15 грудня 1935 року, відмітило позитивний досвід масово-політичної роботи в червоних кутках Сергіївки. У побут селян увійшли радіо, кіно. Чимало жителів села систематично користувалися послугами бібліотеки. Активну роботу проводили первинні організації Тсоавіахіму та МОДРу, які були створені в селі з ініціативи сільського КНС ще в 1928 році.
22 червня 1941 року жителі Сергіївки почули страшну звістку про віроломний напад гітлерівської Німеччини на Радянську країну. 305 жителів
села пішли захищати рідну Вітчизну. 122 чоловіки не повернулися з фронту до рідних домівок. У лютому 1945 року загинув кавалер ордена Червоного Прапора, ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня І. Ф. Новиков. На одній з ділянок фронту 2 ворожих батальйони при підтримці 7 танків «Тигр» перейшли в контрнаступ. Дорогу їм перегородила артилерійська батарея сержанта І. Ф. Новикова. В нерівному бою мужні воїни підбили{div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
З танки і знищили понад 50 фашистських автоматників. Коли загинула обслуга, ще 2 танки підпалив сам Новиков. Безстрашний герой припинив вогонь з гармати лише після четвертого, на цей раз смертельного, поранення. Про його подвиг писали фронтові газети. Віддав життя за рідну Вітчизну і полковник П. І. Филимонов. Ще в 1919 році він бився з білогвардійцями і був нагороджений орденом Червоного Прапора. 17 березня 1942 року він загинув на Смоленщині. Колгоспник Г. Г. Чорний нагороджений орденом Слави 3-го ступеня, Вітчизняної війни 1-го ступеня і трьома бойовими медалями. В боях за Вітчизну відзначився й І. Г. Кисельов, якого нагороджено орденом Червоного Прапора, Вітчизняної війни 2-го ступеня, двома орденами Червоної Зірки та трьома бойовими медалями.
Багато лиха завдали фашистські загарбники селу. Окупували вони його 7 серпня 1941 року. В перші дні окупації від рук гітлерівців загинуло 15 сільських активістів - П. С. Фомін, І. П. Микитенко, В. Т. Іванов, П. І. Потапенко, дружина радянського офіцера 3. Бєлікова з двома дітьми та інші. Понад 60 юнаків і дівчат окупанти відправили на примусові роботи до Німеччини.
Визволили Сергіївну від гітлерівців частини 2-го Українського фронту 19 березня 1944 року. Неймовірно важко було піднімати з руїн село і господарства колгоспів. Робочих рук не вистачало. Відриваючи від себе, люди несли зерно до артілі, щоб засіяти землю і дати хліб фронту. Протягом 1944 року в селі відновили роботу колгоспи ім. Леніна, ім. Куйбишева, «Хлібороб» та «Червоний плугатар». Правління колгоспу ім. Леніна, головою якого в той час був комуніст І. І. Попадін, згуртувало численний актив.
Організовано тут пройшла підготовка тягла та реманенту до весняно-польових робіт. Незважаючи на величезні труднощі (орали коровами, сіяли вручну), того літа на колгоспних ланах колосилися зернові на площі 517 га. Під час жнив у поле вийшли жінки з серпами, чоловіки з косами. Відтворювалося і поголів'я громадського тваринництва. 1944 року артіль ім. Леніна мала 28 голів великої рогатої худоби, 25 свиней, 22 вівці, а вже в наступному році тут були: молочнотоварна, свино- та конеферми, вівцеферма, розвивалося птахівництво.
Партійна організація і сільська Рада піклувалися і про поліпшення культурно- освітньої роботи в селі. За короткий час жителі відремонтували шкільне приміщення, зробили парти. Великою популярністю користувалися серед односельців колективи драматичного та хорового гуртків сільського клубу. Відкрилася бібліотека, жителі села приносили сюди книги, що уціліли під час окупації. В 1944 році відновив роботу фельдшерський пункт.
Як і всі радянські люди, трудящі Сергіївки вносили свої заощадження у фонд оборони, на побудову танкової колони «Колгоспник Миколаївщини». Так, І. Ф. Бубнов вніс із власних заощаджень на будівництво танка «Т-34» 36 тис. карбованців.
Організатором населення на якнайшвидшу відбудову господарства та всебічну допомогу фронту була сільська партійна організація, відновлена 1 листопада 1944 року. Через 2 роки вона налічувала у своєму складі 11 комуністів. Члени партії проводили ідейно-політичну роботу серед населення. Діяла політична школа, був створений колектив агітаторів, пропагандистів, який став кращим у районі. Протягом 1944-1945 рр. було відновлено колгоспні комсомольські організації. Комсомольці артілі «Хлібороб» - Г. Бринзов, М. Дорошенко, О. Дороженко та інші стали організаторами хлібних валок для фронту. За прикладом комуністів юнаки і дівчата працювали на найважчих ділянках роботи. В 1946 році комсомолки М. О. Губанова, В. І. Шендрик, М. С. Семенихіна й інші створили жіночу тракторну бригаду. Протягом 1946-1949 рр. сергіївські артілі повністю освоїли довоєнні посівні площі та досягли довоєнного рівня по врожайності таких культур, як озима пшениця, ячмінь,
соняшник, кукурудза. Колгосп ім. Леніна, успішно виконуючи плани першої післявоєнної п'ятирічки, в 1949 році продав державі 4,6 тис. цнт зерна.
Весною 1950 року чотири артілі Сергіївки об'єдналися в одну - ім. Леніна, що відкрило широкі можливості для дальшого розвитку господарства і поліпшення добробуту колгоспників. Восени того року артіль продала державі 25,2 тис. цнт хліба - значно більше, ніж продавали до цього усі {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}господарства села, разом узяті. Колгосп мав 258 корів, понад тисячу свиней, більше двох сотень овець, 320 коней. У тваринництві було механізовано такі процеси, як напування худоби і приготування кормів. Щоб мати поливні землі, колгосп побудував два ставки, 1952 року став до ладу цегельний завод. Цю роботу виконували спеціально організовані колгоспом будівельні бригади.
1955 року артіль зайняла перше місце в районі по продуктивності дійного стада. У 1958 році хлібороби виростили в середньому по 24 цнт зернових з га. Майстрами вирощування високих урожаїв кукурудзи стали колгоспні механізатори В. Б. Губанов, І. П. Бездирєв, які зібрали 1958 року по 37 цнт зерна кукурудзи з га. У господарстві проводилися районні семінари голів колгоспів, секретарів первинних партійних організацій і передовиків виробництва з метою вивчення передового досвіду роботи.
Колгосп проводить значні меліоративні роботи. В 1967 році тут було 44 га зрошувальних земель, а в 1970 - площа їх зросла до 105 га. Братський райком КП України та райвиконком схвалили досвід колгоспу ім. Н. К. Крупської (так названо колгосп у 1963 році) по меліорації земель шляхом малого зрошення і рекомендували його іншим господарствам.
Успішно розвивається тваринництво. 1970 року колгоспне стадо налічувало 2,5 тис. свиней, понад 2,1 тис. голів великої рогатої худоби, 2 тис. овець. На тваринницьких фермах впроваджено комплексну механізацію. В 1970 році неподільні фонди колгоспу становили 2,7 млн. карбованців.
Успішно виконавши завдання восьмої п'ятирічки, господарство понад план продало державі майже 11 тис. цнт зерна, 747 цнт м'яса, більше трьох тис. цнт молока, 2,4 тис. цнт овочів. Багато коштів артіль виділяє на капітальне і культурне будівництво. До 100-річчя від дня народження В. І. Леніна на ці кошти побудовано медпункт, хлібопекарню, дитячий комбінат, лазню, спортзал, двоповерховий адміністративний будинок. Стали до ладу гараж для автотранспорту, 7 тваринницьких приміщень, зерносховище, заасфальтовано 4 км сільської дороги. Споруджено теплицю на 500 кв. метрів, електропарники на 1 тис. рам. Зростає технічна оснащеність господарства: в 1970 році колгоспний машинно-тракторний парк налічував 32 трактори, 37 різних комбайнів, 19 автомашин, багато двигунів, електромоторів, плугів, культиваторів, сівалок тощо.
За трудові успіхи у повоєнний час понад 90 колгоспників відзначені урядовими нагородами. Орденом Леніна нагороджені В. І. Апальков і Б. О. Бевзюк, орденом Трудового Червоного Прапора - О. Т. Бурвенкова, М. О. Губанов та П. І. Вакула. Звання Героя Соціалістичної Праці в 1951 році удостоєна ланкова П. С. Грязєва. Зразу ж після визволення Сергіївки від фашистів вона очолила ланку, яка прославилася високими врожаями на всю область. Так, у 1947 році було вирощено по 35 цнт
озимої пшениці на кожному га, а через два роки вже по 38. цнт зерна кукурудзи на кожному з 10 га посіву. 51 трудівника відзначено ювілейною медаллю «За доблесну працю. На відзнаку 100-річчя з дня народження В. І. Леніна». В 1971 році голова колгоспу І. Г. Кисе- льов удостоєний ордена Жовтневої Революції.
Трудівники артілі достроково виконали соціалістичні зобов'язання на честь XXIV з'їзду КПРС та XXIV з'їзду КП України. План першого кварталу 1971 року по виробництву молока, яєць перевиконано. У соціалістичному змаганні серед господарств району колгосп завоював перше місце по виробництву і продажу державі молока, за що йому було вручено перехідний Червоний прапор райкому КП України та райвиконкому, а також нагороджено Почесною грамотою райкому КП України та райвиконкому. Доярка Г. Т. Гризоглазова за перший квартал 1971 року надоїла по 859кг молока від кожної корови і завоювала першість серед тваринників колгоспу. Ім'я її занесено на районну Дошку пошани. Цієї ж честі удостоєно комбайнера артілі комуніста М. О. Новикова, який за 1970 рік зібрав зернових з площі 222 га і намолотив 5604 цнт хліба.
Обговорюючи матеріали XXIV з'їзду КПРС і XXIV з'їзду КП України, трудівники Сергіївки взяли зобов'язання виконати дев'яту п'ятирічку за 4,5 року, довести врожай зернових на кожному га до 28 цнт, збільшити
середньорічне виробництво м'яса на 35 проц., молока - на 23 проц., яєць - на 57 процентів.
Зростає добробут трудящих Сергіївки. З 1967 року оплата праці в артілі стала гарантованою. Вартість одного людино-дня в 1970 році становила 3 крб. 47 коп. Кожний колгоспник в середньому заробляє за рік 900-1000 крб. Підвищилася купівельна спроможність населення. 1970 року через споживчу кооперацію жителі Сергіївки придбали товарів на суму 872,8 тис. крб. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Майже в кожній хаті є радіоприймач, холодильник, газова плита та інші предмети домашнього вжитку. Протягом восьмої п'ятирічки понад 60 сімей переселилися в нові будинки, а 90 - перебудували свої житла. Нові добротні будинки, криті черепицею і шифером, стоять у зелені дерев і виноградників. Вулиці села - широкі, рівні, біля кожного двору - квіти. В селі працюють фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок.
Більше половини дорослого населення села має середню освіту. В середній школі щорічно навчається 270 учнів, 70 чоловік здобувають освіту в заочній середній школі. Тут працюють 25 учителів з вищою і середньою спеціальною освітою. Педагогічний колектив тривалий час очолював заслужений учитель УРСР І. В. Звєков, якого за 40-річну педагогічну діяльність нагороджено орденом Леніна. За роки Радянської влади із села вийшло до 200 учителів, 30 агрономів, багато лікарів тощо.Тут народився П. М. Щербаков - Герой Соціалістичної Праці, депутат Верховної Ради СРСР сьомого та восьмого скликання, який працює бригадиром судноскладальників на Чорноморському суднобудівному заводі. Син колишнього бідняка Г. Т. Гавриляк став кандидатом сільськогосподарських наук, працює у Херсонському сільськогосподарському інституті. В багатьох родинах колгоспників закінчили вуз по 2- З чоловіка.
Після робочого дня трудівникам села є де відпочити. В зелені парку стоїть колгоспний будинок культури. Молодь бере активну участь у гуртках художньої самодіяльності. Тільки в 1970 році аматори сцени 29 разів виступали з концертами перед односельцями та трудівниками сусідніх артілей. Агіткультбригада - частий гість
у полі і на фермах колгоспу. Особливою популярністю користується духовий оркестр, створений ще в перші роки Радянської влади. У ньому грало більше як 150 жителів Сергіївки. В репертуарі оркестру - класика, сучасні твори українських та російських композиторів. У будинку культури проводяться тематичні вечори, диспути, усні журнали. Лекції читають тут члени сільської групи товариства «Знання». 800 жителів села - активні читачі сільської бібліотеки. Бібліотечна рада організовує читацькі конференції, обговорення книг тощо. Стало вже традицією влаштовувати книжкові виставки, бібліографічні огляди. Крім сільської, в селі є колгоспна та шкільна бібліотеки.
Про громадську активність жителів села свідчить, насамперед, зростання рядів партійної організації. У колгоспній партійній організації - 27 членів партії і кандидатів у члени КПРС. Комсомольська організація налічує у своєму складі 55 юнаків і дівчат. До Сергіївської сільської Ради обрано 35 депутатів, з них 9 комуністів і 6 комсомольців. Серед депутатів багато жінок-трудівниць. Це-доярка М. О. Малофеєнко, пташниця О. С. Пожидаєва та інші. Сільська Рада приділяє багато уваги питанням виробництва, культури, благоустрою села.
Жителі села докладають усіх зусиль для виконання завдань нового п'ятирічного плану, для дальшого розквіту свого села.