Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Березнегувате
Березнегувате - селище міського типу (з 1959 р.), центр селищної Ради. Розташоване правому березі річки Висуні, за 103 км на північний схід від Миколаєва. До найближчої залізничної станції Березнегувате - 13 км. Селище зв'язане автобусним сполученням з обласним центром, а також з містами Херсоном і Кривим Рогом. Населення - 7,1 тис. чоловік. Селищній Раді підпорядковані також села Далекий Степ, Іванівка, Калачеве, Костомарівка, Маломихайлівське та Червонопілля. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Березнегувате - центр району, площа якого 1,3 тис. кв. км, населення 28,5 тис. чоловік (в т. ч. сільського - 21,4 тис., міського - 7,1 тис.). У районі 56 населених пунктів, підпорядкованих селищній і 11 сільським Радам; 12 колгоспів; 3 радгоспи; орної землі 105,0 тис. га; 5 промислових підприємств, 2 будівельні організації; працює 24 фельдшерсько-акушерських пункти, 8 пологових будинків, 4 лікарні, 44 школи, 28 бібліотек, 38 будинків культури і клубів.
У 80-х роках XVIII ст. на місці сучасного селища оселилися колишні запорізькі козаки. На 1787 рік тут налічувалося 7 дворів і 70 душ чоловічої статі. 1795 року сюди прибуло багато сімей селян-втікачів з Чернігівщини та Полтавщини. Згодом населення поповнюється за рахунок засуджених на заслання учасників антифеодальних виступів з Подільської, Волинської, Київської та інших губерній. За своїм юридичним становищем жителі Березнегуватого були державними селянами. У 1796 році за ними числилося 11 500 десятин придатної і 500 непридатної землі. Через три роки тут мешкало вже 487 чоловік. У 1820 році село стало адміралтейським поселенням. Жителі його звільнялись від сплати подупщого податку, але замість цього мусили виконувати різні роботи за нарядами адміралтейства. Усі працездатні чоловіки віком від 16 до 60 років працювали на верфі у Миколаєві почергово три місяці на рік.
Становище їх було важким: жили в непристосованих казармах, харчувалися погано. Адміністрація мала сплачувати кожному по 9 крб. на місяць. Але селяни, що використовувалися на другорядних, некваліфікованих роботах, таких грошей ніколи не одержували. Звичайний розмір заробітної плати поселенця становив 2 крб. 70 коп. на місяць. Основним джерелом прожитку березнегуватців залишалися хліборобство і городництво. Займалися вони також перевезенням різних вантажів на близьку відстань і дрібною торгівлею.
Управляв поселенням наглядач з офіцерів флоту. Громада поселенців мала ще й місцеве управління - т. зв. сільську управу. Члени її обиралися на 3 роки і одержували платню з громадських сум за щорічною розкладкою, що встановлювалася мирським присудом. Земля розподілялася за кількістю наявних душ. Пересічно на душу припадало 8 десятин. Але общинне землекористування було лише зручною формою збагачення сільської верхівки. У більшості селян землі не вистачало, і вона була змушена орендувати її в сусідніх з поселенням дачах. Велику кількість державної землі на правобережжі річки Висуні орендував поміщик Бредихін, який мав до того ж значні власні земельні масиви. Чималою кількістю землі володіли поміщики Туманська, Висоцький та інші.
На 1859 рік в Березнегуватому було 594 двори і 3677 жителів. Крім адміралтейських поселенців, тут головним чином мешкали міщани, державні селяни та відставні чини. У липні 1861 року село вилучено з морського відомства і підпорядковано Миколаївському військовому губернатору. Поселення стало пригородом, а його мешканці - міщанами. Звільнившись від усіх казенних робіт в адміралтействі, вони мали платити державі і земству податки та відбувати рекрутську й інші повинності. Тільки сума державного грошового податку в 1862 році становила 3 крб. 48 коп. з душі.
За даними 1867 року переважна більшість селян не мала повного наділу землі. Іноді, щоб звести кінці з кінцями, жителі продавали свою худобу. Так, у 1868 році близько 600 господарств у двох пригородах - Березнегуватому і Висунську залишилися без худоби, втративши всяку надію поправити своє становище і в наступні роки. Мізерна допомога від земства не могла запобігти зубожінню міщан. Внаслідок неврожаю 1873 року, навіть за офіційними даними, в Березнегуватому потребували допомоги продовольством і посівним матеріалом 102 родини.
Розвиток капіталізму на селі призводив до дальшого втягнення жителів передмістя у торгово-грошові відносини. Працювати на ринок починають і
місцеві ремісники. Щороку тут відбувалося по 4 ярмарки з оборотом близько 60 тис. крб. (станом на 1866 р.), щотижня - 3 базари. Якщо 1878 року у посаді було видано 10 свідоцтв купцям другої гільдії, то вже наступного - 21 (з травня 1877 року Березнегувате стає посадом Херсонської губернії). У1887 році в ньому на 933 двори та 4700 жителів налічувалося 23 торговельні підприємства і 59 дрібних ремісничих майстерень ковалів, кравців, шевців. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
На початку XX ст. з 1199 господарств посаду понад 300 (або 25 проц.) були безземельними та малоземельними, у той час як 13 (1,1 проц.) мали по 40-50 десятин землі кожне. 20 проц. дворів орендували у великих власників за гроші, або за копу - від 2 до 10 десятин землі. Дуже позначилась на економічному становищі селян аграрна криза. А у 1902 році на землях посаду майже половину врожаю зни
щив хлібний жук. На початку XX ст. 34 проц. всіх господарств Березнегуватого були безтягловими, в той час як 9 проц. мали по 5 і більше голів робочої худоби. Через злидні багато жителів йшли на сезонні роботи у міста або батракували у поміщиків і куркулів. Наприкінці XIX та на початку XX ст. Березнегувате стало ринком найму сільськогосподарських робітників на Херсонщині.
На початку 1905 року великий вплив на селян справили страйки робітників Миколаєва та Херсона. Запалали скирти хліба у поміщиків Заїкіна, Висоцького, Марченка, Бутовича. Керували виступами мешканці посаду О. О. Кутовий та П. К. Авраменко. Біднота і середняки Березнегуватого ввійшли до складу створеного у Висунську восени 1905 року відділення Всеросійської селянської спілки, що відіграла певну роль в об'єднанні революційних мас усього округу. Для придушення виступів у грудні в посад введено сотню козаків, а невдовзі ще роту драгунів. Готуючись до відсічі, селяни встелили горішню вулицю (тепер Червоноармійська) боронами. Жорстоко розправилися карателі з усіма, хто брав участь у революційних виступах. 7 чоловік було заарештовано.
Під час столипінської аграрної реформи 22 сільські багатії виділились на хутори і відруби, зосередивши в своїх руках понад 700 десятин землі. В інтересах заможних селян діяло кредитне товариство. Більшість же населення ледь перебивалася, втрачаючи свої наділи.
Не тільки злидні, а й забобони та неосвіченість гнітили селян.Медичну допомогу подавали лікарський помічник і земська акушерка. Бідняки вдавалися до знахарок, повитух. З 1872 року березнегуватці почали користуватися послугами створеної в сусідній колонії Нагартаві лікарської дільниці, де працював лікар, який обслуговував 25 тис. жителів. З 1830 по 1872 рр. березнегуватці перенесли 5 епідемій холери. В 1888 році 41,2 проц. жителів хворіли на різні хвороби. За ініціативою земського лікаря М. Д. Горбенка в посаді 1904 року відкрито дитячі ясла. Приміщення для них, а також два десятки сорочин, кадіб для купання, ночви для прання бочку для води та інший нехитрий «інвентар» придбали у приватних осіб. Лікар Нагартавської лікарні В. Ю. Дуброва організував річні курси, які пізніше стали першою в губернії школою сестер-жалібниць.
За даними 1872 року, в Березнегуватому працювало двокласне міністерське училище з ремісничими класами.1874/75 навчального року його відвідували 71 хлопчик і 15 дівчаток, навчав яких один учитель. Діти бідняків становили лише 5 проц. учнів. Вироби ремісничих класів - опойкові чоботи та жіночі черевики - експонувалися на Московській політехнічній виставці. Відкриті згодом недільна школа для дорослих і жіноче училище не вирішували питання поширення освіти серед населення. 1907 року в двокласному училищі і трьох церковнопарафіяльних школах навчалося 386 - тільки половина всіх дітей шкільного віку.
Над убогими хатами височіли дзвіниці двох церков, синагога. Тут було десять шинків, три винних льохи, горілчаний склад. Впадали в око поліцейський участок та арештантська. «Отці посаду» не шкодували коштів на їх розширення. А питання про будівництво мосту через Висунь вирішувалось близько 26 років.
Під час першої світової війни 1200 чоловік з села були відправлені на фронт. Понад 300 повернулися додому каліками або пораненими. Позбавлені робітників і годувальників, господарства занепадали. Посівні площі зменшилися на 30 проц.
З населення безперервно здиралися всілякі побори та пожертвування на війну, реквізиції хліба, худоби та одягу. 27 проц. селянських дворів за роки війни зовсім розорилися.
Після повалення самодержавства селяни даремно сподівалися одержати землю. Незначні наділи (від 5 до 8 десятин на двір), розташовані на відстані 18-20 км від села на неродючих землях, не могли прогодувати селянські сім'ї. А великі й кращі земельні масиви, як і раніше, належали поміщикам {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Марченкові, Заїкіну, Соколов- ському та куркулям, які за оренду своєї землі вимагали від 30 до 40 крб. за десятину. Боротьба за землю набувала дедалі більшої гостроти. Тимчасом створений навесні 1917 року т. зв. сільський комітет всіляко зволікав із розв'язанням земельного питання. «Адміністративна справа,- зазначалося на зборах Миколаївської Ради робітничих депутатів, що відбулися 18 квітня,- стоїть так: старі поліцейські власті усунуті, але продовжують свою агітацію, що зводиться до підриву завоювань революції, місця в президіях сільських комітетів захоплюються ними ж. В посаді Березнегуватому комітет складається в основному з чорносотенних елементів».
В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Створений тоді ревком, здійснюючи рішення Херсонського повітового з'їзду Рад селянських депутатів (лютий 1918 р.), приступив до зрівняльного розподілу землі між селянами залежно від віку. Та розгортанню перших революційних перетворень перешкодила австро- німецька окупація. Загарбники разом з українськими націоналістами чинили жорстокі розправи над населенням. Понад 60 активних борців за Радянську владу було кинуто до в'язниць. Наприкінці 1918 року село захопили антантівські війська.
На початку березня 1919 року радянські війська визволили Березнегувате. Но- востворений ревком повернув біднякам відібрану в них за часів окупації землю і худобу, допомагав Червоній Армії, було зібрано 1217 пудів хліба. Велику роботу проведено щодо виконання плану продрозверстки. 14 травня 1919 року у зв'язку з заколотом отамана Григор'єва створено бойову групу. Активно діяли у складі групи П. О. Артюшенко, О. Б. Гава, С. В. Рябенький, П. Т. Пастернак. Наприкінці травня 1919 року григор'євці відступили на лінію Снігурівка - Біла Криниця і були розбиті в районі станції Березнегувате.
Коли в серпні 1919 року село зайняли денікінці, революційно настроєні селяни відмовлялися виконувати накази про мобілізацію до білої армії, допомагати їй продовольством і фуражем. Значну роль у зриві заходів денікінського командування відіграв М. Ф. Луняка, який прибув у район за завданням ЦК КП(б)У (пізніше він працював головою Березнегуватського райвиконкому). Чимало жителів села восени 1919року підтримали висунських повстанців. Група березнегуватських партизанів одержала завдання затримати денікінців, що просувалися з Явкиного на Висунськ. Партизани закріпилися на північно-західній околиці села і зустріли ворога вогнем.
27 січня 1920 року частини 123-ї стрілецької бригади 41-ї дивізії назавжди вигнали білих з Березнегуватого. В лютому почав діяти сільський ревком. Через кілька місяців утворено й партосередок. У вересні він об'єднував вже 19 членів і кандидатів у члени партії. Одним із перших голів осередку був І. О. Чигрин, згодом-секретар волосного комітету партії. В цей же час виник і комсомольський осередок. Комуністи села, члени ревкому вживали заходів для отримання врангелівського наступу. Під час «тижня червоноармійця», що проводився в серпні 1920 року, селяни зібрали
166 тис. крб. і багато продуктів. У листопаді перед наступом на Берислав у Березнегуватому кілька днів перебував польовий штаб С. М. Будьонного. Селяни допомогли кіннотникам гужовим транспортом, а близько 20 чоловік вступили до Першої Кінної. Всебічну допомогу Червоній Армії подавали селяни і в наступні роки. Значну роль в цьому відігравав КНС, утворений в травні 1920 року, який очолив І. В. Терещенко.
1924 року активна участь незаможного селянства Березнегуватого в революційному русі й громадянській війні була відзначена в спеціальному рішенні Херсонського окружного КНС.
12 січня 1921 року на загальних зборах громадян Березнегуватого обрано сіль-виконком (голова П. І. Усенко), який розгорнув велику роботу щодо здійснення перших аграрних законів Радянської влади. Безземельні та малоземельні господарства одержали від 2 десятин 1100 кв. сажнів до 3
десятин 1195 кв. сажнів на їдця. Крім того, вони забезпечувались посівним матеріалом. Вже на 15 листопада 1921 року по волості (Березнегувате стало волосним центром у лютому 1917 року) було засіяно 1086 десятин озимини. Водночас КНС організував у селі збирання коштів для голодуючих інших районів країни. Тільки робітники заготпункту здали у фонд голодуючих Поволжя 17,5 пуда борошна. І це в той час, коли самі березнегуватці були в дуже скрутному становищі. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селяни схвально зустріли рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики. В рішенні зборів жителів села підкреслювалося, що трудівники Березнегуватого одностайно підтримують нові заходи партії щодо відбудови сільського господарства. Для роз'яснення рішень X з'їзду РКП(б) партійна організація створила спеціальні агітаційні групи. Перші успіхи господарювання селян в умовах непу демонструвала сільськогосподарська виставка 1922 року. Поступово відновлювались довоєнні посівні площі. Ще в 1921 році повітовим земвідділом затверджено статут Березнегуватського трудового сільськогосподарського товариства. Наступного року виникли ТСОЗи ім. К. Маркса, «Своя праця», «Новий шлях». Держава подала всебічну допомогу першим товариствам. Був організований сільський прокатний пункт. Значну роботу серед селян проводила в цей час профспілка робітників млинів, кузень та інших майстерень. До активної участі в громадському житті залучались і жінки. Зокрема, завданням жінок у світлі рішень X з'їзду партії була присвячена конференція робітниць, що відбулася в Березнегуватому у вересні 1921 року.
Радянська влада відкрила широкий простір для розвитку культури на селі. На 1924 рік у Березнегуватому діяли 3 масові школи з українською мовою викладання, в яких навчалось 422 дітей. Крім того, 230 дітей ходили до школи у сусіднє село Нагартаву. У 1920 році відкрито 3 школи для дорослих і 3 хати-читальні. Працювали гуртки політграмоти, агрокурси. Сільська Рада організувала ясла на 30 дітей, виробничу комуну для безпритульних, батьки яких загинули під час громадянської війни. З ініціативи комсомольців методом народної будови споруджено народний будинок, який став центром культосвітньої роботи на селі.
За нове вільне життя дякували селяни Комуністичній партії, її вождю В. І. Леніну. В резолюції загальних зборів громадян Березнегуватого, що відбулися 15 жовтня 1922 року, висловлено «глибоку радість з нагоди видужання вождя і вчителя трудящих товариша Леніна і надію, що він ще довго стоятиме біля керма Соціалістичної Робітничо-Селянської Республіки».
Велику увагу приділяли комуністи, активісти села роз'ясненню ленінського кооперативного плану. 1927 року в райцентрі діяли двотижневі курси і читалися лекції з різних агрономічних питань. Пізніше створено агрошколу. З метою пропаганди переваг колективного господарювання комуністи села організували відвідування одноосібниками зразкової в районі артілі «До соціалізму». Одночасно вживалися заходи проти куркульських елементів, які проникали в органи КНС та інші громадські організації. Активну участь у боротьбі з куркулями брали перші комсомольці Березнегуватого. Сільрада й КНС постійно контролювали та всіляко обмежували застосування куркулями найманої праці. Значну роль в цьому, зокрема, відіграв сільський комітет профспілки наймитів («Робітземліс»). 1925 року в селі і в районі проведено чистку і реорганізацію КНС. Одночасно за межі округу виселено групу куркулів та великих орендарів, що вели антирадянську пропаганду.
У ході боротьби за соціалістичну перебудову сільського господарства підвищувалась свідомість селян, їх політична активність. Більшість трудящих передплатила срібну лотерею, позику індустріалізації. Все ширше розгорталося соціалістичне змагання за кращі показники в запровадженні агрокультурних заходів, підвищенні врожайності, проведенні хлібозаготівель.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів в селі виникали нові колективні господарства. В 1928-1930 рр. створено ТСОЗи «Червоний орач», «Квіти Жовтня», «Незаможна творчість», «Червона згода», «9-е січня», «Запорожець», «Більшовик», ім. Будьонного та ін. На базі ТСОЗів «Незаможна творчість», «Червоний орач», «Труд» організували артіль «Нове господарство» (пізніше ім. Кірова), яка об'єднала 150 господарств і мала 2 тис. га землі. ТСОЗ ім. Будьонного також перетворено на артіль, до якої влилося і товариство «Червона згода»2. А всього було створено 12 колгоспів. Артілі відчували постійну увагу і піклування з боку держави. У
січні 1930 року було асигновано 2800 крб. на сортове зерно маломіцним товариствам. У квітні на допомогу наймитам, що вступали до колгоспів, виділено 6 тис. крб. Того ж року створюється Березнегуватська МТС, яка допомагала господарствам району технікою. Створений у 1933 році при МТС політвідділ сприяв швидкому розв'язанню важливих питань соціалістичного будівництва на селі, підвищенню рівня організаторської і політико-виховної роботи серед колгоспників. 1934 року на районній партійній конференції відзначалося, що політвідділ Березнегуватської МТС провів зльоти та конференції колгоспників, жінок, молоді, а також бригадирів, трактористів, доярок, сівачів, організував конкурс на кращого косаря, тракториста, снопов'язальницю тощо. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Успішне здійснення ленінського плану індустріалізації країни дало змогу державі забезпечити сільське господарство новою технікою. З 1930 по 1935 рік потужність тракторного парку МТС зросла більше як у півтора раза. В 1940 році МТС мала 70 тракторів і багато іншої техніки. Якщо в 1935 році середній виробіток на комбайн становив по МТС 205 га, то вже в 1936 році - 362 га. У 30-х роках в селі почали працювати промислові артілі «Загальна праця», «Червоний швейник», масло- сирзавод, а також підприємства для переробки сільськогосподарської продукції.
Значні зміни відбулися у ставленні людей до праці. Зачинателями
руху стахановців виступили робітники МТС. Серед них відомий далеко за межами району Л. Ф. Хиренко, який ще в 1930 році привів трактор з колгоспу «Комунар» у новостворену МТС, а незабаром очолив тракторну бригаду. За роки праці в МТС Л. Ф. Хиренко підготував 133 трактористи і 33 комбайнери. Середній виробіток на трактор ХТЗ в його бригаді становив 950 га. Л. Ф. Хиренко депутат Верховної Ради УРСР першого скликання. 1939 року його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Інший передовик МТС комбайнер В. Ф. Корчака удостоєнийордена Леніна. На 1936 рік у МТС налічувалось 39 ударників праці,
8 стахановських бригад. Учасниками ВСГВ були колгосп «Перше травня», відзначений дипломом і премійований автомашиною, доярка артілі «Більшовик» Н. П. Тягнирядно, яка надоювала по 1700 літрів молока від кожної закріпленої за нею корови. Робітників МТС на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві представляв бригадир тракторної бригади Ф. Ю. Дворецький.
Комуністи завжди були на вирішальних ділянках виробництва. В 1941 році
9 первинних організацій об'єднували 85 членів і 51 кандидата в члени ВКП(б). Парторганізації застосовували різні форми й методи організаційно-партійної та ідеологічної роботи: засідання рад МТС з участю голів і агрономів колгоспів, де вирішувалися важливі господарські питання, конференції механізаторів, наради стахановців, семінари редакторів стінгазет тощо. Часто провадилися політдні, під час яких керівники районних підприємств і установ виїжджали в колгоспи, де перевіряли стан виконання накреслених рішень, подавали допомогу в організації масово-політичної роботи, політосвіти, соцзмагання між ланками та бригадами, виступали з доповідями про міжнародне становище.
Помічником партійних організацій у вихованні молоді й мобілізації її на трудові звершення був сільський комсомол. Комсомольці завжди йшли попереду на польових роботах. М. Юрченко, Н. Попович, Г. Чумак, В. Кутова, В. Худик та інші дівчата стали послідовницями П. М. Ангеліної. Комсомольці працювали культармійцями в школах ліквідації неписьменності та малописьменності. Молодь села виступила ініціатором і активним учасником руху за вивчення військової справи. Березнегуватська сільська Рада мала найкращі в районі показники в підготовці й проведенні призовів до Червоної Армії. Про зростання політичної активності березнегуватців яскраво свідчили перші вибори до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР та місцевих Рад депутатів трудяших, збирання коштів на побудову літаків-велетнів «Володимир Ленін», «Максим Горький» і військових крейсерів. Яскравим проявом братерської солідарності та пролетарського інтернаціоналізму була допомога героїчному іспанському народові. Від одного до трьох процентів місячного заробітку внесли у фонд допомоги іспанським жінкам і дітям робітники МТС, промартілей, рай-друкарні, службовці райфінвідділу, працівники редакції газети «За більшовицькі колгоспи» й інші. Багато грошей зібрали жителі села у фонд МОДРу.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Березнегуватська міжрайонна лікарня мала хірургічне, терапевтичне та пологове відділення. Закінчувався монтаж рентген-кабінету, пункту переливання крові, розширено сезонні солярії для хворих на кістковий туберкульоз. Значні зміни відбулися в галузі освіти і культури. Завершувалася ліквідація неписьменності серед дорослого населення. Близько 700 дітей навчалося в середній, двох семирічних і чотирьох початкових школах. В селі відкрили клуб з бібліотекою. Бібліотеки було створено в кожному колгоспі. Тільки книжковий фонд бібліотеки артілі ім. Будьонного становив 2 тис. примірників. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Вже в перші дні Великої Вітчизняної війни сотні березнегуватців стали до лав захисників Батьківщини. Великий героїзм проявили жителі села на фронтах війни. М. М. Чепурному за мужність і відвагу, проявлену в боях з німецько-фашистськими
загарбниками, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Багатьма бойовими орденами відзначила Батьківщина полковника авіації С. І. Терещенка, майора танкових військ Г. С. Степаненка, члена підпільної організації, а потім снайпера Червоної Армії І. І. Нечипуренка та інших. 452 чоловіка не повернулися в рідне село після війни. Героїчно загинув льотчик лейтенант М. І. Попович, який відважно воював в полку Героя Радянського Союзу В. С. Гризодубової й не раз літав до партизанів К. С. Заслонова.
Мужньо боролися проти ненависного ворога й ті березнегуватці, що залишилися на окупованій території. Німецько-фашистські загарбники вступили в село 18 серпня 1941 року. Вони заарештували 250 жителів і багатьох з них знищили за непокору «новому порядку і комуністичні переконання». Понад тисячу юнаків і дівчат було вигнано в рабство до Німеччини.
Для боротьби з ворогом у Березнегуватому й сусідніх селах створюються підпільні групи, організатором їх був Ф. М. Кузьменко, який до війни працював завідуючим оргінструкторським відділом РК КП(б)У. На кінець 1943 року тут діяло 9 патріотичних груп, що налічували 150 чоловік. Члени підпілля вели антифашистську агітацію серед населення, організовували саботаж заходів окупантів. Через лікаря Б. Б. Довбню і його дружину В. А. Чаву організація здійснювала зв'язок з підпільниками «Миколаївського центру», а через комсомольця А. Я. Головка встановила зв'язок і з Українським штабом партизанського руху, який послав у село шістьох досвідчених партизанів на чолі з Ф. Г. Мисіним для допомоги в організації збройного виступу. Але ще до їх прибуття в Березнегувате гестапо вдалось заарештувати Ф. М. Кузьменка, І. І. Яковенка, пізніше і членів групи Мисіна. Жорстокими катуваннями фашисти намагалися вирвати у підпільників відомості про склад організації та її зв'язки. Але ніщо не зламало патріотів. Напередодні визволення вороги розстріляли активних учасників підпілля, серед них - Ф. М. Кузьменка, І. І. Яковенка, А. Я. Головка, В. О. Слісаренко, М. М. Сєдова, Д. А. Терещенка. Після тяжких катувань фашисти вивезли в Снігурівку і розстріляли там радистку І. Лауду та командира десантної групи Ф. Г. Мисіна. Свято шанують березнегуватці пам'ять про загиблих. В парку райцентру їм споруджено пам'ятник і встановлено меморіальну дошку, в кімнаті бойової слави при середній школі - погруддя М. Ф. Кузьменка, В. О. Слісаренко, А. Я. Головка, М. М. Чепурного, М. І. Поповича. Іменами Кузьменка, Головка, Слісаренко названі вулиці селища. Ім'я І. Лауди присвоєно районній бібліотеці для дітей.
14 березня 1944 року внаслідок здійсненої військами 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського Березнегуватсько-Снігурівської операції село було очищене від ворога.
Після визволення трудящі Березнегуватого приступили до ліквідації наслідків окупації і відродження народного господарства. Гітлерівці вщент розорили всі дванадцять колгоспів, спалили школу, маслозавод, підірвали міст через річку Висунь, збитки обчислювалися у 47 506 тис. крб. Не вистачало людей, тягла, майже не було техніки. Але переборюючи труднощі, колгоспники успішно провели в 1944 році весняну сівбу, косовицю, скиртування хліба. На кінець року березнегуватці відбудували всі колгоспи, МТС, школу, лікарню, клуб, райбібліотеку. У грудні 1944 року парторганізація МТС організувала соціалістичне змагання за відновлення тракторного парку. По гвинтику збирали і ремонтували розбиті трактори робітники МТС І. І. Барабаш, М. І. Слісаренко. На червень 1948 року
колгоспи відновили повністю посівні площі. Для освоєння їх держава відпустила району 56 850 пудів зерна. У 1953 році колгоспи Берез- негуватого перевершили довоєнний рівень виробництва зерна, м'яса, молока та інших продуктів. У наступні роки з 12 невеликих тут створено 3 багатогалузеві артілі: ім. Кірова, ім. Шевченка (згодом ім. Калініна), «Перше травня». 1957 року на честь ювілею Великого Жовтня рішенням РК КП України і виконкому райради депутатів трудящих занесено на районну {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Дошку пошани велику групу трудівників села, серед них - ланкову колгоспу ім. Кірова Т. Д. Гнатюк, доярку колгоспу «Перше травня» Г. Ф. Смоляренко, механізаторів М. К. Якименка, М. X. Самійленка, майстра черепичного цеху промартілі «Червоний прапор» С. О. Сидоренка й інших. У лютому 1958 року нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 14 колгоспників, спеціалістів сільського господарства, партійних і радянських працівників Березнегуватого, в т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора доярку колгоспу ім. Кірова Л. М. Невідничу, орденом «Знак пошани» першого секретаря райкому партії М. В. Дзюбу, секретаря райкому партії М. І. Пшеничного, доярок колгоспів ім. Кірова і «Перше травня» В. 6. Вишенську, Г. Ф. Смоляренко.
Добре працювали березнегуватці у восьмій п'ятирічці. Здійснюючи рішення XXIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду КП України, вони виростили високий урожай зернових (27,1 цнт з га). За п'ятирічку значно зросло поголів'я худоби. В 1970 році по всіх колгоспах селища воно перевищувало рівень 1965 року на 30 проц. Під керівництвом партійних організацій трудящі Березнегуватого працювали під гаслом «П'ятирічку - достроково!». П'ятирічний илан продажу державі зерна виконано на 142 проц., молока - на 123,8, м'яса - на 122, яєць - на 110 проц. Тільки артіль «Перше травня» продала понад завдання 2646 тонн зерна, 1702 тонни молока, 136 тонн м'яса, 180,6 тис. штук яєць.
Широко впроваджується механізація. 210 тракторів, 85 комбайнів, багато іншої техніки обробляють тепер 27 тис. га угідь березнегуватських артілей. Автопарк колгоспів налічує 87 машин. Широкого розмаху набуло господарське будівництво. Колгоспи мають 24 корівники і 18 телятників, 12 відгодівельників, 5 свинарників- маточників. Добре обладнані зерносховища, склади мінеральних добрив, автогаражі, 2 млини і стільки ж олійниць, 4 майстерні тощо.
З великим піднесенням обговорювали трудящі проект примірного Статуту колгоспу, вони внесли ряд цінних пропозицій щодо зміцнення трудової дисципліни, зменшення присадибних ділянок тощо. Після 3-го з'їзду колгоспників в усіх трьох сільськогосподарських артілях на загальних зборах були затверджені нові Статути колгоспів.
Новим проявом повсякденної турботи партії про розвиток сільського господарства стали рішення липневого (1970 р.) Пленуму ЦК КПРС. Обговорюючи їх, трудів
ники полів і ферм накреслили заходи щодо дальшого розвитку колгоспного виробництва. Зокрема, передбачено піднести врожайність зернових до 30 цнт з га, а на парових площах до 40-50 цнт. Запорукою цього є піднесення культури господарювання, впровадження нових високоврожайних сортів озимої пшениці Аврора, Кавказ, Одеська-51, налагодження системи удобрення грунтів. В розвитку тваринництва передбачено дальшу спеціалізацію. Так, колгосп ім. Калініна спеціалізуватиметься на виробництві свинини, ім. Кірова - птахівництві, «Перше травня» - вівчарстві.
Артіль ім. Калініна стала справжньою фабрикою м'яса, молока, інших тваринницьких продуктів. Був час, коли вона відставала. За пропозицією членів КПРС голови колгоспу В. С. Лободи та доярки Т. М. Міньової партійне бюро з участю спеціалістів розробило заходи для піднесення тваринництва. їх обговорили на відкритих партійних зборах. Особистий приклад комуністів, а їх в колгоспі 69 чоловік, 40 з яких працюють безпосередньо на виробництві, активна дійова агітація, пропаганда досягнень сільськогосподарської науки та передового досвіду дали добрі наслідки. Вже кілька років підряд колгосп продає державі м'яса, молока, яєць майже понад два плани. Завершено перший цикл механізації на всіх тваринницьких фермах. Внаслідок цього від кожного карбованця, вкладеного в свинарство, колгосп одержує 2 крб., собівартість молока знизилась більше як на 30 проц. Комуністи-механізатори В. М. Гава, В. І. Пастернак, М. Г. Корогод виступили організаторами соціалістичного змагання за дострокове
виконання восьмої п'ятирічки за чотири роки і з честю дотримали свого слова.
Перед в соціалістичному змаганні ведуть комуністи й інших березнегуватських артілей. Так, доярка колгоспу «Перше травня» А. Г. Смирнова щорічно надоює від кожної корови понад 4000 кг молока. Доярку нагороджено орденом Леніна, медаллю «За трудову доблесть», бронзовою медаллю ВДНГ, значком «Відмінник соціалістичного змагання УРСР», її ім'я занесено на обласну Дошку пошани. Ферма, де працює А. Г. Смирнова, стала базою передового досвіду. Кілька років працювала дояркою член КПРС О. К. Струц. їй запропонували перейти на відсталу птахоферму. Невдовзі вона перетворила ферму на зразкову. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селищна міжколгоспна будівельна організація оснащена сучасною технікою, працює без державних кредитів. Її річний прибуток перевищує 70 тис. крб. Найновішою технікою обладнано маслосирзавод, колектив якого працює за девізом «Радянське - значить найкраще». Високоякісні сорти сиру, виготовлені тут, відомі трудящим Німецької Демократичної Республіки, героїчної Куби та інших братніх країн. В 1970 році завод виробив продукції на 2,8 тис. крб. На 100 тис. крб. шиють щорічно для населення одягу і взуття підприємства комбінату побутового обслуговування. Комбінат виготовляє також черепицю, відкрив цехи для ремонту металевих виробів, столярний, художній та хімічної чистки. До Ленінського ювілею комбінат комунальних підприємств виконав виробничий план чотирьох місяців на 120 проц. У переддень 100-річчя В. І. Леніна 436 березнегуватців відзначено ювілейними медалями.
Досягнуті успіхи в господарському житті селища є результатом вдумливої, копіткої роботи райкому КП України, який головні свої турботи зосереджує на тому, що кожен комуніст, кожен керівник господарства вважає своїм найвищим обов'язком роботу з людьми, розвиток творчої активності, зміцнення їх зацікавленості у зростанні громадського господарства. В березні 1970 року партійна організація Березнегуватого відзначила своє 50-річчя. Якщо 1920 року тут налічувалося 19 комуністів, то нині в районі їх понад тисяча, які об'єднані в 37 парторганізаціях і 63 партійних групах. В селищі трудяться 395 членів партії. Під керівництвом партійних організацій в селищі розгорнулося змагання за гідну зустріч XXIV з'їзду КПРС. В першому році нової п'ятирічки березнегуватці дали слово значно більше продати державі
зерна, м'яса, молока, яєць понад план-замовлення. До дня відкриття з'їзду достроково виконали квартальні плани продажу державі всіх продуктів тваринництва. Комуністи області виявили високе довір'я першому секретарю Березнегуватського райкому партії М. І. Пшеничному, обравши його делегатом XXIV з'їзду КПРС, а головного економіста колгоспу «Перше травня» Н. П. Кучеренко - делегатом XXIV з'їзду КП України. В 1971 році М. І. Пшеничного нагороджено орденом Жовтневої Революції. Цієї ж нагороди удостоєний голова колгоспу ім. Калініна В. С. Лобода, а орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені комбайнер колгоспу ім. Кірова М. А. Захаров, доярки Н. Ф. Овсяник (колгосп ім. Кірова), Л. В. Хиренко (колгосп ім. Калініна), голова райвиконкому В. А. Черевань, секретар райкому партії Д. А. Захаров, головний агроном колгоспу ім. Калініна М. П. Чумак, тракторист міжколгоспбуду В. С. Юр'єв, бригадир колгоспу «Перше травня» І. В. Лянний, токар Березнегуватського об'єднання «Сільгосптехніки» В. І. Лясковський.
В достатку живуть трудящі селища. Значно зросла оплата праці робітників і колгоспників. В 1969 році середньомісячний заробіток хлібороба становив 100- 120 крб. Збільшилися суспільні фонди споживання. У дитячих садках і яслах безкоштовно виховуються 200, а в шкільних групах подовженого дня харчуються 570 дітей колгоспників. 18 чоловік навчаються на кошти колгоспів у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. У 1969 році 30 торговельних підприємств сільського споживчого товариства продали населенню товарів на суму 3,6 млн. крб., 2830 тис. крб. зберігають жителі в ощадній касі.
Завдяки невтомному піклуванню партійних і радянських організацій, самовідданій праці трудівників красивішає селище. Капітально відремонтовано і споруджено 1515 житлових будинків. Серед новобудов - чотириповерхове приміщення райкому партії, двоповерховий будинок
контори колгоспу ім. Калініна, шість двоповерхових житлових будинків, 4 корпуси шкіл на 26 класних кімнат, райлікарня, три дитячі садки, дитячий комбінат (ясла-сад), медичні профілакторії в колгоспах тощо. Тут встановлено скульптурні пам'тники В. І. Леніну, М. І. Калініну, С. М. Кірову. В 1968-1970 рр. прокладено 2 км шляху з твердим покриттям, 5 км {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}водопроводу, а 1969-1970 рр.- 7,5 км газопроводу, 700 погонних метрів тротуарів, висаджено 6 тис. дерев, установлено 190 ламп денного світла.
Кожний четвертий громадянин Березнегуватого навчається. У середній та двох восьмирічних школах здобувають знання 1075 учнів. У вечірній школі робітничої молоді підвищують свою освіту 185 чоловік, 80 дітей навчаються у музичній школі. Училище механізації щороку готує 320 спеціалістів. В селищі працюють 96 вчителів, 20 лікарів і 80 медичних працівників з середньою освітою, 25 агрономів, 47 зоотехніків і ветеринарних лікарів, 24 інженери, 511 механізаторів сільського господарства. Серед вихідців Березнегуватого, якими пишаються жителі,- Г. М. Рябенький, удостоєний Державної премії за удосконалення процесів суднобудування. Державну премію одержав також Л. А. Кальман, який розробив нову технологію в хімічній промисловості.
3575 трудящих користуються послугами п'яти бібліотек, фонд яких налічує близько 58 тис. книжок. Завжди людно й у читальному залі районної бібліотеки. Листоноші доставляють передплатникам 12 600 примірників газет і журналів. За кількістю відвідувань двох кінотеатрів, що є в селищі, Березнегувате посідає одне з перших місць в області. Над 611 будинками здіймаються. антени телевізорів. 1970 року у колгоспі «Перше травня» споруджено клуб, у колгоспі ім. Калініна двоповерховий будинок культури з залом на 450 місць, робочими кімнатами, бібліотекою. Зводиться сучасний районний будинок культури. У бригадах і на фермах колгоспів обладнано червоні кутки, кімнати відпочинку, де є телевізори, радіоприймачі, бібліотечки тощо. Відзначення свят механізаторів, тваринників стали традиційними. Цікаво проходять свята мистецтв, на які запрошуються відомі артисти театру й кіно. У дні великих свят у парку відпочинку виступає місцевий хор з 300 чоловік, дають творчі концерти учні музичної школи.
На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в районі відбулися огляди художньої самодіяльності. Березнегуватські аматори сцени виїжджали до Миколаєва, а жіночий ансамбль районного будинку культури став учасником республіканського фестивалю. Значного поширення набули такі форми ідейно-виховної роботи, як ленінські і жовтневі читання, кінолекторії «За владу Рад», «Етапи великого шляху», «їх життя - подвиг» тощо. Як велике всенародне свято відзначено в селищі 22 квітня 1970 року. В будинку культури відбувся урочистий пленум РК КП України, сесія райради депутатів трудящих. Комсомольці склали ленінський залік. Трудящі вшановували передовиків ленінського змагання.
Жителі Березнегуватого беруть активну участь у роботі селищної Ради. У складі селищної Ради 77 депутатів, з них - 34 жінки. До роботи 7 постійних комісій Ради залучено 80 активістів, що працюють на громадських засадах. Високим авторитетом користується сільком у селі Червонопіллі, який очолює комуніст, депутат селищної Ради Л. П. Кривошей. В селищі діють 7 товариських судів, народна дружина. Комсомольські організації, які об'єднують 400 юнаків і дівчат, проводять серед молоді селища велику виховну роботу, впроваджують нові радянські обряди - свята першої борозни, врожаю, урочисті проводи в армію, вшанування пам'яті загиблих героїв, влаштовують зустрічі молоді з ветеранами праці, старими комуністами, «голубі вогники», знайомлять молодих громадян із знатними земляками.
За свій добробут, радісне життя дякують березнегуватці рідній Комуністичній партії, яка веде радянський народ до світлого майбутнього.
Березнегувате - центр району, площа якого 1,3 тис. кв. км, населення 28,5 тис. чоловік (в т. ч. сільського - 21,4 тис., міського - 7,1 тис.). У районі 56 населених пунктів, підпорядкованих селищній і 11 сільським Радам; 12 колгоспів; 3 радгоспи; орної землі 105,0 тис. га; 5 промислових підприємств, 2 будівельні організації; працює 24 фельдшерсько-акушерських пункти, 8 пологових будинків, 4 лікарні, 44 школи, 28 бібліотек, 38 будинків культури і клубів.
У 80-х роках XVIII ст. на місці сучасного селища оселилися колишні запорізькі козаки. На 1787 рік тут налічувалося 7 дворів і 70 душ чоловічої статі. 1795 року сюди прибуло багато сімей селян-втікачів з Чернігівщини та Полтавщини. Згодом населення поповнюється за рахунок засуджених на заслання учасників антифеодальних виступів з Подільської, Волинської, Київської та інших губерній. За своїм юридичним становищем жителі Березнегуватого були державними селянами. У 1796 році за ними числилося 11 500 десятин придатної і 500 непридатної землі. Через три роки тут мешкало вже 487 чоловік. У 1820 році село стало адміралтейським поселенням. Жителі його звільнялись від сплати подупщого податку, але замість цього мусили виконувати різні роботи за нарядами адміралтейства. Усі працездатні чоловіки віком від 16 до 60 років працювали на верфі у Миколаєві почергово три місяці на рік.
Становище їх було важким: жили в непристосованих казармах, харчувалися погано. Адміністрація мала сплачувати кожному по 9 крб. на місяць. Але селяни, що використовувалися на другорядних, некваліфікованих роботах, таких грошей ніколи не одержували. Звичайний розмір заробітної плати поселенця становив 2 крб. 70 коп. на місяць. Основним джерелом прожитку березнегуватців залишалися хліборобство і городництво. Займалися вони також перевезенням різних вантажів на близьку відстань і дрібною торгівлею.
Управляв поселенням наглядач з офіцерів флоту. Громада поселенців мала ще й місцеве управління - т. зв. сільську управу. Члени її обиралися на 3 роки і одержували платню з громадських сум за щорічною розкладкою, що встановлювалася мирським присудом. Земля розподілялася за кількістю наявних душ. Пересічно на душу припадало 8 десятин. Але общинне землекористування було лише зручною формою збагачення сільської верхівки. У більшості селян землі не вистачало, і вона була змушена орендувати її в сусідніх з поселенням дачах. Велику кількість державної землі на правобережжі річки Висуні орендував поміщик Бредихін, який мав до того ж значні власні земельні масиви. Чималою кількістю землі володіли поміщики Туманська, Висоцький та інші.
На 1859 рік в Березнегуватому було 594 двори і 3677 жителів. Крім адміралтейських поселенців, тут головним чином мешкали міщани, державні селяни та відставні чини. У липні 1861 року село вилучено з морського відомства і підпорядковано Миколаївському військовому губернатору. Поселення стало пригородом, а його мешканці - міщанами. Звільнившись від усіх казенних робіт в адміралтействі, вони мали платити державі і земству податки та відбувати рекрутську й інші повинності. Тільки сума державного грошового податку в 1862 році становила 3 крб. 48 коп. з душі.
За даними 1867 року переважна більшість селян не мала повного наділу землі. Іноді, щоб звести кінці з кінцями, жителі продавали свою худобу. Так, у 1868 році близько 600 господарств у двох пригородах - Березнегуватому і Висунську залишилися без худоби, втративши всяку надію поправити своє становище і в наступні роки. Мізерна допомога від земства не могла запобігти зубожінню міщан. Внаслідок неврожаю 1873 року, навіть за офіційними даними, в Березнегуватому потребували допомоги продовольством і посівним матеріалом 102 родини.
Розвиток капіталізму на селі призводив до дальшого втягнення жителів передмістя у торгово-грошові відносини. Працювати на ринок починають і
місцеві ремісники. Щороку тут відбувалося по 4 ярмарки з оборотом близько 60 тис. крб. (станом на 1866 р.), щотижня - 3 базари. Якщо 1878 року у посаді було видано 10 свідоцтв купцям другої гільдії, то вже наступного - 21 (з травня 1877 року Березнегувате стає посадом Херсонської губернії). У1887 році в ньому на 933 двори та 4700 жителів налічувалося 23 торговельні підприємства і 59 дрібних ремісничих майстерень ковалів, кравців, шевців. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
На початку XX ст. з 1199 господарств посаду понад 300 (або 25 проц.) були безземельними та малоземельними, у той час як 13 (1,1 проц.) мали по 40-50 десятин землі кожне. 20 проц. дворів орендували у великих власників за гроші, або за копу - від 2 до 10 десятин землі. Дуже позначилась на економічному становищі селян аграрна криза. А у 1902 році на землях посаду майже половину врожаю зни
щив хлібний жук. На початку XX ст. 34 проц. всіх господарств Березнегуватого були безтягловими, в той час як 9 проц. мали по 5 і більше голів робочої худоби. Через злидні багато жителів йшли на сезонні роботи у міста або батракували у поміщиків і куркулів. Наприкінці XIX та на початку XX ст. Березнегувате стало ринком найму сільськогосподарських робітників на Херсонщині.
На початку 1905 року великий вплив на селян справили страйки робітників Миколаєва та Херсона. Запалали скирти хліба у поміщиків Заїкіна, Висоцького, Марченка, Бутовича. Керували виступами мешканці посаду О. О. Кутовий та П. К. Авраменко. Біднота і середняки Березнегуватого ввійшли до складу створеного у Висунську восени 1905 року відділення Всеросійської селянської спілки, що відіграла певну роль в об'єднанні революційних мас усього округу. Для придушення виступів у грудні в посад введено сотню козаків, а невдовзі ще роту драгунів. Готуючись до відсічі, селяни встелили горішню вулицю (тепер Червоноармійська) боронами. Жорстоко розправилися карателі з усіма, хто брав участь у революційних виступах. 7 чоловік було заарештовано.
Під час столипінської аграрної реформи 22 сільські багатії виділились на хутори і відруби, зосередивши в своїх руках понад 700 десятин землі. В інтересах заможних селян діяло кредитне товариство. Більшість же населення ледь перебивалася, втрачаючи свої наділи.
Не тільки злидні, а й забобони та неосвіченість гнітили селян.Медичну допомогу подавали лікарський помічник і земська акушерка. Бідняки вдавалися до знахарок, повитух. З 1872 року березнегуватці почали користуватися послугами створеної в сусідній колонії Нагартаві лікарської дільниці, де працював лікар, який обслуговував 25 тис. жителів. З 1830 по 1872 рр. березнегуватці перенесли 5 епідемій холери. В 1888 році 41,2 проц. жителів хворіли на різні хвороби. За ініціативою земського лікаря М. Д. Горбенка в посаді 1904 року відкрито дитячі ясла. Приміщення для них, а також два десятки сорочин, кадіб для купання, ночви для прання бочку для води та інший нехитрий «інвентар» придбали у приватних осіб. Лікар Нагартавської лікарні В. Ю. Дуброва організував річні курси, які пізніше стали першою в губернії школою сестер-жалібниць.
За даними 1872 року, в Березнегуватому працювало двокласне міністерське училище з ремісничими класами.1874/75 навчального року його відвідували 71 хлопчик і 15 дівчаток, навчав яких один учитель. Діти бідняків становили лише 5 проц. учнів. Вироби ремісничих класів - опойкові чоботи та жіночі черевики - експонувалися на Московській політехнічній виставці. Відкриті згодом недільна школа для дорослих і жіноче училище не вирішували питання поширення освіти серед населення. 1907 року в двокласному училищі і трьох церковнопарафіяльних школах навчалося 386 - тільки половина всіх дітей шкільного віку.
Над убогими хатами височіли дзвіниці двох церков, синагога. Тут було десять шинків, три винних льохи, горілчаний склад. Впадали в око поліцейський участок та арештантська. «Отці посаду» не шкодували коштів на їх розширення. А питання про будівництво мосту через Висунь вирішувалось близько 26 років.
Під час першої світової війни 1200 чоловік з села були відправлені на фронт. Понад 300 повернулися додому каліками або пораненими. Позбавлені робітників і годувальників, господарства занепадали. Посівні площі зменшилися на 30 проц.
З населення безперервно здиралися всілякі побори та пожертвування на війну, реквізиції хліба, худоби та одягу. 27 проц. селянських дворів за роки війни зовсім розорилися.
Після повалення самодержавства селяни даремно сподівалися одержати землю. Незначні наділи (від 5 до 8 десятин на двір), розташовані на відстані 18-20 км від села на неродючих землях, не могли прогодувати селянські сім'ї. А великі й кращі земельні масиви, як і раніше, належали поміщикам {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Марченкові, Заїкіну, Соколов- ському та куркулям, які за оренду своєї землі вимагали від 30 до 40 крб. за десятину. Боротьба за землю набувала дедалі більшої гостроти. Тимчасом створений навесні 1917 року т. зв. сільський комітет всіляко зволікав із розв'язанням земельного питання. «Адміністративна справа,- зазначалося на зборах Миколаївської Ради робітничих депутатів, що відбулися 18 квітня,- стоїть так: старі поліцейські власті усунуті, але продовжують свою агітацію, що зводиться до підриву завоювань революції, місця в президіях сільських комітетів захоплюються ними ж. В посаді Березнегуватому комітет складається в основному з чорносотенних елементів».
В січні 1918 року в селі встановлено Радянську владу. Створений тоді ревком, здійснюючи рішення Херсонського повітового з'їзду Рад селянських депутатів (лютий 1918 р.), приступив до зрівняльного розподілу землі між селянами залежно від віку. Та розгортанню перших революційних перетворень перешкодила австро- німецька окупація. Загарбники разом з українськими націоналістами чинили жорстокі розправи над населенням. Понад 60 активних борців за Радянську владу було кинуто до в'язниць. Наприкінці 1918 року село захопили антантівські війська.
На початку березня 1919 року радянські війська визволили Березнегувате. Но- востворений ревком повернув біднякам відібрану в них за часів окупації землю і худобу, допомагав Червоній Армії, було зібрано 1217 пудів хліба. Велику роботу проведено щодо виконання плану продрозверстки. 14 травня 1919 року у зв'язку з заколотом отамана Григор'єва створено бойову групу. Активно діяли у складі групи П. О. Артюшенко, О. Б. Гава, С. В. Рябенький, П. Т. Пастернак. Наприкінці травня 1919 року григор'євці відступили на лінію Снігурівка - Біла Криниця і були розбиті в районі станції Березнегувате.
Коли в серпні 1919 року село зайняли денікінці, революційно настроєні селяни відмовлялися виконувати накази про мобілізацію до білої армії, допомагати їй продовольством і фуражем. Значну роль у зриві заходів денікінського командування відіграв М. Ф. Луняка, який прибув у район за завданням ЦК КП(б)У (пізніше він працював головою Березнегуватського райвиконкому). Чимало жителів села восени 1919року підтримали висунських повстанців. Група березнегуватських партизанів одержала завдання затримати денікінців, що просувалися з Явкиного на Висунськ. Партизани закріпилися на північно-західній околиці села і зустріли ворога вогнем.
27 січня 1920 року частини 123-ї стрілецької бригади 41-ї дивізії назавжди вигнали білих з Березнегуватого. В лютому почав діяти сільський ревком. Через кілька місяців утворено й партосередок. У вересні він об'єднував вже 19 членів і кандидатів у члени партії. Одним із перших голів осередку був І. О. Чигрин, згодом-секретар волосного комітету партії. В цей же час виник і комсомольський осередок. Комуністи села, члени ревкому вживали заходів для отримання врангелівського наступу. Під час «тижня червоноармійця», що проводився в серпні 1920 року, селяни зібрали
166 тис. крб. і багато продуктів. У листопаді перед наступом на Берислав у Березнегуватому кілька днів перебував польовий штаб С. М. Будьонного. Селяни допомогли кіннотникам гужовим транспортом, а близько 20 чоловік вступили до Першої Кінної. Всебічну допомогу Червоній Армії подавали селяни і в наступні роки. Значну роль в цьому відігравав КНС, утворений в травні 1920 року, який очолив І. В. Терещенко.
1924 року активна участь незаможного селянства Березнегуватого в революційному русі й громадянській війні була відзначена в спеціальному рішенні Херсонського окружного КНС.
12 січня 1921 року на загальних зборах громадян Березнегуватого обрано сіль-виконком (голова П. І. Усенко), який розгорнув велику роботу щодо здійснення перших аграрних законів Радянської влади. Безземельні та малоземельні господарства одержали від 2 десятин 1100 кв. сажнів до 3
десятин 1195 кв. сажнів на їдця. Крім того, вони забезпечувались посівним матеріалом. Вже на 15 листопада 1921 року по волості (Березнегувате стало волосним центром у лютому 1917 року) було засіяно 1086 десятин озимини. Водночас КНС організував у селі збирання коштів для голодуючих інших районів країни. Тільки робітники заготпункту здали у фонд голодуючих Поволжя 17,5 пуда борошна. І це в той час, коли самі березнегуватці були в дуже скрутному становищі. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селяни схвально зустріли рішення X з'їзду РКП(б) про перехід до нової економічної політики. В рішенні зборів жителів села підкреслювалося, що трудівники Березнегуватого одностайно підтримують нові заходи партії щодо відбудови сільського господарства. Для роз'яснення рішень X з'їзду РКП(б) партійна організація створила спеціальні агітаційні групи. Перші успіхи господарювання селян в умовах непу демонструвала сільськогосподарська виставка 1922 року. Поступово відновлювались довоєнні посівні площі. Ще в 1921 році повітовим земвідділом затверджено статут Березнегуватського трудового сільськогосподарського товариства. Наступного року виникли ТСОЗи ім. К. Маркса, «Своя праця», «Новий шлях». Держава подала всебічну допомогу першим товариствам. Був організований сільський прокатний пункт. Значну роботу серед селян проводила в цей час профспілка робітників млинів, кузень та інших майстерень. До активної участі в громадському житті залучались і жінки. Зокрема, завданням жінок у світлі рішень X з'їзду партії була присвячена конференція робітниць, що відбулася в Березнегуватому у вересні 1921 року.
Радянська влада відкрила широкий простір для розвитку культури на селі. На 1924 рік у Березнегуватому діяли 3 масові школи з українською мовою викладання, в яких навчалось 422 дітей. Крім того, 230 дітей ходили до школи у сусіднє село Нагартаву. У 1920 році відкрито 3 школи для дорослих і 3 хати-читальні. Працювали гуртки політграмоти, агрокурси. Сільська Рада організувала ясла на 30 дітей, виробничу комуну для безпритульних, батьки яких загинули під час громадянської війни. З ініціативи комсомольців методом народної будови споруджено народний будинок, який став центром культосвітньої роботи на селі.
За нове вільне життя дякували селяни Комуністичній партії, її вождю В. І. Леніну. В резолюції загальних зборів громадян Березнегуватого, що відбулися 15 жовтня 1922 року, висловлено «глибоку радість з нагоди видужання вождя і вчителя трудящих товариша Леніна і надію, що він ще довго стоятиме біля керма Соціалістичної Робітничо-Селянської Республіки».
Велику увагу приділяли комуністи, активісти села роз'ясненню ленінського кооперативного плану. 1927 року в райцентрі діяли двотижневі курси і читалися лекції з різних агрономічних питань. Пізніше створено агрошколу. З метою пропаганди переваг колективного господарювання комуністи села організували відвідування одноосібниками зразкової в районі артілі «До соціалізму». Одночасно вживалися заходи проти куркульських елементів, які проникали в органи КНС та інші громадські організації. Активну участь у боротьбі з куркулями брали перші комсомольці Березнегуватого. Сільрада й КНС постійно контролювали та всіляко обмежували застосування куркулями найманої праці. Значну роль в цьому, зокрема, відіграв сільський комітет профспілки наймитів («Робітземліс»). 1925 року в селі і в районі проведено чистку і реорганізацію КНС. Одночасно за межі округу виселено групу куркулів та великих орендарів, що вели антирадянську пропаганду.
У ході боротьби за соціалістичну перебудову сільського господарства підвищувалась свідомість селян, їх політична активність. Більшість трудящих передплатила срібну лотерею, позику індустріалізації. Все ширше розгорталося соціалістичне змагання за кращі показники в запровадженні агрокультурних заходів, підвищенні врожайності, проведенні хлібозаготівель.
Завдяки великій організаторській роботі комуністів в селі виникали нові колективні господарства. В 1928-1930 рр. створено ТСОЗи «Червоний орач», «Квіти Жовтня», «Незаможна творчість», «Червона згода», «9-е січня», «Запорожець», «Більшовик», ім. Будьонного та ін. На базі ТСОЗів «Незаможна творчість», «Червоний орач», «Труд» організували артіль «Нове господарство» (пізніше ім. Кірова), яка об'єднала 150 господарств і мала 2 тис. га землі. ТСОЗ ім. Будьонного також перетворено на артіль, до якої влилося і товариство «Червона згода»2. А всього було створено 12 колгоспів. Артілі відчували постійну увагу і піклування з боку держави. У
січні 1930 року було асигновано 2800 крб. на сортове зерно маломіцним товариствам. У квітні на допомогу наймитам, що вступали до колгоспів, виділено 6 тис. крб. Того ж року створюється Березнегуватська МТС, яка допомагала господарствам району технікою. Створений у 1933 році при МТС політвідділ сприяв швидкому розв'язанню важливих питань соціалістичного будівництва на селі, підвищенню рівня організаторської і політико-виховної роботи серед колгоспників. 1934 року на районній партійній конференції відзначалося, що політвідділ Березнегуватської МТС провів зльоти та конференції колгоспників, жінок, молоді, а також бригадирів, трактористів, доярок, сівачів, організував конкурс на кращого косаря, тракториста, снопов'язальницю тощо. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Успішне здійснення ленінського плану індустріалізації країни дало змогу державі забезпечити сільське господарство новою технікою. З 1930 по 1935 рік потужність тракторного парку МТС зросла більше як у півтора раза. В 1940 році МТС мала 70 тракторів і багато іншої техніки. Якщо в 1935 році середній виробіток на комбайн становив по МТС 205 га, то вже в 1936 році - 362 га. У 30-х роках в селі почали працювати промислові артілі «Загальна праця», «Червоний швейник», масло- сирзавод, а також підприємства для переробки сільськогосподарської продукції.
Значні зміни відбулися у ставленні людей до праці. Зачинателями
руху стахановців виступили робітники МТС. Серед них відомий далеко за межами району Л. Ф. Хиренко, який ще в 1930 році привів трактор з колгоспу «Комунар» у новостворену МТС, а незабаром очолив тракторну бригаду. За роки праці в МТС Л. Ф. Хиренко підготував 133 трактористи і 33 комбайнери. Середній виробіток на трактор ХТЗ в його бригаді становив 950 га. Л. Ф. Хиренко депутат Верховної Ради УРСР першого скликання. 1939 року його нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Інший передовик МТС комбайнер В. Ф. Корчака удостоєнийордена Леніна. На 1936 рік у МТС налічувалось 39 ударників праці,
8 стахановських бригад. Учасниками ВСГВ були колгосп «Перше травня», відзначений дипломом і премійований автомашиною, доярка артілі «Більшовик» Н. П. Тягнирядно, яка надоювала по 1700 літрів молока від кожної закріпленої за нею корови. Робітників МТС на Всесоюзній сільськогосподарській виставці у Москві представляв бригадир тракторної бригади Ф. Ю. Дворецький.
Комуністи завжди були на вирішальних ділянках виробництва. В 1941 році
9 первинних організацій об'єднували 85 членів і 51 кандидата в члени ВКП(б). Парторганізації застосовували різні форми й методи організаційно-партійної та ідеологічної роботи: засідання рад МТС з участю голів і агрономів колгоспів, де вирішувалися важливі господарські питання, конференції механізаторів, наради стахановців, семінари редакторів стінгазет тощо. Часто провадилися політдні, під час яких керівники районних підприємств і установ виїжджали в колгоспи, де перевіряли стан виконання накреслених рішень, подавали допомогу в організації масово-політичної роботи, політосвіти, соцзмагання між ланками та бригадами, виступали з доповідями про міжнародне становище.
Помічником партійних організацій у вихованні молоді й мобілізації її на трудові звершення був сільський комсомол. Комсомольці завжди йшли попереду на польових роботах. М. Юрченко, Н. Попович, Г. Чумак, В. Кутова, В. Худик та інші дівчата стали послідовницями П. М. Ангеліної. Комсомольці працювали культармійцями в школах ліквідації неписьменності та малописьменності. Молодь села виступила ініціатором і активним учасником руху за вивчення військової справи. Березнегуватська сільська Рада мала найкращі в районі показники в підготовці й проведенні призовів до Червоної Армії. Про зростання політичної активності березнегуватців яскраво свідчили перші вибори до Верховної Ради СРСР, Верховної Ради УРСР та місцевих Рад депутатів трудяших, збирання коштів на побудову літаків-велетнів «Володимир Ленін», «Максим Горький» і військових крейсерів. Яскравим проявом братерської солідарності та пролетарського інтернаціоналізму була допомога героїчному іспанському народові. Від одного до трьох процентів місячного заробітку внесли у фонд допомоги іспанським жінкам і дітям робітники МТС, промартілей, рай-друкарні, службовці райфінвідділу, працівники редакції газети «За більшовицькі колгоспи» й інші. Багато грошей зібрали жителі села у фонд МОДРу.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Березнегуватська міжрайонна лікарня мала хірургічне, терапевтичне та пологове відділення. Закінчувався монтаж рентген-кабінету, пункту переливання крові, розширено сезонні солярії для хворих на кістковий туберкульоз. Значні зміни відбулися в галузі освіти і культури. Завершувалася ліквідація неписьменності серед дорослого населення. Близько 700 дітей навчалося в середній, двох семирічних і чотирьох початкових школах. В селі відкрили клуб з бібліотекою. Бібліотеки було створено в кожному колгоспі. Тільки книжковий фонд бібліотеки артілі ім. Будьонного становив 2 тис. примірників. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Вже в перші дні Великої Вітчизняної війни сотні березнегуватців стали до лав захисників Батьківщини. Великий героїзм проявили жителі села на фронтах війни. М. М. Чепурному за мужність і відвагу, проявлену в боях з німецько-фашистськими
загарбниками, присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Багатьма бойовими орденами відзначила Батьківщина полковника авіації С. І. Терещенка, майора танкових військ Г. С. Степаненка, члена підпільної організації, а потім снайпера Червоної Армії І. І. Нечипуренка та інших. 452 чоловіка не повернулися в рідне село після війни. Героїчно загинув льотчик лейтенант М. І. Попович, який відважно воював в полку Героя Радянського Союзу В. С. Гризодубової й не раз літав до партизанів К. С. Заслонова.
Мужньо боролися проти ненависного ворога й ті березнегуватці, що залишилися на окупованій території. Німецько-фашистські загарбники вступили в село 18 серпня 1941 року. Вони заарештували 250 жителів і багатьох з них знищили за непокору «новому порядку і комуністичні переконання». Понад тисячу юнаків і дівчат було вигнано в рабство до Німеччини.
Для боротьби з ворогом у Березнегуватому й сусідніх селах створюються підпільні групи, організатором їх був Ф. М. Кузьменко, який до війни працював завідуючим оргінструкторським відділом РК КП(б)У. На кінець 1943 року тут діяло 9 патріотичних груп, що налічували 150 чоловік. Члени підпілля вели антифашистську агітацію серед населення, організовували саботаж заходів окупантів. Через лікаря Б. Б. Довбню і його дружину В. А. Чаву організація здійснювала зв'язок з підпільниками «Миколаївського центру», а через комсомольця А. Я. Головка встановила зв'язок і з Українським штабом партизанського руху, який послав у село шістьох досвідчених партизанів на чолі з Ф. Г. Мисіним для допомоги в організації збройного виступу. Але ще до їх прибуття в Березнегувате гестапо вдалось заарештувати Ф. М. Кузьменка, І. І. Яковенка, пізніше і членів групи Мисіна. Жорстокими катуваннями фашисти намагалися вирвати у підпільників відомості про склад організації та її зв'язки. Але ніщо не зламало патріотів. Напередодні визволення вороги розстріляли активних учасників підпілля, серед них - Ф. М. Кузьменка, І. І. Яковенка, А. Я. Головка, В. О. Слісаренко, М. М. Сєдова, Д. А. Терещенка. Після тяжких катувань фашисти вивезли в Снігурівку і розстріляли там радистку І. Лауду та командира десантної групи Ф. Г. Мисіна. Свято шанують березнегуватці пам'ять про загиблих. В парку райцентру їм споруджено пам'ятник і встановлено меморіальну дошку, в кімнаті бойової слави при середній школі - погруддя М. Ф. Кузьменка, В. О. Слісаренко, А. Я. Головка, М. М. Чепурного, М. І. Поповича. Іменами Кузьменка, Головка, Слісаренко названі вулиці селища. Ім'я І. Лауди присвоєно районній бібліотеці для дітей.
14 березня 1944 року внаслідок здійсненої військами 3-го Українського фронту під командуванням генерала армії Р. Я. Малиновського Березнегуватсько-Снігурівської операції село було очищене від ворога.
Після визволення трудящі Березнегуватого приступили до ліквідації наслідків окупації і відродження народного господарства. Гітлерівці вщент розорили всі дванадцять колгоспів, спалили школу, маслозавод, підірвали міст через річку Висунь, збитки обчислювалися у 47 506 тис. крб. Не вистачало людей, тягла, майже не було техніки. Але переборюючи труднощі, колгоспники успішно провели в 1944 році весняну сівбу, косовицю, скиртування хліба. На кінець року березнегуватці відбудували всі колгоспи, МТС, школу, лікарню, клуб, райбібліотеку. У грудні 1944 року парторганізація МТС організувала соціалістичне змагання за відновлення тракторного парку. По гвинтику збирали і ремонтували розбиті трактори робітники МТС І. І. Барабаш, М. І. Слісаренко. На червень 1948 року
колгоспи відновили повністю посівні площі. Для освоєння їх держава відпустила району 56 850 пудів зерна. У 1953 році колгоспи Берез- негуватого перевершили довоєнний рівень виробництва зерна, м'яса, молока та інших продуктів. У наступні роки з 12 невеликих тут створено 3 багатогалузеві артілі: ім. Кірова, ім. Шевченка (згодом ім. Калініна), «Перше травня». 1957 року на честь ювілею Великого Жовтня рішенням РК КП України і виконкому райради депутатів трудящих занесено на районну {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}Дошку пошани велику групу трудівників села, серед них - ланкову колгоспу ім. Кірова Т. Д. Гнатюк, доярку колгоспу «Перше травня» Г. Ф. Смоляренко, механізаторів М. К. Якименка, М. X. Самійленка, майстра черепичного цеху промартілі «Червоний прапор» С. О. Сидоренка й інших. У лютому 1958 року нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу 14 колгоспників, спеціалістів сільського господарства, партійних і радянських працівників Березнегуватого, в т. ч. орденом Трудового Червоного Прапора доярку колгоспу ім. Кірова Л. М. Невідничу, орденом «Знак пошани» першого секретаря райкому партії М. В. Дзюбу, секретаря райкому партії М. І. Пшеничного, доярок колгоспів ім. Кірова і «Перше травня» В. 6. Вишенську, Г. Ф. Смоляренко.
Добре працювали березнегуватці у восьмій п'ятирічці. Здійснюючи рішення XXIII з'їзду КПРС і XXIII з'їзду КП України, вони виростили високий урожай зернових (27,1 цнт з га). За п'ятирічку значно зросло поголів'я худоби. В 1970 році по всіх колгоспах селища воно перевищувало рівень 1965 року на 30 проц. Під керівництвом партійних організацій трудящі Березнегуватого працювали під гаслом «П'ятирічку - достроково!». П'ятирічний илан продажу державі зерна виконано на 142 проц., молока - на 123,8, м'яса - на 122, яєць - на 110 проц. Тільки артіль «Перше травня» продала понад завдання 2646 тонн зерна, 1702 тонни молока, 136 тонн м'яса, 180,6 тис. штук яєць.
Широко впроваджується механізація. 210 тракторів, 85 комбайнів, багато іншої техніки обробляють тепер 27 тис. га угідь березнегуватських артілей. Автопарк колгоспів налічує 87 машин. Широкого розмаху набуло господарське будівництво. Колгоспи мають 24 корівники і 18 телятників, 12 відгодівельників, 5 свинарників- маточників. Добре обладнані зерносховища, склади мінеральних добрив, автогаражі, 2 млини і стільки ж олійниць, 4 майстерні тощо.
З великим піднесенням обговорювали трудящі проект примірного Статуту колгоспу, вони внесли ряд цінних пропозицій щодо зміцнення трудової дисципліни, зменшення присадибних ділянок тощо. Після 3-го з'їзду колгоспників в усіх трьох сільськогосподарських артілях на загальних зборах були затверджені нові Статути колгоспів.
Новим проявом повсякденної турботи партії про розвиток сільського господарства стали рішення липневого (1970 р.) Пленуму ЦК КПРС. Обговорюючи їх, трудів
ники полів і ферм накреслили заходи щодо дальшого розвитку колгоспного виробництва. Зокрема, передбачено піднести врожайність зернових до 30 цнт з га, а на парових площах до 40-50 цнт. Запорукою цього є піднесення культури господарювання, впровадження нових високоврожайних сортів озимої пшениці Аврора, Кавказ, Одеська-51, налагодження системи удобрення грунтів. В розвитку тваринництва передбачено дальшу спеціалізацію. Так, колгосп ім. Калініна спеціалізуватиметься на виробництві свинини, ім. Кірова - птахівництві, «Перше травня» - вівчарстві.
Артіль ім. Калініна стала справжньою фабрикою м'яса, молока, інших тваринницьких продуктів. Був час, коли вона відставала. За пропозицією членів КПРС голови колгоспу В. С. Лободи та доярки Т. М. Міньової партійне бюро з участю спеціалістів розробило заходи для піднесення тваринництва. їх обговорили на відкритих партійних зборах. Особистий приклад комуністів, а їх в колгоспі 69 чоловік, 40 з яких працюють безпосередньо на виробництві, активна дійова агітація, пропаганда досягнень сільськогосподарської науки та передового досвіду дали добрі наслідки. Вже кілька років підряд колгосп продає державі м'яса, молока, яєць майже понад два плани. Завершено перший цикл механізації на всіх тваринницьких фермах. Внаслідок цього від кожного карбованця, вкладеного в свинарство, колгосп одержує 2 крб., собівартість молока знизилась більше як на 30 проц. Комуністи-механізатори В. М. Гава, В. І. Пастернак, М. Г. Корогод виступили організаторами соціалістичного змагання за дострокове
виконання восьмої п'ятирічки за чотири роки і з честю дотримали свого слова.
Перед в соціалістичному змаганні ведуть комуністи й інших березнегуватських артілей. Так, доярка колгоспу «Перше травня» А. Г. Смирнова щорічно надоює від кожної корови понад 4000 кг молока. Доярку нагороджено орденом Леніна, медаллю «За трудову доблесть», бронзовою медаллю ВДНГ, значком «Відмінник соціалістичного змагання УРСР», її ім'я занесено на обласну Дошку пошани. Ферма, де працює А. Г. Смирнова, стала базою передового досвіду. Кілька років працювала дояркою член КПРС О. К. Струц. їй запропонували перейти на відсталу птахоферму. Невдовзі вона перетворила ферму на зразкову. {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}
Селищна міжколгоспна будівельна організація оснащена сучасною технікою, працює без державних кредитів. Її річний прибуток перевищує 70 тис. крб. Найновішою технікою обладнано маслосирзавод, колектив якого працює за девізом «Радянське - значить найкраще». Високоякісні сорти сиру, виготовлені тут, відомі трудящим Німецької Демократичної Республіки, героїчної Куби та інших братніх країн. В 1970 році завод виробив продукції на 2,8 тис. крб. На 100 тис. крб. шиють щорічно для населення одягу і взуття підприємства комбінату побутового обслуговування. Комбінат виготовляє також черепицю, відкрив цехи для ремонту металевих виробів, столярний, художній та хімічної чистки. До Ленінського ювілею комбінат комунальних підприємств виконав виробничий план чотирьох місяців на 120 проц. У переддень 100-річчя В. І. Леніна 436 березнегуватців відзначено ювілейними медалями.
Досягнуті успіхи в господарському житті селища є результатом вдумливої, копіткої роботи райкому КП України, який головні свої турботи зосереджує на тому, що кожен комуніст, кожен керівник господарства вважає своїм найвищим обов'язком роботу з людьми, розвиток творчої активності, зміцнення їх зацікавленості у зростанні громадського господарства. В березні 1970 року партійна організація Березнегуватого відзначила своє 50-річчя. Якщо 1920 року тут налічувалося 19 комуністів, то нині в районі їх понад тисяча, які об'єднані в 37 парторганізаціях і 63 партійних групах. В селищі трудяться 395 членів партії. Під керівництвом партійних організацій в селищі розгорнулося змагання за гідну зустріч XXIV з'їзду КПРС. В першому році нової п'ятирічки березнегуватці дали слово значно більше продати державі
зерна, м'яса, молока, яєць понад план-замовлення. До дня відкриття з'їзду достроково виконали квартальні плани продажу державі всіх продуктів тваринництва. Комуністи області виявили високе довір'я першому секретарю Березнегуватського райкому партії М. І. Пшеничному, обравши його делегатом XXIV з'їзду КПРС, а головного економіста колгоспу «Перше травня» Н. П. Кучеренко - делегатом XXIV з'їзду КП України. В 1971 році М. І. Пшеничного нагороджено орденом Жовтневої Революції. Цієї ж нагороди удостоєний голова колгоспу ім. Калініна В. С. Лобода, а орденом Трудового Червоного Прапора нагороджені комбайнер колгоспу ім. Кірова М. А. Захаров, доярки Н. Ф. Овсяник (колгосп ім. Кірова), Л. В. Хиренко (колгосп ім. Калініна), голова райвиконкому В. А. Черевань, секретар райкому партії Д. А. Захаров, головний агроном колгоспу ім. Калініна М. П. Чумак, тракторист міжколгоспбуду В. С. Юр'єв, бригадир колгоспу «Перше травня» І. В. Лянний, токар Березнегуватського об'єднання «Сільгосптехніки» В. І. Лясковський.
В достатку живуть трудящі селища. Значно зросла оплата праці робітників і колгоспників. В 1969 році середньомісячний заробіток хлібороба становив 100- 120 крб. Збільшилися суспільні фонди споживання. У дитячих садках і яслах безкоштовно виховуються 200, а в шкільних групах подовженого дня харчуються 570 дітей колгоспників. 18 чоловік навчаються на кошти колгоспів у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. У 1969 році 30 торговельних підприємств сільського споживчого товариства продали населенню товарів на суму 3,6 млн. крб., 2830 тис. крб. зберігають жителі в ощадній касі.
Завдяки невтомному піклуванню партійних і радянських організацій, самовідданій праці трудівників красивішає селище. Капітально відремонтовано і споруджено 1515 житлових будинків. Серед новобудов - чотириповерхове приміщення райкому партії, двоповерховий будинок
контори колгоспу ім. Калініна, шість двоповерхових житлових будинків, 4 корпуси шкіл на 26 класних кімнат, райлікарня, три дитячі садки, дитячий комбінат (ясла-сад), медичні профілакторії в колгоспах тощо. Тут встановлено скульптурні пам'тники В. І. Леніну, М. І. Калініну, С. М. Кірову. В 1968-1970 рр. прокладено 2 км шляху з твердим покриттям, 5 км {div float:right}{module ИМСУ ИН}{/div}водопроводу, а 1969-1970 рр.- 7,5 км газопроводу, 700 погонних метрів тротуарів, висаджено 6 тис. дерев, установлено 190 ламп денного світла.
Кожний четвертий громадянин Березнегуватого навчається. У середній та двох восьмирічних школах здобувають знання 1075 учнів. У вечірній школі робітничої молоді підвищують свою освіту 185 чоловік, 80 дітей навчаються у музичній школі. Училище механізації щороку готує 320 спеціалістів. В селищі працюють 96 вчителів, 20 лікарів і 80 медичних працівників з середньою освітою, 25 агрономів, 47 зоотехніків і ветеринарних лікарів, 24 інженери, 511 механізаторів сільського господарства. Серед вихідців Березнегуватого, якими пишаються жителі,- Г. М. Рябенький, удостоєний Державної премії за удосконалення процесів суднобудування. Державну премію одержав також Л. А. Кальман, який розробив нову технологію в хімічній промисловості.
3575 трудящих користуються послугами п'яти бібліотек, фонд яких налічує близько 58 тис. книжок. Завжди людно й у читальному залі районної бібліотеки. Листоноші доставляють передплатникам 12 600 примірників газет і журналів. За кількістю відвідувань двох кінотеатрів, що є в селищі, Березнегувате посідає одне з перших місць в області. Над 611 будинками здіймаються. антени телевізорів. 1970 року у колгоспі «Перше травня» споруджено клуб, у колгоспі ім. Калініна двоповерховий будинок культури з залом на 450 місць, робочими кімнатами, бібліотекою. Зводиться сучасний районний будинок культури. У бригадах і на фермах колгоспів обладнано червоні кутки, кімнати відпочинку, де є телевізори, радіоприймачі, бібліотечки тощо. Відзначення свят механізаторів, тваринників стали традиційними. Цікаво проходять свята мистецтв, на які запрошуються відомі артисти театру й кіно. У дні великих свят у парку відпочинку виступає місцевий хор з 300 чоловік, дають творчі концерти учні музичної школи.
На честь 100-річчя з дня народження В. І. Леніна в районі відбулися огляди художньої самодіяльності. Березнегуватські аматори сцени виїжджали до Миколаєва, а жіночий ансамбль районного будинку культури став учасником республіканського фестивалю. Значного поширення набули такі форми ідейно-виховної роботи, як ленінські і жовтневі читання, кінолекторії «За владу Рад», «Етапи великого шляху», «їх життя - подвиг» тощо. Як велике всенародне свято відзначено в селищі 22 квітня 1970 року. В будинку культури відбувся урочистий пленум РК КП України, сесія райради депутатів трудящих. Комсомольці склали ленінський залік. Трудящі вшановували передовиків ленінського змагання.
Жителі Березнегуватого беруть активну участь у роботі селищної Ради. У складі селищної Ради 77 депутатів, з них - 34 жінки. До роботи 7 постійних комісій Ради залучено 80 активістів, що працюють на громадських засадах. Високим авторитетом користується сільком у селі Червонопіллі, який очолює комуніст, депутат селищної Ради Л. П. Кривошей. В селищі діють 7 товариських судів, народна дружина. Комсомольські організації, які об'єднують 400 юнаків і дівчат, проводять серед молоді селища велику виховну роботу, впроваджують нові радянські обряди - свята першої борозни, врожаю, урочисті проводи в армію, вшанування пам'яті загиблих героїв, влаштовують зустрічі молоді з ветеранами праці, старими комуністами, «голубі вогники», знайомлять молодих громадян із знатними земляками.
За свій добробут, радісне життя дякують березнегуватці рідній Комуністичній партії, яка веде радянський народ до світлого майбутнього.